Аналіз ринку монополістичної конкуренції на прикладі

2. Послуги. Послуги й умови, пов'язані з продажем продукту, є важливими аспектами диференціації продукту. Один бакалійний магазин може надавати особливого значення якості обслуговування покупців. Його працівники упакують ваші покупки і віднесуть їх до вашої автомашини. Конкурент в особі великого роздрібного магазина може дозволяти покупцям самим упаковувати і переносити свої покупки, але продавати їх за більш низькими цінами. „Одноденне” чищення одягу часто є більш кращим, ніж аналогічне за якістю чищення, що займає три дні. Ввічливість і послужливість службовців магазина, репутація фірми по обслуговуванню покупців або обміну її продуктів, наявність кредиту є аспектами диференціації продукту, пов'язаними з послугами.

3. Розміщення. Продукти можуть також бути диференційовані на основі розміщення і приступності. Невеликі міні-бакалії або продовольчі магазини самообслуговування успішно конкурують з великими супермаркетами, незважаючи на те, що останні мають набагато більш різноманітний асортимент продуктів і призначають більш низькі ціни. Власники маленьких магазинів розміщують їх поблизу від покупців, на найбільш оживлених вулицях, нерідко вони відкриті 24 години на добу. Так, наприклад, близьке сусідство бензозаправної станції до об’єднуючої області автомагістралі дозволяє їй продавати бензин за ціною більш високою, ніж це могла б робити бензоколонка, розташована в місті, у 2 або 3 км від такої автомагістралі.

4. Стимулювання збуту й упакування. Диференціація продукту може також бути результатом — у значній мірі — мнимих розходжень, створених за допомогою реклами, упакування і використання торговельних знаків і торговельних марок. Коли та або інша марка джинсів або парфумів пов'язується з ім'ям якої-небудь знаменитості, то це може вплинути на попит на ці продукти з боку покупців. Багато споживачів вважають, що зубна паста, упакована в аерозольний балончик, є більш кращою, ніж та ж сама зубна паста в звичайному тюбику. Хоча існує ряд медикаментів, за властивостями подібних аспірину, створення сприятливих умов для продажу і яскрава реклама можуть переконати багатьох споживачів, що Байер і Анацин є кращими і заслуговують більш високої ціни, ніж їхній більш відомий замінник.

Одним з  важливих значень диференціації  продукту є те, що, незважаючи на наявність  відносно великого числа фірм, виробники в умовах монополістичної конкуренції мають обмежений ступінь контролю над цінами на свою продукцію. Споживачі віддають перевагу продукції визначених продавців і у відомих межах платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої переваги. Продавці і покупці більше не пов'язані стихійно, як на ринку чистої конкуренції.

Як виявляється з вищенаведеного, в умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, але також і на таких нецінових факторах, як якість продукту, реклама й умови, пов'язані з продажем продукту. Оскількт продукти диференційовані, можна припустити, що згодом вони можуть бути змінені і що риси диференціації продукту кожної фірми будуть сприйнятливі до реклами й інших форм стимулювання збуту. Багато фірм роблять сильний акцент на торговельні знаки і фабричні клейма як засоби переконання споживачів у тому, що їхня продукція краще, ніж продукція конкурентів.

Вступити  в галузі з монополістичною конкуренцією відносно легко. Те, що виробники в умовах монополістичної конкуренції є типово невеликими за розміром фірмами як в абсолютному, так і у відносному вираженні, припускає, що ефект масштабу і капітал, що вимагається, невеликі. З іншого боку, у порівнянні з чистою конкуренцією можуть бути деякі додаткові фінансові бар'єри, породжені потребою одержання продукту, що відрізняється від продукту конкурентів, і зобов'язанням рекламувати цей продукт. Існуючі фірми можуть володіти патентами на свою продукцію й авторськими правами на свої фабричні клейма і торговельні знаки, що збільшує труднощі і витрати їхнього успішного копіювання [10, с. 113].

Коротше кажучи, під монополістичною конкуренцією маються на увазі галузі, що складаються  з відносно великого числа фірм, які діють у виробництві диференційованих продуктів, не вступаючи між собою в таємні союзи. Цінову конкуренцію супроводжує нецінова конкуренція. Легкість вступу сприяє появі конкуренції з боку нових фірм у довгостроковому періоді.

Проаналізуємо поведінку у визначенні ціни й обсягу виробництва фірм, що діють в умовах монополістичної конкуренції. Щоб полегшити цю задачу, припустимо, що фірми в галузі виробляють якісь дані продукти і займаються діяльністю по стимулюванню продажів у якомусь даному обсязі.

