Практична реалізація деяких моделей попиту (розрахункова частина)

В макроекономічній теорії на попит впливають наступні нецінові й цінові фактори:

а) ефект реальних грошових залишків (ефект багатства),

б) ефект процентної ставки

в) ефект імпортних закупівель.[1, ст. 46].

 

3. Види попиту та відповідна їм класифікація ринків

Існує дуже багато класифікацій попиту. Відповідно до видів товару (послуги), попит поділяється на виробничий і споживчий. У маркетингу виділяють наступні види попиту:

• Негативний попит. Ринок не приймає товар або послугу. Тобто це попит на товари шкідливі чи не придатні для споживання.
• Нульовий попит. Буває, що споживачів товар не приваблює або вони до нього байдужі. Нульовий попит – це попит на товари, до яких споживач байдужий.
• Прихований попит. Це попит на товар, якого немає. Безліч людей мріє мати товар, якого взагалі не існує.
• Падаючий попит. При насиченні товарами ринку попит падає все нижче і нижче. Це попит, який виникає при перенасиченні ринку аналогічними товарами.
• Нерегулярний попит. В залежності від пори року і навіть доби збут товару може коливатися. Нерегурярний (сезонний) – це попит, величина якого має сезонні коливання чи коливання протягом місяця чи навіть доби.
• Підтримуваний попит. Це попит, що стимулюється. Він характеризуються браком покупців і посиленим стимулюванням з боку продавців.
• Надмірний попит. У цьому випадку попит перевищує пропозицію, фірма не може (або не хоче) задовольняти його.
• Небажаний попит. Це попит на товар, який зарекомендував себе як шкідливий для здоров’я.

 Найважливішими напрямками досліджень ринків є визначення поточних і прогнозних величин попиту різного виду і показників ринкової частки для конкретних ринків (ринкових сегментів). Щоб зробити розгляд даних питань досить предметним доцільно провести класифікацію ринків і різних видів ринкового попиту. 

У загальноекономічному плані під ринком розуміється  місце, де збираються для здійснення акта купівлі - продажу як продавці, так і покупці, усі суб'єкти купівлі-продажу визначених товарів [6, ст. 98].

Ринок створюється навколо  різних об'єктів, що представляють яку-небудь цінність. У цьому плані говорять про ринок споживчих товарів, ринок праці, ринок цінних паперів, ринок капіталу і т.д. У залежності від виду споживачів розрізняють наступні типи ринків: споживчий ринок і ринки  організацій чи організаційні ринки. Останні підрозділяються на ринки продукції виробничо-технічного призначення, ринки перепродажів і ринки державних установ. Споживчий ринок - сукупність індивідів і родин, що купують товари і послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються масовим споживачем, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.

Ринок продукції  виробничо-технічного призначення - сукупність організацій і приватних осіб, що купують товари і послуги, які використовуються при виробництві інших продуктів.

Ринок перепродажів - сукупність організацій і індивідуальних осіб, що здобувають товари з метою їхнього перепродажу чи здачі в оренду.

Ринок державних установ - державні установи всіх рівнів (із загальнодержавного до місцевого), що купують чи орендують товари і послуги для виконання своїх функцій.

На відміну від споживчого ринку ринок продукції виробничо-технічного призначення характеризується меншим числом покупців, однак закупающих продукцію в більшій кількості. Крім того, величина закупівель продукції виробничо-технічного призначення визначається попитом на кінцеву продукцію.

Можна виділити наступні особливості організаційних ринків у порівнянні з ринками споживчих товарів:

• вони є більш професійними, особливо щодо покупців;
• в ухваленні рішення про покупку, як правило, бере участь кілька людей;
• продавець і покупець у більшому ступені залежать один від одного;
• прагнуть установлювати довгострокові контакти;
• набагато частіше використовуються прямі покупки.
• при виборі покупки набагато меншу роль грають емоційні фактори.

Багато організаційних ринків характеризуються нееластичним попитом, тобто попит слабко реагує на зміну ціни.

У залежності від того, хто домінує на ринку, останній підрозділяється на ринок продавця і ринок покупця.

Ринок продавця характеризується більш сильною позицією на ньому продавців у порівнянні з покупцями.

