Організація обліку розрахунків зі соціального страхування

Отже, організація обліку розрахунків зі страхування передбачає правильний розрахунок нарахувань та утримань до фондів соціального страхування, відображення розрахунків зі страхування на рахунках бухгалтерського обліку, документальне забезпечення нарахування та перерахування внесків зі страхування. за допомогою відповідних бухгалтерських рахунків підприємство відображає облік нарахування на фонд оплати праці та утримань, пов’язаних з оплатою праці. Облік розрахунків за соціальним страхуванням організовано належним чином, має задовільний характер, оскільки він ведеться відповідно до внутрішніх документів і без порушень чинного законодавства.

2.4. Організація складання  та подання звітності зі соціального  страхування

ПАТ «Сумиоблагротехсервіс» зобов’язано щомісячно подавати «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України» за формою додатка 4 до Порядку № 22-2, який включає 9 таблиць (дод.Д).

Товариство подає звіт за місцезнаходженням до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше ніж через 20 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця. Зміна строку подання з ініціативи органу Пенсійного фонду не пізніше ніж за 10 днів до рекомендованої дати подання звіту.

Якщо останній день строку подання звітів припадає на вихідний або святковий день, останнім днем вважається наступний за вихідним або святковим робочий день, крім додатка 11 тому, що не передбачено перенесення останнього дня строку його подання, якщо такий день припадає на святковий або вихідний.[7]

Так як на підприємстві виплачується заробітна плата і винагорода за цивільно-правовими договорами, то заповнюється не всі таблиці додатка 4, а лише такі як:

- таблиця 1 «Нарахування  єдиного внеску» та додатка  до нього;

- таблиця 5 «Трудові  відносини застрахованих осіб»;

- таблиця 6 «Відомості  нарахування заробітної плати  (доходу) застрахованим особам».

Грошові суми в таблицях звіту за формою додатка 4 заповнюються у гривнях з копійками. Таблиці звіту завіряються підписами керівника та головного бухгалтера, а також скріплюються печаткою страхувальника.

Відповідальна особа  органу Пенсійного фонду, яка приймає звіт від страхувальника, заповнює розписку про отримання звіту і засвідчує її печаткою для довідок, після чого повертає розписку.[13]

Підприємство подає  додаток 4 на паперових носіях, засвідчених підписом керівника та скріплених печаткою, разом з електронною формою на електронних носіях інформації. Крім додатка 4 підприємство подає до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності такі документи:

- заяву-розрахунок;

- звіт по коштах  загальнообов’язкового державного  соціального

страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (форма Ф4-ФСС з ТВП), який складається наростаючим підсумком з початку року;

- звіт про путівки  на санаторно-курортне лікування  та путівки до дитячих оздоровчих закладів (форма Ф14 – додаток до Ф4-ФСС з ТВП).

Заява-розрахунок складається  у двох примірниках, підписується керівником, головним бухгалтером та завіряється печаткою підприємства.

Один примірник підприємство подає до робочого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем реєстрації. Другий примірник заяви-розрахунку разом з наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначено допомоги, зберігає у себе.[20]

Слід зауважити, що в  законодавстві не встановлено конкретних строків подання заяви-розрахунку на розгляд до органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Тому в інтересах працівника підприємство має подавати цей документ у найкоротші строки після призначення сум допомог комісією із соціального страхування. Адже чим швидше підприємство виконає свій обов’язок і складе заяву-розрахунок, тим швидше працівник зможе отримати належну йому суму допомоги.

Звіти за формами Ф4-ФСС  з ТВП та Ф14-ФСС з ТВП складаються щоквартально у двох примірниках, які підписані керівником, головним бухгалтером та скріплені печаткою підприємства. Один примірник підприємство подає до робочого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем реєстрації, а другий примірник зберігає у себе. Ці звіти підприємство зобов’язано складати та подавати до органу Фонду не пізніше 20 числа наступного за звітним періодом місяця.

           Звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП не подається у разі:

- відсутності на підприємстві  заборгованості по субрахунку 652 «За соціальним страхування» на початок кожного звітного кварталу та оборотів по субрахунку у звітному кварталі;

- наявності заборгованості  за Фондом на початок року  та відсутності оборотів по субрахунку 652«За соціальним страхування» у звітному кварталі.

У разі неподання за даний  звітний період підприємством звіту  за формою Ф4-ФСС з ТВП до зведеного звіту включається звіт підприємства за попередній звітний період (при звіті за І квартал – залишки коштів підприємства на початок звітного року). Звіт за формою Ф14-ФСС з ТВП не подається, якщо у звітному кварталі страхувальник не отримував від Фонду та не видавав найманим працівникам путівок на санаторно-курортне лікування, придбаних за рахунок коштів Фонду.

Підприємство може також  подавати звіти за формами Ф4-ФСС з ТВП та Ф14-ФСС з ТВП іншими способами, наприклад в електронній формі або надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У разі надсилання звітів поштою підприємство зобов’язано здійснити таке відправлення на адресу органу Фонду не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку подання звітів

Підприємство протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення зобов’язано надіслати поштою або надати особисто (на свій вибір) органу Фонду другий примірник звіту. Паперові звіти подаються в друкованому вигляді або заповнюються українською мовою друкованими літерами без помарок та виправлень кульковою ручкою з синім або чорним чорнилом. У разі незаповнення того чи іншого рядка в звітах через відсутність операції цей рядок прокреслюється.[24]

Отже, проаналізувавши  звіти до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, дійшли висновку, що вони складаються та подаються без порушень відповідно до вимог чинного законодавства. Але слід зазначити, що порядок організації обліку розрахунків зі страхування належить вдосконаленню.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ В  ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ  ЗІ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Застосування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування викликає виникнення ряду дискусійних питань серед бухгалтерів-практиків. Недосконалість розробленої нормативної бази знижує цінність та результативність запровадженого реформування сфери соціального страхування, що визначає актуальність та своєчасність здійснення теоретичних досліджень та обґрунтування існуючих проблемних питань в частині впровадження єдиного соціального внеску.

