Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

Пристосовні реакції організму людини до зовнішнього  середовища виявляються у формі складних рефлекторних актів. Крім того, адаптація, як пристосовані зміни в організмі, характеризується розширенням фізіологічних можливостей, збільшенням працездатності або підвищенням фізіологічної опірності організму зовнішнім впливам. Забезпечується ця можливість шляхом: зміни порогів чутлц_В0Сті аналізаторів; підвищення лабільності фізіологічних систем, яка полягає в швидкому поверненні до вихідного стану; переходу фізіологічних систем на більш високі рівні функціонування; розширення діапазону фізіологічних резервів; мобілізації енергетичних ресурсів та захисних сил.

При виконанні  робіт, які вимагають значних  м'язових зусиль, підвищення затрат енергії  є нормаль_ним механізмом пристосування організму працівника до роботу. При розв'язанні складних розумових завдань пристосовані реакції працівника пов'язані з підвищенням концентрації нервових Процесів, функціональними зрушеннями в стані нервових центрів.

51.Механізми адаптації працівника  до навантажень та умов праці.  Роль психічної адаптації в  процесі праці.

Адаптацiя (пристосування) - це динамiчний процес, завдяки якому в органiзмi пiдтримусться постiйнiсть внутрiшнього середовища вмiнливому зовнiшньому середовищi. Вона полягає в перебудовi фiзiологiчних процесiв залежно вiд змiни умов взаємодiї органiзму з навколишнiм.середовищем, у широкому комплексi фiзiологiчних зрушень в органiзмi.

При виконаннi робiт, якi вимагають значних м'язових зусиль, пiдвищення затрат енергії є  нормальним механiзмом пристосування органiзму працiвника до роботи. При розв'язаннi складних розумових завдань пристосовнi реакцi працiвника пов'язанi з пiдвищенням конценнтрацiї нервових процесiв, функцiональними зрушеннями в стаю нервових центрів. Суттевий вплив на адаптацiйнi процеси людини, зокрема у трудовiй дiяльностi, має психiчна адаптацiя. Вона базується на використаннi людиною ранiше набутого досвiду, враховує потреби i мотивацiю, що забезпечуе бiльш точну диференцiацiю реакцiй i поведiнки працiвника.

Психiчна  адаптацiя в трудовiй дiяльностi - це процес встановлення оптимальноi. вiдповiдностi мiж особистiстю i навколишнім середовищем, у тому числі соціальним, яка сприяє задоволенню актуальних потреб i реалiзацi значущих цiлей за умови збереження фiзичного i психiчного здоров' я працiвника.

Адзлтацiя  людини до працi має активний характер. Працiвник не лише пристосовується до зовнiшнього середовища, а йзмiнює його, водночас змiнюючись i сам. При цьому за сприятливих умов виробничого середовища i за оптимальних навантажень пiдвищуються стiйкiсть i працездатнiсть органiзму, за несприятливих умов рiвень активностi фiзiологiчних систем знижуеться

52.Резерви організму людини та  особливості їх використання.

Пристосування органiзму працiвника до умов виробничого  середовища i трудових навантажень  забезпечуеться його резервами.Резерви органiзму - це його здатнiсть посилювати свою дiяльнiсть порiвняно зi станом відносного спокою. Розмiр резервiв окремої функцiї - це рiзниця мiж максимально можливим рівнем i рівнем у стані вiдносного фiзiологiчного спокою. При фiзичних навантаженнях фiзiологiчнi показники можуть збiльшуватися в 2-16 разiв порiвняно зi станом спокою. Органiзм людини мае морфологiчнi, бiохiмiчнi, фiзiологiчнi, психологiчнi резерви.

Морфологічні  резервu характеризуються особливостями будови тканин і органів, надлишком певних структурних елементів порiвняно з потребою. Наприклад, у крові мiститься в 500 разiв бiльше протромбiну, нiж потрiбно для згортання всієї крові

Біохімічніов'язанi з запасом енергетичних речовин організмі

Фізіологічні  резерви зумовлюються функціональним станом окремих органів і організму в цілому, діяльність яких посилюється в рез. нейрорегуляції

Псuxологiчнi резерви пов'язанi з психiчними функцiями людини, є оказником розумової працездатностi i визначаються високою стiйкiстю до несприятливих факторiв зовнiшнього середовища.

Загалом рiвень активностi фiзiологiчних систем у процесi працi залежить вiд вихiдного функцiонального  стану працiвника перед роботою, iнтенсивностi навантажень i умов працi, стiйкостi органiзму, iндивiдуальних особливостей, пов'язаних з віком, статтю, властивостями нервових процесів  тощо. Знання закономiрностей змiни фізіологічних процесів працівника має важливе значення для обґрунтування навантажень, оптимізації умов праці та відпочинку.

53.Поняття про енергетичний оптимум  і енергетичний коефіцієнт корисної  дії в процесі праці.

