Лекции по "Безпека життєдіяльності"

 

 

Рис. 4.4 – Джерела забруднення літосфери

 

Рис. 4.5 – Види руйнування літосфери

Вплив забруднення літосфери  на людину:

 - споживання забруднених харчових продуктів;

 - збільшення алергічних хвороб;

 - непрямі наслідки через вплив нa атмосферу.

Наслідки забруднення  та руйнування літосфери:

- зменшення території, що вкрита рослинністю;

- зменшення площі лісів;

- зниження родючості ґрунтів та опустелювання;

- погіршення умов росту та розвитку рослинного світу;

- міграція небезпечних речовин в гідросферу;

- накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення.

Енергетичне забруднення оточуючого середовища набуває все більшого масштабу, що пов’язано з бурхливим розвитком техніки і промислових теплових викидів і випромінювань всіх видів (рис. 4.6).

 

 

 

 

Рис. 4.6 – Енергетичне забруднення оточуючого середовища

До промислових теплових викидів відносяться викиди у  атмосферу теплових газових мас (промислових та побутових димів з димарів) та скиди відпрацьованих теплих промислових та побутових вод у водоймища. Джерела таких викидів є паропроводи, газопроводи, кріогенні установки, холодильне обладнання, плавильні печі тощо.

Електромагнітні поля високої  частоти діють на функціональний стан нервової та серцево-судинної систем. Іонізуюче радіоактивне випромінювання викликає променеву хворобу, що характеризується зміною функціонування центральної нервової системи, крові та кровотворних органів, залоз внутрішньої секреції, тощо.

До основних видів  полів слід віднести  шум, вібрацію, ультразвук та інфразвук. Найбільш небезпечними з них є ультра- та інфразвук. Інфразвук може впливати на зміну настрою, психічний стан людини. Ультразвук викликає зміни фізіологічних процесів в організмі. Особливістю більшості видів енергетичного забруднення є необхідність в спеціальному технічному обладнанні для його виявлення.

Енергетичне забруднення призводить до того, що людина, втручаючись до кругообігу речовини та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складовими частинами. Якщо на ранніх етапах існування суспільства природа була здатною справлятись з цими порушеннями, то з наростанням обсягу знань людства, а разом з тим і сукупної продуктивної сили, їй стає все тяжче робити це без серйозних наслідків для існування самої біосфери. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своїх основних функцій, вона «не встигає» переробляти результати людської діяльності. Людина створила багато таких речовин, які не існували в природі до неї і для яких вона не виробила способів та механізмів утилізації. Перед людством постала реальна загроза деструкції механізмів підтримки та відновлення основних функціональних характеристик біосфери. В даний час вже спостерігаються локальні екологічні катастрофи, які зливаються в єдине ціле. Глобальна екологічна криза, викликана людською діяльністю, загрожує перерости у глобальну екологічну катастрофу, коли процеси руйнування природи матимуть незворотний характер. Тому збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу – від особливості людського способу буття.

 

4.2. Урбанізоване середовище

  В сучасній людській цивілізації вже сформувалися  стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома чинниками – “демографічним вибухом” другої половини ХХ століття та науково-технічною революцією в усіх сферах. Урбанізація – (від латинського слова urbanus) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Урбанізація зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно (“загарбання” містами і мегаполісами значних нових територій), так і якісно (погіршенням становища природи загалом). Людина вже давно живе не в “природі”, а мешкає в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню техносферою або біотехносферою.

В Україні з процесом урбанізації за останні 100 років можна ознайомитися за допомогою рис. 4.7.

 

Рис. 4.7 – Структура  населення України: ○ – населення міст (%);  □ – населення    сільської місцевості;   ∆ - загальна чисельність населення

Із збільшенням антропогенного впливу на природу, виникла необхідність контролю за побутовим середовищем, умови якого до недавнього часу визначалися кожною сім'єю самостійно. Стан забруднення води та повітря, рівень вологості, шуму, випромінювань в домашніх приміщеннях не вважалися проблемою, проте, дослідження визначили небезпечне перевищення рівня зазначених показників в оселях. До такого стану призводить ряд факторів:

- близьке розташування  підприємств без санітарно-захисної  зони;

- викиди підприємств,  що розташовані поблизу, перевищують норми;

- специфічні кліматичні та мікрокліматичні умови;

- близьке розташування  автомобільних доріг з інтенсивним рухом;

- використання різноманітних  технічних засобів;

- використання хімічних  речовин.

