Характеристика Поліського економічного району України

 

 

          Національна Академія Статистики, Обліку і Аудиту

 

 

 

 

 

                                 Кафедра менеджменту

 

 

ТВОРЧА РОБОТА

                   З дисципліни: «Регіональна економіка»

 

                                              На тему:

 

«Характеристика Поліського економічного району України»

 

 

 

 

                                                                                                     

 

 

 

                                                                

 

 

 

 

 

                                                                                                          Виконала:

                                                                                            Студентка 1 курсу

                                                                                            Групи ОАд 11.01/1

                                                                                            Соколова Н.О

                                       

                                                                                            Перевірив: Акіліна О.В

 

 

 

 

 

 

                                          Київ – 2013

Зміст

 

1.Територіально-адміністративний  устрій (склад району)

 

2.Розміщення регіону в системі  економічного районування (наукові  школи)

 

3.Фізико-географічна характеристика району (рельєф, клімат, поверхневі

води, ґрунти, рослини, природоохоронні території)

 

4.Корисні копалини

 

5.Населення та ресурси праці (показники природного руху населення, динаміка чисельності населення  за останні 3 роки, показники зайнятості та безробіття)

 

6.Розміщення галузей промисловості  та їх питома вага в економічному  районі

 

7.Посівні площі та валовий  збір с/г культур

 

8.Зовнішньоекономічні зв’язки  економічного району (експорт, імпорт)

 

9.Екологічна ситуація в економічному районі

 

Висновок (про ситуацію в регіоні)

 

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Склад району

 

Полісся є економічним районом України, який утворює міжобласний територіально-господарський комплекс. Останній включає в себе чотири області України -- Волинську (утворена 1939 p.), Житомирську (1939 p.), Рівненську (1939 р.) та Чернігівську (1932 p.). Територія району займає 102,1 км2, а названих областей відповідно -- 20,2, 29,9, 20,1 та 31,9 тис.км2 або 15% території України.

У зазначених межах територія чотирьох поліських областей остаточно увійшла до складу України після возз'єднання Українських земель і закінчення Другої світової війни. Однак, окремі, порівняно незначні частини поліських етнічно-культурних територій, що за певного часу належали Україні (зокрема, Холмщина та частина Гомельської області) зараз знаходяться в складі інших держав (Польщі та Білорусі тощо). Нині територія району відзначається у цілому не характерною для України взаємною відокремленістю складових територіальних частин . Так, економічний район складається з двох територіально відокремлених анклавів - Волинсько-Житомирського Полісся та Чернігівщини (Східного Полісся).

 

2.Розміщення регіону  в системі економічного районування (наукові школи)

 

Велике прикладне значення економічного районування полягає у тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної економічної політики, а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об’єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обґрунтуванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплексів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів і всієї країни.

В Україні здійснюється генеральне економічне районування території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, проектів районного планування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення.

Тільки в післявоєнний період, коли, в основному, стабілізувався адміністративно-територіальний поділ і були визначені майже всі сучасні області України, а також завершилось об’єднання території України з її західними землями і Кримом, розпочалась науково більш обґрунтована розробка мережі економічних районів.

Початок її було зроблено в 1952 р. вченими під керівництвом академіка К. Г. Воблого. В основу виділених ними районів було покладено об’єднання адміністративних областей, які визначалися спільністю економіко-географічного положення, особливостями формування господарства у минулому і сучасною його спеціалізацією. Вони виділили п’ять економічних районів (груп областей): Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька і Кам’янець-Подільська); Південно-Східний (Сталінська, Ворошиловградська, Дніпропетровська і Запорізька); Північно-Східний (Харківська, Полтавська, Сумська); Південно-Західний (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Ізмаїльська); Західний (Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Чернівецька, Закарпатська). Якщо врахувати виділення Подільського району, яке відбулося пізніше з областей Центрального (Вінницька, Кам’янець-Подільська) і Західного (Тернопільська) районів, і виділення Придніпровського району з областей Південного — Східного району (Дніпропетровська і Запорізька), то ця мережа довела свою життєздатність. Області Поліського району ввійшли до складу Центрального і Західного районів.

Значний внесок у розвиток нової сітки економічних районів України

зробили в останні роки такі українські вчені, як М.М. Паламарчук, М.Д.

Пістун, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій і В.А. Поповкін. Так, Ф.Д. Заставний

виділив дев’ять мезорайонів, що входять до трьох макрорайонів, які

названі: Східний, Західний, Південний.

Поповкін у праці “Регіонально-цілісний підхід в економіці” (1993 р.)

обґрунтував поділ України на 5 макрорайонів і 10 мезорайонів. До

макрорайонів він відніс:

1) Центрально-український (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська

та Кіровоградська області);

2) Донбас та Нижнє Придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська,

Запорізька області);

3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);

4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та

Автономна Республіка Крим);

5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська,

Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Вінницька,

Хмельницька області).

В даному поділі області Поліського району ввійшли до складу Центрально- та Західно-Українського економічних районів. 

На думку автора, такий поділ найбільше сприяє регулюванню основних

територіально-економічних пропорцій, удосконаленню територіального

поділу праці.

Цікавим є підхід до виділення економічних районів О.І. Шаблія. В основу

класифікації економічних районів він поклав не лише економічні, а й

соціально-економічні показники, виділивши таким чином 6 специфічних

соціально-економічних районів та Автономну Республіку Крим: Східний,

Центрально-Східний, Центральний, Північно-Східний, Західний, Південний,

Автономна Республіка Крим.