Найефективнiшим  як щодо результатiв працi, так i стану здоров' я є середній рівень потужності роботи, який отримав назву енергетuчного оптимуму. Межi цього оптимуму рiзнi у рiзних працiвникiв вiдповiдно до їхпрацездатностi. Вiдхилення вiд оптимальних енергозатрат як у бiльший, так i менший бiк можливi при виконаннi рiзних робiт. Так, наприклад, складнi i точнi роботи доцiльнiше виконувати iз затратами енергії, меншими від оптимальних.

Вiдношення кiлькостi механiчноi роботи до затрат енергii назива€ться енергетичним коефiцiентом корисної дії У людини енергетичний коефіцієнт корисної дії не перевищує 20-25%. Розрізняють валовий і чистий коефіцієнти корисної дії. Валовий враховує всі затрати енергії за винятком основного обміну. Значення енергетичного коефіцієнта корисної дії залежить від способу вик. Роботи, робочої пози, тренованості, здоров‘я. Оптимізація енергозатрат має здійснюватись за рахунок  покращення умов праці, раціоналізації трудових процесів і робочої пози як факторів, що вимагають від працівника додаткової енергії, не пов‘язаної з безпосереднім виконанням завдання.

 

 

 

 

 

 

 

54.Енергетика трудової діяльності. Основний і добовий обмін енергії.

(.

(.

Рiвень витрат енергії є iнтегральним показником дiяльностi органiзму людини в процесi працi. Основні витрати енергії при цьому зумовлюються роботою м'язiв - чим бiльшу механiчну роботу виконує працiвник, тим бiльше він витрачає енергії. Витрати енергіїзалежать також вiд iнформацiйного змiсту працi, умов виробничого середовища, емоційного стану працівника.

Кiлькiсть  енергії, яку витрачае органiзм у cтaнi повного м' язового спокою, i при температурi 18-20° С, називаcrься основним обмiном. У cтaнi спокою енергiя витрачаcrься на пiдтримання життевихвих процесiв, бiохiмiчних реакцiй у тканинах, а також на пiдтримання безперервної дiяльностi opгaнів: напруження м'язiв, роботи серця, апаратiв дихання, травлення тощо. У дорослої людини він становить 1 ккал на 1кг маси за 1 год. Добовий основний обмiн залежить вiд ваги, вiкy, cтaтi, стану здоров'я людини та зовнiшнiх факторiв i становить 1400-1700 ккал. , загальнi добовi затрати енергії включають функцiо

нальний та основний обмiн енергії. Добовi енергетичнi затратизначно вiдрiзняються у працiвникiв рiзних професiй. Залежно вiд розмiру добових енергетичних затрат виокремлюють чотири групи робiт.

Важливе практичне  значення має питання про оптимальний  рівень затрат енергії на щоденну  роботу та гранично можливу величину затрат енергії при тривалій роботі. Оптимальні фіз.. навантаження сприяють успішній успішній розумовій роботі, а також підвищують стресостійкість людини..

55.Класиф. робіт за показником енерговитрат та її оцінка.

Добовi затрати  енергії включають функцiональний та основний обмiн енергії. Добовi енергетичнi затратизначно вiдрiзняються у працiвникiв рiзних професiй. Так, у робiтникiв-верстатникiв вони становлять 3300 ккал, робiтникiв ковальського цеху - 3700-4000 ккал, ливарного цеху - 40004500 ккал, штукатурiв - 3900 ккал, трактористiв - 3000 ккал.Залежно вiд розмiру добових енергетичних затрат виокремлюють чотири групи робiт. Згiдно з цiею класифiкацiею до легких вiднесенi роботи, при виконаннi яких добовi затрати енергії становлять 2200-2600 ккал, до робiт помiрної важкостi 2800-3400 ккал, до важких робiт - 3600-4000 ккал, до дужеважких робiт - 4200-6000 ккал.Зауважимо, що, згiдно з цieю класифiкацieю, до легких вiднеceнi розумовi та сенсорно-напруженi роботи. Насправдi важкiсть цих робіт визначаться не стiльки м'язовими, скiльки нервовими навантаженнями. Тому подiл робiт на групи важкостi за по казником енергозатрат має обмежене застосування  і стосується фізичної праці.

56.Особливості пристосування до  трудових навантажень органів  дихання людини.

Дихання - це сукупнiсть Складних процесiв, внаслiдок яких вiдбуваcrься споживання органiзмом кисню i видiлення вуглекислого газу. Розрiзняють зовнiшне та внутрiшне (тканинне) дихання. Зовнiшне дихання - це обмiн повiтря мiж зовнiшнiм середовищем та легеневими альвеолами. Внутрiшне дихання - це споживання клiтинами кисню i видiлення ними вуглекислоro газу.Задоволення потреби органiзму в зростаючiй кiлькостi кисню в зв'язку iз збiльшенням енергетичного обмiну пiд час працi i виведеннi з нього надлишку вуглекислоти забезпечуеться за рахунок вiдповiдного пристосування до роботи дихальноiї системи.Збiльшення газообмiну стае можливим завдяки зростанню таких показникiв роботи дихальної системи, як частота i глибина дихальних pyx.iB, легенева вентиляцiя, коефiцiент використання кисню. Можливi також змiни ритму дихання в процесi працi. Так, максимальнi короткочаснi зусилля виконуються за затримки диханНЯ. При виконаннi легких робiт цього не спостерiгаеться, за винятком випадкiв, коли робота особливо точна, складна i вiдповiдальна. Аналогiчнi процеси спостерiгаються при виконаннi розумовоУ роботи, яка вимагае напруженоiї уваги.