4.3.  Небезпечні  та шкідливі чинники техногенного середовища

Небезпечні і шкідливі фактори відповідно до державних стандартів поділяються на:

1) фізичні; 2) хімічні; 3) біологічні; 4) психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів відносять шум, вібрації, електромагнітне й іонізуюче випромінювання, а також параметри, що характеризують клімат (температура, атмосферний тиск, вологість, потоки вітру), запиленість і рівень освітленості.

Фізичні фактори підрозділяють на  механічні, термічні, радіаційні і       електромагнітні.

Механічні фактори. До них відносяться - тиск, шуми, вібрації.

Тиск - різке підвищення тиску - це  звичайний вибух. Безпечний тиск – менш 10 кПа, понад 10 кПа викликає травму, більш 100 кПа - смертельна поразка. Джерело зміни тиску - виробничі і побутові аварії або вибухи звичайного чи ядерного заряду.

Шум - безладне сполучення звуків, різних за рівнем і частотою. Джерело шумів - коливання середовища. Одиницею виміру шуму є децибел (дБ). Рівні шумів визначають за ГОСТ 12.1.003-76 "Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки". Допустима норма – це такий рівень шуму, який  діючи протягом тривалого часу, не викликає зниження гостроти сприймання звуку і забезпечує задовільну розбірливість мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі межі сили звуку в різних мовах становлять 45-85 дБ, больовий поріг -  140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ – порушується слух, 120 дБ – з'являється фізичний біль, який стає нестерпним. Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень різного призначення такі: для сну і відпочинку – 30-40 дБ; для розумової праці – 45-55 дБ; для лабораторних досліджень, роботи з ПК – 50-60 дБ; для виробничих цехів, гаражів, магазинів – 56-70 дБ.

Вібрації — механічні коливання твердих тіл, які людина сприймає як струс (землетрус, транспорт, обертання неврівноважених частин машин і механізмів). Передаються через опорні поверхні людини (загальна вібрація) чи через руки (місцева вібрація) при роботі з пневмоінструментом.

Термічні фактори - це температура, вологість і рухливість повітря. Вони безпосередньо впливають на людину чи побічно, формуючи клімат середовища проживання або мікроклімат робочої зони.

Зміни температури в  глобальному масштабі викликають стихійні лиха (посухи, вимерзання окремих видів  рослин, повені і т.п.) Для людини небезпечні і короткочасні температурні впливи (тепловий і сонячний удар), при низьких температурах - обмороження. Небезпечні і різкі перепади температури.

Комфортною температурою для людини є +16…20 °С. При відхиленнях (істотних) від цієї величини знижується працездатність людини.

Людина погано переносить рухливість повітря, так називані протяги, що викликають простудні захворювання, ревматизм, радикуліти тощо.

Охолодження у воді для людини настає при +33°С. При температурі води +22°С організм втрачає приблизно 10 кал тепла в годину.

Радіаційні  фактори стали істотними в останні десятиліття. Їх сучасні джерела:

- викид радіоактивних  речовин при аваріях ядерних  установок  (атомні електростанції, атомні судна, підвідні човни і т.д.);

- витоки і втрати радіоактивних речовин на підприємствах  (промисловості, медицини і науки);

- витоки радіоактивних речовин  при їхньому збереженні і похованні.

  Радіоактивність - спонтанне перетворення ядер деяких хімічних елементів (радій, уран, плутоній і ін.), що приводить до зміни їхнього масового числа і масового номера елемента. Радіоактивний розпад супроводжується випромінюванням енергії ядер атомів і характеризується періодом напіврозпаду. Останній є константою природи і не може бути змінений за бажанням людини. Наприклад, для ізотопу урану-235 (²³⁵U) період напіврозпаду складає 710 млн. років, для ізотопу стронцію – 90 (⁹⁰Sr) - 26 років, для ізотопу йоду -131 (¹³¹J) трохи більше 8 діб. Радіоактивний розпад супроводжується трьома видами випромінювання:

- a- випромінювання - позитивні частинки рухаються зі швидкістю 20 км/с, володіють великою іонізуючою здатністю, але малою проникаючою здатністю.

