Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

Виконання важкоi м'язовоi роботи, а також робiт, пов'язаних iз значним нервовим напруженням, супроводжується підвищенням вмicry цукру у крові, що зумовлюється впливом на клiтини печiнки гормону адреналiну. Адреналiн, що надходить у кров, не тiльки активiзує роботy серця i м'язiв, але й посилює розпад глiкогену та видiлення цукру, який споживається в працюючих м'язах.

60.Суть терморегул. організму працівника в процесі праці.

Посилення енергозатрат i обмiну речовин при виконаннi роботи, зокрема м'язовоi, викликає в органiзмi працiвника збiльшення теплоутворення, що вiдображається на його терморегуляцii. Основні змiни.  При високiй  температурi виробничого середовища у працiвникiв вiдмiчаються збiльшення частоти пульсу до 140-180 удаpiв за хвилину, пiдвищення артерiального кров'яного тиску тапiдвищення температури шкiри. В деяких випадках можливийтепловий удар, тобто гiпертермiя (перегрiв органiзму) третьогоступеня, що призводить до втрати свiдомостi, погiршення кровообiгу. Зауважимо, проте, що невелике пiдвищення температуритiла працiвника на початку роботи позитивно впливає на органiзм: пiдвищуються збудливiсть нервовихцентрiв, лабiльнiсть i працездатнiсть. Роботами Донецького НДI гiгiєни працi i профзахворювань встановлено, що температура повiтря +22 ос є тiєю межею, вище якої знижується працездатнiсть. Так, при температурi виробничих примiщень в межах 26--30 ос працезд-ть знижується наполовину порiвняно з рівнем при температурi + 18°с.

Завдяки складнiй  системi терморегуляцil в органiзмi працюючої людини пiдтримується тепловий баланс. При цьому, якщо нагромадження тепла в органiзмi пiд час важкої роботи в умовах нагрiваючого мiкроклiмату супроводжується терморегуляцiєю за рахунок тепловiддачi, то при роботі в умовах охолодження викликане нею теплоутворення використовується для захисту органiзму вiд переохолодження. Це означає, що енергозатрати на виконання самої роботи в умовах охолодження зменшуються. Легкаробота в холодних умовах викону€ться при пiдвищених енергозатратах порiвняно з такою ж роботою, що викону€ться за нормальних умов. Важка робота виконується при однакових енергозатратах як за умов охолодження, так i перегрiву при рiзнiйспрямованостi процесiв терморегуляцiї.

Значна втрата поту пiд час роботи цризводить до порушень в органiзмi працiвника, зокрема  зневоднення i в зв'язку з цим згущення крові, а також втрат великої  кiлькостi солей i вітамінів.

Тому одним  з важливих заходiв запобiгання порушенням водносольового та вітамінного балансу в органiзмi тих, хто працює вумовах нагрiвального мiкроклiмату,є рацiональний питний режим (вода з домiшкою 0,5-0,75 % хлориду натрiю, бiлкововітамінні сумiшi тощо).

3 усього сказаного  випливає, що оптимiзацiя умов працi та фiзiологiчна регламентацiя трудового процесу, зокрема нормування навантажень залежно від температурного режиму, мають важливе економічне i соціальне значення.

61. Вплив мікроклімату виробничих приміщень на процеси терморегуляції.

Мікроклімат виробничих приміщень характеризується температурою, вологістю повітря, швидкістю переміщення повітряних мас, а також тепловим випромінюванням від нагрітих обладнання, машин, предметів праці. Від комплексного впливу цих елементів залежать теплові відчуття і зумовлені ними фізіологічні та психічні стани працівників.

Мікроклімат виробничих приміщень зумовлюється технологічним процесом і певною мірою зовнішніми метеорологічними умовами.  Виконання роботи в умовах теплового випромінювання і високих температур викликає різко виражені фізіологічні зрушення в організмі працюючих, їхня працездатність в таких умовах знижується на 50 %. Фізіологами встановлено, що температура 22°С є тією межею, за якою починається прогресивне зниження працездатності. Так, при підвищенні температури до 26°С вона зменшується на 4 % з кожним градусом, а при подальшому її підвищенні до 30°С — на 6 %.

