Економічна ефективність виробництва зерна

 

2.2 Структура та динаміка  виробництва зерна в СФГ «Роксолана»

 

СФГ «Роксолана» має добре розвинене зернове виробництво. На підприємстві вирощуються такі основні зернові культури як пшениця, жито, ячмінь та інші культури. Варто зазначити, що фермерське господарство приступило до вирощування жита лише в 2012 році, при цьому відмовившись від вирощування соняшнику та інших зернових культур. Такі зміни були пов’язані із загальним розміром витрат, понесених на виробництво соняшнику та жита. За даними річних звітів виробнича собівартість жита менша за виробничу собівартість соняшнику на 19,4 тис. грн.

Аналізуючи структуру посівних площ зернових культур, зазначаємо, що відхилення по культурам складає -287 га тобто посівна площа в 2012 році менша за посівну площу в 2011 році на 59,54% (табл.2.6). Спостерігається зменшення посівних площ під вирощуванням пшениці на 80 га та ячменю на 190 га. Такий стан викликаний був не лише несприятливими природними умовами, але й відсутністю якісного посівного матеріалу, який міг би забезпечити високий урожай і стійкість культури до зовнішніх факторів.

Таблиця 2.6 Структура посівних площ зернових культур

Показники	2011 рік		2012 рік		Відхилення 2012 р. до 2011 р.
	га	%	га	%	±	%
Зернові та зернобобові	482,00	100,00	195,00	100,00	-287,00	40,46
з них
пшениця	95,00	19,71	15,00	7,69	-80,00	15,79
жито	0,00	0,00	80,00	41,03		0,00
ячмінь	290,00	60,17	100,00	51,28	-190,00	34,48
інші зернові	62,00	12,86	0,00	0,00		0,00

Так як загальна площа землі зменшилась, відповідно будуть спостерігатися зміни і по іншим показникам, які пов’язані з площею ріллі. Наприклад урожайність, валовий збір зерна, прибуток тощо.

Урожайність – це один з найважливіших якісних показників, які безпосередньо впливають на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови).

До “штучних” факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Як відомо, існує залежність показників економічної ефективності від рівня урожайності та концентрації виробництва. Розглянемо урожайність зернових культур (табл.2.7).

Таблиця 2.7 Урожайність зернових культур

Показники	2011 рік		2012 рік		Відхилення 2012р. до 2011р.
	ц/га	%	ц/га	%	±	%
Зернові та зернобобові	13,98	100,00	14,68	100,00	0,70	105,01
з них
пшениця	14,84	106,15	25,46	173,43	10,62	171,56
жито	11,94	85,4	16,28	110,90	4,34	25,5
ячмінь	14,10	100,86	11,78	80,25	-2,32	83,55
інші зернові	11,58	82,83	0,00	0,00	0,00	0,00

 

Дані свідчать про те, загальна урожайність зернових та зернобобових культур в 2012 році, порівняно із 2011 роком збільшилась лише на 0,70 ц/га, що звичайно не є суттєвим, якщо враховувати значне відхилення площі ріллі під цими культурами. Спостерігається підвищення урожайності жита на 4,34 ц/га. Основною зерновою культурою є пшениця, відхилення урожайності якої складає 71,56 %.

Так як площа ріллі під цією культурою зменшується з кожним роком, а урожайність збільшується має місце дотримання технологій вирощування, уміле керівництво при глибокій кризі, що склалась в агропромисловому комплексі в останні роки, використання мінеральних та органічних добрив тощо.

У сільськогосподарському підприємстві СФГ «Роксолана» (табл.2.8) протягом 2010-2012 рр. прибуток у розрахунку на 1 ц зернових культур зріс на 11,78 грн., з них: пшениці – на 12,58 грн., жита  – на 0,84 грн., ячменю – на 9,49 грн., інших зернових  - на 38,88 грн.

Таблиця 2.8 Прибуток у розрахунку на 1 ц зерна

Вид продукції	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення 2012 до 2011 рр, +/-
зернові та зернобобові	25,49	15,97	13,08	11,78
з них
пшениця	20,76	20,38	13,70	12,58
ячмінь	12,73	15,4	13,46	9,49
жито	37,53	10,21	3,85	0,84
інші зернові	16,41	23,77	33,50	38,88

 

Таке збільшення свідчить про підвищення економічної ефективності виробництва зерна.

Показником, що виступає індикатором прибутковості виробництва продукції є рентабельність. Вона являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток .

З урахуванням цього проаналізуємо рівень рентабельності виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області на основі даних наведених у табл. 2. 9.

Таблиця 2.9 Рентабельність виробництва зерна, %

Вид продукції	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення 2012 до 2011 рр, +/-
зернові та зернобобові	39,4	21,8	17,4	14,4
з них
пшениця	32,6	29,2	17,7	15,1
ячмінь	57,4	17,8	18,3	9,7
жито	32,6	7,6	2,7	-2,1
інші зернові	20,4	25,2	35,9	48,3

 

На підприємстві протягом 2010-2012 рр. спостерігається підвищення рівня рентабельності виробництва зерна. Так, за цей період рівень рентабельності виробництва зернових культур зріс на 14,4% і у 2012р. становив 17,4% (з них пшениці  – на 15,1%, ячменю – на 9,7%, інших зернових  – на 48,3%).  Це характеризує підвищення рівня економічної ефективності виробництва зерна.

