Учет нематериальных ативов

     ВСТУП 

     Жодне підприємство не працює без використання у виробничій діяльності об’єктів нематеріальних активів, наявність  яких забезпечує розвиток господарюючого суб’єкта. Підприємства зазнають великих  збитків, тому що не можуть в повному  обсязі скористатися активами, які не мають матеріальної форми. Основною причиною є їх складна природа. Актуальність обліку нематеріальних активів обумовлена тим, що категорія нематеріальних активів є новою для господарської практики країни, маловивченою й не до кінця розробленою.

     На  сучасному етапі ринкових відносин методика та організація обліку нематеріальних активів обговорюється та є об’єктом уваги економістів не тільки України, але й усього світу. До вітчизняних вчених належать: Г. Почепцов,         Т. Мізерна, А. Рось, А. Яновський, серед закордонних виділяють Х.А. Андерсена, Л.З.Шнейдмана, М.Ф. Ван Бреда. Але слід зазначити, що багато питань щодо обліку нематеріальних активів є дискусійними і потребують детального вивчення та дослідження. Недостатньо вирішеними є питання визначення економічної сутності та значення нематеріальних активів, їх класифікації та історії розвитку. Особливої уваги заслуговує організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку на підприємствах та інвентаризація нематеріальних активів

     Отже, виходячи з даних проблем, метою  курсової роботи є дослідження теоретичних  основ та практику застосування нематеріальних активів на підприємствах україни, а також складання тематичної задачі.

     Для досягнення поставленої мети курсової роботи були визначені наступні завдання:

     - дослідити сутність поняття «нематеріальні  активи»;

     - проаналізувати класифікацію даного  поняття;

     - вивчити історію розвитку бухгалтерського обліку активів, які не мають речової форми;

     - виявити особливості первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

     - ознайомитися з процесом інвентаризації  нематеріальних активів.

     Об’єктом  дослідження є нематеріальні активи підприємств, а предметом – сукупність теоретичних та практичних питань з первинного, аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів.

     Під час написання роботи використовувалися  загальнонаукові методи дослідження, а саме: аналіз синтез, індукція та дедукція, метод порівнянь та математичний метод.

     Інформаційною базою дослідження слугували: чинна  нормативна база України, наукові та фахові публікації з проблеми дослідження, навчальні посібники, підручники вітчизняних та зарубіжних авторів. 
 
 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ

АКТИВІВ 

1. Економічна  сутність та значення нематеріальних активів

     У сучасному економічному словнику нематеріальні активи визначаються як цінності, які належать підприємствам і організаціям та не являються фізичними матеріальними об’єктами, що уособлюють цінність в своїй фізичній суті, але мають вартісну та грошову оцінку завдяки можливості використання та отримання від них доходу. Наряду з відсутністю матеріального носія, характерною ознакою таких ресурсів є надзвичайна складність визначення величини майбутнього прибутку від їх використання. У такому контексті до складу нематеріальних ресурсів відносяться:

• об’єкти промислової власності (винаходи, помислові «зразки», корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування);
• об’єкти інтелектуальної власності (програмне забезпечення, банки і бази даних, банки і бази знань);
• інші нематеріальні ресурси (раціоналізаторські ідеї, ноу-хау, гудвіл, комерційна таємниця) [26].

     Інший підхід до трактування природи нематеріальних активів демонструють Д. Нортон і  Р. Каплан, які пропонують розглядати нематеріальні активи як основне  джерело створення вартості компанії та підрозділяють їх на три складові:

• людський капітал (вміння,талант, знання);
• інформаційний капітал (бази даних, інформаційні системи,мережі та технології);
• організаційний капітал (культура, лідерство, відповідний персонал, робота в команді, управління знаннями) [17].

     Дані  складові досліджуються в компанії в контексті їх сприяння реалізації стратегії:   покращення    кожної    з   цих    складових   веде   до поліпшення внутрішніх бізнес-процесів, взаємодії з клієнтами та фінансовими інститутами.

     Бутинець  Т.А. разом із Чижевською Л.В.  та Березою  С.Л. дають наступне визначення нематеріальних активів – це активи підприємства, які не мають речової форми, але  приймають участь в господарській  діяльності і, відповідно приносять  прибуток підприємству. Потреба в них визначається, виходячи з технологій здійснення операційного процесу, що використовується на конкретному підприємстві [1].

     Важливим  аспектом розкриття стратегічної значущості нематеріальних активів для підприємства є  уточнення їх інтелектуальної природи. Е. Брукінг  використовує термін «інтелектуальний капітал», який складається з:

• ринкових активів (торгові марки, повторюваність контрактів, портфель замовлень, каналі розподілу, різноманітні контракти і угоди такі як ліцензія, франшиза і т. ін.);
• інтелектуальної власності, що включає  ноу-хау, промислові та  торгові секрети, патенти та різноманітні авторські права;
• людських активів – сукупності індивідуальних та колективних знань співробітників підприємства, їх творчих здібностей, вміння вирішувати проблеми, лідерських якостей, підприємницьких та управлінських навиків;
• інфраструктурних активів або технологій, методів і процесів, які роблять роботу підприємства взагалі можливою [17].

