Екологічна етика

17.6. Етика бізнесу 

Бізнесова діяльність — це сфера професійної діяльності, дослідження моральних аспектів якої актуалізувалося на теренах України у зв´язку з переходом на ринкову економіку. Основні принципи етики бізнесу були вироблені в 70-х роках XIX ст. на засадах філософії прагматизму в США. Теоретик прагматизму У. Джеймс виходить з розуміння людини як такої, що керується емоціями, а не розумом, а предметом емоційного переживання є її власна особа. На цій підставі етика прагматизму поклала в основу моралі дію, а не вибір учинку та рефлексію над ним. Тобто, моральна свідомість позбавляється її об´єктивно Цінного змісту, цінність переноситься в сферу практичної результативності. Згідно з іншим представником філософії прагматизму Ч. Пірсом, істинне значення об´єкта може бути визначене як підсумок практичних операцій над ним. Критерієм Цінності об´єкта філософ бачить його практичну корисність. Цей підхід є виявом життєвої позиції "середнього американця". Відомий афоризм Ч. Пірса проголошує: "Істина полягає в майбутній корисності для наших цілей". Наведена формула визначає стиль життя американців. Йому відповідає формула Дж. Дьюї: "Істина визначається як корисність", а критерій істини — відповідність між наміром і результатом (а не між ідеєю і реальністю).

У поглядах на людину прагматизм виходить із ідеї впливу на її емоційний стан з метою досягти  бажаного результату. Спрощено уявляючи людину, він бере за вихідний принцип стосунків їх корисність. Прагматизм зорієнтований на спосіб мислення "середнього американця", що цілком зосереджений на матеріально-речових цінностях. Оскільки людство на сучасному його етапі справді усереднилося і зосереджене на проблемі виживання, ідеал прагматизму знаходить широку підтримку і розповсюдження у більшості країн світу. Основна мета етики прагматизму — вироблення системи ділових стосунків, що служили б певною гарантією соціальної злагоди. Бізнесові структури та решта суспільства повинні віднаходити шляхи консенсусу. Цій меті служить етика бізнесу. Вона складалася в США на початку ХХст.із необхідності запобігати виникненню конфліктів між працею і капіталом (працедавцями і найманими робітниками).

Автори одного з найпопулярніших у США підручників  з етики бізнесу Томас М. Герет та Річард Дж. Клоноскі, визначаючи предмет науки, пишуть: "Етика бізнесу розглядає насамперед взаємозв´язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. Вона вивчає вплив окремих дій на становище індивіда, фірми, економічної структури і суспільства в цілому" [3, с 12]. Дещо раніше автори твердять, що "етика — вчення не про мораль. Етика бізнесу повинна вивчати прийняті у бізнесі моральні норми" [3, с 11]. Тобто, корисність дії для досягнення успіху в бізнесі бачиться критерієм її моральності.

Особливий аспект етики прагматизму розроблений  в 30-ті роки XX ст. ректором Інституту  ораторського мистецтва і людських відносин в Нью-Йорку Дейлом Карнегі. Автор спирається на ідеї філософського  прагматизму У. Джеймса в розумінні  сенсу людських взаємин. Він бачить їх цінність у досягненні конкретного корисного результату. Ігноруючи наукові знання про духовний світ людини, Д. Карнегі розробляє низку практичних настанов щодо управління людською психікою. Для Карнегі мораль є не що інше, як "механіка людських стосунків". Автор передмови до російського перекладу книги пише з цього приводу, що "люди уявляються автору чимось на кшталт гвинтиків, у стосунках з якими можна лише знати, яку кнопку слід натиснути в тому чи іншому випадку" [5, с 4]. Карнегі у своїх порадах часом доходить до відвертого цинізму, навіть не помічаючи цього. Звичайне дотримання загальноприйнятих вимог етикету він розглядає в аспекті їх можливої корисності для суб´єкта спілкування. Як вихідний розглядається принцип поміркованості, компліментарності, оскільки він налаштовує особу на приязне сприйняття компліментів на свою адресу. Байдуже, що вони не відповідають дійсності. Карнегі вчить досягати бажаного результату від спілкування, роблячи приємне людині приязними словами. "Замість того, щоб осуджувати людей, спробуйте зрозуміти, чому вони діють саме так, а не інакше. Це значно вигідніше і цікавіше, ніж критикувати, це породжує взаємне розуміння, терплячість і великодушність" [5, с 26].

Сенс такого типу стосунків, при тому, що доброзичливість  завжди більш важлива, ніж грубість і нетерплячість, має й інший бік. Дейл Карнегі говорить про складність життя в суспільстві, де конкуренція є нормою, а отже, народжує постійне навантаження на психіку, часто близьке до стресу. Щоб переконатися в цьому, досить послатися на таку думку вченого: "Якщо вам більше п´ятнадцяти років і ви проживаєте в штаті Нью-Йорк, у вас один шанс із двадцяти, що ви потрапите в психіатричну лікарню в найближчі сім років" [5, с 30].

