Експортний потенціал чорної металургії України та його вплив на зовнішньоекономічні зв’язки України

Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кількості товарної руди значного розвитку набула гірничорудна промисловість. Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і відкритим  способом.

У довоєнний період у Криворізькому  басейні основна частка у видобутку  товарної руди припадала на підземний  спосіб. У зв’язку з інтенсивним  використанням пластів багатих  руд, розташованих близько до поверхні, їх запаси на цих горизонтах значно скоротилися і виникла потреба  різкого збільшення глибини шахт. На реконструйованих у повоєнний  період основних шахтах глибина їх досягла 1000—1200 м, а видобуток руди підвищився від 500—1000 тис. т до 1—2 млн. т на рік, а на окремих шахтах («Гигант», «Северная», «Саксагань») він досягнув 3—5 млн. т і більше.

Одночасно з розвитком підземного видобутку руди швидкими темпами  розвивається відкритий спосіб (кар’єрний). Відкритий спосіб має величезні  перспективи, оскільки він забезпечує широке використання великих запасів  бідних руд. Цей спосіб обумовив створення  потужних гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять збагачувальні  фабрики, аглофабрики і кар’єри. Перші виробляють з бідної руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а  другі перетворюють його в офлюсований  агломерат, повністю готовий для  доменної плавки.[8]

На території Криворізького  басейну діє більше двох десятків крупних шахт і кар’єрів, працює п’ять ГЗК: Північний, Центральний, Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотужніший серед них —  Південний.

До гірничорудної промисловості  України належать також Кременчуцький, Білозерський і Комиш-Бурунський ГЗК, а також рудники і кар’єри Нікопольського марганцеворудного басейну, Самотканський і Іршанський комбінати з видобутку і збагачення титанових руд.

Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а  також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, будівництва доменних і мартенівських  печей, розливки сталі та ін.

Головні родовища цієї сировини, які  експлуатуються, знаходяться в Донбасі  і в Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну флюсові  вапняки видобувають біля Докучаєвська і Ново-Троїцького Донецької області. Великі запаси їх знаходяться також в районі Балаклави (біля Севастополя). Найбільш якісним для виробництва флюсів є магнезіальні вапняки. Основні поклади їх знаходяться в Докучаєвському і Ново-Троїцькому родовищах. Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В Донецькій області також зосереджені і основні родовища доломітів (Карубське, Докучаївське, біля станції Микитівка та міста Сіверськ). Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер розробляються, є Часів’ярське і Новорайське Донецької області. Їх запаси доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській, Кіровоградській, Запорізькій областях.

Важливе значення для виробництва  вогнетривких матеріалів має каолін. Його запаси в Україні перевищують 80% всіх їх запасів в СНД. Найважливіші з розвіданих родовищ каоліну  знаходяться в Дніпропетровській, Донецькій, Черкаській, Вінницькій, Полтавській  областях.

В Україні на базі крупних запасів  нерудної сировини і великого попиту на неї з боку чорної металургії значного розвитку набула промисловість  по виробництву вогнетривких матеріалів (шамотної і динасової цегли для  печей, магнезитових, хромомагнезитових  виробів та ін.) і флюсів. Вона представлена 13 основними спеціалізованими підприємствами.

В Донецькій області розташована  переважна більшість підприємств  цієї галузі. Вони дають 90% всього обсягу її валової продукції. До найбільших з них відносяться Часів’ярський і Велико-Анадольський заводи вогнетривкої цегли, Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат, Красногорівський і Кіндратівський дінасові заводи, Микитівський доломітний завод, Артемівський комбінат вогнетривів.[9]

До цієї групи підприємств належать також Запорізький завод вогнетривких матеріалів і Приазовське рудоуправління (Запорізька обл.), Ватутінський комбінат вогнетривких матеріалів (Черкаська обл.), Христофорівський завод вогнетривких блоків і бетонів (Дніпропетровська обл.).[9]

3. Найкрупніші підприємства  галузі чорної металургії України

Більшість металургійних підприємств  України мають повний цикл виробництва  і щорічно виплавляють від 1 до 10 млн тонн сталі. Найбільші з них — «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь».