Кожна із запропонованих схем виділяється особливим підходом. Найбільш

вдалим, на мою думку, є районування, проведене Ф.Д. Заставним та М.Д.

Пістуном. Мережа районів, яку запропонували ці автори, є найбільш

обґрунтованою. Вона об’єктивно відображає особливості сучасного

регіонального розвитку України. Області Поліського району ввійшли до складу Київського та Волинського районів(М.Д. Пістун); і до Центрально-Поліського економічного району (Ф.Д.Заставний).

Радою по розвитку продуктивних сил НАН України у 1995р.запропоновано поділити Україну на 9 економічних районів. В даному поділі області Поліського економічного району ввійшли до складу Столичног та Волинського районів.

Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р. вніс на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики», в якому пропонується мережа економічних районів України у такому складі:

1. Донецький (Донецька, Луганська області);
2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);
3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);
4. Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);
5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);
6. Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);
7. Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);
8. Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).

Запропонований проект нової мережі економічних районів в цілому відповідає науковим критеріям економічного районування. В даному поділі було утворено Поліський економічний район.

 

3.Фізико-географічна характеристика  району (рельєф, клімат, поверхневі  води, ґрунти, рослини, природоохоронні  території)

 

Поліський економічний район розташовано в основному в природно-географічній зоні мішаних лісів, яка знаходиться у західній частині Східноєвропейської рівнини на території двох геоморфологічних регіонів -- Поліської низовини та Волинсько-Подільської плити. Частково території економічного району, а саме -- південні адміністративні райони в основному Житомирскої та Чернігівської областей -- в зоні Лісостепу.

Рельєф та клімат Полісся є задовільними для господарювання. Для району характерними є ландшафти зони мішаних лісів, що відрізняються помірно теплим, вологим кліматом, поширенням піщаних рівнин

У межах Волинської та Рівненської областей, на Південному заході Полісся, знаходиться Волинська височина, що відповідає розташованій у цьому районі частині Волинсько-Подільської плити -- слабохвилястої рівнини із пересічними висотами 220-- 250 м. Максимальну висоту цієї частини Полісся -- 342 м визначає Мізоцький Кряж. Південні райони Житомирської та Київської областей займають північну частину Придніпровської височини (пересічні висоти 220--240 м). Південь Чернігівської області частково займає Придніпровська низовина, яка не має чіткої рельєфної межі з Поліською низовиною. її переважні висоти становлять 100--150 м. Для цих трьох регіонів півдня Полісся характерними є в основному ландшафти лісостепової зони.

Таким чином, переважно рівнинний характер місцевості, висока для України лісистість району, задовільна забезпеченість водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей аграрного виробництва та промисловості. Однак наявність порівняно великих лісових насаджень, значної кількості перезволожених місцевостей, у тому числі болот (на Полісся припадає до половини заболочених земель України), у багатьох випадках потребує подальшого здійснення комплексу меліоративних робіт і рубок лісу для здійснення господарської діяльності і підвищення її ефективності.

Полісся майже цілком (за винятком південних районів Чернігівської області) знаходиться у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Континентальність клімату зростає з заходу на схід зі зменшенням зволоженості та заболоченості території і кількості опадів. Середня температура району в січні сягає від - 4 °С до - 8 °С; у червні -- від + 17 °С до + 19 С. Характерна для району середня кількість опадів -- 550--650 мм за рік майже збігається з середньою по країні. Тривалість безморозного періоду становить близько 150--60 діб за рік, літнього сезону -- 90--110 діб. Період вегетації сільгоспрослин закінчується наприкінці вересня -- на початку жовтня. Його тривалість становить 210--215 діб. Серед рівнинних територій України кліматичні умови Полісся є найбільш суворими. Саме тому можливості рослинництва у цьому районі обмежуються в основному сільськогосподарськими культурами, які не потребують великої кількості тепла, такими як жито, картопля, льон, гречка. Кліматичні умови забезпечують вирощування хмелю, озимої пшениці, ячменю та цукрових буряків, розвиток ягідництва, овочівництва і садівництва. Найбільш сприятливі для сільського господарства ґрунтово-кліматичні умови південної частини району (в основному на Житомирщині та Чернігівщині), де природна родючість ґрунтів вища (чорноземи), ніж у перезволоженій і заболоченій території північних районів.

Поверхневі води

 Поліська рівнина розташована  на висоті близько 150--200 м над  рівнем моря. Максимальна висота  на сході району -- Овруцька височина 316 м. Перезволожені піщані низини  Поліської рівнини пересічені густою мережею слабоврізаних русел та широкими поймами річок. Цей район характеризує також значне поширення дубово-соснових лісів (насадження займають зараз близько однієї третини території району, що перевищує середній для країни показник), боліт, заболочених місцевостей, луків, озер. Ознакою району є порівняно достатня забезпеченість водними ресурсами.

Найбільш поширені дерново-підзолисті і болотні, серед яких переважають торфоболотні ґрунти.

До природоохоронних територій відноситься Поліськиий заповідник. Поліський державний заповідник розташований у північній частині Житомирської області в межиріччі Уборті і Болотниц. За схемою фізико-географічного районування він знаходиться в Олевському районі Західно-Житомирської без моренної під області Житомирського Полісся, яке входить у зону мішаних лісів. Цей район характеризується майже суцільним поширенням піщаних водно-льодовикових і алювіальних відкладень, високою заболоченістю (10-12%), значним поширенням соснових лісів (понад 50 % лісової площі) і рівнинною слабодренованою поверхнею з окремими підвищеннями — оголеннями кристалічних порід і еоловими піщаними горбкуватостями.