Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2013 в 11:23, дипломная работа
Повніше використання засобів праці веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних засобів. Економічний аналіз основних засобів здійснюється з метою визначення резервів підвищення ефективності їх використання і резервів збільшення обсягу продукції внаслідок більш ефективного використання засобів праці.
Вступ 2
1. Теоретичні основи обліку і аналізу основних засобів 6
1.1 Економічний зміст основних засобів 6
1.2 Нормативне регулювання обліку необоротних активів 14
1.3 Огляд літературних джерел 29
2. Організація обліку і аналізу наявності і використання основних засобів 35
2.1 Організаційно-економічна характеристика філії «Міловський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» 35
2.2 Класифікація основних засобів 52
2.3 Оцінка та переоцінка основних засобів 54
2.4 Первинний облік надходження та вибуття основних засобів 59
2.5 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів 63
2.6 Облік амортизації основних засобів 73
2.7 Методика аудиту наявності і руху основних засобів 81
2.8 Аналіз використання основних засобів 87
Список літератури 91
Пв – первісна вартість основних засобів;
Лв – ліквідаційна вартість основних засобів;
Т – корисний строк експлуатації об’єкта основних засобів.
Метод прямолінійного списання, як правило, використовується стосовно об’єктів основних засобів, стан яких “залежить” виключно від терміну корисного використання і не піддається впливу інших факторів. До таких основних засобів, зокрема, належать будівлі, споруди, меблі тощо.
Метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки.
Так, перевагами цього методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зі ставність собівартості продукції з доходом від її реалізації.
Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації їх та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
Цей метод є різновидом зменшення залишкової вартості.
При використанні цього методу річна сума амортизації визначається виходячи із залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації щодо введених протягом року об’єктів і подвійної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об’єкта.
Норма амортизації
в цьому випадку розраховується
аналогічно нормі амортизації при
використанні прямолінійного методу нарахування
амортизації, тобто використовується
подвійна ставка амортизаційних відрахувань,
розрахована методом
Цей метод нарахування
амортизації, а саме розрахунок норми
річної амортизації, не передбачає обов’язкової
“наявності” ліквідаційної
При цьому додержується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується так, щоб залишкова вартість об’єкта наприкінці періоду його експлуатації була не меншою, ніж ліквідаційна вартість.
Кумулятивний метод.
Річна сума амортизації за цим методом визначається як добуток амортизовуваної вартості і кумулятивного коефіцієнта.
Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням числа років, що залишаються до кінця очікуваного терміну служби об’єкта основних засобів, на суму числень років його корисного використання.
Сума чисел – це результат підсумовування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.
Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміну служби, що залишився (на початок звітного року), до суми чисел років.
Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року множать на різницю між первісною вартістю об’єкта і його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизовану вартість:
А = На * (Вл : Вп), (2.6)
Якщо термін експлуатації об’єкта досить тривалий, суму чисел років визначають за формулою кумулятивного числа:
((N + 1) * N) :2, (2.7)
де N – термін корисного використання об’єкта основних засобів.
Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що методи зменшення залишкової вартості, а також кумулятивний метод визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку.
Доцільність використання цих методів пояснюється тим:
1) найбільша
інтенсивність використання
2) накопичуються
грошові кошти для заміни
3) забезпечується
можливість збільшення частини
витрат на ремонт
Виробничий метод.
Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного виробітку об’єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиниця виробленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах тощо).
Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.
Виробнича ставка амортизації обчислюється як співвідношення амортизовуваної вартості об’єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт, послу) за весь термін корисного використання такого об’єкту основних засобів.
Як вже зазначалось, амортизовуваною вартість об’єкта основних засобів є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.
Таким чином, норму амортизації за цим методом можна розрахувати за формулою:
На = (Вп – Вл) / Ов, (2.8)
де На – норма амортизації;
Вп – первісна вартість основних засобів;
Вл – ліквідаційна вартість основних засобів;
Ов – розрахунковий обсяг виробництва.
Застосування виробничого методу нарахування амортизації має істотний недолік – у деяких випадках важко визначити виробіток окремих об’єктів основних засобів.
Одним з розповсюджених
методів нарахування
Суть цього методу полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року.
Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на норму річної амортизації:
А = Зв * На, (2.9)
де А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;
Зв – залишкова вартість об’єкта основних засобів;
На – річна норма амортизації.
Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно за такою формулою:
На = , (2.10)
де На – річна норма амортизації;
Вл – ліквідаційна вартість об’єктами основних засобів, що визначається підприємством самостійно;
Вп – первісна вартість об’єкта основних засобів;
N – термін корисного використання основних засобів.
У перший рік експлуатації об’єкта основних засобів (його введено в експлуатацію протягом одного року) базою для нарахування амортизації такого об’єкта буде його первісна вартість.
Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизовуваного об’єкта основних засобів.
Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів використовується рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». У залежності від виду необоротних активів для ведення аналітичного обліку таких сум використовується один із субрахунків рахунку 13:
131 «Знос основних засобів»;
132 «Знос інших необоротних матеріальних активів». Сума нарахованої амортизації відноситься на збільшення витрат виробництва (обігу), облік яких підприємства ведуть на рахунку 23, рахунках класу 9 та /або 8. Класом 8 рахунків для обліку амортизації передбачений рахунок 83 «Амортизація». Аналітичний облік на ньому ведеться з використанням наступних субрахунків:
831 «Амортизація основних засобів»;
832 «Амортизація
інших необоротних
У бухгалтерському обліку нарахування амортизації відображається наступними проводками (таблиця 2.14).
