Резерви підвищення продуктивності праці

У процесі аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці.

Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітників можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції таблиця 6.

Таблиця 6 - Аналіз трудомісткості продукції

 

Показник	Минулий період	Звітний період		Зміна показника, %
		за планом	фактично	план до минулого року	факт до минулого періоду	факт до плану
1.Обсяг продукції,  тис. грн.	35597	45597	60644	128,1	187,2	146,2
2.Відпрацьовано всіма робітниками, люд.-год.	980008	1096005	1096204	111,8	111,9	100,01
3.Питома продуктивність на 1000 грн. люд.-год. (ряд.2: ряд 1) *1000	27530,6	24036,8	16448,7	87,3	59,7	68,4
4. Середньогодинн. виробіток кожного  робітника, грн.(ряд1:ряд2)	0,036	0,042	0,061	116,7	169,4	145,2

 

Наведені в таблиці 6 дані показують, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 40,3% (100 - 59,7) за плану 12,7% (100 - 87,3). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.

За рахунок зниження трудомісткість планувалося підвищити годинну продуктивність праці на  .

Фактично вона зросла (у тому числі за рахунок зниження трудомісткості) на

Оскільки між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотний зв’язок, можна визначити темп зростання середньогодинного виробітку:

і навпаки, знаючи темп зростання продуктивності праці, можна визначити відсоток зниження трудомісткості:

Трудомісткість знизилась на 31,6%.

 

 

 

 

 

 

1.4 Фактичний аналіз продуктивності праці

 

 

Продуктивність праці найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до  одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино – годин і людино – днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”.

Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників:

• середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;
• середня тривалість робочого дня .

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством.

Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а  також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Таблица 7 - Використання робочого часу на підприємстві

 

Показники	Минулий період	Звітний період		Відхилення (+ ; - )
		план	фактично	від плану	від минулого періоду
1.Середньо облікова чисельність  робітників, осіб	479	520	530	+10	+51
2.Відпрацьовано одним робітником а) днів б) годин (р.2а * р.3)	219 17,301	219 1752	218 1722,2	-1 -29,8	-1 -7,9
3. Середня тривалість робочого дня, год.	7,9	8,0	7,9	-0,1	-
4. Фонд робочого часу, год. (р. 1* р.2б)	828717,9	911040,0	912766	+ 1726,0	+84048,1

 

 

  

Таблиця 2.1 - Дані для аналізу продуктивності праці

 

№	Показник	Умовні позн.	Минулий період	Звітний період		Відхилення від плану (+,-)
				за планом	факт.	абсол.	%
1.	Товарна продукція, тис. грн..	ТП	35597	45597	66644	+21047	+46,2
2.	Чисельність працівників, осіб	ЧП	520	540	573	+33	+6,1
3.	З них робітників	ЧР	479	520	530	+10	+9,1
4.	Питома вага робітників у загальній чисельності працівників,%	ПВр	92,1	96,3	92,5	-3,8	-3,9
4а	Кількість відпрацьованих робітниками, люд.-днів.тис.	ЛДр	221,0	219,0	201,2	-17,8	-8,1
4б	Людино-годин, тис.	ЛТр	980,0	1096,0	1096,2	+0,2	0,02
5.	Кількість днів відпрацьованих одним робітником (ряд 4а:ряд3)	Д	219	219	218	-1	0,46
6.	Тривалість робочого дня, год.	Тз	7,9	8,0	7,9	-0,1	1,3
7.	Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (р.4б:р.3)·100)	Гз	2045,93	2107,69	2068,3	-39,4	-1,9
8.	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р3)грн..	РВр	74,32	87,69	125,74	+38,05	+43,4
9.	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р4а), грн..	ДВр	161,07	208,21	331,23	+ 23,02	+59,1
10	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р4б), грн.	ГВр	36,32	41,60	60,80	+19,2	+46,2

 

 

 

Як свідчать дані таблиці 6 загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві збільшився на 1,726 тис. год.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці (табл.8).

Наведені в таблиці 8 дані свідчать про те, що на підприємстві підвищилась продуктивність праці. Середня продуктивність праці одного робітника підвищилась проти плану на 38,05 грн., що в відсотках складає 43,45. дані таблиці 8 свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності. Аналіз показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника 15,7% (59,1 – 43,4) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на –3,9%(92,5 – 96,3).

Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середнього динної і середньоденної продуктивності праці в 12,9% (46,2 – 59,1).

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого. Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, серед продуктивності праці одного працюючого дорівнює добутку таких факторів:

 

РВп = ПВр * Д *Т * ГВр.

 

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня  середньої продуктивності праці одного працюючого проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна питомо ваги робітників:

- 3,8 · 45597 : 100 = - 1732,69 грн.

2. Зміна середнього виробітку одного робітника

123,02 · 92,5 : 100 = +113,79 грн.

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого  дня і середнього динного виробітку:

• зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

(-1) · 8 · 41,6 = - 332,8 грн.

• зміна тривалості робочого дня:

(-0,1) · 218 · 41,60 = - 906,88 грн.

• зміна середнього динного виробітку одного робітника:

19,2 ·218·7,8 = + 32647,68 грн.

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 38,05 грн. ·(125,74 – 87,69). Він збільшиться за рахунок зростання середнього динного виробітку одного робітника.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, - середнього динну продуктивність праці одного робітника.

Аналіз продуктивності праці завершується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продуктивності у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна кількості робітників:

10 · 219 · 8 · 41,60 = 728,8 тис. грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

-1 · 530 · 8 · 41,60 = - 176,4 тис. грн.

3. Зміна тривалості робочого дня:

-0,1 · 530 · 218 · 41,60 = 480,646 тис. грн.

4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

19,2 · 218 · 7,9 · 530 = 17525 тис. грн.

 

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинув другий фактор.

Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов’язково враховувати можливості із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Резерви підвищення продуктивності  праці та шляхи їх використання  на підприємстві

 

Під резервами підвищення продуктивності праці розуміють невикористані можливості збільшення обсягу і підвищення якості продукції (робіт, послуг) за рахунок посилення творчого елементу в праці робітників і економного витрачання матеріально-технічних ресурсів, усунення будь-яких виробничих втрат.

На відміну від факторів ефективності, що мають довгостроковий перспективний характер, резерви мають поточний характер.

Таке розмежування є досить суттєвим з методологічної і практичної точок зору, тому що фактори пов'язані з виробленням стратегії, а резерви — з тактикою підвищення ефективності.

Резерви виникають, можуть бути виявлені і використані під впливом науково-технічного прогресу. Це не виключає необхідності пошуку шляхів реалізації резервів за межами підприємства (наприклад, пов'язаних з постачальниками матеріальних ресурсів і споживачами продукції або з роботою громадського транспорту таін.). Оскільки підприємство є самостійним суб'єктом ринку, основна турбота щодо використання резервів лягає саме на нього, а не на зовнішні по відношенню до нього суб'єкти.