Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

33. Поняття про акцептор результатів  дії і зворотню аферентацію  процесів праці.

  Результатом  аферентного синтезу є заготовлений комплекс збуджень, який передує рефлекторним діям і являє собою аферентний контрольний апарат. В інтегративній діяльності організму велику роль відіграють периферійгі ефекторні апарати, від яких постійно до нервових центрів надходить інформація прол ефективність виконаних дій –звортна аферентація. Вона має відповідати заготовленому комплексу збуджень. Корковий апарат який оцінює відповідність зворотних аферентацій заготовленому комплексу збуджень, називається акцептором результатів дії. Аферентний синтез , зворотна аферентація і акцептор результатів дій є органічними складовими цілісної діяльності організму.

34.Будова рух. апарату людини та функції його елементів.

Руховий апарат – сукупність тканин і органів, які  забезпечують переміщення людини у  просторі та її активні дії, спрямовані на предмети зовнішнього світу.У складному руховому апараті людини керівну і регулюючу функцію виконує ЦНС. Роль кістково-мязових органів є виконавчою. Мязове волокно має такі властивості

-збудливість,  провідність, скорочуваність.

Скелетні  мязи виконують функції: переміщують  тіло в просторі, переміщують частини  тіла відносно одна одної, підтримують  позу тіла. Під час збудження мяза відбуваються процеси: механічна робота, біохімічні перетворення, внаслідок  яких виділяється енергія і утворюються продукти розпаду, теплоутворення. Кісткова система або скелет складається з 208 кісток, які надають форму тілу, слугують опорою організму і захищають внутрішні органи. Звязки і суглоби забезпечують різні рухи кісток. Активну функцію виконують мязи. У складі кожного мяза  тисячі волокон.

35. Рухова одиниця як функціональний  елемент рухового апарату.

  Основним  функціональним елементом рухового  апарату є рухова одиниця.Вона  складається з мотонейрона та  іннервованих  ним мязових волокон.  Аксон, що відходить від мотонейрона , при підході до мяза розгалуджується, утворюючи кінцеві гілочки , кожна з яких за допомогою синапсу зєднується з мязовим волокном. Передача збудження з нерва на мязове волокно викликає його скорочення. Кожна рухова одиниця  викликає скорочення лише окремих волокон мяза. Мотонейрони утворюють мотонейронний пул, функція якого  - дозування сили скорочення всього мяза та виборі таких мотонейронів, діяльність яких необхідна в даний момент. Наявність різних рухових одиниць забезпечує залучення до роботи тих, участь яких найефективніша а також сприяє боротьбі з утомою. У прцесі праці більшість рухових одиниць працює асинхронно. Вразі стомлення вони починають працювати синхронно, що виявляється в порушенні точності рухів, тремтінні рук.

36. Види рухових одиниць та  їх використ. в процесі праці.

    Основним  функціональним елементом рухового  апарату є рухова одиниця.Вона  складається з мотонейрона та  іннервованих  ним мязових волокон.  Усі рухові одиниці поділяються  на великі й малі. Велика рухова одиниця складається з великого мотонейрона з товстим аксоном, який розгалуджується на велику кількість гілочок та іннервує сотні і навіть тисячі мязових волокон. Мала рухова одиниця складається з маленького мотонейрона з тонким аксоном.Рухові одиниці різняться за властивостями: збудливістю, швидкістю процесу збудження, частотою імпульсу. Від цього залежить сила подразника. Наявність різних рухових одиниць забезпечує залучення до роботи тих, участь яких найефективніша а також сприяє боротьбі з утомою.

37. Практичне значення вивчення  рухового апарату людини.

Руховий апарат – сукупність тканин і органів, які  забезпечують переміщення людини у  просторі та її активні дії, спрямовані на предмети зовнішнього світу.У  складному руховому апараті людини керівну і регулюючу функцію виконує ЦНС.Більшість робіт виконується мязами пальців рукми, кисті, ліктя, передпліччя, рідше спини і ноги. Завдяки інтегративній функції ЦНС руховий апарат людини діє як складна саморегульована система. До скелетних мязів підходять змішані нерви які мають у своєму складі еферентні, чутливі і вегететивні нервові волокна. Еферентні , передаючи збудження , викликають скорочення або розвиток напруження скелетних мязів, чутливі-передають доЦНС інформацію про результати дій , напруження і рухи окремих ланок, вегетативні – ппро характер обмінних процесів у мязах, кровообіг.Завдяки такій сигналізації вносяться корективи до виконання рухів, регулюється робота внутр. органів.