Пояснення дається на основі рис. 1.1а. Основна риса цієї діаграми полягає в еластичності кривої, що характеризує попит, або продаж, окремої фірми. Крива попиту, з яким зіштовхується продавець в умовах монополістичної конкуренції, є еластичною, але лише до певних меж. Вона набагато більш еластична, ніж крива попиту виробника при чистій монополії, тому що продавець в умовах монополістичної конкуренції зіштовхується з відносно великим числом конкурентів, які виробляють взаємозамінні товари (виробник в умовах чистої монополії зовсім не має конкурентів). Що стосується кривої продажів продавця, то вона при монополістичній конкуренції також не є зовсім еластичною (як, наприклад, крива виробника в умовах чистої конкуренції). По-перше, фірма в умовах монополістичної конкуренції має менше конкурентів, і, по-друге, продукти цих конкурентів являють собою близькі, але недосконалі замінники.

В цілому, ступінь еластичності кривої попиту фірми в умовах монополістичної конкуренції буде залежати від числа конкурентів і ступеня диференціації продукту. Чим більше число конкурентів і слабкіше диференціація продукту, тим більше буде еластичність кривої попиту кожного продавця, тобто тим більше ситуація буде наближатися до чистої конкуренції.

Фірма буде максимізувати свої прибутки або  мінімізувати свої збитки в короткостроковому періоді, вироблячи такий обсяг продукції, що позначений перетинанням кривих граничних витрат і граничного доходу, із причин, з якими ми тепер знайомі. Фірма (рис. 1.1а) виробляє обсяг продукції, призначає ціну і досить успішна, щоб дістати сукупний прибуток у розмірі, що характеризується прямокутником „прибуток”. Але може скластися і менш сприятлива ситуація з витратами і попитом, що ставить фірму в умовах монополістичної конкуренції в положення, при якому вона несе збитки в короткостроковому періоді. Це проілюстровано областю „збитки” на рис. 1.1б. У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може або дістати економічний прибуток, або зіштовхнутися зі збитками [10, с. 114].

У довгостроковому періоді, однак, існує тенденція до одержання нормального прибутку, або, іншими словами, до беззбитковості, для фірм, що діють при монополістичній конкуренції. У випадку одержання прибутків у короткостроковому періоді (рис. 1.1а) можна сказати, що економічні вигоди залучають нових конкурентів, оскільки вступ у конкуренцію в галузі є відносно простим. Коли нові фірми ввійдуть у галузь, крива попиту, з якою зіштовхується типова фірма, опуститься (зрушиться вліво) і стане більш еластичної. Чому? Тому що кожна фірма має меншу частку сукупності попиту і зіштовхується тепер з великим числом продуктів, що представляють собою близькі замінники. Це, у свою чергу, має тенденцію викликати зникнення економічних прибутків. Коли крива попиту є дотичною до кривої середніх витрат при максимизуючому прибуток обсязі виробництва, як показано на рис. 1.1в, фірма просто покриває свої витрати, тобто беззбиткова. Обсяг продукції Q є обсягом виробництва, при якому фірма досягає стану рівноваги, як ясно показує рис 1.1в, будь-яке відхилення від цього обсягу виробництва спричинить за собою середні витрати, що перевищать ціну виробництва і, отже, приведуть фірму до збитків. Більш того, у ході конкуренції економічні прибутки ліквідуються і зникає стимул для вступу в галузь ще більшого числа фірм. У випадку одержання збитків у короткостроковому періоді (рис. 1.1б) очікується, що відбудеться масовий вихід фірм із галузі в довгостроковому періоді. Зіштовхнувшися з меншим числом конкуруючих видів продуктів і ощасливлені зростаючою часткою сукупного попиту, фірми, що уцеліли, зрозуміють, що їхні збитки поступово поступаються місцем майже нормальним прибуткам [10, с. 114].

 

а) прибуток у короткостроковому періоді

б) збитки в короткостроковому періоді

в) рівновага в довгостроковому  періоді

Рис. 1.1. Фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції, мають тенденцію до одержання нормального прибутку в довгостроковому періоді [10, с. 115]

Економічні прибутки (а) спонукають нові фірми вступити в галузь, у підсумку в ході конкуренції  вони будуть ліквідовані. Збитки (б) викликають масовий вихід фірм із галузі доти, поки нормальні прибутки не будуть відновлені. Таким чином, якщо ціна просто покриває витрати на одиницю продукції при обсязі виробництва, для якого MR = МС (в), у довгостроковому періоді досягається положення рівноваги.

