Організація праці

Кількісний  показник травматизму, або коефіцієнт частоти нещасних випадків К_ч, розраховується на 1000 працюючих:

К_ч = 1000 n/Р,

де n – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів;

Р – середньоспискова чисельність працюючих за той же звітний період часу.

Якісний показник травматизму, або  коефіцієнт важкості нещасних випадків К_в, характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за звітний період:

К_в = Д/n,

де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів.

Узагальнюючим показником, який показує кількість  людино-днів непрацездатності на 1000 працюючих, є коефіцієнт виробничих втрат:

К_вв = К_ч х К_т = 1000 Д/Р.

Але жоден з вищенаведених показників не враховує стійкої втрати працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризувати рівень травматизму. Для цього необхідно використання принаймні ще одного показника. Таким  показником є коефіцієнт нещасних випадків із смертельним наслідком та каліцтвом:

К_ск = n _ск /n × 100 %,

де n_ск — кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.

n — загальна кількість нещасних випадків.

 Міжнародна організація  праці використовує кoeфіцiєнт частоти, який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1000000 відпрацьованих людино-годин.

К_ч^МОП= 1 000 000 п/Т,

де Т — загальний час роботи, людино-годин.

Вищенаведені та інші показники, наприклад  коефіцієнт електротравматизму, дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, в галузі, регіоні тощо, порівнювати ці показники, робити певні висновки, застосовувати організаційні заходи, спрямовані на профілактику травматизму.

Топографічні  методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі, що являє собою контури тіла людини, позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно. Цей метод дозволяє аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Економічні  методи полягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, – з одного боку та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці – з другого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дозволяють вивчити причини травматизму та захворювань.

Методи  анкетування передбачають письмовий опит працюючих з метою отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці. Для цього розробляються анкети для робітників, в яких в залежності від мети опиту визначаються питання та чинники. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Ергономічні методи ґрунтуються на комплексному вивченні системи "людина – машина – виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку. Ергономічні методи дозволяють знайти невідповідності та усунути їх.

Психофізіологічні методи аналізу травматизму враховують, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та ін., викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на поведінку не на краще. Це призводить до зниження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування. Виявлення думки експертів може бути очним і заочним (за допомогою анкет).

7. Профілактика нещасних випадків

Загальні  положення

Розробка  заходів щодо попередження нещасних випадків – головна мета всіх теоретичних  та практичних робіт в галузі охорони  праці. Для забезпечення безпеки  праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.

Засоби  колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або переміщенням матеріального тіла.

Засоби  індивідуального захисту видаються робітникам індивідуально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Нижче наводиться характеристика та кваліфікація згаданих засобів захисту.

До засобів  колективного захисту відносять огороджувальні пристрої. О городжу вальні засоби поділяють на дві групи: огороджувальні пристрої рухомих частин, але не різальних інструментів і огороджувальні пристрої різальних інструментів.

Пристрої  першої групи можуть бути постійними, наглухо закріпленими, знімними, відкидними, висувними, пересувними або з  дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа (вузла), особливостей його експлуатації, місця у верстаті. Часто використовуються знімні огороджувальні пристрої, котрі постійно закривають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар'єрів і екранів. За способом виготовлення вони поділяються на суцільні, несуцільні і комбіновані.

  Огороджувальні засоби різальних  інструментів можуть огороджувати їх неробочу частину, тільки робочу їх частину або ту і іншу. Здебільшого огородження виконують і інші функції, проте у всіх випадках вони мають виконувати основну функцію – огородження небезпечної для робітників зони.

  Огородження можуть наглухо закривати  інструмент (неробочу його частину), періодично переміщатися рукою  робітника, бути кінематично пов'язаними  і автоматичними. Вони не повинні  бути громіздкими, не створювати  незручностей у роботі, не знижувати  продуктивності праці та якості  обробки, але повинні бути технологічними, міцними і не обмежувати видимості  робочої зони, легко зніматися  та встановлюватися і входити до комплекту верстата. Огородження блокується з пусковим пристроєм.

  Запобіжні засоби призначені  для ліквідації небезпечного  виробничого фактора у джерелі  його утворення. За характером  дії вони поділяються на блокувальні  та обмежувальні. Блокувальні пристрої  за конструктивним виконанням  поділяють на муфти, штифти, клапани,  шпонки, мембрани, пружини, сильфони  і шайби.

