Сутність і значення господарської діяльності в ринкових умовах

Продуктивність праці - це показник, що характеризує рівень витрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Його можна також визначати як кількість виробленої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу чи одного робітника за одиницю часу (рік, квартал, місяць, день, годину). Цьому показнику необхідно приділяти особливу увагу, тому що саме від нього залежить рівень багатьох інших показників - обсяг виробленої продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати й ін.

При аналізі продуктивності праці варто встановити ступінь виконання плану і динаміку росту, причини зміни рівня продуктивності праці. Такими причинами можуть бути зміна обсягу продукції і чисельності промислово-виробничого персоналу, використання засобів механізації й автоматизації, наявність усунення внутрізмінних і щоденних простоїв, стан нормування праці й ін.

Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробництво  на одного працюючого чи одного робітника) у значній мірі залежить від матеріалоємності окремих видів продукції, обсягу постачань, структури продукції. Більш об’єктивну оцінку продуктивності праці дає показник, обчислений по чистій продукції, тобто по обсягу продукції за винятком матеріальних витрат і амортизації основних фондів [9].

Аналіз структури прибутку (збитку) дозволяє оцінити вплив  окремих її доданків на кінцевий фінансовий результат - прибуток (збиток) від діяльності підприємства за звітний рік. Найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства складає прибуток від реалізації, тому його зниження буде свідчити про зниження ефективності основної діяльності підприємства. У зв’язку з цим однієї з найважливіших задач аналізу прибутку від реалізації є оцінка впливу окремих факторів на його зміну в порівнянні з попереднім роком [10].

Ступінь вигідності продукції  для малого підприємства характеризує показник її рентабельності. Цей показник обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до повної її собівартості.

Рентабельність усієї  реалізованої продукції залежить від  рівня рентабельності окремих видів  продукції і їхньої питомої ваги в загальному обсязі реалізованої продукції.

На підставі даних  балансу і звіту про фінансові  результати діяльності підприємства та їхнє використання також визначаються показники ефективності використання капіталу (майна) підприємства.

Рентабельність капіталу (майна) підприємства характеризує прибуток, отриманий підприємством з кожної гривні, вкладеної в майно (активи) підприємства і визначається по формулі:

Ркап=	Прозп´100	, (1.1)
	К

 

 

 

 

 

 

 

де

Р_кап. - рентабельність капіталу (майна) підприємства, %;

П_розп - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, тис. грн.;

К - середня величина капіталу підприємства, розрахована за даними балансу, тис. грн.

Рентабельність поточних активів показує ефективність використання поточних активів підприємства і показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в поточні активи підприємства і визначається по формулі:

Ракт=	Прозп´100	, (1.2)
	Апот

 

 

де Р_акт. - рентабельність поточних активів, %;

А_пот. - середня величина поточних активів підприємства, розрахована за даними балансу, тис. грн.

Рентабельність засобів (джерел) підприємства характеризує ефективність використання власного капіталу й інвестованих позикових засобів.

Рентабельність власного капіталу характеризує прибуток, одержуваний підприємством з кожної гривні власного капіталу, і визначається по формулі:

 

Ркап. влас.=	Прозп´100	, (1.3)
	Квлас

 

 

де П_{кап. влас.} - рентабельність власного капіталу, %;

К_влас. - середня величина джерел власних засобів підприємства, розрахована за даними ІІІ розділу пасиву балансу, тис. грн.

Рентабельність інвестованих позикових засобів (Рзал. к.) можна  визначити методом різниць:

 

Р_зал.к. = Р_кап.-Р_{кап. влас.}        (1.4)

 

Рентабельність інвестицій (Р_{к. інв.}) характеризує ефективність інвестування власних і довгострокових позикових засобів:

 

Рк. інв.=	Пб´100	, (1.5)
	Квлас+Кдовг.

 

 

де Пб - прибуток балансовий, тис. грн.;

К_довг. - довгострокові кредити і позики за даними балансу, тис. грн.

При зниженні показника  рентабельності всієї реалізованої продукції необхідно провести аналіз впливу рентабельності окремих видів продукції з метою виявлення низькорентабельної продукції й аналіз стійкості попиту на цю продукцію для обґрунтування оптимального управлінського рішення.

Аналіз рентабельності поточних активів необхідно пов'язати з оцінкою показників їхньої оборотності [11].

Зіставлення рентабельності капіталу і рентабельності власного капіталу дозволить дати оцінку рентабельності позикових джерел засобів підприємства:

 

Р_{кап. зал.}=Р_кап. - Р_{кап. улас.}        (1.6)

 

Якщо Р_{кап влас.} > Р_кап., то використання позикових джерел засобів менш ефективне, чим використання власного капіталу підприємства.