Повна назва підприємства	Товар, що випускається	Обсяг виробництва			Обсяги експорту (тисяч доларів США)	Країни – основні торговельні  партнери
		2000 р.	2005 р.	2010 р.	2010 р.	2010 р.
ВАТ «Мітал Стіл Кривий Ріг»	Кут	19,7 млн. т.	22,4 млн. т..	21,8 млн. т.	225 451	Росія Болгарія Італія Китай Туреччина Тайвань Філіппіни Єгипет  США
	Круг
	Шта́ба
	Арматура
	Квадрат
	Шестикутник
ВАТ «ММК ім. Ілліча»	Лист	15,6 млн. т.	17,8 млн. т	17,4 млн. т	193 351	Польща  Македонія Німеччина   Індонезія Росія Болгарія Італія Китай
	Рулон
	Лист і рулон    оцинковані
	Стрічка
	Лист з рифленням
	Труби гар.кат. безшовні
	Труби електрозварні
ВАТ «МК Азовсталь»	Прокат товстолистовий	15,5 млн. т.	17,3 млн. т.	17,1 млн. т.	188 101	Румунія Літва В’єтнам Польща  Македонія Німеччина
	Рейки
	Балка
	Швелер
	Кут
	Рейкові кріплення
	Спец. профілі
	Шарові мельниці
ВАТ «Запорізький мет. комбінат «Запоріжсталь»»	Гнутий профіль	11,2 млн. т.	11,8 млн. т.	12,1 млн. т.	133 205	Словаччина Індонезія Індія Ізраїль Іорданія Корєя
	Лист гарячокатний
	Прокат плаский хол.кат.
ПАТ «Алчевський мет. комбінат»	Балка	8,7 млн. т.	10,8 млн. т.	10,2 млн. т.	121 434	Алжир  Таїланд Сирія Греція Ліван
	Швелер
	Кут
	Круг
	Заготовка осьова
	Товстий лист
	Рейки вузької колеї
	Шари сталеві
	Шахтна стойка
	Шпальний профіль
	Гнутий профіль
ВАТ «Дніпровський мет. комбінат ім. Дзержинського»	Балка	9,1 млн. т.	10,4 млн. т.	9,8 млн. т.	128 612	Росія США ОАЕ Малазія Сінгапур Туніс Мексика
	Швелер
	Кут
	Шарові мельниці
	Круг
	Шта́ба
	Арматура
	Шпунт Ларсена
	Вісі вагонні
ВАТ «Єнакіївський металургійний  завод» та «Метален»	Балка	7,9 млн.т.	8 млн.т.	8,3 млн. т.	115 398	Нігерія Саудівська Аравія Сирія
	Швелер
	Кут
	Спец. профілі
	Шта́ба
	Арматура
	Катанка
ВАТ «Макіївський мет. комбінат»	Швелер	3,1 млн.т.	3,6 млн. т.	3,3 млн. т.	55 234	Иран Ирак Румунія Алжир Таїланд
	Кут
	Рейкові кріплення
	Круг
	Шта́ба
	Арматура
	Квадрат
	Катанка
ВАТ «Дніпропетровський мет. комбінат ім. Петровського»	Швелер	3,9 млн. т.	4,1 млн. т.	4,2 млн. т.	64 303	Нігерія Румунія Польща  Македонія
	Кут
	Спец. профілі
	Шахтна стойка
	Рейки крану
	Рейки рудничі
	Лист гарячокатний
ВАТ «Донецьксталь-металургійний завод»	Прокат товстолистовий	2,5 млн. т.	3 млн.т.	3,1 млн. т.	48 909	Болгарія Ліван Сирія Греція
	Балка
	Швелер
	Спец. профілі
	Шта́ба
	Арматура
	Квадрат
	Шестикутник
	Труби сталеві зварні

 

(Таблиця побудована автором за даними [4,6,12,15])

 

Рисунок 3.1 Рейтинг  головних українських виробників сталі, 2009р.(тис.т) [7]

4. Характеристика експортних  можливостей галузі

Основними продуктовими групами в  експортній групі «чорна металургія»  є: сировинна продукція – чавун, феросплави, відходи і металобрухт; прокат, у тому числі:

* напівфабрикати – нелеговані злитки, заготовки, сталь нержавіюча в злитках, сталь легована в злитках;

* сортовий прокат – катанка, прутки в бунтах, арматура, куточки й інші профілі, прутки леговані, з нержавіючої сталі, нелеговані;

* плоский прокат – лист гарячекатаний, холоднокатаний, легований, нержавіючий, лист із покриттям;

* інша продукція.

