Ізокванта та ізокоста. Їх характеристика

Рівновага виробника — це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі.

Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точку (т. А на рис. 7.11)Додаток 7)).

Оскільки нахил ізокости визначається співвідношенням цін праці та капіталу, а нахил ізокванти — граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можна записати як рівність:

MP L /  PL = MPK /  PK

Записана рівність дозволяє сформулювати умову раціональної поведінки виробника на ринку: співвідношення граничної продуктивності виробничих ресурсів повинно дорівнювати співвідношенню цін на ці ресурси. Тобто виробництво продукції з мінімальними витратами вимагає, щоб одночасно використовувані ресурси забезпечували однакову величину граничного продукту на одиницю витрат. [8, c.141]

Умови рівноваги фірми. Слід підкреслити, що про розділення витрат на постійні та змінні можна говорити тільки стосовно до короткострокового періоду функціонування фірми. Іншими словами, виходячи з аналізу видів витрат і їх динаміки, ми можемо провести відмінність між короткостроковим і довгостроковим періодами функціонування фірми. У короткостроковому періоді постійні витрати залишаються незмінними, фірма може змінювати обсяг продукції, що випускається тільки за допомогою зміни величини змінних витрат. У довгостроковому періоді всі витрати стають змінними, тобто це досить тривалий часовий інтервал для того, щоб фірма могла змінити свої виробничі потужності. Так при наявності безробіття і знаходженні на ринку праці працівників відповідної кваліфікації легко збільшити обсяг виробництва за рахунок маси живої праці. Аналогічна ситуація може мати місце при використанні додаткових ресурсів сировини або енергії. Природно, що при цьому доводиться враховувати специфіку виробництва. Так, приріст обсягу продукції можна легко отримати шляхом залучення додаткових робітників. Але абсолютно інша ситуація складається, коли необхідно розширити виробничі потужності, площі виробничих приміщень і т.п. Тут необхідний час вимірюється місяцями, а іноді, скажімо, у важкому машинобудуванні або металургії - роками. У рамках короткострокового періоду неможливо ввести в дію нові виробничі потужності, але можливо підвищити ступінь їх використання. У межах довгострокового періоду можна розширити виробничі потужності. Звичайно, рамки цих періодів для різних галузей різні. Розподіл на два періоди має велике значення при визначенні стратегії і тактики фірми в максимилизации прибутку.[7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Віддача від масштабу. Ефект масштабу.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. Підприємство, намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб виробництва. При цьому спостерігається різна віддача (ефект) від зміни масштабу виробництва.[7]

Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів. Наприклад, при подвоєнні факторів виробництва обсяг випуску продукції зростає більш ніж у два рази (рис. 7.7 (Додаток 8)).

Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягатися завдяки впливу таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах  можлива спеціалізація, що призводить до підвищення продуктивності праці і зниження витрат.

2. Поліпшення управління. На більших  підприємствах виділяють спеціалістів, які безпосередньо займаються  маркетингом, рекламою, постачанням, науково-технічною  роботою і т. д. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства.

3. Збільшення масштабів виробництва  не вимагає пропорційного збільшення  всіх ресурсів. Наприклад, збільшення  вдвічі кількості верстатів на  заводі не вимагає такого ж  збільшення механіків, електриків, охоронців, бухгалтерів, а також витрат на освітлення, опалення, вентиляцію і т. д.

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництва спостерігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги використання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції лише в півтора рази (рис. 7.8 (Додаток 8)).

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів:

1. Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку.