Разом з водою  організм втрачає солі і вітаміни, в зв'язку з чим він не справляється з віддачею тепла і наступає перегрівання — теплова гіпертермія. Ознаками її є підвищення температури, сильне потовиділення, спрага, збільшення частоти дихань і пульсу, задишка, головний біль, запаморочення. Перегрівання організму може виявлятися в трьох формах: легкій і середній гіпертермії, тепловому ударі (важка форма гіпертермії) і судомній хворобі. Тепловий удар супроводжується раптовою втратою свідомості, підвищенням температури тіла до 40—41 °С, слабим частим пульсом, припиненням потовиділення. Судомна хвороба характеризується порушенням водно-солевого обміну, судомами м'язів, кінцівок, діафрагми, потовиділенням, згущенням крові.

Теплова рівновага  працівника залежить також від вологості  повітря, тобто вмісту у повітрі  водяних парів. Найсприятливішою для  організму є відносна вологість повітря від 35 до 60 %. Якщо вологість менша 35 %, то повітряне середовище характеризується сухістю, яка посилює випаровування води з поверхні шкіри. При підвищенні вологості повітря (понад 60 %) випаровування поту утруднене. Так, при температурі 25°С в умовах дуже сухого повітря організм втрачає через шкіру і легені 75,4 г вологи за годину, а в умовах дуже вологого повітря — лише 23,9 г/год.

Для оцінки комфортності умов праці залежно від температури і вологості повітря використовується показник ефективних температур. Ефективною вважається температура, яку відчуває людина при певній вологості повітря і відсутності його руху.

Рух повітря  у приміщенні також справляє різний вплив на організм працівника, посилюючи або послаблюючи дію інших метеорологічних факторів. Так, при високій температурі і високій вологості повітря сприятливішою є вища швидкість руху повітря порівняно з комбінацією високої температури і низькою вологістю повітря.

Для оцінки комфортності умов праці залежно від температури, вологості і руху повітря використовується показник ефективно-еквівалентної температури. Ефективно-еквівалентною вважається температура, яка відчувається людиною при певній відносній вологості і швидкості руху повітря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

62. Класифікація робіт за показниками легеневої вентиляції і споживання кисню.

Легенева вентиляція — це кількість повітря, яке проходить через легені за одиницю часу (одну хвилину). Вона залежить від частоти дихань та об'єму одного вдиху (кількість повітря, яку людина вдихає).

Дихальний об'єм у стані спокою становить 300—500 мл, а частота дихань — 12—18 за одну хвилину. Таким чином, легенева вентиляція, або хвилинний об'єм дихання, дорівнює 5—8 л повітря. Під час роботи хвилинний об'єм дихання збільшується за рахунок зростання частоти дихань і збільшення дихального об'єму. Останній збільшується за рахунок резервного об'єму вдиху, тобто максимальної кількості повітря, яку можна вдихнути після спокійного вдиху. Резервний об'єм вдиху становить 1500—2000 мл.

При значних  м'язових напруженнях частота дихання може досягати 50 і більше за хвилину, а об'єм одного вдиху — 2—2,5 л. Отже, хвилинний об'єм дихання зростає до 120—160 л. Проте в більшості людей під час м'язової роботи легенева вентиляція не перевищує 100 л/хв.

Залежно від  об'єму легеневої вентиляції і споживання кисню за одну хвилину в процесі праці виділяють шість груп робіт за рівнем важкості .