Таблиця 2.14
Відображення амортизації в бухгалтерських проводках
Пор .№ |
Зміст господарської операції |
Кореспондуючі рахунки | |
|
|
дебет |
кредит |
1 |
Нарахована амортизація (знос) на об'єкти |
|
|
|
основних засобів |
|
|
|
• виробничого призначення |
23 |
131, 132, |
|
|
|
133 |
|
• загальновиробничого |
91 |
131, 132, |
|
|
|
133 |
|
• адміністративного призначення |
92 |
131, 132, |
|
|
|
133 |
|
• що забезпечують збут продукції |
93 |
131, 132, |
|
|
|
133 |
|
• житлово-комунального та соціально- |
949 |
131, 132, |
|
культурного призначення |
|
133 |
|
• що забезпечують усунення наслідків над- |
99 |
131, 132,1 |
|
звичайних подій |
|
33 |
|
• що використовуються на будівництві та |
15 |
131, 132, |
|
реконструкції основних засобів |
|
133 |
2 |
Дооцінка раніше нарахованого зносу про- |
423 |
131 |
|
порційно до зміни вартості основного |
|
|
|
засобу |
|
|
3 |
Списано суму зносу за уціненими основни- |
131 |
10 |
|
ми засобами |
|
|
4 |
Списано суму зносу реалізованих основних |
131 |
10 |
|
засобів |
|
|
5 |
Списано суму зносу ліквідованих основних |
131 |
10 |
|
засобів |
|
|
6 |
Списано суму зносу переданих |
131 |
10 |
|
основних засобів до статутного |
|
|
|
капіталу |
|
|
7 |
Списано суму зносу інших необоротних ма- |
132 |
11 |
|
теріальних активів при їх вибутті з госпо- |
|
|
|
дарства |
|
|
Суми нарахованої амортизації відображаються ще на одному рахунку. Так, відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків на забалансовому рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» ведеться облік нарахування і використання амортизаційних відрахувань.
Аудит операцій з необоротними активами проводится в наступному порядку:
встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання необоротних активів;
перевірка ефективного їх використання та збереження;
встановлення правильності визначення строку корисної експлуатації (використання) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів;
перевірка правильності вирахування зносу основних засобів, інших необоротних активів;
підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському облік; первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів і переоцінки;
перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку понесених витрат;
вивчення законності
проведення операцій, пов'язаних
зі списанням необоротних
підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з необоротними активами. При інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, які підтверджують знаходження таких об'єктів у власності підприємства.
Перевірка наявності основних засобів проводиться в наступних розрізах: власні основні засоби, основні засоби на відповідальному зберіганні, основні засоби в ремонті, основні засоби, передані або прийняті в оренду (лізинг).
Орендовані основні засоби підлягають інвентаризації орендодавцем із складанням окремого опису, в якому дається посилання на документи, що підтверджують прийняття цих об'єктів на відповідальне зберігання або в оренду, та відомості про строк оренди. Орендовані основні засоби відображаються в інвентарних описах окремо за кожним орендодавцем. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю.
Основні засоби, що перебувають в лізингу, ремонті тощо, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна переробними, ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.
При проведенні інвентаризації основних засобів та інших необоротних нематеріальних активів слід пам'ятати, що:
обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але й технічної документації на них (наприклад, технічного паспорту, технічних умов експлуатації тощо);
необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або у тимчасове користування;
відповідно до законодавства інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних засобів - один раз на п'ять років.
Після детального вивчення облікової інформації члени комісії проводять огляд об'єктів в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцях експлуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову вартість,
Однотипні предмети господарського інвентарю, інструменти, верстати з однаковою вартістю, що надійшли одночасно в один із структурних підрозділів підприємства та обліковуються в типовій інвентарній картці групового обліку, наводяться в інвентаризаційних описах за найменуваннями із зазначенням кількості цих об'єктів.
Непридатні до експлуатації і відновлення основні засоби до опису фактичних залишків не включаються. На ці об'єкти інвентаризаційна комісія складає окремі описи із Зазначенням дати введення в експлуатацію і причин, з яких вони стали непридатними для подальшого використання. Списання таких об'єктів здійснюється відповідно до діючого порядку ліквідації основних засобів.
При оприбуткуванні корисних матеріалів (запчастин, металобрухту) після ліквідації основних засобів складають окремий акт, де зазначається, ким і яку кількість матеріалів було отримано, для яких потреб були використані такі матеріали.
Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, необхідно перевести до складу інших активів (малоцінних необоротних активів, виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів). Якщо ж такі об'єкти не відповідають визначенню активу взагалі, то їх необхідно списати на витрати діяльності.
До початку проведення інвентаризації основних засобів необхідно перевірити: наявність і стан інвентарних карток (інвентарних книг); наявність документів на основні засоби, здані чи прийняті підприємством в оренду, на збереження і в тимчасове користування.