38. Рука як основний робочий  орган.ЇЇ будова і ступінь свободи  рухів.

Рука являє  собою робочий механізм , коли привести її в дію , дає відповідний ефект. Вона побудована з 3 лінійних послідовно зєднаних ланок , кінематичних пар: плеча, передпліччя, і кисті. Вона є відкритим  кінематичним ланцюгом, оскільки має  вільний рухливий кінець . У відкритому кінематичному ланцюгу кількість ступенів свободи останьої ланки дорівнює сумі ступенів свободи всіх ланок, які утворюють цей ланцюг. Кисть руки відносно лопатки має 7 ступенів свободи рухів, 3 ступеня має плечева кістка відносно лопатки, 1 – ліктьова кістка відносно плечової, 3 ступені має кисть разом з променевою кісткою відносно ліктьової.Це означає що кисть руки в межах довжини верхньої кінцівки має необмежену свободу рухів.

39.Статична і динамічеа робота, їх фізіологічна х-ка.

 Робота, при  якій напруження мязів розвивається  без зміни їх довжини і без  активного переміщення у просторі  рухових ланок , називається статичною.  Ця робота повязана з підтриманням  у нерухомому стані предметів  і знарядь праці а також  підтриманням робочої пози.Існує 2 види статичної роботи. 1 статична робота яка здійснюється шляхом активної протидії сила, що виводить тіло або його частини з рівноваги, відбуваються витрати енергії. 2 статична робота, при якій тіло змінюючи позу, знаходить нове положення рівноваги і пристосовується до сил які діють на нього. Така робота забезпечується особливим станом мязів – тонусом.

Робота, при  якій напруження мязів супроводжується  зміною їхньої довжини і переміщенням у просторі тіла або якоїсь ланки  рухового апарату називається динамічною.Більш втомливою є статична робота бо постійне напруження однієї і тієї ж мязової групи супроводжується зменшенням у ній корвооббігу. Динамічна робота х-ся швидкими точними, координованими рухами і завжди поєднується зі статичною роботою, внаслідок чого утворюються складні рухові ансамблі.

 

40.Статичні навантаження в процесі  праці. Заходи щодо зменшення  статичних напружень працівника.

Найпоширенішими у процесі праці є поза стоячи і сидячи. Робоча поза стоячи більш  втомлива. Під час роботи стоячи велике статичне навантаження припадає на мязи ніг, спини, таза, яке значно зростає під час перенесення вантажу. Постійне перебування у позі стоячи призводить до підвищення тиску крові розширення вен, викревлення хребта. Неправильна поза сидячи може викликати застій крові в ногах, запалення суглобів. Для зменшення статичних навантажень необхідно:

• обмежити до мінімуму виконання роботи в незручній позі корпусіа і кінцівок;
• виключити тривале виконання роботи в положенні , коли руки розведені всторони, підняті вгору, витягнуті вперед;
• обмежити час утримання інструменту, м-лу, перенесення вантажу;
• обмежити час нерухомого положення у процесі виконання роботи або при повільних робочих рухах.

41.М'язова сила і витривалість. Методи вимірювання. 

Важливим  показником функціонального стану рухового апарату людини є м'язова сила. Вона характеризується максимальним напруженням, яке здатні розвинути м'язи під час збудження. Поодиноке подразнення викликає поодиноке збудження м'яза. Сила такого збудження залежить від кількості м'язових волокон, які входять до складу рухової одиниці, — чим більше волокон, тим більшою є сила скорочення. Поки частота подразнення м'яза не перевищує певної величини, м'яз відповідає на кожне подразнення поодиноким скороченням. Максимальна сила м'яза залежить від кількості і товщини його волокон, частоти нервових імпульсів, швидкості м'язових скорочень і відбувається тоді, коли в роботу включені всі рухові одиниці за повного тетанусу.

Ефективність  використання рухового апарату людини у процесі праці залежить не лише від її м'язової сили, а й від витривалості. М'язова витривалість — це здатність тривалий час підтримувати зусилля на постійному рівні. Максимальна м'язова витривалість визначається підтриманням максимального зусилля протягом однієї хвилини.

Співвідношення  між м 'язовою силою і витривалістю людини характеризує її працездатність. Вимірювання м'язової сили і визначення коефіцієнта статичного зусилля у працівників протягом робочого дня дозволяють оцінити динаміку їх працездатності і рівень фізичного напруження праці. Якщо зниження витривалості працівника не перевищує 10% порівняно з доробочим рівнем, то така праця характеризується незначним фізичним напруженням; від 10—35 % — середнім, понад 35 % — сильним напруженням.