Структура експорту української продукції  чорної металургії має сильну «сировинну» орієнтацію – у ній висока частка сировини і напівфабрикатів. У 2009 р. їх частка в експорті у фізичному вимірі становила 49,1%, у вартісному – 45,3%. У складі готового прокату домінує плоский прокат: у фізичному вимірі він займає в експорті продукції чорної металургії 28,1%, у вартісному – 31,1%. На частку сортового прокату припадає у фізичному вимірі 22,2%, у вартісному – 22,7%. Порівняно з 1999 р. у структурі експорту відбулися певні зміни: зменшилася частка напівфабрикатів і збільшилася частка готового прокату, насамперед плоского прокату. У структурі експорту зростає частка продукції з більш високою доданою вартістю. Проте у цілому продуктова структура залишається досить консервативною з переважанням напівфабрикатів і рядового сортового прокату.

 

Рисунок 4.1. Структура експорту продукції чорної металургії України у 2009 р.

(у вартісному вимірі, у відсотках)

(побудований автором за даними [15])

Українські металургійні підприємства не мають амбіційних планів стосовно кардинальної зміни продуктової структури експорту. На тлі незначних інвестиційних ресурсів і з урахуванням наявності величезного потенціалу існуючих потужностей, менеджмент і стратегічні власники спрямовують свої зусилля на максимальне їх використання. Потужності мають обмежений термін експлуатації, тому менеджмент і власники намагаються найповніше використати їх експортний потенціал. Вони реально оцінюють тимчасовість сприятливої світової кон’юнктури, яка не дасть додаткового строку для перебудови виробництва на нову номенклатуру продукції з більшою доданою вартістю. До того ж, безпрецедентне зростання світових цін на всі види продукції чорної металургії при відносно нижчому рівні внутрішніх витрат на їх виробництво робить в Україні високоприбутковим видом практично будь-який металургійний бізнес, пов’язаний з експортом. Сильними стимулами для розширення експорту продукції для металургійних підприємств, як вже відзначалось раніше, залишаються тіньові мотиви. Основний виграш від експортної діяльності порівняно з продажами на внутрішньому ринку полягає в можливості виводити частину прибутку з_під податку й акумулювати її за

межами  країни. Частково цей прибуток повертається у вигляді тіньових особистих  прибутків менеджменту і стратегічних власників, частково – у вигляді іноземних інвестицій, для яких податкова ситуація виявляється сприятливішою, ніж пряме реінвестування прибутку самих підприємств.[10]

 

Рисунок 4.2.  Розподіл українського металопрокату за видами поставок

(побудований автором за даними [6])

 

В останні роки відчутно посилювалися позитивні тенденції  у присутності України на світовому  ринку. Продукція провідних українських  виробників не поступається за якістю аналогічної продукції провідних  світових підприємств.

 Активізувалося просування  на зарубіжні товарні ринки  українського прокату з більш  високою додатковою вартістю  з боку найбільш великих виробників, що мають для цього необхідну  технологічну та технічну базу. В результаті почала поліпшуватися  товарна структура українського  експорту чорних металів. У 2007 р. порівняно з 2002 р. в структурі експорту прокату (у натуральному вираженні) частка сировинних матеріалів знизилася з 19,2% до 12,4% при відповідному зростанні частки готового прокату. 

Товарна структура українського експорту чорних металів у 2007 р. виглядала  наступним чином:   

- напівфабрикати (квадратна і трубна заготівка, сляби) - в натуральному вираженні - 36,7% (11,8 млн т, скорочення експорту на 5,5%), у вартісному вираженні - 30,6% (5126800000 USD, зростання на 17,9%)   

-  плоский прокат (гаряче-і холоднокатаний, з покриттям) - в натуральному вираженні - 28,0% (9,02 млн т, зростання експорту на 2,5%), у вартісному вираженні - 31,5% (5274500000 USD , зростання на 28,2%)  

-  довгомірний прокат (арматура, катанка, сортовий) - в натуральному вираженні - 22,9% (7,38 млн т, зростання експорту на 3,7%), у вартісному вираженні - 25,8% (4326200000 USD, зростання на 34,6%)   

- сировинні матеріали (чавун, металобрухт, феросплави) - у натуральному вираженні - 10,2% (4,00 млн т, зростання експорту на 23,8%), у вартісному вираженні - 12% (2013800000 USD, зростання на 46 , 4%).