На рівень рентабельності кожного виду продукції прибуток від реалізації впливає прямо пропорційно, а собівартість  – обернено. За нашими розрахунками на підприємстві за останні 3 роки рівень рентабельності виробництва зерна підвищився за рахунок зростання прибутку на 15,7%: при зростанні прибутку від виробництва пшениці рівень рентабельності підвищився на 16,3%, жита  – на 0,1%, ячменю  – на 12,9%, інших зернових – на 41,7%. При зростанні собівартості виробництва зерна рівень рентабельності знизився на 1,3%: із зростанням собівартості виробництва пшениці рівень рентабельності знизився на 1,2%, гречки – на 2,2%, ячменю на   -3,2%, інших зернових – на 18,2%.

Проаналізувавши вплив  обсягу реалізованої продукції, в тому числі кількості продукції та асортименту або структури продукції;  реалізаційних цін; повної собівартості продукції на величину прибутку від реалізації зернових культур в СФГ «Роксолана» бачимо, що протягом 2010-2012 рр. при зростанні собівартості зернових культур прибуток знизився на 341280,4 тис.грн.: пшениці - на 202946,2 тис.грн., гречки  – на 4489,3 тис.грн., ячменю  – на 53114,3 тис.грн..

Таким чином, за останні 3 роки спостерігається зростання собівартості 1ц зернових культур на 70,96% (31,18 грн./ц), з них: пшениці – на 79,13% (34,20грн.), жита – на 81,28% (63,74 грн.), ячменю – на 60,10% (27,63 грн.), інших зернових – на 115,86% (50,12 грн.).

Таке значне зростання собівартості зумовлює необхідність пошуку шляхів її зниження, оскільки зі зниженням собівартості зростає прибутковість підприємства та його економічна ефективність.

Разом із завданням економії витрат у кожній галузі виробництва важливою умовою зниження собівартості продукції є збільшення обсягу валової продукції. Це зумовлюється тим, що розмір постійних витрат господарства (наприклад, витрат з організації виробництва та управління, на амортизацію та ремонт основних засобів) у розрахунку на 1 грн. валової продукції зменшується. Собівартість продукції сільськогосподарських підприємств залежить також від розмірів виробництва та інтенсивності його ведення.

Збільшення обсягу і підвищення рівня виробництва на сільськогосподарських підприємствах зумовлює зниження собівартості не лише за рахунок постійних витрат, а й кращого використання робочої сили, виробничих фондів, кормових ресурсів тощо. Таким чином, змінні витрати на одиницю продукції зменшуються. Саме цим пояснюється зниження витрат на 1 грн. валової продукції у кращих господарствах.

 

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.1. Економічна оцінка та рекомендації щодо вирощування озимого жита у СФГ «Роксолана»

 

Для господарств Київської області районовані наступні сорти озимого жита: Вересень, Київське 80, Пуховчанка – це сорти з домінантним типом короткостебельності. Стебло укорочене (100-130 см). Листки темно-зелені, слабоопущені. Колос, веретеноподібний, білий. Кущ проміжної форми. Зернівка напіввідкрита, сіро-зелена, напіввидовжена, велика. Маса 1000 насінин 46-50г.

Високоврожайний, середня врожайність на сортодільницях 52,7 ц/га.

Для одержання високих і стабільних урожаїв велике значення має правильне розміщення культури у сівозміні з врахуванням біологічних особливостей росту.

Жито менш вимогливе до попередників порівняно з озимою пшеницею. Його сіють раніше ніж пшеницю, тому важливо розмістити його після культур, що рано звільняють поле і дозволяють вчасно провести обробіток ґрунту.

Добрими попередниками жита є ріпак, гречка, ранні сорти картоплі, кукурудзи на зелений корм і силос. При значному насиченні сівозміни зерновими культурами допускається розміщення жита після озимої пшениці, озимого ячменю, ярих зернових, але це однозначно веде до зменшення врожайності жита щонайменше на 3-5 ц/га та підвищення собівартості зерна.

Для даного господарства рекомендується така схема чергування культур:

1. Зайнятий пар
2. Озима пшениця
3. Цукрові буряки
4. Горох
5. Озиме жито
6. Гречка
7. Озима пшениця
8. Соняшник

В проектованій сівозміні озиме жито розміщене після гороху, який йде після цукрових буряків. Даний попередник є відмінним для озимого жита.

Біологічна урожайність необхідно для прогнозу майбутнього врожаю, що дає можливість визначити кількість необхідної техніки для збирання і перевезення врожаю, прогнозувати шляхи реалізації продукції і т.д.

Спочатку необхідно визначити кількість рослин на 1 га. Для озимого жита із звичайним рядковим способом посіву підраховують на 1 м2 . В результаті підрахунків на 1 м2 виявлено 350 рослин тобто на 1 га буде 3,5 млн штук рослин.

Для формування високого врожаю жито потребує доброго забезпечення поживними речовинами. На 10 ц зерна витрачається 24-25 кг азоту, 12-14 кг фосфору і 24-26 кг калію. Для збільшення врожайності жита необхідно вносити потрібну кількість мінеральних добрив.