Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

Хімічна промисловість  працює в єдиному комплексі з  металургією, використовуючи побічні  продукти металургії і коксової промисловості  для виробництва азотних добрив, лаків, фарб, медикаментів. Фосфорити, солі калія і куховарська сіль використовуються для виробництва мінеральних добрив, сірка — для виробництва сірчаної кислоти. Нафта і газ — як місцеві, так і імпортовані — використовуються для виробництва синтетичного каучуку і синтетичних волокон. Найбільші центри хімії: Сєверодонецьк

35 тис. люд., Одеса 28 тис. люд.

Україна відноситься  до країн, лише частково забезпеченим традиційними видами первинних енергоресурсів. Енергетична залежність країни від постачань органічного палива складає близько 65 %, тоді як в країнах ЄС цей показник рівний в середньому 51 %. Рівню енергозалежності України приблизно відповідають такі розвинені країни Європи, як Німеччина — 61,4 % і Австрія — 64,7 %.

Україна є експортером електроенергії. За даними державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», в 2006 році Україна експортувала 10,5 млрд кВт•ч електроенергії. Основними її покупцями є Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія і Молдавія.

Вугільна промисловість України є одній з базових галузей економіки. Її участь у ВВП України в 1999 році склала 5,1%. Вона є невід'ємній складовій інших найважливіших галузей: електроенергетики і металургії.

Вугільна промисловість України, що забезпечує видобуток і первинну переробку кам'яного і бурого вугілля, є одній з основних галузей паливної промисловості. Кам'яновугільні родовища зосереджені на південному сході (українська частка Донецького басейну) і північному заході (Львівсько-волинський басейн) країни. Райони видобутку бурого вугілля розкидані на значній площі Українського щита - Дніпровський буровугільний басейн.

В даний час  в Україні налічується близько 300 кам'яновугільних шахт, що діють (у 40% з них добувається вугілля, що коксується). Крім того, підготовлено до експлуатації 41 резервну ділянку для шахтного будівництва сумарною потужністю 92 млн. тонн кам'яного вугілля в рік (в т.ч. для вугілля, що коксується, - 16 шахт виробничою потужністю 35 млн. тонн вугілля) [4].

Доля вугілля в загальному об'ємі органічного палива в надрах України складає 95 %.

Не дивлячись на істотне  скорочення об'ємів видобутку за останні  роки, вугільна промисловість України  має значні перспективи для розвитку. Кризисний стан галузі, пов'язаний із значним загальнодержавним спадом виробництва, викликаний зміною суспільно-політичних буд і помилками в промисловій політиці країни.

Згідно з проведеними  Держкомстат статистичним розрахункам, обсяг промислового виробництва  в Україні за підсумками 2010 року виріс на 11,0%, що виявилося набагато кращим за підсумковий результат 2009 років, коли промисловість України продемонструвала негативну динаміку, знизившись відразу на 21,9%.

Варто відразу відзначити, що промисловість України показала зростання вперше за останні три  роки, що говорить про поступовий вихід виробничого сектора країни з кризисного стану.

Також необхідно сказати, що позитивну динаміку продемонстрували практично всі основні галузі промисловості України, за винятком сектора по виробництву коксу  і продуктів нафтопереробки, в  якому обсяг виробництва за підсумками 2010 року знизився всього лише на 0,1%.

При цьому максимальне  річне зростання обсягів промислового виробництва було зафіксоване в  наступних галузях:

машинобудування +34,5%;

хімічна промисловість +21,5%;

металургія +12,3%;

Якщо поглянути на зміну промисловості України  в регіональному розрізі, то виходить наступна картина.

Максимальне зростання  обсягу промислового виробництва відмічене  в таких регіонах:

Закарпатська область +42,6%;

Волинська область +26,7%;

Рівненська область +29,6%;

У той же час в двох областях України був зафіксований зниження обсягів промислового виробництва – так, в Сумської області падіння склало 6,5%, а в Чернігівській 0,2%.

Таблиця 1.1 Індекси промислової продукції за видами діяльності

Промисловість	Роки					+ або     -	Доля   (%)
	2005	2006	2007	2008	2009
Добувна	104,4	105,8	102,6	95,7	89,4	15,0	14
Переробна	103,0	106,3	109,9	94,0	73,5	29,5	29
Легка	100,3	98,1	97,4	89,4	74,2	26,1	26
Хімічна та нафтохімічна	109,8	103,2	108,4	91,4	77,0	32,8	30
Машинобудування	107,1	111,8	119,0	100,3	55,1	52,0	49

 

 

2. Аналіз типу ринку галузі

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм , що складається з величезної кількості  різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

Ринок - це сукупність економічних відносин, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання товарів і послуг.

У той же час у всіх названих країнах ринок має цілком визначений набір загальних ознак, який дає можливість судити про ступінь ринкових відносин. Тому в першу чергу ми повинні з'ясувати все, що розкриває родові ознаки ринку для того, щоб простежити, як вони далі проявляються в ринковій економіці України. У буденному розумінні ринок -це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді ж поняття "ринок" значно ширше , й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються найчастіше в нашій і зарубіжній літературі. На нашу думку, вони найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.[6.]

Класифікація ринків:

За територіальним охопленням розрізняють:внутрішній ринок, регіональний ринок, національний ринок, міжнародний ринок, світовий ринок.

Відповідно до характеру  обміну виділяють: ринок товарів і послуг, ринок землі та природних ресурсів, ринок капіталу, ринок робочої сили, фінансовий ринок, ринок інтелектуальних та інформаційних продуктів.

За характером і рівнем попиту та пропозиції розрізняють: ринок  покупця, ринок продавця. Клієнтурні ринки поділяються на: споживчий  ринок, ринок виробників, ринок проміжних  продавців (посередників), ринок державних установ.

Залежно від сфери  суспільного виробництва виділяють: ринок товарів матеріального  виробництва, ринок товарів духовної сфери.

Таблиця 1.2. Характерні риси певних моделей ринку

Характерні риси певних моделей ринку

№	Характерна риса	Моделі ринку
		Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
1	Кількість фірм	безліч	багато	декілька	одна
2	Тип продукції	стандартизований	диференційований	стандартизований і диференційований	унікальний
3	Контроль над ціною	відсутній	неповний у дуже вузьких рамках	обмежений взаємною залежністю	значний
4	Умови вступу у галузь	дуже легкі	відповідно легкі	наявність істотних перешкод	блокування
5	Нецінова конкуренція	відсутня	Значна увага сконцентрована на рекламі, торгівельних знаках, марках	Вельми типізована, особливо при  диференціації продукту	Головним чином реклама зв'язку фірми з суспільними організаціями

 

Оскільки в ринкові  відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

Так, з точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Кожен вид ринку має  свої особливості. Всі вони тісно  пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

Всі види ринків можуть бути зведені принаймні до чотирьох економічних  утворень: ринок товарів і послуг; ринок грошей, ринок цінних паперів; ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки.

В умовах поглиблення і  розширення світогосподарських зв'язків  товарні ринки втрачають національні  і територіальні кордони, перетворюючись у світові товарні ринки, на яких виступають торговці всіх країн. Разом з тим продовжують існувати і відповідно відокремлені національні ринки окремих товарів в межах державних кордонів.

 

Для  аналізу  типу  ринку  і  ступеня  його  монополізації  нам потрібно скористатися коєфіціентом Герфінделя-Хіршмана. Коефіцієнт  Герфінделя-Хіршмана (HHI)  являє  собою  суму  квадратів ринкових часток всіх підприємств галузі й визначається за наступною формулою: 

 

                                 (1.1.)

де Si – частка ринку i-го підприємства, частки (долі) одиниць, %;

n – кількість підприємств на ринку.

Для ринку чистої конкуренції значення HHI дорівнює 0,18 (1800%), а для  ринку чистої монополії HHI = 1 (10000%).  Тепер розрахуємо ступень монополізації ринку для підприємства № 9.

HHI=0,128²+0,057²+0,233²+0,066²+0,129²+0,206²+0,180²=0,016384+

+0,003249+0,054289+0,004356+0,016641+0,042436+0,0324=0,169755

Проаналізувавши отримані дані ми можемо сказати ,що підприємство № 9 функціонує на ринку чистої конкуренції.

Основні характеристики ринку, особливості ринку.

Чиста (досконала) конкуренція - це конкуренція, яка відбувається на ринку, де взаємодіє вельми велике число фірм, що виробляють стандартні, однорідні товари. У цих умовах будь-яка фірма може вступити на ринок, тут не здійснюється контроль за цінами.

На ринку  чистої конкуренції жоден окремий покупець або продавець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін товарів. Продавець не може запитати ціну вище ринковою, оскільки покупці можуть вільно придбати по ній будь-яке необхідне ним кількість товару. При цьому, по-перше, мається на увазі ринок певного продукту, наприклад пшениці.

По-друге, всі  продавці пропонують на ринку однаковий  продукт, тобто покупець буде однаковою  мірою задоволений пшеницею, купленою у різних продавців, і всі покупці  і продавці мають однакову і повну інформацію про кон'юнктуру ринку. По-третє, дії окремого покупця або продавця не надають впливи на ринок.

Таким чином, ринком чистої конкуренції (або досконалим) вважається той, на якому встановлюється одна і та ж ціна на один і той  же продукт в один і той же час, для чого необхідні:

• необмежена кількість учасників господарських стосунків і вільна конкуренція між ними;

• абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

• абсолютна мобільність чинників виробництва; необмежена свобода пересування капіталу;

• абсолютна інформованість ринку про норму прибули, попиті, пропозиції і так далі (здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб'єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту доходів) неможливе без наявності повної інформації);

• абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгівельних марок і так далі);

• наявність ситуації, коли жоден учасник конкуренції не в змозі зробити безпосередній вплив на рішення іншого неекономічними методами;

• стихійне встановлення цін в ході вільної конкуренції;

 • відсутність монополії (наявність одного виробника), монопсонії (наявність одного покупця) і невтручання держави у функціонування ринку. 

Проте практично  ситуації, коли всі ці умови присутні, не може бути, тому не існує вільного і досконалого ринку. Багато реальних ринків функціонують за законами монополістичної конкуренції.