Ізокванта та ізокоста. Їх характеристика

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ

МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

 

 

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Мікроекономіка»

на тему : «Ізокванта та ізокоста. Їх характеристика»

 

 

 

 

                                                                                  

                                                                           Студента І курсу ЕП-13-Г групи

                                                      Напряму підготовки

                                                                                 6.030504 «Економіка підприємства»

                                           Стадник Д.О.

 

               Науковий керівник: Колосова  Ю.В.,

к.е.н.,доцент

                                                                Національна шкала:_____

                                                         Кількість балів:_____

                                                     Оцінка:ECTS_____

 

                                             Члени комісії:

                                                                                       ___________  _________________

                                                                                           (підпис)  (прізвище та ініціали)

 

                                                                                        ___________  _________________

                                                                                            (підпис)  (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Донецьк-2014 рік

Тема:  «Ізокванта та ізокоста. Їх характеристика.»

 

План роботи:

Вступ.....................................................................................................................3

1. Виробництво та виробнича функція.............................................................6
2. Економічний зміст ізокванти та ізокости. Субституція факторів виробництва....................................................................................................9
3. Ізокванта та її можливі конфігурації. Карта Ізоквант...............................12
4. Граничні продукти праці  і капіталу...........................................................13
5. Гранична норма технологічного заміщення. Закон спадної граничної продуктивності. ...........................................................................................15
6. Ізокоста та умови рівноваги фірми. Оптимум підприємства. .................18
7. Віддача від масштабу. Ефект масштабу.....................................................21

Висновки ...........................................................................................................23

Список використаної літератури.....................................................................25

Додаток 1............................................................................................................26

Додаток 2............................................................................................................27

Додаток 3............................................................................................................28

Додаток 4............................................................................................................29

Додаток 5............................................................................................................30

Додаток 6............................................................................................................31

Додаток 7............................................................................................................32

Додаток 8............................................................................................................33

Прикладна частина –Завдання 3, варіант 8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Для більшості людей суть економіки полягає у виробництві як сукупності різноманітних галузей. Економісти розглядають виробництво як процесс трансформації вхідних виробничих факторів (ресурсів) у вихідну продукцію. Тобто виробництво продукції перебуває у функціональній залежності від кількості виробничих факторів.

Теорія виробництва є фундаментальною в курсі мікроєкономіки. Поняття «виробництво» розглядається в ній, як діяльність з випуску товарів і послуг, за які споживач готовий заплатити. Поняття «виробництво» в економіці тісно пов’язане з поняттям «продуктивність».

Продуктивність – це показник ефективності виробництва. Це значить, що головне у виробництві не просто віпуск товарів, а їх кількість, що вироблена за годину, день, на одиницю спожитих ресурсів.

У теорії виробництва розглядають тільки ефективні способи виробництва. Залежність між структурою витрат ресурсів і максимально можливим випуском продукції в теорії виробництва виражається за допомогаю виробничої функції.

Виробнича функція – це функція, незалежні змінні якої приймають значення обсягів використовуваних ресурсів (факторів виробництва), а залежна зміна – значення обсягів продукціх, яка випускається.

Зобразити графічно вплив змін у витратах різноманітних ресурсів на загальний обсяг випуску можливо за допомогою ізокванти. Ізокванта – це крива, що показує різні комбінації змінних ресурсів, що забезпечують однаковий випуск продукції.

Будь-яка фірма в процесі своєї діяльності повинна вирішувати ряд завдань. Що і в якій кількості віиробляти? Як виробляти свою продукцію? По якій ціні продавати продукцію? Відповіді на ці та інші питання знаходять, виходячи з припущення, що метою фірми є максимізація її прибутку.

Прибуток – це різниця між сумарною виручкою або сумарними надходженнями, які одержує фірма від продажу своєї продукції, і сумарними витратами, які несе фірма для того, щоб виробити цю продукцію.

Максимізувати випуск при заданих витратах дозволяє ізокоста. Ізокоста характеризує однакові виробничі витрати за різних технологій і визначає, що може фірма виробляти на ринок.

Таким чином, теорія виробництва і витрат дає можливість зрозуміти поведінку виробника, другого важливого суб’єкта ринкових відносин. З її допомогою можна визначити, яким має бути технічне оснащення виробництва і скільки потрібно наймати робочої сили, щоб виробництво було рентабельним. Знання цього дає можливість раціонально організувати виробництво.

Одним з показників актуальності даної теми є те, що застосування ізокванти й ізокости дозволяє вирішити одне з найважливіших питань, що стоять перед економістами та менеджерами на багатьох підприємствах - «А що буде, якщо ...». Саме завдяки застосуванню цих кривих можна розрахувати отримання можливого прибутку в різних умовах функціонування виробництва, і зрозуміти який саме прибуток можна отримати - від мінімально можливого значення до максимального, не проводячи експерименти в реальному часі і не ризикуючи фінансами і капіталами.