Важливою характеристикою  ефективності роботи підприємства є  показник рентабельності виробничих фондів і показник рентабельності засобів, авансованих у виробничі ресурси.

Рентабельність виробничих фондів (Р_ф) визначається по формулі:

 

Рф=	Пб´100	, (1.7)
	Фоз+Фм. об.

 

 

де Ф_оз. - середньорічна вартість виробничих основних засобів, тис. грн.;

Ф_{м. об.} - середньорічна вартість матеріальних оборотних коштів, тис. грн.

Рентабельність засобів, авансованих у виробничі ресурси (Р_{вир .рес.}) визначається по формулі:

Рвир. рес.=	Пб´100	, (1.8)
	Фос+Фм. об.+З

 

 

 

 

де З - витрати на оплату праці, що включаються у витрати  на виробництво продукції, тис. грн.

Аналіз рентабельності виробничих фондів дозволяє визначити  напрямки для подальшого підвищення рівня рентабельності виробництва  та загального покращення фінансового  становища малого підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Прибуток підприємства, як оцінка результатів його ефективної господарської діяльності

 

Прибуток як економічна категорія відбиває чистий доход, створений  у сфері матеріального виробництва  в процесі підприємницької діяльності. Результатом поєднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності суб'єктів, що господарюють, є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачу[24].

Прибуток (збиток) від  реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додаткову вартість і акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).

Для оцінки виробничо-господарської  діяльності використовують: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, що випускається; валовий прибуток; прибуток, що підлягає оподаткуванню; прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) рис.1.4.

 

 

 

 

 

Рис 1.4. види прибутків, за допомогою яких здійснюється оцінка виробничо–господарської діяльності підприємства.

 

Оскільки, основну частину  прибутку підприємства одержують від  реалізації продукції, що випускається, сума прибутку знаходиться під взаємодією численних факторів: зміни обсягу, асортименту, якості, структури виготовленої і реалізованої продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів[8].

На практиці, для підприємств, які функціонують на ринку, необхідно знати не тільки те, що вони отримають належний прибуток, але і коли вони його отримають. Для цього проводиться спеціальний аналіз співвідношень між обсягом виробництва, витратами і доходом.

Головне призначення  прибутку в сучасних умовах господарювання – відображення ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства. Це обумовлено тим, що у величині прибутку повинна знаходити відображення відповідність індивідуальних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією своєї продукції і виступаючих у формі собівартості, суспільно необхідних витрат, непрямим вираженням яких повинна явитися ціна виробу. Збільшення прибутку, в умовах стабільності оптових цін, свідчить про зниження індивідуальних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції [8].

У сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу, створеного в сфері матеріального  виробництва чистого доходу між  підприємствами і державою, різними  галузями народного господарства і  підприємствами однієї галузі, між  сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою, між підприємствами і його працівниками.

Таким чином, прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства. Подальше посилення розподільної і стимулюючої ролі прибутку зв'язано з удосконалюванням механізму його розподілу.

Підприємець завжди ставить  своєю метою прибуток, але не завжди його одержує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то відбувається лише відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків, відсутній і прибуток, як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки – негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство [14].

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує  визначені функції.

1. Характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства
2. Прибуток має стимулюючу функцію. Його зміст полягає в тому, що він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.
3. Прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм [12].

В умовах ринкової економіки  значення прибутку величезне. Прагнення  до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і збитки. Вони висвічують помилки, в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

Об'єктом планування є плановані елементи балансового прибутку, головним чином, прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, що базується на замовленнях споживачів і господарських договорів.

На кожнім підприємстві повинні передбачатися планові  заходи щодо збільшення прибутку. У  загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру (рис. 1.5):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5. Заходи щодо збільшення прибутку підприємства.

З цього переліку заходів  випливає, що вони тісно зв'язані  з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції і використання факторів виробництва.

Розглянемо основні  способи планування прибутку від реалізації товарної продукції. Головні з них – метод прямого рахунку та аналітичний.

Метод прямого розрахунку. Прибуток від реалізації товарної продукції  визначається виходячи з виторгу  від реалізації цієї продукції (без  податку на додаткову вартість і  акцизів) і витрат на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції. Перевищення виторгу від реалізації над повною плановою собівартістю реалізованої продукції являє собою прибуток від реалізації товарної продукції. Цей прибуток може бути визначен і методом поасортиментного розрахунку [8].