Організація та методика аудиту основних засобів у СТ «Кооператор»

Також, на даному етапі, аудитор визначає перелік робочої документації, яка прикладається до актів аудиторської перевірки. Головні вимога до цієї документації – переконливість і вагомість при доказі висновків і пропозицій, що випливають з матеріалів перевірки.

Аудит основних засобів завершається аналізом ефективності їх використання: фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт зносу, оновлення, придатності основних засобів. На заключному етапі аудитор  узагальнює результати проведеної перевірки  в аудиторському висновку, надає  пропозиції щодо усунення недоліків  і використання виявлених резервів.

Аудиторська перевірка на СТ «Кооператор» буде організована відповідно до вищевказаних етапів, при цьому  вона буде пов’язана з операційною орендою. Особливістю операційної оренди є те, що об’єкти даної оренди залишаються значитися на балансі СТ «Кооператор», який здійснює нарахування амортизації, доходом є орендні платежі, що регулярно надходять і при цьому аудитору необхідно буде перевірити ряд додаткових операцій пов’язаних із здачею засобів в оренду.

Аудиторська перевірка операційної оренди починається з виявлення об'єктів на позабалансовому рахунку, при цьому облікова вартість визначається угодою про оренду. Також, аудитору необхідно перевірити:

• правильність віднесення оренди основних засобів до поточної або довгострокової, оформлення актів передачі основних засобів в оренду;
• договір оренди;
• відображення фінансових результатів від здачі в оренду;
• ведення бухгалтерського обліку поточної і довгострокової оренди;
• нарахування зносу (при довгостроковій оренді);
• відображення капіталовкладень в орендовані основні засоби.

Таким чином, дотримання усіх наведених складових аудиторської перевірки дасть змогу аудитору охопити загальну картину обліку основних засобів на підприємстві та його організацію, провести якісний аудит. Однією із умов покращення організації аудиту основних засобів є вдосконалення аудиту за допомогою комп’ютеризації процесу перевірки, що значно скоротить терміни її проведення.

3.4. Узагальнення та відображення аудиту

Узагальнення результатів проведеної аудиторської перевірки відображається в аудиторському звіті та аудиторському висновку, який надає пропозиції щодо усунення недоліків і використання виявлених резервів.

Аудиторський звіт містить  відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність  фінансової звітності. У зв'язку з  тим, що зміст аудиторського звіту  залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається  за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника  і може бути опублікований тільки за його дозволом. Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини.

Навідмінно від аудиторського звіту, аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Метою складання аудиторського  висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість  інформації, що розкривається у звітності  господарюючого суб’єкта. Він складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність  господарюючого суб’єкта, відносно якого  проводився аудит. З метою ідентифікації  на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний  штамп аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також  можлива відмова від надання  висновку про фінансову звітність.

Позитивний висновок надається  клієнту у випадках, коли, на думку  аудитора, виконано наступні умови:

• аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;
• надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;
• наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;
• фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;
• фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;
• фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов  порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він  фіксує це в аналітичній частині  аудиторського висновку. При цьому  аудитор має право надати позитивний висновок.

Будь-яка реальна невпевненість  або незгода є підставою для  відмови від надання позитивного  висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або  незгоди.

У випадку непевності і  незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він  фіксує це в аналітичній частині  аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

Якщо аудитор не має  можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову  звітність підприємства, він дає  відмову від надання аудиторського  висновку.

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову  звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються  за результатами виконання спеціальних  аудиторських завдань за ініціативою  самого господарюючого суб’єкта або  за дорученням правоохоронних органів.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:

• заголовок аудиторського висновку — говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки;
• вступ — міститься інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок;
• масштаб перевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Також говориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєві помилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки;
• висновок аудитора про перевірену фінансову звітність — у цьому розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах;
• дата аудиторського висновку — аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;
• підпис аудиторського висновку — аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;
• адреса аудиторської фірми — в аудиторському висновку вказується адреса місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми, [24, c.218].

Таким чином, узагальнення аудиторської перевірки відображається в аудиторському звіті, який подається тільки клієнту-замовнику та аудиторському висновку, який є офіційним документом, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Висновок

В умовах нових форм організації  праці, діяльності суб’єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів та збереження власності.

З огляду на те, що основні  засоби займають значну частину в  загальному фонді майна на більшості  підприємств, на сучасному етапі  розвитку важливого значення набувають  питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою  сприяє здійснення дієвого контролю за станом та використанням цих об’єктів.

Дослідження теоретичних  положень та діючої практики організації  обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського  обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують  процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні  підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому  обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші. Поряд  з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої  актуальності набувають дослідження  проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення  її ролі в процесі відтворення, а  також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у  виробничому процесі.

Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про  господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і  звітності. Аудит основних засобів  є частиною загального аудиту підприємства і дозволяє встановити стан обліку основних засобів на підприємстві, правомірність їх обліку і використання, нарахування амортизації..

Таким чином, перед аудитом  стоять наступні задачі:

• зміцнення законності та правопорядку, державної та фінансової дисципліни;
• забезпечення збереження власності, яка належить підприємству;
• дос<span class="Normal__Char" style=" font-family: