Уніфікація обліку розрахунків з працівниками

 — лікарняні листки;

 — розрахунково-платіжні  відомості за минулий місяць;

 — виконавчі листи  судових органів;

 — доручення-зобов’язання  за товари, продані в кредит;

 — платіжні відомості  на видачу авансу та ін.

 При складанні цих  відомостей в бухгалтерії використовуються  таблиці тарифних ставок, ставок  податків, довідники з трудового  законодавства та інші дані, що  полегшують підрахунок заробітної  плати та утримань з неї.

 При уході працівників  у відпустку розрахунки з ними  здійснюються в записці-розрахунку, а належна їм заробітна плата  виплачується за платіжною відомістю. Нараховані, утримані і виплачені  суми за цими відомостями включаються  в розрахунково-платіжну відомість  за поточний місяць.

 Як правило, заробітна  плата виплачується два рази  на місяць у вигляді авансу  і залишкової суми заробітної  плати. Аванс — це частина заробітної  плати (як правило 50 %), що виплачується  за першу половину місяця з  урахуванням усіх податків і  зборів, що підлягають утриманню. Зміна планового авансу відбувається  за умов невиходів на роботу  у першій половині місяця: у  бухгалтерію надається довідка  про зміну планового авансу. Виплата  авансу здійснюється за платіжною  відомостю.

 Розрахунково-платіжні  документи з нарахування та  виплати заробітної плати складаються, підписуються та перевіряються  бухгалтером розрахункового відділу. На документах платіжного характеру  керівник та головний бухгалтер  своїми підписами підтверджують  дозвіл на виплату заробітної  плати у відповідному обсязі  та у встановлені строки.

 Виплата заробітної  плати здійснюється в триденний  термін (враховуючи день отримання  коштів з банку), після чого  касир “закриває” платіжну відомість, тобто напроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну  плату, він проставляє штемпелем  чи робить помітку від руки  “Депоновано”. В кінці відомості  касир фіксує суми фактично  виданої та неотриманої заробітної  плати, звіряє ці цифри із загальною  сумою за відомістю та підтверджує  попередні записи своїм підписом. Задепоновані суми заносять до  реєстру депонованих сум і  одночасно відображають їх у  книзі обліку депонентів.

 Після ретельної перевірки  відміток, зроблених касиром у  платіжних і розрахунково-платіжних  відомостях, підрахунку виданих  і депонованих сум на виплачені  суми заробітної плати складається  видатковий касовий ордер, який  оформляється в установленому  порядку і реєструється в журналі  реєстрації прибуткових і видаткових  касових ордерів. На платіжних  і розрахунково-платіжних відомостях  проставляється дата і номер  видаткового касового ордера, за  яким здійснено списання коштів  у касі.

 Сума не отриманої  працівниками заробітної плати  повертаються на поточний (реєстраційний) рахунок на наступний день  після закінчення терміну виплати  заробітної плати.

 Аналітичний облік  депонованих сум ведеться у  книзі аналітичного обліку депонованої  заробітної плати, в якій відкриваються  окремі рахунки на кожного  депонента.

 Депонована заробітна  плата видається за видатковими  касовими ордерами чи депонентськими  картками.

 Виплати, що з будь-яких  причин не збігаються зі строками  виплати заробітної плати (це  можуть бути кошти на відпустку, позапланові аванси і т.п.), оформлюються  видатковими касовими ордерами, в яких робиться помітка “Разовий  розрахунок по заробітній платі”.

 Синтетичний облік  розрахунків з оплати праці  ведеться на рахунку 66 “Розрахунки  з оплати праці”.

 Аналітичний облік  за субрахунком 661 “Розрахунки із  заробітної плати” ведеться в  особових рахунках (на картках-довідках), які відкриваються окремо на  кожного працівника, де щомісячно  реєструються дані про нараховану  заробітну плату та утримання  за видами. На лицьовому боці  особового рахунка наводяться  дані про працівника: прізвище, ім’я, по батькові, табельний номер, професія, посада, розмір окладу, рік народження, утримання із заробітної плати, пільги щодо податків тощо.

 На основі розрахунково-платіжних  відомостей складається меморіальний  ордер № 5, що є реєстром синтетичного  обліку розрахунків із заробітної  плати при меморіально-ордерній  формі обліку. До меморіального  ордеру повинні бути прикладені  всі документи, на підставі яких  була нарахована заробітна плата (табель обліку використання робочого  часу, накази про звільнення та  прийом на роботу; лікарняні листки).

 

3. Уніфікація обліку розрахунків  з працівниками

 

 

Історично так склалося, що оплата праці є точкою перетину часто різнонаправлених інтересів суб’єктів економічної системи: працедавців, найманих працівників, податкових та страхових органів тощо. У зв’язку з цим значення ділянки обліку оплати праці важко переоцінити, а особливо в сучасних умовах, коли все більш загострюються протиріччя між відповідними суб’єктами.

 Крім того, ділянка  обліку оплати праці є досить  трудомісткою та ризиконебезпечною, адже помилка у нарахуванні  заробітної плати автоматично  призводить до цілого ряду  помилок і порушень, та в кінцевому  підсумку — до забезпечення  користувачів недостовірними даними  щодо фінансово-майнового стану  підприємства. На наш погляд, єдино  можливим способом уникнення  таких помилок є уніфікація  обліку розрахунків з працівниками  з приводу оплати праці.

 Нагальна потреба уніфікації  тісно корелює з формуванням  нової системи обліку, орієнтованої  на міжнародні стандарти, що бере  свій початок ще в кінці 90-х  років минулого століття. Значною  мірою вирішенню означеного стратегічного  завдання сприятиме практичне  освоєння положень П(С)БО 26 «Виплати  працівникам», введеного в дію  з 01.01.2004 року.

 Поняття, якими оперує  стандарт, не є новими для вітчизняних  бухгалтерів, проте їх практичне  застосування породжує чимало  проблем:

- поширення П(С)БО 26 на  всі види виплат, включаючи досить  незвичні для українських підприємств  — непоточні виплати персоналу, що в перспективі мають шанс  з’явитися де-факто передусім  в результаті реформи системи  пенсійного забезпечення;

- неузгодженість термінології, яка використовується для нарахування  окремих видів виплат (порівняти  хоча б вимоги базисних Закону  України «Про оплату праці», Кодексу  законів про працю та П(С)БО 26).

 Відносно першої групи  проблем, то їх вирішення безперечно  є справою часу, однак вже на  сучасному етапі вимагає однозначності  питання класифікації виплат, що  дозволяє встановити досить чіткий  зв’язок між національним стандартом  та міжнародним МСБО 19 „Виплати  працівникам”.

 На рис. 1 наведено базові  види виплат, що можуть виникати  вході трудових відносин найманого  працівника з підприємством-працедавцем.

 

 

 

Наведена схема має принципове значення для побудови обліку відповідних видів виплат, оскільки є передумовою їх оцінки при відображенні в поточному обліку. Так, оцінка може провадитися із застосування таких її видів:

 — поточна собівартість  — сума недисконтованих грошових  коштів або їх еквівалентів, які  були б необхідні для погашення  зобов’язання щодо виплат працівникам  в процесі звичайної господарської  діяльності;

 — теперішня вартість  — дисконтована вартість майбутніх  чистих грошових платежів, які, як  очікується, необхідні для погашення  зобов’язання щодо виплат працівникам  в ході звичайної господарської  діяльності. Доведення початкової  вартості (оцінки) виплат до рівня  теперішньої вартості реалізується  шляхом проведення актуарних  розрахунків.

 Поряд з цим питання  оцінки виплат вимагає достовірного  визначення моменту її проведення. Нагадаємо, що в термінах П(С)БО 11 «Зобов’язання» зобов’язання  «з невизначеними сумою або  часом погашення на дату балансу» [1, с.35] трактуються як забезпечення. А отже, виплати, що підлягають  накопиченню, розкриватимуться в  обліку у складі забезпечень, а інші — у складі зобов’язань.

 Щодо другої групи  проблем, суперечності мають методологічний  характер. Так, до появи П(С)БО 26 облік  розрахунків з працівникам не  мислився системно. Чинні нормативно-правові  акти в сфері оплати праці, насамперед, основоположний Закон  України “Про оплату праці”  встановлює чітку структуру заробітної  плати:

 — основна заробітна  плата;

 — додаткова заробітна  плата;

 — інші заохочувальні  та компенсаційні виплати.

 Співставляючи склад  відповідних структурних елементів  заробітної плати відповідно  до Закону та склад виплат  працівникам відповідно до П(С)БО 26, логічно припустити, що в цілому  заробітна плата характеризує  лише клас поточних виплат  персоналу (рис. 2).

 

 Згідно з рис. 2 до  категорії поточних виплат належать  будь-які виплати персоналу, які  вказані в Законі та Інструкції  зі статистики заробітної плати  і які підприємство планує  здійснити в найближчі 12 місяців. Усі вони називаються поточними  якщо виплачуються на постійній  основі або плануються до закінчення 12 місяців від дати балансу.

 Специфічним статусом  наділений елемент, представлений  заохочувальними та компенсаційними  виплатами. Так, у вітчизняній практиці  підприємницької діяльності нині  набули поширення переважно разові  виплати, як-от одноразові заохочення, винагороди за підсумками роботи  за рік тощо. Зарубіжний досвід  переконує, що саме цей елемент  виплат несе потужний мотиваційний  потенціал, оскільки може виступати  інструментом участі працівників  в капіталі підприємства (проте  лише акціонерних товариств), що  реалізується через виплати інструментами  капіталу. В такому разі є всі  підстави класифікувати відповідні  виплати як довгострокові з  подальшим дисконтуванням їх  вартості.

 З приводу довгострокових  виплат мають місце суперечності  подібної природи. Правове забезпечення  бухгалтерського обліку виявилося  більш прогресивним порівняно  з тим, що повинно було б  регулювати нарахування та використання  відповідних видів виплат. Проголошена  років 7-10 тому пенсійна реформа  окрім ведення персоніфікованих  рахунків типу ІНДАНІ та норм  в пп. 5.8. Закону України «Про  оподаткування прибутку підприємств»  щодо пенсійного плану далі  не пішла. Про плани (програми) виплат  вихідної допомоги при звільненні, виплат за планами медичного  страхування й іншими соціальними  програмами, що забезпечують за  рахунок роботодавців (або за  рахунок самих працівників і від їх імені, але через роботодавців) певні гарантії працівникам на нинішньому етапі також не йдеться з тих же причин.

 

 

 Висновки

 

Бухгалтерський облік на підприємстві повинний забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; конроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

 Перехід до ринкових  відносин економіки України, у  якій раніше панувала централізована  система планування і керування, потребує переробки системи бухгалтерського  обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання фахових  навичок і уміння робітників  приймати правильні й ефективні  управлінські рішення.

 Основою ефективної  діяльності будь-якого суб'єкта  господарювання виступає чітко  налагоджена система обліку і  контролю. Незалежно від форми  власності фірмі необхідний бухгалтерський  облік як основа, що підтверджує  юридичну і фінансову обгрунтованість  дій фірми, її взаємодії з органами  державного керування і правопорядку  і дотримання встановлених норм  і правил.

 Бухгалтерський облік  тісно пов'язаний із багатьма  категоріями економічних наук, і  насамперед — із категоріями  споживчого ринку — ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою усталеністю, ліквідністю. Бухгалтерський облік  служить першоосновою ефективної  господарської діяльності.

 

 Література

 

1. Енциклопедія бухгалтерських  проводок // Бухгалтерія — №43(458) — 22 жовтня 2001 року.

2. Стандарти бухгалтерського  обліку в Україні.// Все про  бухгалтерський облік: Спецвипуск. — 2003. — №14 (802). — 80.

3. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського  обліку: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2002. — 266 с.

4. Павлюк І. М. Основи бухгалтерського  обліку на підприємствах і  в організаціях України: Практ.-навч. посібник / Інститут менеджмету та  економіки — Івано-Франківськ: ІМЕ, 2001. — 316с.

5. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського  обліку: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 444 с. — (Вища освіта  ХХІ століття).