- b- випромінювання - потік позитронів і електронів внутрішньоядерного походження. Має велику проникаючу здатність. Шлях пробігу в повітрі кілька метрів.

- g - випромінювання - потік гама квантів. Має дуже високу проникаючу здатність, але іонізуюча здатність істотно менше, ніж для a і b -випромінювань.

Усі ці випромінювання впливають  на організм людини, викликаючи променеву хворобу. Припустима доза опромінення - 5 Бер/рік (природний фон чи доза для непрацюючих з радіоактивними речовинами - 0,5 Бер/рік). Норма опромінення за все життя становить приблизно 35 Бер. При разовому опроміненні в 100-200 Бер наступає легкий ступінь променевої хвороби, при 200-400 Бер - середній ступінь і при 400-600 Бер - важкий ступінь, а при більше 600 Бер - украй важкий ступінь з летальним результатом.

1 Бер - еквівалентна  доза будь-якого іонізуючого випромінювання  в біологічній тканині, що створює той же ефект, що і доза в 1 рад рентген випромінювання.

Електричні  і магнітні фактори.

При впливі на людину електричний  струм може чинити:

а) місцеву дію (опіки, травми від механічних ушкоджень, викликаних електрострумом);

б) загальну дію на весь організм.

Ступінь поразки електрострумом залежить від його величини, а саме:

- 0,01 А - людина відчуває труднощі при відриванні руки від проводу;

- 0,025 А — параліч рук, утруднення дихання;

- 0,05 А — параліч дихання;

- 0,1 А - параліч серця, смерть.

Людина піддається впливу і магнітним факторам, зокрема  магнітного поля Землі. Магнітне поле характеризують його напруженістю, що виражається в А/м. Магнітне поле Землі є надійним захистом для живих істот від електрично заряджених космічних частинок. Магнітосфера Землі забезпечує можливість радіозв'язку в межах планети. З ростом широти території збільшується і напруженість магнітного поля. Магнітне поле чуттєве до активності Сонця (поява темних плям) і реагує на неї відомими магнітними бурями Землі.

Особливим різновидом електрики є статична електрика, з’являється при терті речовин. Тому її називають трибоелектрикою. Джерелами трибоелектрики можуть бути течія діелектричної рідини по ізольованим від Землі трубах, різних шлангах, а також під час перевезення таких рідин у незаземлених цистернах і бочках. Рух дисперсного матеріалу і пилу по трубопроводах супроводжується також трибоелектрикою.

Хімічні шкідливі фактори середовища проживання. Вони мають місце у виробничих умовах при витоках при виробництві кислот і лугів, різних видів пластмас, фенолових сполук отрутохімікатів, пестицидів і інших хімічних продуктів. Особливе місце займає хімічне забруднення атмосфери повітря. Джерелом такого забруднення є: спалювання палива на теплових електростанціях і ТЕЦ, виділення вихлопних газів на транспорті, викиди чорної і кольорової металургії, викиди і відходи атомної промисловості, застосування пестицидів і інших отрутохімікатів і багато чого іншого.

До небезпечних речовин  належать хімічні речовини, яких у  виробництві знаходиться понад 50 тисяч сполук. Більшість цих речовин синтезовано людиною і не зустрічається в природі. Потенційна небезпека шкідливого впливу хімічних речовин на живі істоти є метою вивчення хіміко-біологічної науки – токсикології. Небезпечна речовина – хімічний елемент чи сполука, що спричиняє захворювання організму, є центральним поняттям токсикології. У виробництві небезпечні речовини перебувають у газоподібному, рідинному і твердому станах. Вони здатні потрапляти в організм через органи дихання, травний тракт чи шкіру. Шкідливий вплив хімічних речовин визначається як властивістю самої речовини, так і особливістю організму людини.

За токсичним (небезпечним) ефектом впливу на організм людини хімічні речовини поділяють на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію.

В останні десятиліття  частіше з'являється  над мегаполісами смог, а з опадами часто випадають кислотні дощі. Смог - густий туман суміші вуглеводнів і діоксидів азоту, що розкладаються з виділенням шкідливих і небезпечних газів під впливом сонячних променів.