Фінансовий аналіз стану підприємства в інвестиційному процесі

Показник внутрішньої норми доходності також широко використовується в процесі оцінки ефективності окремих інвестиційних проектів. Цей показник характеризує ставку дисконту, за якої дисконтована вартість чистого грошового потоку за інвестиційним проектом дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат за ним. Отже, внутрішня норма доходності являє собою таку ставку дисконту, за якої показник чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом набирає нульового значення.

Визначення показника внутрішньої норми доходності на практиці є досить складним процесом, змістом якого є послідовний багатоваріантний вибір різних ставок дисконту з поступовим наближенням до нульового значення чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом

Тому в процесі фінансового аналізу і розрахунків цього показника завжди мають розглядатись і зіставлятись структура та розподіл у часі дисконтованих чистих грошових потоків за різними інвестиційними проектами — тільки в цьому разі порівняння показників внутрішньої норми доходності за ними буде коректним.

У портфелі методів фінансового аналізу є ще ряд показників оцінки ефективності інвестиційних проектів. які можна розраховувати на основі інформації про грошові потоки, пов’язані із їхньою реалізацією. Найчастіше з цією метою розглядаються показники: “індекс доходності інвестиції” (profitability index; PI); “індекс прибутковості інвестицій” (return on investment; ROI); “період окупності інвестицій” (payback period; PP) [4,c.164].

Показник індекс доходності інвестицій потребує для розрахунку ту ж інформацію про дисконтовані грошові потоки, що й показник чистої приведеної вартості. Однак при розрахунках індексу доходності замість знаходження різниці між поточною вартістю інвестиційних витрат і дисконтованою (теперішньою) вартістю майбутнього чистого грошового потоку, пов’язаного з реалізацією інвестиційного проекту, визначається співвідношення цих показників. Загальна формула, за якою ведуться розрахунки індексу доходності за інвестиційним проектом, має такий вигляд:

 

,                                (1.4)

 

де, ІДІ — індекс доходності за інвестиційним проектом;

ЧГП — загальна сума дисконтованого чистого грошового потоку за інвестиційним проектом;

ІВ — загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого індексу доходності однаковий для всіх типів інвестиційних проектів: якщо значення цього показника перевищує одиницю, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки, якщо його значення менше ніж одиниця або дорівнює одиниці, інвестиційний проект має бути відхилений (значення РІ = 1 у цьому разі відповідає значенню NPV = 0, економічний зміст якого було розглянуто раніше).

Показник індекс прибутковості інвестицій розраховується на основі інформації про обсяг інвестованого капіталу і суми чистого прибутку від операційної діяльності в процесі експлуатації інвестиційного проекту. Цей показник визначається звичайно на основі прибутку за один рік, коли інвестиційний проект має експлуатуватись уже на повну потужність. Розрахунок індексу прибутковості інвестицій ведеться за такою загальною формулою:

                             

,                                    (1.5)

 

де, ІПІ — індекс прибутковості за інвестиційним проектом, %;

ЧПр — річна сума дисконтованого чистого прибутку у фазі експлуатації інвестиційного проекту;

ІВ — загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

Використання показника індексу прибутковості для оцінки ефективності інвестиційного проекту має певні недоліки. Перш за все, важко визначити, який рік експлуатації проекту після досягнення ним передбаченої виробничої потужності можна вважати найбільш репрезентативним при розрахунках дисконтованого чистого прибутку (бо звичайно прибуток збільшується кожного року).

Отже, в процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів для оцінки їх ефективності може бути використано значну кількість показників. Однак, роль окремих показників у процесі прийняття інвестиційних рішень щодо реалізації проектів нерівнозначна. Пріоритетним серед розглянутих показників оцінки є показник чистої приведеної вартості, потім — показник внутрішньої норми доходності, а інші оціночні показники слід використовувати в процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів лише як допоміжні [9,c.213].

 

1.3  Проблематика фінансування підприємства в інвестиційному процесі

 

Інвестиції відіграють чи не найважливішу роль у функціонуванні українських підприємств, а їх залучення є одним із найважливіших напрямів фінансової діяльності різних економічних структур. Забезпечення сталого економічного розвитку неможливе без належного фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Проте на сьогодні в Україні склалася ситуація, коли більшість інвестиційних проектів фінансують за рахунок власних коштів, що зумовлено дефіцитністю бюджетних ресурсів, спричиненої численними кризовими явищами, та низькою інвестиційною привабливістю України.

Питання фінансування інвестиційних проектів розглянуто у працях І. Волкова, А. Гойко, Т. Майорової, В. Москвіна, А. Пересади та ін. Проблеми інвестування досліджували науковці з Львівської комерційної академії: О.Д. Вовчак, Н.М. Заярна, В.М. Коцупей, О.В. Макарець та інші науковці[14,c.58].

Для вітчизняної економіки існують проблеми у залученні фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів. Так, серед власних джерел найбільш реальними є прибуток, частина оборотних активів та доходи від реалізації частини основних фондів.

Проблемним на сьогодні все ще залишається залучення довготермінових кредитів банківських установ, що зумовлено високим ступенем ризику вітчизняних інвестиційних проектів, а також слабкістю ресурсної бази вітчизняних банків. Також ситуація ускладнюється відсутністю в Україні спеціалізованих інвестиційних банків. Негативним чинником у формуванні портфеля фінансових ресурсів для фінансування реалізації інвестиційних проектів є відсутність фіскальних стимулів з боку держави. На сьогодні в Україні реально не застосовують податкові стимули, які успішно функціонують у ба- гатьох країнах, зокрема: інвестиційний кредит, інноваційна знижка, податкові канікули тощо. При чому в умовах посткризового економічного спаду сподівання на їх впровадження є цілком безпідставними. Фінансування інвестиційних проектів за допомогою залучених коштів ускладнюється нерозвиненістю вітчизняного ринку цінних паперів, що ускладнює обіг капіталів та знижує привабливість вітчизняних інвестиційних проектів, на погляд іноземних інвесторів.

Фінансування інвестиційних проектів підприємств в Україні має свої особливості, пов'язані з динамікою макроекономічної кон'юнктури, станом техніко-технологічної бази та загальною фінансовою ситуацією в країні. З одного боку, існує необхідність реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на оновлення основного капіталу. З іншого боку, економіка України перебуває у затяжній структурній кризі, яка періодично поглиблюється перманентними кризовими явищами, які виникають в різних сферах економіки [12,c.74].

Проблема полягає в тому, що на сьогодні сукупність впливу таких факторів в Україні, як наслідки довготривалої фінансової кризи, наявний бюджетний дефіцит, нерозвиненість чи невідповідність сучасним умовам господарювання форм кредитування юридичних осіб і недостатнє використання ринкових механізмів, стримують залучення інвестицій в діяльність українських підприємств.

Саме тому необхідною умовою для забезпечення ефективного фінансування інвестиційних проектів є здійснення таких кроків:

1. На рівні підприємства:

- вдосконалити механізм стратегічного планування діяльності та формування фінансово-інвестиційної стратегії;

- розробити концепцію управління інвестиційним розвитком підприємства;

- розширити сферу застосування різноманітних форм кредитування.

2. На рівні держави:

- на законодавчому рівні виділити страхування ризиків під час реалізації інвестиційних проектів як окремий вид діяльності страхових компаній;

- включити в пріоритетні напрями державної політики заходи зі здешевлення кредитних ресурсів для залучення інвестицій;

- стимулювати комерційні банки, наприклад, шляхом вигідного рефінансування під час надання пільгових кредитів підприємствам для реалізації інвестиційних проектів;

- розширювати й розвивати інвестиційну інфраструктуру та ін.

Актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки [12,c.81].

Ряд позитивних кроків у цьому напрямі вже здійснено:

1. 17.11.2011 Верховною Радою України  прийнято Закон України  
№ 4057-VІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку”, положення якого спрямовані на створення привабливого інвестиційного клімату через звільнення від оподаткування доходів, які виникають у разі валютних коливань при внесенні інвестицій, виражених в іноземній валюті;

2. Верховною Радою України прийнято Закон України від 24.05.2012 № 4835-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної реєстрації іноземних інвестицій” стосовно здійснення державної реєстрації іноземних інвестицій органами державної реєстрації та її спрощення шляхом збільшення терміну подання інвестором документів для державної реєстрації іноземних інвестицій після їх фактичного внесення,

3. З 1 січня 2013 року набрав чинності  Закон України від 06.09.2012 № 5205 “Про  стимулювання інвестиційної діяльності  у пріоритетних галузях економіки  з метою створення нових робочих місць”, який визначає основи державної політики в інвестиційній сфері протягом 2013 - 2032 років щодо стимулювання залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки та спрямований на створення умов для активізації інвестиційної діяльності [16,c.74].

 

 

2. Аналіз фінансового  стану підприємства на прикладі  ТОВ «ВетСервіс»

 

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВетСервіс» (код ЄРДПОУ 32192890) було зареєстровано 16 квітня 1998 року у Жовтневому районі м. Запоріжжя. Засновниками підприємства є фізичні особи - громадяни України. Метою створення підприємства було одержання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є фінансово-господарська діяльність, пов'язана зі здійсненням оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами, а також відповідним інструментарієм.

Підприємство має ліцензію Державного департаменту ветеринарної медицини України на здійснення діяльності з оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами.

Враховуючи напрям та обсяги діяльності, підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування і є платником ПДВ (за ставкою 20%), податку на прибутку, плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також комунального податку.

Чинники, що впливають на організацію діяльності ТОВ «ВетСервіс», доцільно розбити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Такий підхід зручний тим, що дозволяє пов'язати їх із стратегічним менеджментом, основою якого є SWOT-аналіз. Перша частина цього аналізу - "сильні і слабкі сторони" підприємства - відтворює внутрішні чинники (таблиця 2.1). Друга частина - "можливості та загрози" - пов'язана із зовнішніми чинниками (таблиця 2.2).

 

 

 

Таблиця 2.1 - Загальна характеристика сильних і слабких сторін ТОВ «ВетСервіс»

Потенційні внутрішні переваги	Потенційні внутрішні недоліки
- налагодженні первинні зв’язки  з виробниками-постачальниками; - наявність власної транспортної  служби і складів; - надання допоміжних послуг  і консультування; - диверсифікованість діяльності; - імідж надійного партнера; - обслуговування широкого кола  споживачів (великі і малі сільськогосподарські  підприємства, фізичні особи); - кадрова усталеність на підприємстві.	- нижчі за середні темпи зростання; - відсутність чітко сформованої стратегії розвитку.

 

Таким чином, ТОВ «ВетСервіс» має достатньо внутрішніх передумов для розширення своєї діяльності і зайняття конкурентоспроможної позиції на ринку.

Зовнішні можливості та загрози для підприємства наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Загальні зовнішні можливості та загрози для ТОВ «ВетСервіс»

Потенційні зовнішні можливості	Потенційні зовнішні загрози
- розширення ринків збуту і  обслуговування; - розширення кола потенційних  споживачів внаслідок пріоритетності  розвитку сільського господарства та активізації захворюваності тварин	- негативні зміни курсу національної  валюти (несприятливі для імпортера); - фармацевтичні прориви; - соціально-політична нестабільність