57. Киснева потреба і кисневий  борг.

Для виконання  будь-якої роботи необхiдна певна  кiлькiсть кисню, яка називаеться кисневим запитом. Розрiзняють сумарний i хвилинний кисневий запит. Сумарний кисневий запит - це кiлькість кисню, яка необхiдна для виконання всієї роботи. Хвилинний кисневий запит - це кiлькiсть кисню, яка необхiдна для виконання цiеї роботи протягом однiєї хвилини. У деяких випадках фактичне споживання кисню може вiдставати вiд потреби opraнiзму. тому робота протягом перших декiлькох хвилин виконуеться при недостатнiй кiлькостi кисню. В зв'язку з цим бiльша частина молочної кислоти не встигає окислюватися i синтезуватисяу глiкоген. Вона накопичуеться у м'язовiй тканинi. Значить, органiзм змушений працювати в анаеробних умовах. Робота будетривати доти, доки не виснажаться енергетичнi ресурси. При цьому нагромадження молочної кислоти може значно перевищувати норму, а ресинтез АТФ не зможе здiйснюватися. Для лiквiдацiї мqлочної кислоти потрiбен кисень. Кiлькiсть кисню, яка необхiдна для окислення продуктiв обмiну, що утворилися пiд час роботи, називаеться кисневuм боргом. Iншими словами, кисневий борг - це рiзниця мiж сумарним: кисневим запитом i кiлькiстю кисню, який фактично споживаеться пiд час роботи. Величина максимально можливого кисневого борry характеризує анаеробну продуктивнiсть органiзму. У бiльшостi працiвникiв . вона становить 4-10 л, у спортсменiв -15-22 л.Лiквiдацiя кисневого боргу вiдбуваеться пiсля закiнчення роботи. Це стосується надзвичайно важких робiт, тривалiсть яких незначна.

58. Поняття про аеробну та  анаеробну продуктивнысть організму.

Оскільки  можливості дихальної системи не безмежні, то для кожної людини існує індивідуальна межа, понад яку споживання кисню неможливе. Найбільша кількість кисню, яку організм може спожити за одну хвилину при максимально важкій роботі, називається максимальним споживанням кисню. Розмір максимально спожитого кисню (МСК) є показником аеробної продуктивності організму і характеризує його здатність використовувати енергію на м‘язову роботу за рахунок аеробних процесів. Рівень МСК залежить від фіз. Розвитку, віку, статі працівника. Виконувати роботу з витратами на рівні МСК можна лише декілька хвилин. Тривала робота протягом робочої зміни може виконуватися з витратами на рівні 25-30 % МСК. Для виконання будь якої роботи необхідна певна кількість кисню, яка наз. Кисневим запитом. Розрізняють сумарний і хвилинний кисневий запит. Сумарний-це кількість кисню, яка необхідна для всієї роботи. Хвилинний-протягом 1 хв. Іноді споживання кисню може відставати від потреби організму , це зумовлене тим, що біохімічні процеси, які відбуваються в працюючих м‘язах, проходять дві послідовні фази: анаеробну і аеробну. Під час анаеробної фази з вуглеводів м‘яза (глікогену) за участю фосфорних сполук утворюється молочна кислота. Виводиться вона під час аеробної фази: частина окислюється до кінцевих продуктів-вуглекислоти і води, а частина знову синтезується в глікоген за рахунок енергії, що утворюється при окислювальних процесах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

59.Закономірності пристосування  серцево-судинної системи працівника  до трудових навантажень.

Стан серцево-судинної системи працівника залежить від трудових навантажень. Для оцінки її адаптованості до цих навантажень порівнюють показники систолічного кров‘яного тиску і частоти пульсу під час роботи і в стані спокою. Збільшення коефіцієнта витривалості в зв‘язку зі зменшенням пульсового тиску є показником де тренованості серцево-судинної системи працівника. Другим показником, який характеризує пристосування серцево-судинної системи до фізичних навантажень, є показник якості реакції. Він конкретніше характеризує відновлення кров‘яного тиску і частоту пульсу після виконання інтенсивної роботи. Отже, показники серцево-судинноi системи працiвника, що вiдбивають реакцiю органiзму на навантаження, характеризують рiвень його фiзичноi працездатностi. Якщо частота пульсу пiсля навантаження невисока i швидко вiдновлюється її вихiдний piвень, а також чим менше зростання артершльного тиску, тим вища працездатність працівника.