Бухгалтерський облік в Міжнародному Бізнесі

лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків,  з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку. Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншого — веде до її подолання, зміні власника та розпорядника. В процесі лізингу відбувається також саморозвиток державної власності, а при певних умовах — і перетворення її загальну, спільну чи пайову.

Лізинг в широкому сенсі є  організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і кожне самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різні форми виявлення, які можна подати з різним ступенем конкретності.

лізинг включає в себе три  форми організаційно-економічних  відносин: орендні, кредитні та торговельні.

У відношенні до орендованого майна (чи по об’єму обслуговування) лізинг поділяється на:

• Чистий (net leasing
• Повний, або, як його ще називають "мокрий" лізинг (wet leasing
• Частковий (з частковим набором послуг),

За типом фінансування лізинг поділяється на:

• Терміновий, коли має місце одноразова оренда майна.
• Поновлюваний (револьверний
• Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг,

В залежності від складу учасників (суб’єктів) угоди розрізняють наступні види лізингу:

• Прямий лізинг
• Непрямий лізинг
• Роздільний лізинг (лізинг за участю багатьох сторін) — leveraged leasing. Такий лізинг називається ще груповим, або акціонерним

Однією з форм прямого лізингу є зворотний лізинг (sale and leaseback arrangement

За типом майна  розрізняють:

• Лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, судна, літаки тощо), в тому числі нового і такого, що використовувалося.
• Лізинг нерухомості (будівлі, споруди).

За ступенем окупності  майна лізинг розподіляється на:

• Лізинг з повною окупністю (чи близькою до повної)
• Лізинг з неповною окупністю

Відповідно до ознак  окупності (умов амортизації майна) розрізняють фінансовий та оперативний лізинг.

• Фінансовий (капітальний, прямий) лізинг - financial, capital leases
• Оперативний (сервісний) лізинг — service, operating leases

В залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:

• Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.
• Зовнішній (міжнародний) лізинг — до нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить іншій країні. Зовнішній лізинг, в свою чергу, поділяється на імпортний, коли іноземною стороною є лізингодавець, і експортний, коли іноземною стороною є лізингоодержувач.

За характером лізингових платежів здійснюється розподіл лізингу по видах в залежності від:

• Виду лізингу (фінансовий, оперативний);
• Форми розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем:

а) грошові, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

б) компенсаційні, коли платежі здійснюються в формі поставки товарів, вироблених на зданому у лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), чи шляхом зарахування послуг, які надають один одному лізингоодержувач і лізингодавець;

в) змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежів.

• Складу врахованих елементів платежу (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування тощо);
• Методу начислення:

а) з фіксованою загальною сумою;

б) з авансом (депозитом);

в) з урахуванням викупу майна  за залишковою вартістю;

г) з урахуванням періодичності  внесення (щорічні, щопіврічні, щоквартальні, щомісячні);

д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, в середині чи в кінці  періоду платежу);

е) з урахуванням способу виплати: рівномірними частками; з розмірами, які зменшуються або збільшуються (в залежності від фінансового стану лізингоодержувача і умов договору).

 