"Істина" стосунків,  що пропонуються автором, справді  проста і доступна. ´"Ви повинні зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб вони раділи зустрічі з вами"; "Пам´ятайте, що для людини звук її імені — найсолодший і найважливіший звук у людській мові"; "Будьте добрим співрозмовником. Заохочуйте інших розповідати про себе"; "Ведіть розмову в колі інтересів вашого співрозмовника"; "Давайте людям відчути їх не-Пересічність, і робіть це щиро". Усі названі, як і низка інших порад, автор завершує настановою: "Робіть так, щоб людям було приємно виконувати те, чого ви хочете" [5, с 183].

Названі засади стосунків, при тому, що автор акцентує увагу на їх практичній корисності, мають і певну моральну цінність. Справді, в умовах відчуженості стосунків, їх вузької корисливості, навіть ілюзія уваги і доброзичливості з боку іншої людини видається рятівною ниточкою. Вона здатна повернути надію на справжню щирість, чуйність ставлення людини до людини.

Подальша розробка принципів етики бізнесу характеризується відходом від дещо сентиментальних настанов Д. Карнегі. Вона поширює науку управління на всі сфери суспільного життя, а саме: на організацію виробництва, функціонування колективу працівників, ведення ділових справ з партнерами та конкурентами тощо. Вона охоплює ставлення фірми до найманого працівника та ставлення останнього до фірми; відносини фірми з іншими економічними агентами; взаємини фірми з небізнесовими структурами (зокрема з трудовими спілками, місцевим населенням, владою, навколишнім середовищем). Це також відносини фірми із законами і державою та низка інших питань.

У всіх випадках бізнесові структури виходять з  таких засадничих принципів.

Етика базується  не на почуттях, а на доцільному виборі.

Етика розглядає  специфічно людські цілі й взаємозв´язки засобів у їх дотриманні. Вона допомагає визначати доречність варіантів людських дій.

Етика передбачає методи оцінювання дій та прийнятих  рішень.

Етика має бути залучена до всіх видів діяльності й виступати інструментом досягнення успіху.

Теоретики етики  бізнесу виходять зі складності стосунків  вільної конкуренції і постійної  можливості соціальної незлагоди.

"Не можна  нехтувати соціальним виміром  етики бізнесу, оскільки багато  серйозних проблем виникають  із взаємозв´язків бізнесу і суспільства в цілому. Бізнес... часто спричиняє такі соціальні ситуації, які завдають шкоди людям і породжують несправедливість, хоч не лише бізнес несе за це відповідальність" [3, с 12].

Саме тому, що бізнес несе в собі загрозу стихійності, ця етика покликана виконувати роль регулятора стосунків, дотримуючись певного балансу інтересів на всіх рівнях суспільного життя.

Засновники етики  прагматизму вважали навіть, що створили систему впливів на людину, яка  дозволить утримувати суспільні  стосунки на оптимальному рівні.

Якщо брати  до уваги не загальнотеоретичні погляди  прагматизму на сутність моралі, не світоглядний рівень його уявлень про цінності життя, а розглядати бізнес як конкретну сферу професійної діяльності, то тут етика підприємництва має цінні досягнення. Вона допомагає скоординувати всю роботу підприємства з орієнтацією на кінцевий результат, яким є прибуток. В етиці бізнесу економічна ефективність діяльності є обов´язковою. Визнані такі умови ефективності менеджменту: дбайливе використання фізичних ресурсів та морального сумління робітників; покращення управління; впровадження наукових розробок; добрі стосунки з оточенням та суспільством загалом. Етика бізнесу виходить з того, що названа низка проблем повинна вирішуватися на засадах взаємної корисності для бізнесу і для суспільства.

Відповідальність  менеджерів за прибутковість фірми  покладає на них обов´язки планувати, організовувати і контролювати діяльність працівників. Менеджер здійснює керівництво на основі прав, делегованих йому власниками або робітниками.

Менеджер має  бути посередником між різними групами, що пов´язані з фірмою, і виходити з принципу максимального блага фірми. При цьому він повинен усвідомлювати, що шахрайство, обман, силовий тиск, необізнаність у справі та зайві емоції можуть зашкодити фірмі.

Формою регулювання  стосунків, як наголошує етика бізнесу, є дотримання ієрархії цінностей. У виборі їх ставиться справедлива вимога дотримання принципу переваги прав реальної людини над правами компанії чи суспільства. Останні пов´язуються з конкретними ситуаціями меж вибору. Так, говориться, Що "фірма, яка змушує працівника діяти проти своєї совісті, підпорядковує абсолютне і невід´ємне право особи компанії" [З, с 37]. Щодо заробітної плати, то права працівників є первинними, порівняно з бажанням менеджера розширити виробництво.