  Блокувальні пристрої призначені  для вимкнення або запобігання  можливості увімкнення джерела  небезпеки при знятому (відкритому) огороджувальному пристрої. Найбільш  поширені в деревообробці електричні блокування, принцип роботи котрих полягає в автоматичному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення верстата при знятому або відкинутому огородженні. Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, котрі закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, що ведуть в небезпечні зони тощо.

Принцип дії фотоелектричного блокування полягає  в перетині світлового променя, спрямованого на фотоелемент і зміні величини світлового потоку, що падає на нього, внаслідок чого змінюється сила струму, котрий подається на вимірно-командний  пристрій. Подається імпульс на ввімкнення виконавчого механізму захисного  пристрою.

  Пневматичне та гідравлічне блокування  застосовується у пневмо- та гідросистемах  і виготовляється у вигляді  клапанів та мембран. Запобіжні  мембрани призначені для захисту  хімічного устаткування від руйнування за умов аварійного зростання тиску. Основним недоліком запобіжних розривних мембран є те, що після їх спрацювання отвір скидання тиску залишається відкритим.

  Гальмівні пристрої призначені  для сповільнення або зупинки  виробничого устаткування під  час виникнення небезпечної виробничої  ситуації. За конструктивним виконанням  гальмівні пристрої поділяються на колодкові, стрічкові, дискові, за формою – конічні та клинові. За способом спрацювання вони можуть бути ручними, автоматичними і напівавтоматичними. За принципом дії гальмівні пристрої поділяються на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. Гальмівні пристрої використовуються для швидкої зупинки валів, шпинделів після виключення верстата.

  Пристрої автоматичного контролю  та сигналізації призначені для  контролю передавання та відтворення  інформації (кольорової, звукової, світлової  тощо) з метою привернення уваги  працюючих та прийняття ними  рішень за прояву або можливого  виникнення небезпечного виробничого  фактора. За призначенням ці  пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та  відповідні. За характером спрацювання  сигналу – постійні або пульсуючі.  За контрольованим параметром сигналізація може контролювати тиск, температуру, вологість, загазованість, шум, вібрацію, частоту обертання, початок пуску тощо.

  Сигналізація застосовується самостійно  або разом з огороджувальними, запобіжними, пусковими пристроями, пристроями керування обладнанням. Слід надавати перевагу такій сигналізації, котра сигналізує, попереджує та автоматично усуває небезпеку. Світлова, звукова або світлозвукова сигналізація подається під час групового обслуговування агрегатів, багатоповерхового розташування устаткування, перед пуском для попередження працюючих про необхідність вживання заходів перестороги.

  Пристрої дистанційного керування  призначені для управління технологічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони. Це найефективніші засоби безпеки. Завдяки ним робітники виводяться з зон інтенсивного переміщення предметів праці, шумних та гарячих дільниць і можуть навіть перебувати в іншому приміщенні. Впровадження потокових механізованих та автоматизованих ліній супроводжується застосуванням дистанційного управління та підвищенням безпеки праці.

  Засоби індивідуального захисту  застосовують в тих випадках, коли безпека робіт не може  бути забезпечена конструкцією  обладнання, організацією виробничих  процесів, архітектурно-планувальними  рішеннями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

  Засоби захисту шкірного покриву  (спеціальний одяг) видаються робітникам  та інженерно-технічним працівникам  для захисту тіла від забруднення,  механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або  понижених температур, радіоактивних  речовин, нафти і жирів, для  захисту від біологічних факторів. Залежно від призначення та  виду шкідливого фактора, спецодяг  виготовляють з гладкофарбованого полосника з просочуванням, лавсанобавовняної тканини, сукняної напіввовняної тканини з поліпропіленом, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного нітронового полотна.

  Для захисту працюючих від  впливу вологи застосовують спецодяг  з бавовнянопаперових та льняних  тканин з водозахисним просочуванням  і гумовим покриттям. Спецодяг  загального призначення, що захищає  робітників від виробничого забруднення,  механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичайних  бавовняно-паперових тканин.

  Засоби захисту органів дихання  та слуху забезпечують ефективний  захист людини від шкідливого  впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), які є в  повітрі робочої зони та від  нестачі кисню.