На жаль, позитивних зрушень  в частині зниження податкового навантаження за останні роки не відбулося, хоча були певні пропозиції з боку окремих політичних партій та громадських організацій з приводу введення на території України замість існуючих зборів до соціальних фондів єдиного соціального податку, та як наслідок зниження сукупної ставки цього податку. Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» прийнятий 8 липня 2010 року, що набрав чинності з 1 січня 2011 року не вирішив проблем, що виникали в процесі справляння соціальних зборів. Отже, знову виникає необхідність внесення змін до положень вже чинного законодавства щодо справляння єдиного соціального внеску. [14]

Перш за все, потребує корективів термінологічний апарат. Так, серед термінів, що вживаються у редакції Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» – є термін мінімальний страховий внесок як сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункту 5, частини 1, статті 1 ). Але залишається незрозумілим, якій саме сумі дорівнює розмір мінімального страхового внеску, тому як сума мінімальної заробітної плати – є зрозумілою, але чому дорівнює розмір внеску, встановлений законом в розрахунку на місяць – незрозуміло, потрібно уточнити дане поняття. [8]

Є певні зауваження стосовно встановлення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, як максимальної суми доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством, на яку нараховується єдиний внесок (пункту 4, частини 1, статті 1). По-перше, розмір прожиткового мінімуму всіх, без винятку, категорії осіб встановлюється щороку Законом України «Про Державний бюджет» і змінюється, шляхом внесення змін до вище названого Закону. Тому було б доцільно внести зміни до пункту 4, частини 1, статті 1 та викласти у наступній редакції:

максимальна величина бази нарахування єдиного внеску –  максимальна сума доходу застрахованої  особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлюється щороку Законом України «Про Державний бюджет», на яку нараховується єдиний соціальний внесок.

Але, ми не погоджуємося з чинним підходом законодавців, щодо встановлення граничного обмеження  для нарахування єдиного соціального  внеску, бо на сьогодні ця норма використовується багатьма роботодавцями для мінімізації податків, зборів та інших обов’язкових платежів, шляхом нарахування занадто завищених сум заробітної плати декільком особливо наближеним до керівництва співробітникам та з одночасним нарахуванням мінімальної заробітної плати інших працівникам. Водночас, такий платник податків збільшує валові витрати підприємства та мінімізує податок на прибуток (адже, значно вигідніше сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 % або 17 %, аніж податок на прибуток у розмірі 25 %). Крім того, єдиний соціальний внесок буде сплачуватися лише з п’ятнадцяти кратного розміру прожиткового мінімуму, а сума «завищеної заробітної плати» буде розподілятися між іншими працівниками.

Було б корисним скористатися досвідом Російської Федерації, де законодавці знайшли вирішення цієї проблеми. Отже, за російським законодавством, для одержання права на зниження соціальних платежів фіксується заробітна плата попереднього року, що доводиться в середньому на працівників цього підприємства, за винятком 10% найбільш високооплачуваних співробітників. І тільки, якщо ця середня заробітна плата перевищує 50 000 руб. у рік на одного працюючого, підприємство одержує право на зниження платежів до соціальних фондів. Вважаємо доцільним, внести зміни до чинного українського законодавства в частині справляння єдиного соціального внеску: змінити механізм зменшення податкової бази на яку може розраховувати роботодавець шляхом розрахунку розміру річної середньої заробітної плати на одного працюючого, після дотримання якої, за наслдіками звітного року, роботодавець може розраховувати на вище названу пільгу.

Спірним залишається  віднесення до категорії платників  внеску осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (пункту 11, частини 1, статті 4), тому як ця допомога виплачується саме з фонду соціального страхування. За попереднім законодавством норма, що закріплює перелік виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, закріплювалася у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», де було віднесено до переліку виплат, допомогу: з тимчасовій непрацездатності; вагітності та пологах; при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на поховання; та забезпечення оздоровчих заходів (стаття 34 Закону). Обмеженням було обов’язок сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця (пункт 2, статті 35 Закону). Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в якості бази оподаткування внеском за вище названими виплатами встановлює суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (пункту 4, частини 1, статті 7). Вважаємо доцільним взагалі скасувати цю норму Закону. [17]

Актуальним залишається  питання розрахунку оптимального розміру ставок єдиного соціального внеску, які повинні бути диференційованими в залежності від галузі до якої належить підприємство та класу професійного ризику. На сьогодні Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено аж 67 видів ставок, у той час, як в інших країнах використовується лише одна ставка, що суттєво полегшує порядок обчислення внеску. Пропонується встановити ставки таких рівнів: для підприємств галузі торгівлі – 20%, для підприємств промисловості – 21%, для підприємств галузі будівництва – 28%. Розрахунок ставок був проведений з урахуванням рівня тінізації у кожній з перелічених галузей економіки та наближенням цього рівня до 15%. Ці ставки пропонується використовувати для осіб–платників внеску, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої, статті  4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», де об’єктом оподаткування пропонується встановити фонд нарахованої заробітної плати включаючи як основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці». [2]