Україна разом із Росією з’явилася  на світовому ринку сталі в 1992 р. після розпаду СРСР, коли їх металургійна продукція виявилася зайвою на їхньому внутрішньому ринку під час економічної кризи. У 1992 р. вони експортували близько 15 млн. т сталі, що становило 7,6% світового експорту. Поряд з Україною і Росією з дешевою сталлю вийшли й інші нові великі оператори – Бразилія, Південна Корея, Тайвань та інші. У зв’язку з цим світовий ринок сталі пережив одне з найглибших потрясінь. На внутрішніх ринках головних виробників світу – США і країни ЄС – з’явилася у великих обсягах дешева металургійна продукція, що завдавало збитків їхнім власним виробникам. Для боротьби з новими конкурентами розвинені країни застосували доступну їм цивілізовану форму – антидемпінгові і спеціальні розслідування, на основі яких вживалися заходи для захисту внутрішніх ринків – вводилися обмежувальні квоти і мита. Особливо активізувалася політика захисту внутрішніх ринків після 1995 р., коли розвинені країни ухвалили національні антидемпінгові законодавства. В результаті цього вони зуміли побудувати навколо своїх внутрішніх ринків досить ефективні бар’єри. Україна була витиснута з головних світових ринків і змушена просуватися на інші світові ринки – у країни Азії, Африки, Ближнього і Середнього Сходу.

Освоєння нових ринків в економічному відношенні компенсувало закриття перед Україною ринків розвинених країн. Проте на цей час Україна починає спроби для відновлення і розширення своїх позицій на ринках країн ЄС і США. У цьому нині в Україні бачать не стільки джерело одержання високих додаткових прибутків, скільки спосіб утвердження нового іміджу країни. Для України стає стратегічно важливим визнання її місця на головних світових ринках металу. Разом з тим практика показала, що зняття антидемпінгових бар’єрів, встановлених США і ЄС, буде тривалим і складним процесом.

У ході вирішення питань про зняття бар’єрів для українського імпорту США і ЄС нерідко обтяжують їх додатковими умовами. В стосунках України з ЄС – це торкнулося додаткової вимоги про скасування мита на вивіз металобрухту. В свою чергу 22 жовтня 2001 р. Комісія з міжнародної торгівлі США в рамках розслідування проти імпорту металургійної продукції вимагала від України ліквідації зайвих потужностей з виробництва сталі. В ході антидемпінгової практики США іноді висувають вимоги, які навіть лежать поза сферою металургійного виробництва. Так, із 1 листопада 2001 р. США мали намір ввести економічні санкції щодо українських труб, але погодилися на їхнє скасування в обмін на ухвалення парламентом України законопроекту, який регулює виготовлення й експорт лазерних дисків. За цих умов для проникнення на ринки США і країн ЄС українські металургійні виробники починають використовувати обхідні шляхи: встановлюють партнерські стосунки з іноземними мережними трейдерами або здійснюють купівлю закордонних металургійних активів. До аналогічної тактики починають вдаватися і металургійні виробники Росії. Проте останнім часом під впливом зростання попиту розвинені країни починають пом’якшувати режим захисту своїх внутрішніх ринків від української продукції.

Рисунок 4.3. Географічна структура експорту продукції чорної металургії з України у 2008 р. (у вартісному вимірі, у відсотках)

(побудований автором за даними [15,12])

Рисунок 4.4. Географічна структура експорту продукції чорної металургії з Україниу 2008 р. ( у фізичному вимірі, у відсотках)

(побудований автором за даними [15,12])

5. Зовнішньоекономічні зв’язки  галузі чорної металургії України

В Україні зараз діють декілька іноземних мережних трейдерів, які мають тісні партнерські стосунки з металургійними виробниками і фінансовопромисловими групами. Найбільшим мережним трейдером є компанія Duferco Interational Trading Holding Ltd, яка виступає партнером фінансовопромислової групи «Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу». Вона здійснює продаж продукції Дніпровського й Алчевського металургійних комбінатів, Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського. Компанія Leman Commodities SA, що є партнером фінансовопромислової групи «Систем Кепітал Менеджмент» і має своє представництво в Донбасі, займається реалізацією продукції «Криворіжсталі», «Азовсталі», Єнакіївського металургійного заводу. Компанія Midland Ltd здійснює продаж продукції «Запоріжсталі». Макіївський металургійний завод здійснює продаж своєї продукції на зовнішньому ринку через структури найбільшої в Україні Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Самостійно займається реалізацією більшої частини своєї продукції тільки Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.