Стан організації обліку основних засобів у СТОВ «Степове»

Облік і оцінка основних засобів  здійснюється у натуральній і  вартісній формах. Натуральна оцінка необхідна для:

• обліку і планування окремих груп основних фондів;
• розрахунку виробничих потужностей;
• розробки балансів обладнання і визначення ступеню його використання.

До натуральних одиниць основних фондів відносяться:

• натуральні одиниці (шт.);
• одиниці потужності і продуктивності (м, кг, г, л, погонні м, м3,байт в одиницю часу - сек., хвилини, часу)
• одиниці які характеризують розміри основних фондів (вага, місткість, об’єм)

Грошова оцінка основних засобів, котра  включає оцінку по первісній, переоціненій, залишковій і ліквідаційної вартості, необхідна для вирішення слідуючих задач:

• формування єдиної критеріальної основи порівняння різних форм основних фондів;
• визначення їх об’єму, динаміки і структури;
• визначення розміру вартості що переноситься на вартість готової продукції амортизаційних відрахувань.

Основні виробничі фонди підпадають фізичному і моральному зносу.

Під фізичним зносом розуміють втрату вартості (зниження продуктивності праці, втрата частини функцій тощо.

Фізичний знос відбувається як при  функціонуванні основних засобів так і при їх бездіяльності.

Ступінь фізичного зносу обладнання залежить від багатьох факторів: конструкції, якості матеріалів, типу виробництва, специфіки технологічних процесів, кваліфікації робітників і ставлення  їх до основних засобів, часу фактичного використання, продуктивності обладнання [ 25 ].

Моральний знос основних засобів проявляється у зменшенні їх вартості незалежно  від фізичного зносу. Розрізняють  моральний знос першого (1) і другого (2) роду.

Моральний знос 1 роду відбувається тоді, коли основні засоби з аналогічними споживчими властивостями (продуктивністю, функціями, продуктивними характеристиками) з¢являються на ринку за більш низькими цінами. Моральний знос 1 роду супроводжується підвищенням продуктивності праці у галузях, які випускають основні засоби.

Виробництво раніш випущених машин  здійснюється з меншими затратами  і вони стають дешевшими [ 23 ].

Моральний знос 2  роду відбувається тоді, коли на тій же ціні на ринку  з¢являються основні засоби з більш високими продуктивними властивостями. Починається випуск вже більш ефективних машин і обладнання по тій же ціні. В результаті придбання раніш випущеної техніки по старій ціні стає невигідно навіть раніше ніж настане фізичний знос [ 23 ].

Моральний знос основних фондів може бути відшкодовано за рахунок їх модернізації. Грошове  відшкодування фізичного зносу основних фондів відбувається шляхом амортизації.

Амортизація – це систематичне перенесення  вартості основних засобів на вироблену  продукцію з метою накопичування  грошових коштів для повного їх відновлення (реновації).

Грошовим виразом розміру амортизації  є амортизаційні відрахування, які  відповідають ступеню зноса основних засобів [ 43 ].

Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат на виробництво (вони включаються у собівартість) і фінансових ресурсів народного господарства. Вони відіграють важливу роль в економічному механізмі.

Амортизація здійснюється на основі річних норм амортизаційних відрахувань. Норма амортизаційних відхилень  – це доля вартості основних фондів, котра повинна бути перенесена на готову продукцію, оказані послуги, виконання робіт протягом року.

Нарма амортизації установлюється державою в % від вартості основних засобів [ 34 ].

Амортизація  основних засобів  нараховується за такими методами:

Прямолінійний – при якому річну суму амортизації визначають діленням вартості, що підлягає амортизації (В_А) (первісна В_П) – ліквідаційна вартість (В_Л) на очікуваний термін корисного використання (Т).

Метод зменшення залишкової вартості – Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об¢єкта на початок звітного року або первісної вартості на річний відсоток амортизації.

