Виробнича практика

У разі нарахування органом ДПС фізичній особі податкового зобов'язання, що не пов'язане зі здійсненням даною особою підприємницької діяльності, із використанням непрямих методів нарахування і фізична особа не погоджується з цим нарахуванням, суперечка вирішується виключно у судовому порядку за поданням органу державної податкової служби.

Платник податків має право, з урахуванням термінів позовної давності, оскаржити в суді (господарському суді) рішення органу ДПС про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Платник податків зобов'язаний у письмовій формі повідомляти орган ДПС про кожен випадок судового оскарження його рішень.

Структура податкової міліції

Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів ДПС України, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. 
До завдань податкової міліції належать: 
- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; 
- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; 
- запобігання корупції в органах ДПС України та виявлення її фактів; 
- забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС України, їх захисту від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків. 
До складу податкової міліції входять: 
- Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції, Управління боротьби з корупцією в органах державної податкової служби ДПА України; 
- правління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи боротьби з корупцією в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; 
- відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.

Податкова міліція виконує такі функції:

1) приймає і реєструє  заяви, повідомлення та іншу інформацію  про злочини та правопорушення, що належать до її компетенції, здійснює в установленому порядку  їх перевірку і ухвалює щодо  них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно  до законодавства оперативно-розшукову  діяльність, досудову підготовку  матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання  та досудове (попереднє) слідство  в межах своєї компетенції, вживає  заходів щодо відшкодування заподіяних  державі збитків;

3) виявляє причини й  умови, що сприяли вчиненню злочинів  та інших правопорушень у сфері  оподаткування, вживає заходів щодо  їх усунення;

4) забезпечує безпеку  працівників органів державної  податкової служби та їх захист  від протиправних посягань, пов'язаних  з виконанням ними посадових  обов'язків;

5) запобігає корупції  та іншим посадовим порушенням  серед працівників ДПС;

6) збирає, аналізує, узагальнює  інформацію щодо порушень податкового  законодавства, прогнозує тенденції  розвитку негативних процесів  кримінального характеру, пов'язаних  з оподаткуванням.

 

 

 

 

4. ОРГАНІЗАЦІЯ  І МЕТОДИКА АУДИТУ.

Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Основними нормативними документами, що визначають головні засади аудиторської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає:

— поняття аудиторської діяльності;

— суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність;

— порядок надання аудиторських послуг,

— управління аудиторською діяльністю;

— інші питання.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", до аудиторської діяльності належить організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Аналогічне поняття аудиту трактується Національними стандартами аудиту. Отже, аудит, згідно з чинним національним законодавством за об'єктом дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб'єктом він може бути тільки зовнішнім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або аудиторською фірмою на договірній основі. За ініціативою здійснення аудит може бути обов'язковим, проведення якого регламентується чинним законодавством, та добровільним, коли аудит проводиться з ініціативи клієнта.

Поряд із проведенням аудиту Національні стандарти передбачають супутні аудиту послуги: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансформацію обліку). Зарубіжна й національна практика свідчить, що асортимент аудиторських послуг значно ширший.Аудиторські послуги, як правило, не атестовані, тобто не потребують подання адиторського висновку та формальної звітності аудитора на адресу клієнта.

Серед них:

а) відновлення та ведення бухгалтерського обліку; складання бухгалтерської звітності, а також звітності з цінних паперів, проспектів емісії тощо

б) компіляція (трансформація бухгалтерського обліку) — здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами. Така робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і закінчується створенням сприятливих у використанні, зрозумілих таблиць та фінансової звітності;

в) податкове планування й оптимізація оподаткування, складання декларацій про доходи та представлення інтересів клієнта в податкових службах;

г) консультаційні послуги, що надаються зазвичай не тільки в галузі бухгалтерського обліку і податків, а й комп'ютерних систем (у тому числі автоматизація бухгалтерського обліку й аналітичних робіт), технології виробництва і навіть послуги з підбору кандидатів на керівні посади.

Планування аудиту

Планування аудиту передбачає розробку спільної стратегії і детального підходу до очікуваного характеру, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. Будучи початковим етапом проведення аудиту, планування полягає у розробці аудиторськоюорганізацією загального плану аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також у розробці аудиторської програми, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторської організацією об'єктивного і обгрунтованого думки про бухгалтерську звітність організації.

Планування аудиту повинно проводитися аудиторською організацією відповідно до загальних принципів проведення аудиту, а також у відповідності з наступними приватними принципами:

комплексності планування;

безперервності планування;

оптимальності планування.

Принцип комплексності планування аудиту передбачає забезпечення взаємопов'язані і узгодженості всіх етапів планування - від попереднього планування до складання загального плану і програми аудиту.

Принцип безперервності планування аудиту виражається у встановленні сполучених завдань групі аудиторів та ув'язки етапів планування за термінами і по суміжних господарюючим суб'єктам (структурним підрозділам, виділеним на окремий баланс, філіям, представництвам, дочірнім організаціям).

Принцип оптимальності планування аудиту полягає в тому, що в процесі планування аудиторської організації слід забезпечити варіантність планування для можливості вибору оптимального варіанта загального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самої аудиторської організацією.

При плануванні аудиту на тривалий період часу, у випадку аудиторського супроводу економічного суб'єкта, протягом року аудиторської організації слід своєчасно коригувати плани і програми проведення аудиту з урахуванням змін у фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта і результатів проміжних аудиторських перевірок.

Єдині вимоги з планування аудиту фінансової (бухгалтерської) звітності, що застосовуються в першу чергу до перевірок, які аудитор проводить не перший рік стосовно даного аудируемого особи, визначені Федеральним стандартом аудиторської діяльності "Планування аудиту» № 3.

Планування конкретної аудиторської перевірки

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

1) це дасть йому можливість  одержати достатню кількість  інформації про стан справ  клієнта. Одержання необхідної кількості  інформації допоможе аудитору  дати найобґрунтованіший висновок, у результаті — звести до  мінімуму правові зобов'язання  та зберегти хорошу репутацію  фірми серед представників своєї  професії;

2) допоможе утримати в  межах розумного витрати на  аудит. Збереження витрат у розумних  межах допоможе аудиторській  фірмі (окремому аудиторові) зберегти  конкурентоспроможність і тим  самим не втратити своїх клієнтів  за умови, що фірма (аудитор) зарекомендувала  себе високою якістю послуг;

3) дасть змогу уникнути  непорозумінь із клієнтом.

Планування повинно базуватися на обізнаності про діяльність клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і має забезпечувати:

♦ отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку й ефективність внутрішнього контролю;

♦ встановлення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може покладатися на матеріали внутрішнього контролю;

♦ визначення змісту, часу проведення й обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

♦ координацію виконуваних робіт по збору й аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності й законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА 300 "Планування", згідно з яким аудитори й аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Таблиця 4.1

Відмінності між внутрішнім аудитом та внутрішнім контролем

Ознака	Внутрішній аудит	Внутрішній контроль
Завдання	Перевірка достовірності фінансової звітност	Контроль за здійсненням господарської діяльності підприємства з точки зору законності, доцільності, достовірності
Функції	Контроль, аналіз фінансової звітності	Контроль, аналіз господарської діяльності підприємства
Об’єкт	Фінансова звітність дочірнього підприємства	Господарська діяльність підприємства
Суб’єкт	Служба внутрішнього аудиту	Керівники структурних підрозділів
Орієнтація	Інтереси власника	На потреби керівника для прийняття управлінських рішень
Залежність	Незалежний від керівника підприємства	Залежить від завдань керівника підприємства
Характер здійснення	Наступний контроль діяльності підприємства	Поточний контроль господарської діяльності підприємства
Регламентація	Регламентований внутрішніми документами	Не регламентований ніякими внутрішніми документами
Наявність ризику	Аудиторський ризик	Немає
Звітування	Звітування перед власниками підприємства	Звітування перед функціональним керівником