Потреби працівників  у підвищенні заробітної плати мають  першість над потребами акціонерів. Для них заробітна плата —  основний дохід, тоді як дивіденди є  здебільшого відносним благом.

Етика бізнесу  виходить з принципу розрізнення "більшого зла" і "меншого зла". Відмінне між ними бачиться у такий спосіб: можна розрізняти більше зло, яке  означає знищення необхідних для особи чи суспільства благ та порушення прав, і менше зло, що завдає деяким фізичним благам або деяким корисним, але не необхідним для осіб і суспільства засобам" [3, с 19]. Попри всю нечіткість висловлювання, все ж думку можна зрозуміти. Меншим є зло, що не має непоправних наслідків. З цієї позиції сприй-нятним і навіть бажаним вважається, скажімо, таке явище, як фізичні покарання дітей. Вони можуть бути обрані як засіб досягнення мети за наявності достатніх підстав. Це підхід, що цілком суперечить принципам гуманістично зорієнтовної педагогіки.

Менеджери в  своїй діяльності мають право  вдаватися до вибору більшого або меншого зла. Однак вони мають пам´ятати, що повноваження керувати, винагороджувати і карати не означають самоуправства. Для ефективної дії системи винагород і покарань тим не менш цілком припустимим вважається контроль за людиною. Засобами його є: кредитні чеки, послуги приватних детективів, детектори брехні, персональні тестування, різноманітні засоби підслуховування тощо. Етика менеджменту вважає виправданим їх застосування, особливо у випадках, коли поведінка службовців шкодить престижу компанії або завдає їй матеріальних збитків. Це такі, наприклад, види, як пиятцтво, азартні ігри або невміння посадовців зберігати виробничі таємниці.

З потреби захистити  себе фірма має чітко визначити  умови ведення бізнесу. Спеціально обговорюються ситуації запобігання хабарництву, здирству, шахрайству з боку працівників, а також запобігання шпигунству на користь конкуруючих фірм. Найкращим засобом уникнення конфлікту інтересів теоретики менеджменту вважають приклад вищого керівництва та позитивну атмосферу в фірмі, на підприємстві. У випадку шпигунства конкуруючої фірми виправданими вважаються такі зустрічні заходи, як "атака самозахисту", "торговельна війна". Правда, можна звернутися до закону, хоча, що усвідомлюють самі теоретики етики бізнесу, виникає сумнів щодо чіткості та неупередженості судочинства.

Відносини виробництва  і збуту товарів регулюються  принципом корисності для підприємця, при тому, що не має бути ошуканим покупець. Якщо покупець згідний платити більше, така ситуація допускається. Теоретики менеджменту визнають, що "конкуренція не є, звичайно, абсолютним благом. І оскільки приватна влада є потенційно, якщо не реально, несправедлива, встановлення цін, які були б справедливими і суспільно виправданими, вимагатиме дослідження та дій поза прямим контролем бізнесу" [3, с 146].

Оскільки інтереси бізнесу диктують максимальний прибуток, може створюватися ситуація соціальної напруги. Баланс інтересів капіталу і найманої праці досягається завдяки наявності професійних об´єднань працівників, що виборюють і обстоюють свої інтереси. Етика бізнесу радить менеджерам знаходити спільну мову і зважати на вимоги професійних об´єднань для збереження соціального консенсусу.

Актуальною в  етиці бізнесу є нині проблема розумного використання природних ресурсів та збереження природи. Конкуренція спричиняє надмірне виснаження природних багатств та забруднення атмосфери шкідливими відходами виробництва. При регулюванні названих процесів етика бізнесу має виходити з усвідомлення важливості відновлення ресурсів, оскільки виникає небезпека для самого виробництва. Не менш важливими є обов´язки бізнесу щодо екології. Вимоги до бізнесу має при цьому ставити суспільство. Справді, не менш важливим, ніж виробництво, для суспільства є збереження природи — джерела життя та здоров´я громадян.

Теоретики етики  бізнесу не приховують, що тон в  економіці задають не малі фірми, а великі компанії, які диктують умови виробництва, цінові закони та розподіл капіталу. Від них залежить і екологічний стан. "Факт величезної влади великих компаній здебільшого приховують іншим набором лозунгів, які звеличують вільне підприємництво, американську систему та подібні до них невизначені, але емоційно привабливі поняття" [З, с 192]. Зазначимо, що це говорять американські автори, які знають ситуацію зсередини. Вони показують, що великі компанії з метою підтримання ілюзії "народного капіталізму" втручаються у різні сфери життя, де формується суспільна думка.