ВАЖКІСТЬ  РОБІТ ЗА ПОКАЗНИКОМ ЛЕГЕНЕВОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ І СПОЖИВАННЯ КИСНЮ 

Рівень важкості роботи	Легенева  вентиляція, л/хв	Споживання  кисню, л/хв	Затрати енергії, ккал/хв
Легка	10.. .20	0,5. ..1,0	2,5. ..5
Середня	20.. .35	1,0. ..1,5	5. ..7,5
Важка	35. ..50	1,5. ..2,0	7,5. ..10
Дуже важка	50.. .65	2,0... 2,5	10... 12,5
Надзвичайно важка	65. ..85	2,5. ..3,0	12,5. ..15,0
Виснажлива	Понад 85	Понад 3,0	Понад 1 5,0

63. Класифікація робіт за частотою пульсу. Граничний середньозмінний пульс в процесі праці

Трудова діяльність, супроводжуючись певними затратами енергії, вимагає збільшення інтенсивності окислювальних процесів, що, у свою чергу, відбивається на показниках гемодинаміки, стані серця і кровоносних судин працівника. Саме з кровотоком надходять до всіх органів і тканин працюючого організму необхідні поживні речовини і кисень. Одночасно в кров виділяються з тканин продукти обміну та вуглекислота.

Під час інтенсивної  роботи частота пульсу може зростати до 180—240 ударів за хвилину, ударний об'єм крові — до 100—150 мл, а хвилинний об'єм — до 20—З0 л.

Показники пульсу залежать від індивідуального фізичного  стану працівника, його віку і статі. За одних і тих самих навантажень  частота пульсу у жінок в середньому на 10... 15 ударів за хвилину більша, ніж у чоловіків. Фізично сильніша людина виконує аналогічну роботу з меншою частотою пульсу, ніж менш працездатна.

Частота пульсу досить адекватно відображає функціональне  напруження організму не тільки під час фізичної, а й розумової та сенсорно напруженої праці. За показником «робочого пульсу» роботи поділяються на такі групи:

дуже легкі  — до 80 ударів/хв;

легкі — 80—100 ударів/хв;

середньої важкості — 100—120 ударів/хв;

важкі — 120—140 ударів/хв;

дуже важкі — 140—160 ударів/хв;

надзвичайно важкі — 160—180 ударів/хв;

виснажливі  — понад 180 ударів/хв.

На думку  багатьох учених-фізіологів, тривалість трудових операцій, які виконуються  при частоті пульсу більш ніж 140 ударів за хвилину, не повинна перевищувати 6 годин на тиждень. Середньозмінна частота пульсу у працівників не повинна перевищувати 100 ударів за хвилину.

64.Особливості   відновлювальних   процесів   та   їх   врахування   при організації режимів праці і відпочинку.

Незалежно від  виду праці функціональний стан працівника змінюється внаслідок втоми, що призводить до зниження рівня оперативних резервів. Оптимізація діяльності забезпечує реалізацію тих резервних можливостей, які до цього не входили в оперативні резерви. Таким чином, з фізіологічного погляду режим праці і відпочинку являє собою процес управління функціональним станом працівника з метою оптимізації діяльності.

Режим праці  і відпочинку протягом робочої зміни визначається такими факторами, як тривалість робочого дня, час початку і закінчення роботи, час надання і тривалість обідньої перерви, кількість і тривалість регламентованих перерв на відпочинок (макропауз), наявність мікропауз у трудовому процесі.

Тижневий  режим пращ і відпочинку характеризується встановленою кількістю робочих днів і годин, порядком чергування днів роботи і відпочинку, чергуванням роботи в різні зміни.

Річний  режим праці і відпочинку характеризується загальною кількістю днів і годин роботи, періодичністю і тривалістю основної і додаткових відпусток.

Режим праці і відпочинку залежить від характеру виробничого процесу, тобто може бути однозмінним або багатозмінним, стандартним або нестандартним. Однак у всіх випадках він повинен бути науково обгрунтованим, раціональним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

65.Поняття про психіку та її  функції в процесі праці.

Психіка є властивістю, функцією мозку, яка полягає у відображенні в ньому реальної дійсності. Однак психіка — не дзеркальне відображення, а багатоактний активний процес, під час якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особливостей людини, що їх сприймає. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, почуттями і світоглядом людини. На основі та за допомогою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.

Отже, психіка  є суб'єктивним відображенням об'єктивного  світу.

У трудовій діяльності психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки у процесі  праці реалізується в станах оптимальної  мобілізації резервних можливостей  працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети.

Мотиваційна функція психіки пов'язана з  спонуканням працівника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки у процесі  праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

У трудовій діяльності психологічними факторами виступають: