Експортний потенціал чорної металургії України та його вплив на зовнішньоекономічні зв’язки України

Міністерство  освіти і науки, молоді і спорту України

Харківський національний університет імені  В.Н. Каразіна

 

Факультет міжнародних економічних відносин і туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних відносин

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни

«Україна  в системі світогосподарських зв’язків »

 

на тему:

«Експортний потенціал чорної металургії України  та його вплив на зовнішньоекономічні  зв’язки України»

 

 

Виконав:

студент 5 курсу, групи

напрям  підготовки – «міжнародні економічні відносини»

(ОКР магістр)

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2012

 

 

ЗМІСТ

 

 

Введення 3

1.Характеристика галузі чорної металургії України 4

2.Характеристика сировинної бази галузі чорної металургії України 7

3. Найкрупніші підприємства галузі чорної металургії України 10

4. Характеристика експортних можливостей галузі 13

5. Зовнішньоекономічні зв’язки галузі чорної металургії України 17

6. Інвестиційна привабливість чорної металургії України 19

7.Оцінка експортних перспектив чорної металургії України 21

Висновки 23

Підсумкова таблиця за результатами дослідження експортного потенціалу чорної металургії 24

Список використаних дрежерел 25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВВЕДЕННЯ

Актуальність  роботи. Сектор чорної металургії цілком може бути названий основною сучасного суспільства, оскільки він забезпечує розвиток інших базових галузей економіки – машинобудування, суднобудування, автомобільної, будівництва тощо. Після сталого зростання протягом більшої частини останнього десятиліття в 2008 році спостерігався значний спад чорній металургії у зв’язку з світовою економічною кризою. Відновлення докризового рівня виробництва є актуальним завданням.

Метою роботи є аналіз сучасного  стану, виявлення тенденцій розвитку та проблем чорної металургії в Україні.

Аналіз сектора чорної металургії України здійснений на основі офіційної  інформації за 2000-2010 роки.

Об’єктом дослідження  є окрема галузь промисловості України. Предмет – експортний потенціал  чорної металургії України (структура  галузі, найкрупніші підприємства, зовнішньоекономічні зв’язки, інвестиційна привабливість).

В якості джерел інформації використовувався великий  обсяг статистичних матеріалів, розміщених на вітчизняних Інтернет-ресурсах (Держкомстат України, Державна митна служба України, Головні управління статистики областей України). Крім того, одним з основних джерел інформації були публікації Інтернет-сторінок, присвячених темі чорна металургія України, що забезпечило актуальність інформації, яка була використана для підготовки даної роботи. В роботі також були використані матеріали підручників.

Структура та обсяг  роботи. Контрольна робота включає 25 сторінок,  містить 4 таблиці, 10 рисунків, 2 додатоки. Список використаної літератури налічує 15 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Характеристика галузі  чорної металургії України

Металургійна  промисловість об'єднує підприємства, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних і кольорових металів та нерудної сировини (т. зв. флюсових і вогнетривких матеріалів), виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини (брухту). Основними споживачами продукції металургійної промисловості є машинобудування, будівництво, транспорт.

Металургійна промисловість складається  з чорної і кольорової металургії.

Чорна металургія — одна з найбільш розвинених в Україні галузей промисловості, на яку припадає 1/4 всього промислового виробництва. Вона виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави, труби та ін. Це — матеріаломістка галузь: для виплавки 1 т чавуну потрібно приблизно 3 т залізної руди, 1,1 т коксу, 20 т води, а також марганцева руда, вапняк, флюси та ін. Тому підприємства чорної металургії розміщуються біля джерел сировини чи палива або між ними.[1]

Рисунок 1.1. Чорна та кольорова металургія України. Кольорами позначено рівень виробництва продукції металургії різними областями України. Темнооранжевий - понад 2 000, Оранжевий - 1 300-1500, жовтий - 240-450, світложовтий - до 5 (грн/1 жителя). [4]

Україна має для розвитку галузі значні запаси залізних і марганцевих  руд, коксівного вугілля, флюсових та вогнетривких матеріалів. Їх родовища дуже вдало поєднуються — переважно у Придніпров'ї та Донбасі.

За обсягом виробництва продукції  чорної металургії Україна тривалий час входила до числа провідних країн Європи і світу. Так, у 80-х рр. XX ст. тут щорічно видобувалося 120 — 125 млн. т залізної руди, 7 млн. т марганцевої руди, виплавлялося 55 млн. т сталі. Зараз аналогічні показники значно скромніші — приблизно 60 млн. т залізної руди, менше 3 млн. т марганцевої руди, 38 млн. т сталі (2003 р.). Однак Україна і далі займає чільне сьоме місце серед провідних світових виробників сталі. В останні роки постійно збільшується виробництво прокату, феросплавів, сталевих труб. ЦІ товари у значних обсягах експортуються за межі України; загалом продукція чорної металургії дає країні найбільше валютних надходжень від експорту.[1]

Виплавка чорних металів традиційно здійснюється на комбінатах повного циклу, які включають усі кінцеві стадії металургійного виробництва, а також виробництво коксу (металургійного палива зі спеціальних марок вугілля) й агломерату (шматків залізної руди, спечених з вапняком і коксом). Кожне з виробництв має відходи й побічну продукцію, які є сировиною для інших галузей промисловості — хімічної, будівельних матеріалів, металообробки. Підприємства цих галузей, як і заводи важкого машинобудування, вигідно розміщувати поряд з металургійними комбінатами. Отже, чорна металургія має важливе комплексоутворююче значення, на її основі формуються багатогалузеві вузли.

Найбільшими металургійними комбінатами  в Україні є "Криворіжсталь" (Кривий Ріг), "Азовсталь" (Маріуполь), "Запоріжсталь", Дніпровський (Дніпродзержинськ), комбінати в Алчевську, Макіївці. Великі металургійні заводи, що не мають повного металургійного циклу, розташовані в Донецьку, Єнакієвому, Дніпропетровську та інших містах. Виробництво феросплавів (сплавів заліза з іншими металами для отримання високоякісних сортів сталі) зосереджено в Запоріжжі, Нікополі, Стаханові, а труб — у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську, Маріуполі, Макіївці, Харцизьку.[2]

Підприємства чорної металургії розташовані  у трьох металургійних районах— Придніпровському, Донецькому і Приазовському.

Придніпровський район сформувався на основі видобутку залізних руд Криворізького, Кременчуцького і Білозерського басейнів, марганцевих руд Нікопольського і Великотокмацького родовищ, флюсів Дніпропетровської області, привізних коксу і вогнетривів (з Донбасу). Тут склалися Дніпропетровський (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ), Запорізький, Криворізький, Нікопольський (Нікополь, Марганець), Кременчуцький металургійні вузли.[2]

Донецький район виник біля родовищ коксівного вугілля на основі переробки руд, що надходять із Придніпров'я (принцип "маятника" — вагони з коксом їдуть на комбінати Придніпров'я, а назад повертаються із залізною та марганцевою рудою). Сформувалися металургійні вузли — Донецько-Макіївський, Алчевсько-Алмазнянський, Єнакіївський та окремі металургійні центри — Краматорськ, Харцизьк, Костянтинівка.

Приазовський район використовував бідні залізні руди Керченського і багаті Криворізького та Білозерського басейнів, марганцеві руди з Нікополя, кокс, флюси і вогнетриви з Донбасу. Однак залізорудні підприємства Керченського півострова призупинили діяльність, тому зараз район охоплює два металургійні підприємства в Маріуполі (на одному з них — комбінаті "Азовсталь" — працює найбільший в Україні листопрокатний стан).

Рисунок 1.2. Середня експортна ціна окремих видів української продукції чорної

металургії у 2007 р. (USD/т)[12,7]

 

Рисунок 1.3. Динаміка виробництва продукції українськими підприємствами чорної металургії, млн. т.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.4 Структура виробництва за технологією виплавки[4]

2.Характеристика сировинної  бази галузі чорної металургії  України

В східній Україні сформувалися унікальні природні умови для  розвитку металургійного комплексу. Тут  знаходяться найкрупніші, що мають  світове значення, паливно-сировинні  бази чорної металургії — Донецький  кам’яновугільний, з коксівними марками  вугілля, Криворізький залізорудний і  Придніпровський марганцеворудний басейни; великі, практично невичерпні родовища вапняків, доломітів, вогнетривких глин.

Віддаль від Кривого Рога до центрального району Донбасу — Горлівки (по прямій) становить 345 км, а від Західного  Донбасу, який доходить до Павлограда (Дніпропетровська обл.), — близько 150 км. Між зазначеними басейнами  пролягає потужне джерело водопостачання — р. Дніпро.

Такого поєднання найважливіших  сировинних матеріалів, енергетичного  і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, і такої концентрації їх на порівняно  невеликій території немає в  жодній країні світу.

Металургія США, Великобританії, Німеччини, Франції працює на імпортній марганцевій  руді. Японія розвиває свою чорну металургію на основі імпорту паливних і сировинних ресурсів, які доставляються морським транспортом з країн, віддалених від неї на тисячі кілометрів. Залізну  руду імпортують також і деякі  європейські країни.

Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.[3]

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на 100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина рудоносної смуги змінюється від 2—3 до 7 км. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках — і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і гематіто-мартітові з вмістом заліза 50—62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28—39% видобувають відкритим способом (кар’єрним). Їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузькою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина території перетинається залізницею Полтава—Кременчук. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35—38%. Експлуатація басейну відкритим способом почалася з 1955 р.[2]

Білозерський залізорудний район об’єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.

Район має зручні залізничні і річкові  транспортні зв’язки. На березі Каховського  водосховища збудовано місто  Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.

Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60—64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасів руд має переважно вміст заліза 46—48%. В перспективі у районі збільшиться використання значних запасів залізистих кварцитів з вмістом заліза 25—40%, які після збагачення перетворюються в концентрат з вмістом заліза 65—70%. Видобуток руди в районі відкритим способом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені.

Про наявність залізних руд на території  Керченського півострова було відомо ще наприкінці XIX ст., але грунтовні геологічні дослідження його запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський залізорудний район охоплює кілька родовищ, які розташовані на північному і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т. Вміст заліза в руді сягає 37—40%. Крім того, в руді є значні домішки марганцю, ванадію, фосфору, миш’яку.

У зв’язку з цим керченська руда використовується тільки на комбінаті  «Азовсталь», куди вона доставляється  по Азовському морю.

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього Радянського Союзу. В 1989—1990 рр. Україна забезпечувала 75% загальносоюзного видобутку марганцевих руд.[8]

Басейн розташований у південній  частині Дніпропетровської і  Запорізької областей і складається  з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують 3 млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон.

Промисловий видобуток марганцю розпочався з 1886 р. Видобуток руди здійснюється переважно відкритим способом. В  Україні відкриті марганцеві родовища також в Одеській, Івано-Франківській областях і в Карпатах.

В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання  сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.

Великими родовищами титанових  руд є Самотканське (біля міста Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське в північній частині Житомирської області. Всі основні родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби металургії України в хромі задовольняються поки що за рахунок його імпорту.