44. Способи виправлення помилкових записів

При заполнении учетных  регистров возможны ошибки. Ошибки возникают по разным причинам: вследствие халатности работника, неисправности вычислительной техники. Однако в тексте и цифровых данных первичных документов, учетных регистров и отчетов подчистки и не обусловленные исправления не допускаются. Ошибки могут быть локальными – искажение информации только в одном учетном регистре (например, неправильно проставленная дата), и транзитными (если ошибка автоматически проходит через несколько учетных регистров, например, искажение записи любой суммы в журнале регистрации операций ведет к ошибкам на счетах, ведомостях и балансе. Чаще всего ошибки случаются в тексте операции, тогда они приводятся к неправильной корреспонденции счетов – проводке. Часто случаются ошибки при записи сумм. Записав сумму в дебет одного счета, бухгалтер забывает записать ее в кредит другого счета и наоборот. Бывает, что записав сумму в журнал он забывает разнести ее по бухгалтерским счетам. Иногда, записав сумму в регистры синтетического учета, бухгалтер забывает об аналитическом учете. Эту группу ошибок можно легко проконтролировать путем правильного ведения метода двойной записи. В зависимости от характера допущенных ошибок, определяются и способы их исправления: корректурный, дополнительных проводок, «красное сторно». Ошибки в первичных документах, учетных регистрах и отчетах, созданных ручным способом, исправляются корректурным способом. Корректурный способ применяется в случае, если ошибка обнаружена до составления баланса и не требуется вносить изменения в корреспонденцию счетов. Неправильная запись зачеркивается одной чертой так, чтобы можно было прочитать зачеркиваемое, и над зачеркнутым надписываются правильный текст или цифры. Способ дополнительных проводок применяется в том случае, если корреспонденция счетов указана правильно, но сумма хозяйственной операции занижена. В этом случае составляется дополнительная бухгалтерская проводка. Ошибки в учетных регистрах за прошедший отчетный период исправляются способом «красного сторно». Этот способ используется, если была допущена ошибка в корреспонденции счетов. Исправление производится в одной и той же сумме и в той же корреспонденции счетов Этот способ предусматривает составление бухгалтерской справки, в которую ошибка (корреспонденция счетов, сумма) вписывается красными чернилами, а правильная запись (корреспонденция счетов или сумма) производится чернилами темного цвета. Внесением этих данных в учетный регистр в месяце, в котором обнаружена ошибка, ликвидируется неправильная запись и отражаются правильная сума и корреспонденция счетов бухгалтерского учета. Исправление ошибки должно быть обусловлено надписью «Исправлено» и подтверждено подписью лиц, подписавших этот документ, с указанием даты исправления. Порядок исправления ошибок в документах, регистрах, созданных машинным способом, устанавливается указаниями по организации бухгалтерского учета с использованием вычислительной техники. В документах, которыми оформлены кассовые и банковские операции с ценными бумагами, исправления не допускаются.

 

45. Основи організації бухгалтерського обліку

Значна частина економічної  інформації про господарську діяльність підприємства формується в таких підсистемах управління як бухгалтерський облік, контроль та економічний аналіз, кожна з яких потребує відповідної організації. Передусім це стосується бухгалтерського обліку, що знаходиться у стані реформування. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» кожне підприємство, незалежно від організаційно-правової форми і видів діяльності, має вести безперервний бухгалтерський облік із дня його реєстрації до ліквідації, а відповідальність за організацію та ведення обліку несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Бухгалтерський облік як систему  наукових знань і одночасно як чітко окреслену практичну діяльність можна розглядати в різних аспектах: економічному, методологічному, технологічному, організаційному, кібернетичному тощо. Стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Слід зазначити, що законодавчого визначення терміна «організація обліку» немає, проте у фахових виданнях під ним зазвичай розуміється цілеспрямована діяльність з упорядкування і вдосконалення бухгалтерського обліку (його механізмів, структури, процесів тощо).

Виробництво будь-якої продукції потребує відповідного забезпечення, тобто створення  певної інфраструктури (комплексу допоміжних і обслуговуючих служб), а тому якщо розглядати бухгалтерський облік як технологічний процес, змістом «організації обліку» є інформаційне, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення здійснення цього процесу, а також управління ним. Організація обліку — це менеджмент і маркетинг бухгалтерського виробництва.

Таким чином, методика ведення бухгалтерського  обліку і його організація — це різні види робіт, які мають різні  складові (об'єкти) і виконуються  різними методами. Подібний підхід правомірно застосувати і щодо організації таких підсистем управління, як контроль та економічний аналіз.

Конкретний перелік об'єктів  бухгалтерського обліку визначає кожне  підприємство шляхом розробки так званого  Робочого плану рахунків, ступінь аналітичності якого залежить від специфіки підприємства. Кожен із об'єктів бухгалтерського обліку потребує відповідної організації.

