Баланс як метод бухгалтерського фінансового обліку

Вступ	3
Розділ І	5
1.1 Історія походження  бухгалтерського балансу	5
1.2 Сутність та структура  балансу	7
1.3 Господарські операції  та їх вплив на статті балансу	10
Розділ ІІ	16
Висновки	22
Список використаної літератури	23
Додаток 1

ЗМIСТ

 

ВСТУП

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Для розкриття сутності бухгалтерського  обліку широко використовують загальнонаукові  методи: діалектичний, історичний та системний  підходи, метод індукції і дедукції. Поряд із ним бухгалтерський облік  має свої специфічні методи (прийоми), які обумовлені сутністю самого предмету, технологією обліку, завданнями та вимогами.

Метод бухгалтерського обліку − це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет. Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

1. хронологічного і систематичного спостереження;

2. вимірювання господарських засобів і процесів;

3. реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;

4. узагальнення інформації з метою звітності.

Облікові дані формуються за допомогою таких елементів  методу:

- документування;

- інвентаризація;

- оцінювання;

- калькулювання;

- рахунки;

- подвійний запис;

- бухгалтерський баланс;

- фінансова звітність.

Методу спостереження  відповідають прийоми документування та інвентаризації. Вимірювання здійснюють оцінюванням та калькулюванням. Реєстрацію та класифікацію (поточне групування) проводять на рахунках за допомогою  подвійного запису. Узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.

Бухгалтерський баланс − це метод узагальнення даних про майно суб'єкта господарювання за видами (складом і розміщенням) і джерелами утворення в грошовому вимірі на певну дату.

Саме про цей метод  бухгалтерського фінансового обліку піде мова далі. 

РОЗДІЛ І

1.1 Історія походження  бухгалтерського балансу

Баланс − найстаріший вид узагальнення даних про фінансово- економічне життя компаній. Точні дані про походження бухгалтерського балансу невідомі. В архівах компанії Франческо Датіні вперше в історії можна знайти документально підтверджений принцип застосування подвійного запису при відображенні операцій по рахунках. Крім цього в його торговій компанії в першій половині 1390-х був складений перший річний бухгалтерський баланс, прототип сучасного. Перші теоретичні відомості про нього були отримані тільки в 1494 році, коли вийшла у світ робота Луки Пачолі «Трактат про рахунки і записи», що містила перший опис не тільки балансу, але і бухгалтерії в цілому.

Баланс, який був описаний Лукою Пачолі, являв собою структурований документ, який складається з двох сегментів − активу і пасиву, які повинні бути рівні. В актив належало заносити всі рахунки з дебетовими сальдо, а в пасив - всі рахунки з кредитовими сальдо. Значення самих понять «дебет» та «кредит» не пояснювалися. Фактично ж під дебетом розумілася ліва сторона будь-якого рахунку, а під кредитом − його права сторона.

Таким чином, сенс групування даних в балансі був користувачам незрозумілий. В результаті такої  розноски в актив, поряд з активними  статтями, потрапляла стаття збитків. А в пасиві, поряд з кредиторською  заборгованістю, знаходилися капітал  і прибуток. Такий підхід по суті називається теорією одного ряду рахунків, в основу такого підходу  прийнята передумова, що всі рахунки  однакові за своєю природою і підкоряються загальним правилам реєстрації (наприклад, формування кореспонденцій рахунків за правилом: дебетувати того, хто отримує, а кредитувати того, хто дає.

Такий спосіб угрупування  зберігався кілька століть. Тільки через  триста років після появи балансу  з'явилися перші критичні репліки  на адресу бухгалтерії. У XIX столітті в Європі стали з'являтися акціонерні товариства, чиї баланси публікувалися в газетах і навіть розглядалися в судах. На дивну структуру балансу звернули увагу багато неупереджених користувачів, які і почали критикувати діючу форму балансу.

Першими зреагували на факт змішання даних в балансі французькі бухгалтери Євген Леоте і Адольф Гільбо. У середині 80-х років XIX століття вони написали роботу «Загальні керівні початку рахунковедення», зробивши висновки, що в активі балансу, поряд з дійсними активами, є і активи фіктивні. Аналогічно, пасив, поряд зі справжніми пасивами, містить пасиви фіктивні.

Саме тоді виникла ідея замінити слова «актив» і «пасив»  словами «дебет» та «кредит». У  газетах почали з'являтися баланси  акціонерних товариств із заголовками  «дебет і кредит». Такий підхід був  адекватніше попереднього, так як на сторонах балансу визначалася  саме сторона рахунку, на якій знаходилося  сальдо, але все одно не вирішував  проблем. Тоді було вирішено в балансі  нічого не міняти, але попереджати  користувачів про наявність фіктивних  статей в активі і в пасиві, але  такий варіант викликав широке обурення користувачів.

У першій половині XX століття основоположник німецької камеральної  бухгалтерії Іоганн Фрідріх Шер запропонував провести реформу процедури складання балансу, яка складалася з 3 етапів:

1. Перенесення збитків з активів в розділ капіталу з оберненим знаком.

2. Перенесення кредиторської заборгованості на ліву сторону зі зворотним знаком.

3. Перейменування заголовків сторін: сукупність статей на лівій стороні балансу Шер назвав «майно» (яке складається з майнового активу і майнового пасиву). Праву сторону балансу він називав словом «Капітал».