Між м'язовим напруженням і витривалістю існує обернено пропорційна залежність. При збільшенні навантаження тривалість виконання роботи зменшується. Доведено, що збільшення навантаження вдвічі супроводжується зменшенням тривалості роботи в 4 рази. Отже, з фізіологічного погляду м'язи людини дають більший ефект за середніх навантажень і нормальної інтенсивності.

+ Мязова сила- здатність мязів максимально напружуватись під час збудження.Сила такого збудження залежить від кількості м’язових волокон,які входять до складу рухової одиниці- чим більше волокон, тим більшою є сила скорочення.Мязова витривалість – здатність тривалий час підтримувати усилля на постійному рівні.Коефіцієнт витривалості

К = б/а, а –  початкове максимальне зусилля, кгс, б – зусилля через 1 хв.кгс.

Коефіцієнт  зниження статичного зусилля   К  з.с.з  = 2(а-б)/ а+б

а – початковий рівень напруження м’яза, кгс; б – кінцевий рівень напруження м’яза, кгс.

Коефіцієнт  статичного зусилля К с.з. – 1 – ( а-б)/а

42. Труд. процес і труд. операція. Фізіолог. вимоги щодо їх раціоналіз-ї.

Під трудовим процесом розуміють сукупність дій  працівника, спрямованих на створення  певного виду продукції або надання  послуги. Зміст трудового процесу  характеризується складним поєднанням моторних, перцептивних і мнемічних дій. Основним елементом трудового процесу є операція. Під операцією розуміють закінчену частину виробничого процесу з обробки предмета праці на одному робочому місці одним або групою робітників. Елементарною одиницею операції є рух — одноразове переміщення робочого органа виконавця (руки, ноги, корпуса, очей) у процесі праці. Сукупність трудових рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робочими органами працівника, називається трудовою дією. Сукупність трудових дій, об'єднаних одним цільовим призначенням, називається трудовим прийомом. Завдання раціоналізації полягає у виборі найбільш економних трудових прийомів і рухів, тобто таких, що вимагають найменших затрат часу, нервової енергії і фізичних зусиль працівника при їх виконанні.

Фізіологічні вимоги щодо їх раціоналізації такі:

• величина механічної роботи повинна бути пропорційна до м'язової маси, яка бере участь у виконанні цієї роботи;
• робочі рухи і прийоми не повинні супроводжуватися великими зусиллями окремих груп м'язів;
• робота має виконуватися у зручному положенні корпуса і кінцівок працівника;
• максимальна точність і швидкість рухів обернено пропорційна до навантаження;
• необхідна раціональна організація трудових рухів;
• переносити вантажі слід на невелику відстань, у горизонтальній площині.

43. Класифікація і фізіологічні  принципи раціоналізації трудових  рухів

З психологічної  сторони трудові рухи класифікуються залежно від мети, яка досягається в результаті їх виконання. Виокремлюють такі трудові рухи:

• основні — мінімально необхідні для досягнення мети трудової діяльності;
• коригуючі — уточнюють основні рухи;
• додаткові — не стосуються основного завдання, але необхідні в зв'язку з побічними факторами;
• аварійні — додаткові, необхідні для ліквідації аварійної ситуації, дуже важливі;
• зайві — заважають виконанню перших чотирьох груп рухів;
• помилкові — виконуються замість перших чотирьох груп рухів, але не досягають мети.

Раціоналізація  трудових рухів передбачає вивчення можливостей заміни або зменшення кількості робочих органів, які виконують ці рухи а також звільнення дрібних м'язів від великих навантажень і включення у роботу більш сильних м'язів.

Фізіологічні  принципи раціоналізації трудових рухів  такі:

• правильне використання активних і пасивних сил;
• плавність рухів;
• безперервність рухів;

• овальність траєкторії рухових ланок;

•  помірний діапазон рухів;

•  поєднання  роботи обох рук;

•  виключення зайвих рухів, економія рухів;

• ритмічність  рухів;

• обмеження  статичних навантажень;

• рівномірний  розподіл навантаження на аналізатори

 

 

 

 

 

 

 

 

 

44. Суть фізіологічного закону  та його значення для організації праці.

Важливим  показником функціонального стану рухового апарату людини є м'язова сила. Вона характеризується максимальним напруженням, яке здатні розвинути м'язи під час збудження. Поодиноке подразнення викликає поодиноке збудження м'яза. Сила такого збудження залежить від кількості м'язових волокон, які входять до складу рухової одиниці, — чим більше волокон, тим більшою є сила скорочення.