Цілі і завдання дослідження в цій курсовій роботі:

1. Визначити поняття ізокванти, її структуру, властивості і методи відображення;
2. Встановити взаємозв'язок між використовуваними факторами виробництва, виробничим процесом і вихідною продукцією;
3. Довести існування можливості технологічної замещаемості факторів виробництва та проаналізувати закон спадної граничної продуктивності;
4. Розглянути поняття ізокости та її вплив на рівновагу фірми;
5. Дати визначення ефекту масштабу виробництва та встановити його вплив на загальні витрати фірми;
6. Проаналізувати основні прояви ефекту масштабу виробництва та встановити його фактори;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Виробництво та виробнича функція. Взаємозамінність та взаємодоповнюваність праці і капіталу.

Процес виробництва в мікросистемі розглядається як процес споживання ресурсів, результатом якого є випуск песної кількості продукції.

Виробничі відносини на мікрорівні – це предусім технологічні відносини. Вони визначаються не тільки технічною стороною процесу виробництва, але й інтелектуальними та фізичними можливостями персоналу фірми.

Технологія – це сукупність методів і практичних знань та навичок із виготовлення, зміни стану, властивостей напівфабрикатів, які здійснюються у процесі виробництва економічних благ.

Виробничий процес технологічно ефективний , якщо:

• не існує  жодного іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові незбільшення інших видів ресурсів;
• обсяг виробленої продукції є максимальним при використанні визначеної кількості ресурсів;

Оскільки ж ресурси платні, фірма, крім визначення найкращої технології, повинна зосередитись на пошуку економічно ефективного способу виробництва, щоб мінімізувати свої витрати.

Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому досягається мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовується у процесі виробництва.[4, c.64]

Залежність максимального обсягу продукту, що виробляється, від витрат факторів, які використовуються, називається  виробничою функцією:

Q = f (K, L, M)

де Q – максимальний обсяг продукту, який можливо виробити за даної технології і певних факторів виробництва; К – витрати капіталу; L – витрати праці; М – витрати сировини, матеріалів;[6, c. 77]

Найпоширеніша функція виробництва в емпирічному аналізі – це функція Кобба-Дугласа: Q(K,L) = A·Kλ·Lβ, де А,λ і β  є додатними константами.[2, с.96]

Виробнича функція будується:

• для певної технології;
• можу бути використана для визначення мінімальної кількості витрат для виробництва будь-якої кількості товарів. [4, c.64]

Виробнича функція може бути дво-, три- та багатофакторною.

Для спрощення припустимо, що фірма використовує для виробництва два ресурси: працю (L) та капітал (К). Тоді виробнича функція у найзагальнішому плані матиме вигляд

Q = f ( L, K)

Виробнича функція дозволяє:

- визначити частку участі кожного з факторів у створенні товарів і послуг.

- змінюючи співвідношення факторів , можна знайти таке їх поєднання, при якому буде, досягнутий максимальний обсяг виробництва товарів і послуг.

- простежити, як змінюється випуск продукції при збільшенні або зменшенні використання тих чи інших факторів виробництва на одну одиницю, і, таким чином, виявити виробничі можливості підприємства .

- визначити економічну доцільність виробництва тієї чи іншої продукції.

Відзначимо, що виробнича функція, як правило, розраховується для конкретної технології. Для різних видів виробництв (автомобілів, сільськогосподарської продукції, кондитерських виробів тощо) виробнича функція буде різною, але всі вони мають такі загальні властивості :

• Існує межа збільшення обсягу виробництва, яке може бути досягнуто за рахунок збільшення витрат одного ресурсу за інших рівних умов;
• Існує певна взаємна доповнюваність ресурсів виробництва та їх взаємозамінність (субституция). Взаємодоповнюваність ресурсів означає, що відсутність одного або декількох з них унеможливлює виробничий процес - виробництво зупиняється. Водночас фактори виробництва певною мірою взаємозамінні. Брак одного з них може бути відшкодована додатковою кількістю іншого, тобто ресурси можуть комбінуватися між собою в процесі виробництва в різних пропорціях;
• Диференційована оцінка впливу кожного з факторів на динаміку випуску продукції дається стосовно до певних проміжків часу.[1, c.134]

Виробнича функція звертає нашу увагу на три важливих обставини:

1) чим більше обсяг втягуються  факторів виробництва, тим більше обсяг випуску;

2) один і той же обсяг випуску  можна забезпечити при різних  поєднаннях факторів виробництва;

3) скорочуючи масштаби застосування  одного фактора, необхідно збільшити  обсяг залучення іншого фактора  виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Економічний зміст ізокванти та ізокости. Субституція факторів виробництва.

Графічно кожен спосіб виробництва може бути представлений точкою, координати якої характеризують мінімально необхідне для виробництва даного обсягу випуску кількість ресурсів L і K, а виробнича функція представлена ​​лінією рівного випуску, або ізоквантою.

Ізокванта – це крива, що показую різні комбінації змінних ресурсів, що забезпечують однаковий випуск продукції.

Ізокванти за своїм змістом є близьким до кривих байдужості. Зіставна характеристика кривих байдужости та ізоквант наводиться в табл. 5.3 (Додаток 1)

Припустимо, що у виробництві жувальної гумки використовуються тільки два ресурси F1 і F2, наприклад праця і капітал (Додаток 2).