Варто бути дуже обережним, говорячи про те, що фірма на ринку з монополістичною конкуренцією схильна до беззбитковості, тобто до одержання нормального прибутку, у довгостроковому періоді. Є певні ускладнюючі фактори, що не дозволяють бути більш категоричними. По-перше, деякі фірми можуть випускати також продукти, які конкурентам надзвичайно складно відтворити. Яка-небудь бензозаправна станція може займати єдине доступне місце на найбільш оживленому перехресті в місті. Або фірма має патент, що дає їй більш-менш довгострокову перевага над суперником. Такі фірми можуть одержувати невеликі економічні прибутки навіть у довгостроковому періоді. По-друге, необхідно пам'ятати, що вступ обмежується рядом причин, наприклад існують фінансові бар'єри для вступу. Це знову говорить про те, що деякі економічні прибутки можуть продовжувати існувати в довгостроковому періоді. У результаті дії третьої обставини (диференціації на основі розміщення і приступності) збитки і прибутки нижче нормального можуть зберегтися в довгостроковому періоді.

 

Розділ 2. Моделі монополістичної конкуренції

2.1. Модель монополістичної конкуренції  Е. Чемберлена

 

Уже відразу після виходу у світ 1933 року книга Е. Чемберліна „Теорія монополістичної конкуренції” викликала широкий резонанс у наукових колах. Згодом, що характерно і для теоретичних побудов інших авторів, його концепція була формалізована. Варіанти модельних трактувань теорії Чемберліна приводяться в роботах П.І. Гребенникова, А.І. Леуссьокого і Л.С. Тарасевича; а також А.Н. Чеканского і Н.Л. Фроловой. Важливим моментом при цьому є наявність двох функцій попиту на продукт фірми: dd' − у тому випадку, якщо фірма розраховує, що за її зміною індивідуального обсягу виробництва інші фірми не підуть; і DD' − коли усі фірми в галузі одночасно змінюють свій обсяг виробництва на ту ж величину, що і дана фірма (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Два види ринкового попиту на продукцію фірми −монополістичного конкурента [2]

 

Опишемо вербально процес установлення рівноваги на ринку монополістичної конкуренції. Нехай споконвічно фірма виробляє OQ₀ одиниць продукції, призначаючи ціну ОР₀. Позначимо через MR граничний доход, що відповідають лінії попиту dd'. Тоді фірма, дотримуючись умови максимізації прибутку, стане робити OQ₁ одиниць продукції при ціні ОР₁. Але оскільки усі фірми в галузі приймають таке ж рішення про ціну на свою продукцію, то за такою ціною дана фірма вже може продати OQ₂ одиниць продукції (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Первісне визначення обсягу виробництва фірми [2]

 

Отже, усі фірми продають OQ₂ одиниць продукції за ціною ОР₁. Але в цьому випадку лінія dd' зміщається вниз до такого рівня, що нова проходить через точку з координатами (OQ₂; OP₁). Тепер, знову максимізуючи прибуток, фірма почне виробляти обсяг OQ₃ одиниць, розраховуючи продати їх за ціною ОР_2. У дійсності ж вона стане продавати тільки OQ₄ одиниць (рис. 2.3).

Така процедура буде повторюватися доти, поки не буде досягнута стійка довгострокова рівновага. На рис. 2.4 це точка з координатами (OQ₅; OP₅). Тепер оцінка ринкової ситуації окремою фірмою збігається з об'єктивним положенням, дії до конкурентів не приведуть до зміни параметрів її діяльності, і процес ринкової адаптації припиняється.

 

Рис. 2.3. Наступна ітерація при визначенні обсягу виробництва фірми [2]

 

Рис. 2.4. Остаточна рівновага на ринку монополістичної конкуренції [2]

 

Новий підхід характеризує Чемберліна в питаннях ціни і вартості. Якщо в неокласичній моделі не було питання регулювання ціни заданого продукту, тому що ціни були задані ззовні, і регулювання обсягу продукту при заданій ціні, то модель Чемберліна має на увазі пошук оптимального обсягу виробництва і відповідно рівня цін, що забезпечують фірмі максимальний прибуток. Чемберлін допускає, що в умовах монополістичної конкуренції фірма максимізує прибуток при обсязі виробництва меншому, ніж той, котрий забезпечував би найвищу технологічну ефективність. Іншими словами, у масштабі всього суспільства перехід до стану монополістичної конкуренції веде до того, що споживачі платять за товари дорожче, випуск товарів менше потенційно можливого, і як наслідок, має місце недовантаження виробничих потужностей і безробіття. Чи можна тоді сказати, що підприємці − монополісти несуть відповідальність за даний стан економіки? Чемберлин відповідає на це питання в цілому негативно, вважаючи, що монополісти несуть відповідальність лише в тому випадку, якщо диференціація їхнього продукту штучна і не веде до реальної зміни якості. Однак, у цілому, процес диференціації продукту породжений розмаїтістю смаків публіки і прагнення до монополії пояснюється схильністю до диференціації попиту, де самі розходження в смаках, бажаннях і доходах покупців указують на потребу в розмаїтості [7].