Ринок покупця характеризується більш сильною позицією на ньому покупців у порівнянні з продавцями.

У залежності від ступеня  залучення споживача в процес продажів виділяють: потенційний ринок; доступний ринок; кваліфікований доступний  ринок; цільовий ринок; освоєний ринок.

Потенційний ринок - сукупність споживачів, що виявляють деякий інтерес до визначеного продукту.

Доступний ринок - група споживачів, що мають інтерес, засоби і доступ до визначеного продукту.

Кваліфікований, доступний ринок - сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби, доступ до ринку, а також задовольняючим законодавчим вимогам.

Освоєний ринок - сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.

В основі процесу вибору цільових ринків лежить вивчення такого базового показника як ринковий попит. Ринковий попит - це загальний обсяг продажів на визначеному ринку (приватному чи сукупному) визначеної марки  товару чи сукупності марок товару за визначений період часу.

На величину попиту впливають  як неконтрольовані фактори зовнішнього  середовища, так і маркетингові фактори, що представляють собою сукупність маркетингових зусиль, прикладених на ринку конкуруючими фірмами.

У залежності від рівня  маркетингових зусиль розрізняють  первинний попит, ринковий потенціал  і поточний ринковий попит.

Первинний чи нестимульований попит - сумарний попит на всі марки даного продукту, реалізовані без використання маркетингу.

З погляду  впливу маркетингової  діяльності на величину попиту виділяють  два крайніх типи ринку:  ринок, що розширюється, і ринок, що не розширюється; перший - реагує на застосування інструментів маркетингу, другий - не реагує.

Ринковий потенціал - це межа, до якої прагне ринковий попит при наближенні витрат на маркетинг у галузі до такої величини, що їхнє подальше збільшення вже не приводить до росту попиту за певних умов зовнішнього середовища. З визначеними допущеннями як  ринковий потенціал можна розглядати попит, що відповідає його максимальному значенню на кривій життєвого циклу якогось продукту для стабільного ринку. У цьому випадку передбачається, що конкуруючі фірми для підтримки попиту додають максимально можливі маркетингові зусилля. Фактори зовнішнього середовища впливають на ринковий потенціал.

Крім того, виділяють абсолютний потенціал ринку, який варто розуміти як межа ринкового потенціалу при нульовій ціні. Корисність цього поняття в тім, що воно дозволяє оцінити порядок величини економічних можливостей, що відкриває даний ринок.

Очевидно, що існує великий  розрив між абсолютним потенціалом  ринку і ринковим потенціалом. Еволюція абсолютного ринкового потенціалу обумовлена такими зовнішніми факторами, як рівень доходів і цін, звички споживачів, культурні цінності, державне регулювання і т.п. Дані фактори, на які підприємство не має реального впливу, можуть вплинути  на розвиток ринку. Іноді підприємства можуть вплинути  на ці зовнішні фактори (наприклад, шляхом лобіювання зниження віку одержання прав водія), але ці можливості обмежені. Тому основні зусилля підприємств спрямовані на передбачення зміни зовнішнього середовища.

Далі виділяють поточний ринковий попит, що характеризує обсяг продажів за визначений період часу у визначених умовах зовнішнього середовища при визначеному рівні використання інструментів маркетингу підприємствами галузі.

Під селективним попитом розуміється попит на визначену марку якого-небудь товару; виникнення і розвиток цього попиту стимулюється шляхом концентрації маркетингових зусиль у досить вузькому напрямку. 

Іншим важливим показником, величину якого необхідно визначати  і прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка - це відношення обсягу продажів визначеного товару даної організації до сумарного обсягу продажів даного товару, здійсненому всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим при оцінці конкурентної позиції організації. Дане положення випливає з наступного: якщо в організації вище показник ринкової частки, то вона більше реалізує продукту на даному ринку, отже, вона більше виробляє даного продукту, оскільки обсяг випуску повинний відповідати величині потенційної реалізації. Якщо організація випускає більше продукту, то собівартість одиниці продукту в цій організації, унаслідок дії масштабного економічного фактора, відповідно до якого, чим вище обсяг випуску, тим нижче величина собівартості, буде нижче в порівнянні з іншими конкурентами. Отже, позиції даної організації в конкурентній боротьбі будуть більш кращими. 