А = В_З х % АМ  або  В_п х %АМ

 

%АМ =

Метод прискореного зменшення  залишкової вартості – при якому річну суму амортизації визначають множенням залишкової вартості об¢єкта на початок звітного року (або первісної вартості) на річну норму амортизації, яку обчислюють виходячи зі строку корисного використання  об¢єкта та подвоюють.

А_річ. = В_{зал. на п.року} х Н_А  або  Н_річ. = В_п х Н_А  де Н_А = 2хН

 

Виробничий метод при якому місячну суму амортизації визначають множенням фактичного місячного обсягу продукції (Оф міс.)  на виробничу ставку амортизації (С_ВА), що обчислюється діленням вартості об¢єкта  основних засобів на обсяг робіт (Ор), які очікується виконати з його використанням.

А_міс = С_ВА х О_{ф. міс.}  ;      С_ВА :  О_р.

 

Кумулятивний метод – за яким суми амортизації визначають множенням первісної вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості на кумулятивний коефіцієнт (К_к), який розраховується за формулою:

Податковий метод.

Відповідно Закону України «Про оподаткування прибутку» від 22.05.1997 р. – ВР норми амортизації встановлені  до 4-х груп основних фондів. Амортизацію нараховують від суми балансової вартості на початок кварталу один раз на квартал за такими нормами:

• група 1 – 2%;
• група 2 – 10%;
• група 3 – 6%;
• група 4 – 15%.

По групі 1 амортизація нараховується  за кожним об¢єктом до досягнення ним балансової вартості 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а по групах 2,3,4 – у цілому по групі до досягнення групою балансової вартості 0 грн.

 

Метою економічної амортизації  є визначення дійсних витрат підприємства, пов¢язаних з новим відтворенням засобів праці отже і собівартості продукції, робіт, послуг [  31].

Амортизація повинна використовуватись  в межах управлінського обліку.

Показники використання основних виробничих фондів поділяються на 2 групи: натуральні і вартісні.

До натуральних відносять продуктивність обладнання, машин, механізмів за одиницю робочого часу.

Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш віроятними, але вони не дають можливості реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів.

Тому для визначення ефективності використання всіх основних фондів використовують вартісні показники [ 45 ].

Вони поділяються на 3 групи:

1. Показники, які характеризують технічний стан основних фондів:
1. Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей. Визначається діленням вартості введених в експлуатацію основних фондів (В _{в вед}) на первісну вартість основних фондів на кінець року (В_{перв. кр.})

 

2. Коефіцієнт вибуття основних засобів – характеризує інтенсивність вибуття основних засобів протягом звітного року. Визначається діленням вартості основних засобів, які вибули за рік на первісну вартість основних засобів на початок року.

К_виб. = В_виб. : В_{перв. п.р.}

3. Коефіцієнт зносу основних засобів – показує, яка частина вартості основних засобів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції, робіт, послуг, характеризує ступінь зносу основних засобів.

К – визначається діленням суми зносу  на первісну вартість основних засобів  на кінець року.

4. Коефіцієнт придатності характеризує ступінь придатності основних засобів до експлуатації і визначається як відношення недоамортизованої вартості основних засобів до їх первісної вартості на кінець року.

К_прод. = В_зал. : В_{перв. к.р.}

 

2. Показники які характеризують забезпеченість підприємства та ефективне використання основних засобів.

Фондоозброєність – це відношення балансової вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності  працівників.

Фондозабезпеченість – визначається як відношення балансової вартості ОВФ до площі сільськогосподарських угідь.

Фондовіддача – визначається як відношення вартості виробленої продукції  до балансової вартості основних виробничих фондів [ 35 ].

Фондомісткість – це відношення вартості виробленої продукції до балансової вартості ОВФ.

Рентабельність ОВФ – це відношення балансового прибутку до балансової варто тості основних фондів на кінець звітного періоду виражене у %.

 

Облік основних засобів є важливим розділом бухгалтерського обліку, тому що достовірність і правильність його ведення може впливати на собівартість виготовлення продукції (робіт, послуг).