2. Вихід підприємства за межі  порога керованості (великі розміри  підприємства створюють громіздку систему управління).[5, c.105]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Пошук шляхів максимізації прибутку перш за все означає для фірми оптимізацію процесу виробництва. Як вже зазначалося, процес виробництва в мікроекономіці розглядається як процес перетворення ресурсів на готову продукцію та описується виробничою функцією. Виробнича функція — це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Як ми визначили основними властивостями виробничої функції є то, що при збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної межі. Також існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність) факторів виробництва. Зміни використання факторів виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді. Такж треба зазначити ,що короткостроковий період — це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними. Довгостроковий період — це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції. Щоб з'ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, ми розглянули ряд показників:

1. Сукупний продукт змінного  фактора виробництва (ТР) — це  кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

2. Середній продукт змінного  фактора виробництва (АР) — це  відношення сукупного продукту  змінного фактора до кількості  цього фактора, яка використовується  у виробництві: АР = ТР/Х.

3. Граничний продукт змінного фактора виробництва (МР) — це обсяг зміни сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю (при інших рівних умовах).

Графічно кожен спосіб виробництва може бути представлений точкою, координати якої характеризують мінімально необхідне для виробництва даного обсягу випуску кількість ресурсів L і K,а саме ізоквантою.

Ізокванта — це крива, що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

Карта ізоквант — це множина ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-яких комбінацій факторів виробництва. Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим. Гранична норма технологічного заміщення – це величина, на яку можна зменшити обсяг одного ресурсу за рахунком використання додаткової одиниці іншого ресурсу за незмінного обсягу випуску.

Як вже зазначалося, ізокоста — це множина альтернативних комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати виробництва залишаються незмінними. Поєднавши ізокванти і ізокости, можна визначити оптимальну позицію фірми. Точка  в якій изокванта стосується (але не перетинає) ізокости, означає найбільш дешеву за вартістю комбінацію факторів, необхідних для випуску певного обсягу продукту.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. Підприємство, намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб виробництва. При цьому спостерігається різна віддача (ефект) від зміни масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів. Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва.

 

 

 

Література

1. А.Ф. Косік, Г.Е. Гронтковська Мікроекономіка: 2-ге видання, перероблене та доповнене. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 438 с.
2. Базіліньска О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/За ред. О.Я. Базілінської. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 351с.
3. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, стереотипне. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 332 с.
4. Вініченко І.І., Дацій Н.В., Корецька С.О. Мікроекономіка:навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 272 с.
5. Стеблій Г.Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: «Фірма «ІНКОС»», Центр навчальної літератури, 2007. – 221 с.
6. Фоміна М.В. Основи мікроекономіки: теорія, логічні схеми, методичні вказівки [Текст]: навчальний посібник для вищих навчальних закладів / М.В. Фомина, В.В. Приходько – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – 240 с.
7. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. [ Електронний ресурс]
8. П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало, І. В. Стасюк. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 368 с.
9. Симкина Л. Г., Корнейчук Б. В. Микроэкономика. – СПб: Питер, 2002. – 464 с.
10. Андреюк Н. В. Міероекономіка: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2006. – 176 с.
11. Гриценко А.А., Тарасевич В.М., Радіонова І.Ф. Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2007. – 667с.

 

Додаток 1 [11, c. 215]

 

Характеристики	Криві байдужості	Ізокванти
1. Виражають зв’язок	Між різними комбінаціями благ, що задовольняють однаковий рівень корисноті	Між різними комбінаціями ресурсів, що забезпечують однаковий максимальний обсяг випуску продукції
2. Застосовуються для вивчення  поведінки	Споживача	Виробника
3.Можливість кількісного визначення	Визначення величини корисності неможливе і тому її ранжирують	Визначення обсягу випуску можливе без ускладнень

 

Таблиця 5.3. Зіставна харктеристика кривих байдужості та ізоквант

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2 [11, c. 214]

 

                  

 

Рис. 4.3. Ізокванти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3 [5, c. 160]

 

                      

 

Рис. 16.3. Изокоста и ее сдвиг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4 [11, c. 218]

 

 

 

 

Рис. 5.5 Конфігурація ізоквант

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5 [9, с.156]

 

 

 

Рис 5.1 Производственная функция

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6 [9, с.157]

 

 

 

 

Рис 5.2. Предельный и средний продукт труда

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7 [7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  8 [7]