Отже, аналізуючи ринкову  економіку можна побачити, що існують  різні види ринків, де збираються для  здійснення акта купівлі - продажу як продавці, так і покупці, усі суб'єкти купівлі-продажу визначених товарів. Відповідно до цього існують різні види попиту на певний товар ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Моделювання попиту
1. Аналіз підходів до моделювання сукупного попиту на макрорівні

У процесі розширення сфери застосування математичного  моделювання в економіці традиційно створювалися програмні системи багатовимірного кореляційного та регресійного аналізів, прогнозування економічного розвитку методом імітації, моделі виявлення вузьких місць у розвитку виробництва з метою покращення використання виробничих ресурсів. Такі напрямки були найбільш характерні за умов, коли важливі розділи економічної науки, зокрема, на макрорівні, розглядалися дуже абстрактно, часто як предмет політекономії. У нових умовах перехідної економіки тематика економіко-математичних досліджень переглядається у напрямку індуктивних і дедуктивних підходів, а також у напрямку використання новітніх інформаційних технологій. Якщо раніше прикладами застосування високо відповідальних систем були енергетичні комплекси, транспорт, зв’язок, автоматизовані системи управління галузями виробництва, то нині об’єктами моделювання є також грошова система держави, механізми приватизації майнових комплексів, галузей, механізми трансформації економіки на ринкових засадах і навіть попит та пропозиція на ринку.

До складу сучасної розвинутої економіки входять численні господарські одиниці та споживачі. Кожний із цих учасників ринку досконалої конкуренції має свої цілі, що уможливлює наявність конфліктних ситуацій. Та щоб економічна система функціонувала нормально, індивідуальні дії різних учасників повинні бути відносно добре узгодженими.[13, ст. 86]. Варто зауважити, що моделі попиту існують в тісному взаємозв’язку з моделями пропозиції і не можливо абстрагуватись від моделі пропозиції, розглядаючи та вивчаючи лише модель попиту, оскільки ці моделі забезпечують пинкову рівновагу.

Однією з моделей дослідження попиту та пропозиції є модель Вальраса, що включає скінченну кількість споживачів і виробників, таке вирішення (подолання) конфлікту досягається не втручанням держави, а опосередковано, через конкретний ринковий механізм, що ґрунтується на регулюючій дії системи цін. Якщо система цін визначена, то будь-яка ринкова угода незалежно від того, чи є ринок конкурентним, чи ні, здійснюється відповідно до цієї системи цін.

Якщо учасники не можуть впливати на ціни, то ринок називають конкурентним. На конкурентному ринку ціни для кожного з учасників є некерованими, і їм (учасникам) залишається лише пристосовуватися до існуючої системи цін.

Основна ідея Вальраса полягає у  тому, щоб за певної системи цін  індивідуальні плани (наміри) учасників стали спільними, тобто така система цін забезпечує розподіл ресурсів і продукції на основі розв’язання конфлікту між учасниками. Таку рівноважну ситуацію називають конкурентною рівновагою.

Іншою моделлю яка врівноважує попит та пропозицію є павутиноподібна модель, суть якої полягає у тому, що в конкурентній економіці без змови (коаліції) досягнення рівноваги є стихійний процес, заснований на тому, що при будь-якій ціні, що перевищує рівноважну, кількість товару, яку прагнуть запропонувати продавці (виробники), перевершуватиме ту кількість, на яку покупці (споживачі) мають намір пред'явити попит; виникає тиск на ціну у бік її пониження, причому діяльність деяких продавців, охочих позбавитися від товару, буде направлена проти існуючого (дуже високого) рівня ціни.

Подібним же чином можна показати, що ціна, що знаходиться нижче за рівень рівноваги, випробовує тиск у  бік підвищення.

При виникненні і оформленні стійкого попиту на товар залежно від ціни, тобто наявності не змінної в часі функції попиту D(p), розрізняють, слідуючи А.Маршаллу, три основні види ринкової рівноваги:

а) миттєва рівновага досягається  в обстановці, коли пропозиція фіксована ( ), тобто виробники товару не готові до розширення виробництва або не в змозі це зробити; рівновага такого роду зазвичай досягається при достатньо високій ціні що і є стимулом для подальших дій виробників.