Безперервний процес реформування і вдосконалення бухгалтерського  обліку, зокрема законодавчо закріплений  поділ його на фінансовий і управлінський, впровадження П(С)БО, а також відносне виокремлення податкового обліку потребує постійних відповідних коректив щодо об'єктів організації. перелік і зміст об'єктів організації є типовим для всіх підприємств. Однак діючі підприємства різняться між собою низкою ознак (організаційно-правова форма, галузь, кількість працюючих, обсяги виробництва тощо), а тому зміст об'єктів організації на кожному конкретному підприємстві має відображувати специфіку саме цього підприємства.

Поєднання загальних і специфічних принципів та методів організації обліку реалізується на практиці у формі наказу про облікову політику, який є основним внутрішньогосподарським нормативно-правовим актом підприємства у сфері методики та організації бухгалтерського обліку, так би мовити, «обліковою конституцією».

У наказі про облікову політику передусім  окремим розділом мають бути визначені: форма організації бухгалтерського  обліку відповідно до п. 4 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні»; організаційна побудова бухгалтерії (централізована або децентралізована); тип організаційної структури апарату бухгалтерії (простий, лінійно-штабний, комбінований); форма ведення фінансового обліку (журнально-ордерна, комп'ютеризовані варіанти тощо); організація та ступінь деталізації управлінського обліку.

Від обраного варіанта вирішення цих  питань залежить побудова всієї системи  бухгалтерського обліку і значною  мірою — контролю та економічного аналізу.

До важливих складових організаційної бухгалтерської роботи на підприємстві слід також віднести: відбір облікових номенклатур — оптимального переліку саме тієї інформації, яка потрібна бухгалтерському і особливо управлінському обліку для відображення своїх об'єктів; визначення форм та складання альбомів первинних документів, облікових регістрів, звітності, у тому числі й щодо внутрішньогосподарського обліку, а також розробку графіків документообігу і в цілому — створення бухгалтерського діловодства; визначення оптимального варіанта комплексу взаємопов'язаних, сумісних засобів обчислювальної і оргтехніки, програмного забезпечення та вирішення інших важливих питань, пов'язаних із впровадженням системи «людина—машина—середовище»; розробку організаційних регламентів, а саме положень про бухгалтерію підприємства, про кожний топологічний підрозділ бухгалтерії, посадових інструкцій для кожного виконавця, а також відповідних зведених, структурних та індивідуальних графіків виконання облікових робіт. Подібної регламентації потребують і окремі облікові операції, котрі виконують працівники інших структурних підрозділів підприємства (начальники цехів, завідуючі складами та ін.); створення системи матеріальної відповідальності, яка б поєднувала вимоги загальнодержавних та внутрішньогосподарських нормативно-правових актів щодо переліку матеріально-відповідальних осіб, укладення договорів, які передбачають індивідуальну чи колективну (бригадну), повну чи обмежену відповідальність, умови її настання, порядок визначення тощо. Окремої уваги потребують питання регламентації процесу тимчасової заміни чи звільнення матеріально відповідальних осіб. Останнє стосується і працівників облікового апарату; розробку обґрунтованих разових та постійних графіків проведення внутрішньогосподарських ревізій, інвентаризацій, інших форм і методів контролю, а також комплексу аналітичних робіт.

 

46. Облікові регістри

Всі господарські операції після їх оформлення первинними документами  записуються до облікових регістрів. 
Обліковий регістр—спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій У системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, мащинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і повне відображення господарських операцій в облікових регістрах — одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку. 
Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Перенесення інформації має здійснюватися у порядку  надходження первинних документів до місця обробки (бухгалтерії) або  не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну  звітність, наприклад, нарахування і виплату заробітної плати, складання бухгалтерської, статистичної звітності тощо. 
Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Підприємства, які складають облікові регістри на машинних носіях, зобов'язані забезпечити  технічні засоби для їх відтворення  у зручному для прочитання вигляді. 
Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюють із застосуванням, щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Інформація  про господарські операції, здійснені  підприємством за певний період, в  облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності підприємства.