Даній темі присвячено велика кількість  робіт.

Н.Т. Ткаченко у підручнику «Бухгалтерський  фінансовий облік, оподаткування і звітність [34] у доступній формі розкрила питання бухгалтерського податкового обліку основних засобів. Розглянуті питання викладені  застосовно до підприємств з різною формою власності. Достойність роботи це органічне доповнення теоретичного матеріалу нормативними джерелами по кожному питанню, що зручно для вивчення.

Книга корисна фінансистам, бухгалтерам, аудиторам, працівникам контрольно-ревізійної служби.

В.П. Завгородній в книзі «бухгалтерський  облік, контроль й аудит в системі  управління підприємством [ 46 ]  комплексно висвітлив питання бухгалтерського обліку і аудиту. Данні цієї книги по обліку основних засобів не втратили актуальності в зв’язку з введенням закона України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У зв’язку з частими змінами  законодавства в Україні актуальними  є видання «Баланс-клуб» серія «баланс. Бібліотека бухгалтера». В даному посібнику приведені методологічні положення по бухгалтерському обліку основних засобів і нематеріальних активів, виробничих запасів, витрат виробництва, готової продукції і її реалізації, експортно-імпортних операцій, капітальних вкладень, орендних операцій, розрахунків, фінансових результатів, фондів і резервів.

По всіх розділах розработані схеми  кореспонденції рахунків з числовими  прикладами. Видання видається раз  на півроку і іде в ногу з сучасністю.

М.Ф. Огійчук, В.Л. Плаксієнко, Л.Г.Панченко у підручнику «Бухгалтерський облік  на сільськогосподарстві» [ 27 ] висвітлили порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій надходження, ремонту, технічне обслуговування, поліпшення, переоцінка, вибуття, оренди основних засобів та інших необоротних активів, а також методи нарахування амортизації та порядок проведення інвентаризації.

Висвітлено питання обліку невиробничих фондів, капітального будівництва. Практично на всі питання, є повні відповіді, а для простоти вивчення матеріалу і для наочності по кожному питанню наведено числові приклади, в яких одночасно розглянуто бухгалтерський та податковий облік здійснення господарських операцій.

Г.Ю. Прохоров в статті «Основні засоби у бухгалтерському і податковому обліку» доступно і зрозуміло висвітлює питання бухгалтерського обліку. Зокрема він зазначає, що введені зміни визивають труднощі в обліку майже у бухгалтерів зі стажем, і їм доводиться вивчати його заново. Введення нового групування основних засобів (три групи) з встановленням для кожної з них квартальної амортизаційних відрахувань приведе до завищеному нарахуванню амортизації в цілому по підприємству, за відсутністю інформації значно ускладнюється проведення економічного аналізу використання основних фондів.

Таке групування на мою думку  є невдалою необґрунтованою тому що об’єднуються в одну групу різні  по функціональному призначенню  і споживчим здібностям об’єкти.

Закон України «Про оподаткування  прибутку підприємства» в редакції від 22.05.1997 р. із змінами і доповненнями 2002 р. вніс принципіальні зміни в технологію ведення бухгалтерського обліку, зокрема основних фондів, однак механізм їх реалізації не найшов однозначного вирішення і в багатьох випадках викликав протилежні тлумачення.

Тому питання по обліку основних засобів є дуже важливим і потребує додаткового розгляду.

Л.Сошенко, економіст-аналітик ВД «Фактор» у консультації «Нове в операціях з основними фондами» коментує зміни в обліку основних засобів в зв’язку з введенням закону про ПДВ, ці зміни затронули операції по:

- внесках основних фондів в  статутний фонд підприємства;

- ліквідації основних засобів;

- придбанню і створення основних  засобів.

З впровадженням П(С)БО 7 «Основні засоби» серед вчених-економістів, бухгалтерів-практиків широко обговорюються проблеми організації обліку необоротних активів, їх амортизації.