     Покропивний С.Ф. розрізнює поняття нематеріальні  ресурси і нематеріальні активи. Де нематеріальні активи – це доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами». Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання. Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності. В свою чергу об’єкти інтелектуальної власності – це права, які захищені патентами, свідоцтвами, ліцензіями, авторським та суміжними правами. Нематеріальні активи – це уся сукупність неосяжних (за природою утілення) активів, які застосовуються у створенні кінцевого продукту, а також підвищують вартість самої фірми [18].

     Згідно  Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку (П(С)БО) 8, нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [21].

     В свою чергу в П(С)БО 19 дається визначення терміну «немонетарні активи». Немонетарні активи – активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей [19]. І в П(С)БО 2 та Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» дається визначення терміну «активи». Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому [20].

     Виходячи  з цього, визначення нематеріальних активів набуває наступного вигляду: нематеріальний актив – ресурс, контрольований підприємством в результаті минулих подій, використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

     У додатку А наведені визначення нематеріальних активів з економічних словників. Проаналізувавши дані зі словників, можна зробити висновки, що поняття «нематеріальні активи» є досить різносторонньою категорією. Так, одні вчені розглядають нематеріальні активи у складі ресурсів підприємства як складову частину необоротних фондів, інші – як об’єкти інтелектуальної власності. Окрім того, у деяких словниках поряд з терміном «нематеріальні активи» використовується поняття «нематеріальні ресурси», «невідчутні цінності». Чимало авторів виходять із властивих нематеріальним активам рис, зокрема, немонетарний актив, який не має матеріальної форми. У інших словниках автори виходять із складових нематеріальних активів і вважають, що група об’єктів виступає як промислова та інтелектуальна власність та інші аналогічні права. У деяких джерелах підкреслюється тривалий термін використання даного активу, а саме більше одного року або операційного циклу.

     Отже, можна зробити висновок, що нематеріальні активи – це багатоаспектне поняття. По-перше, вони являють собою ту частину майна підприємства, яка не має матеріально-уречевленої форми, або його матеріально-уречевлена форма не має сутнісного значення для використання в господарській діяльності. По-друге, нематеріальні активи – це активи довгострокового характеру з терміном  корисного використання понад року. По-третє,  нематеріальні активи є немонетарними активами, які мають вартісну оцінку. Тільки у випадку вартісної оцінки  вони можуть бути взяті на облік зі всіма наслідками фінансово-економічного характеру. По-четверте, нематеріальні активи є засобом отримання вигоди для їх розпорядника. Вони створюють конкурентну перевагу підприємства, прямо або опосередковано приносять дохід, внаслідок чого досягається ефект капіталізації.

     Отже, нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння  правами на об’єкти інтелектуальної  власності або на обмежені ресурси  та їхнього використання в господарській  діяльності з отриманням доходу. 

     1.2 Класифікація нематеріальних активів 

     Як  зазначалося вище, нематеріальні  активи – це права на використання об’єктів промислової та інтелектуальної  власності, а також інші майнові  права.

     У бухгалтерському обліку відповідно до пункту 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» до нематеріальних активів належать:

     - права користування природними  ресурсами (право користування  надрами, іншими ресурсами природного  середовища, геологічною та іншою  інформацією про природне середовище);

     - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно  до земельного законодавства,   право   користування  будівлею, право на оренду приміщень);

     - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування);

     - права на об'єкти промислової  власності (право на винаходи, корисні моделі,  промислові  зразки,  сорти  рослин,  породи  тварин,   компонування  (топографії)  інтегральних мікросхем,  комерційні таємниці);

     - авторське право та суміжні  з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення);

     - незавершені капітальні інвестиції  в нематеріальні активи;

     - інші  нематеріальні активи  (право на провадження  діяльності) [21].

     У додатку Б подано класифікацію Криштопи І.І. Науковець зазначає, що існує ряд недоліків в останній класифікації. Насамперед, класифікація не в повному обсязі відповідає змісту терміна «класифікація», який тлумачні словники трактують як розподіл предметів, явищ та понять за класами, відділами, розрядами, залежно від їх загальних ознак. Так, група «Права на об’єкти промислової власності» об’єднує в собі об’єкти, які мають різні сфери охорони та охоронні документи. Аналогічна ситуація спостерігається й в групі «Авторське право та суміжні з ним права». Серед негативних аспектів діючої класифікації Криштопа І.І. виділяє об’єднання однакових видів майнових прав у складі різних груп нематеріальних активів. З метою усунення недоліків пропонується з'єднати нематеріальні активи у два класи за ознакою «об’єкти охорони праці» [13].