Теорія двох рядів рахунків (так називається теорія Шера), прийшла на заміну теорії одного ряду рахунків і дозволила ясно і просто визначити дебет і кредит бухгалтерського рахунку.

 

1.2 Сутність та  структура балансу

Для оперативного управління підприємствами, перш за все, необхідні  відомості про наявні у них  засоби.

Метою складання балансу  є надання користувачам повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан підприємства.

При цьому потрібно знати, які засоби вони мають у своєму розпорядженні, з яких джерел ці засоби надходять, які кошти повинні  надаватися в узагальнених грошових показниках на певну дату. Для вивчення складу і призначення засобів  необхідна їх економічне групування. Всі ці відомості одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс побудований у  вигляді двосторонньої таблиці. Ліва частина таблиці − актив − показує ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; права − пасив − відображає зобов'язання та власний капітал підприємства.

Суми підсумків пасиву і активу балансу повинні бути рівні, оскільки наявність коштів має  відповідати сумі зобов'язань та власного капіталу. На цьому ґрунтується  і назву балансу, оскільки «баланс» означає рівність, рівновагу. Тому підсумки активу і пасиву також позначаються словом «баланс».

Кожен елемент засобів  в активі та пасиві підприємства називається  статтею балансу. В активі балансу  наводяться статті, якими володіє  підприємство, і їх розміщення, що склалося в процесі постачання, виробництва  та реалізації продукції (вони називаються  активними статтями).

У пасиві балансу наводяться статті, що відображають зобов'язання і власний капітал (вони називаються  пасивними).

Активи − це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод.

Зобов'язання − заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди. Пасиви являють собою боргові зобов'язання підприємства, щодо яких кредитори мають переважне право платіжного позову перед інвесторами (власниками) на повне отримання належних їм сум.

Власний капітал − частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням  активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. Інвестори (власники) на відміну від кредиторів, володіють  лише правом залишкового позову, тобто  об'єктом їхнього позову можуть бути всі кошти, що залишаються після  платежів за зобов'язаннями підприємства. Тому всі активи підприємства можуть бути затребувані або кредиторами, або його власниками. А оскільки загальна сума всіх претензій не може перевищувати суму затребуваних активів, то з цього випливає рівність активу і пасиву, яке в бухгалтерському  обліку називається балансовим рівнянням. [2]

Статті балансу згруповані у вісім розділів: активні в  три, пасивні у п'ять.

Активні статті балансу складаються  з:

1. Необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів і т.д.)

2. Оборотних активів (грошових коштів та їх еквівалентів, не обмежених у використанні, а так само інших активів, призначених для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу)

3. Витрат майбутніх періодів (витрат, які мали місце протягом  поточного або попередніх звітних  періодів, але не відносяться  до наступних звітних періодів).

Статті пасиву балансу  згруповані в такі п'ять розділів:

1. Власний капітал (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал і т.д.).

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів (нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а так само залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел).

3. Довгострокові зобов'язання

4. Поточні зобов'язання (довгострокові та поточні зобов'язання являють собою позиковий (залучений) капітал. У даних розділах дається характеристика довгострокових зобов'язань, що підлягають погашенню більш ніж через 12 місяців після звітної дати, і кредиторської заборгованості).

5. Доходи майбутніх періодів (доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до майбутніх звітних періодів). [2]

Подання поточної інформації про майно господарюючого суб'єкта у вигляді бухгалтерського балансу  є одним з основних методів  бухгалтерського обліку. Бухгалтерський баланс не відображає руху коштів та фактів здійснення конкретних господарських  операцій, але показує фінансовий стан господарюючого суб'єкта в певний момент часу. Сутність балансу (як методу) полягає в тому, що дані про вартість майна господарюючого суб'єкта на дату, що цікавить, групуються таким чином, що можна провести фінансовий аналіз і отримати прогнози на майбутнє.

 

1.3 Господарські  операції та їх вплив на  статті балансу

Господарська операція − це діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому положенні, активах та пасивах підприємства, установи, організації. Засоби цих підприємств, які беруть участь у господарських операціях, постійно змінюються і переходять з однієї форми в іншу. Тому стан господарських засобів та їх джерел, що відображені в балансі на початок звітного періоду, постійно змінюється. Але ці зміни не порушують рівноваги між загальною сумою видів засобів і загальною сумою їх джерел, тому що зміни різних статей балансу виражаються в однакових сумах. Збереження такої рівноваги є основним змістом балансового узагальнення. Це забезпечує в системі бухгалтерського обліку неперервне охоплення всіх об'єктів спостереження і створює можливість здійснення постійного контролю за засобами підприємства і їх джерелами.

Вплив на зміну засобів  і їх джерел внаслідок господарських  операцій покажемо на прикладі балансового  узагальнення.

Баланс акціонерного підприємства (початковий)

Актив		Пасив
Назва статті	Сума тис. грн	Назва статті	Сума тис. грн
1	2	3	4
Основні засоби	5690	Статутний капітал	200
Виробничі запаси	1975	Резервний капітал	8750
Незавершене виробництво	2910	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	2450
Готова продукція	2050	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2725
Грошові засоби в національній валюті	1600	Розрахунки з оплати праці	100
БАЛАНС	14225	БАЛАНС	14225