Економічна суть податку на прибуток підприємства

ВСТУП

В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки. Тому дуже актуальним постає питання щодо оподаткування підприємницької діяльності, від якої залежить добробут держави на політичному, економічному та соціальному рівнях.

Зараз майже всі в один голос говорять, що підприємства просто гинуть під податковим тягарем. А специфікою податку на прибуток як прямого податку є те, що він відшкодовується за рахунок прибутку, кінцевого фінансового результату, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати непрямих податків, відшкодування валових витрат та відрахувань до амортизаційного фонду, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва.

Прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в податковій системі України. Щорічно ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними з провідних джерел наповнення бюджету.

Досконале знання системи оподаткування підприємств є обов'язковим для ведення бухгалтерського обліку. Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів здійснюється одночасно з удосконаленням системи оподаткування.

Тому тема даної курсової роботи спрямована на висвітлення певних специфічних проблем оподаткування прибутку підприємств України і можливі шляхи їх вирішення, що є достатньо актуальним.

Метою дослідження є обгрунтування шляхів вдосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти оподаткування прибутку суб'єктів господарювання. В роботі будуть розкриті теоретичні та правові основи оподаткування прибутку підприємств, питання сучасного стану оподаткування прибутку ТОВ “Пан-Таксі” та основні напрямки вдосконалення оподаткування прибутку підприємств. Обєктом дослідження є валові доходи та валові витрати в умовах ТОВ “Пан-Таксі”.

Виходячи з змісту данної роботи її завданням є висвітлення теоретично-правових основ оподаткування прибутку підприємств, сучасний стан оподаткування прибутку підприємств, та шляхи удосконалення оподаткування прибутку підприємств.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічна суть податку на прибуток підприємства

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання стягуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності. [4, ст. 62-63]

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.

Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян. [9, ст. 20-21]

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.

Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування. [6, ст. 19-23]

До недоліків цього податку слід віднести досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості щодо ухилення від сплати. Крім того, прибуток у ринковій економіці – це величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування прибутку, з однієї сторони, є “вбудованим стабілізатором” економічного розвитку, тобто автоматично пом’якшує циклічні коливання економіки, а з іншої – створює проблеми для фомування бюджетних надходжень у періоди економічного спаду. [18, ст. 112]

Податок на прибуток підприємств в Україні був введений у 1991 році. З 1992 по 1994 рік стягувався податок на дохід підприємств, а з 1995 року знову перейшли до оподаткування прибутку. Зміна традиційного об’єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств – з прибутку на дохід (який крім прибутку включав ще і фонд заробітної плати) була спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме – переважанням підприємств державної та колективної форм власності. В цих умовах не існувало чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, в результаті чого база оподаткуваня для податку на прибуток мінімізувалась, а держава втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд нагромадження і фонд споживання. [20, ст. 312-313]

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначення платників податку в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його полягає в тому, що незалежно від об'єкта оподаткування - доходу чи прибутку - сплачувати податок мають усі юридичні особи, які здійснюють господарську підприємницьку та іншу комерційну діяльність і отримують від неї доходи. Платників податку на прибуток можна поділити на дві великі групи:

• Суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, створені в Україні резидентами, які здійснюють діяльність на території України, спрямовану на отримання прибутку;
• Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників. [1, ст.-я 2]

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

До валового доходу окрім доходу від всіх видів діяльності також включають: безповоротну фінансову допомогу, поворотну фінансову допомогу (отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів)); штрафи, неустойки чи пеня фактично одержаних; акцизний збір, сплачений покупцями підакцизних товарів на користь платника такого акцизного збору; дотації і субсидії з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Доходи підприємств одержані в іноземній валюті, підлягають оподаткуванню за сукупністю з доходами, одержаними в національній валюті, на загальних підставах. При цьому доходи в іноземній валюті перераховуються в національну грошову одиницю України за курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання доходу. [8, ст. 385-388]

З метою усунення подвійного оподаткування сума прибутку або доходу, одержана за кордоном, включається до загальної суми доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку.

Обчислення оподатковуваного прибутку (доходу) іноземних юридичних осіб має деякі особливості. Так, при визначенні оподатковуваного прибутку необхідно враховувати лише валовий прибуток іноземної юридичної особи, який одержано у зв'язку з її діяльністю в Україні через постійне представництво, якщо таке постійне представництво веде окремий баланс та має рахунок у банку в Україні. [12, ст. 143]

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

 До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених організацією, які необхідні для ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати, що не стосуються діяльності підприємства, наприклад святкування в кафе, не можна відносити до валових витрат.

До складу витрат можна віднести і кошти чи вартість товарів (послуг), добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, та неприбуткових організацій; суми податків, акцизний збір та рентні платежі; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів та ін.[1, ст. 91-94]

Складнішим є питання про ставки податку. При визначенні цього елемента в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно виходити з того, що, з одного боку, розмір ставки повинен забезпечувати певний рівень доходів бюджету й задовольняти таким чином державні інтереси, а з іншого - не перешкоджати інтересам господарюючих суб'єктів і не гальмувати тим самим розвиток виробництва. Одночасно необхідно вирішити питання, якими мають бути ставки податку: єдиними чи диференційованими, і якщо диференційованими, то за якими ознаками? Можливий і комбінований варіант, коли обидва критерії застосовуються разом. [5, ст. 45-46]

Згідно з Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств’’ в статті 10.1. зазначено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. [1, ст.-я 10.1]

В Україні після закінчення першого кварталу, півріччя, 9 місяців і року платник обчислює суму податку на прибуток підприємств та подає декларацію на податок на прибуток підприємств. При цьому податок визначається за наростаючим підсумком із початку року. Виходячи з обчисленої суми податку на звітну дату й раніше нарахованих платежів, визначається сальдо розрахунків, тобто сума доплати чи переплати. [13, ст. 101]

Певні особливості має порядок обчислення й сплати податку на прибуток (доход) іноземними юридичними особами, які здійснюють діяльність в Україні через постійне представництво. Податок на прибуток (доход) іноземних юридичних осіб обчислюється щорічно податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до податкового законодавства платники податків, які не подали у встановлений строк за затвердженими формами бухгалтерський звіт, баланс, декларацію про доходи й розрахунок податку за відповідний період, сплачують 110% суми податку. [10, ст. 215]

1.2 Правове  регулювання оподаткування прибутку  підприємств

Оподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його. Зміни об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів, в результаті за період 1991-1998 pp. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів.

Так, в 1991 р. діяв Закон СРСР "Про податок з підприємств i організацій", відповідно до якого об’єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей i доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівня рентабельності складала 35%. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності. [13, ст. 25-27]

3 1січня 1992 року  був введений в дію Закон  України "Про оподаткування доходів  підприємств i організацій",згідно з якими об’єктом став валовий доход підприємства, зменшений на суму матеріальних затрат i обов'язкових платежів.. В об’єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18% доходу. Понижені ставки в розмірі 15% були встановлені для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % i в розмірі 9% для дослідних заводів, підвищені ставки були встановлені для посередницькоі діяльності (65%) i доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70%). [4, ст. 6-7]