Фінансова звітність

Законодавче та нормативне регулювання фінансової звітності  підприємств АПК здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV [5]. Цей закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Також Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] визначає склад і загальні вимоги до складання фінансової звітності.

Методологічні засади складання фінансової звітності визначає Методологічна рада з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України.

Крім того, звітність підприємств регламентується ще низкою законів України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, в Господарському кодексі України [1] (стаття 145) йдеться мова про те, що суб’єкти господарювання зобов’язанні на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Закон України «Про господарські товариства»  від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ зі змінами і  доповненнями [3]  (стаття 18) визначає, що товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку встановленому законодавством. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

В Законі України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ [2] йдеться мова про те, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані: а) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; б) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи та відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до Закону України  «Про  державну  статистику» від  17.09.92 р. № 2614-ХІІ зі змінами та доповненнями [4] підприємства зобов’язанні безкоштовно надавати органам державної статистики дані бухгалтерського обліку. Згадані органи державної статистики мають право вимагати від підприємства подання фінансової звітності та застосувати адміністративні штрафи в разі її неподання.

Порядок подання фінансової звітності  та органи, яким її необхідно надавати, строки і форми подання звітності визначає Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» [23].

Важливим джерелом інформації для  складання фінансової звітності  виступають рахунки бухгалтерського  обліку, яки систематизуються в Плані  рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291 [9].

«Положення про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському  обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 [22] встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності.

Порядок проведення річної інвентаризації перед складанням фінансової звітності встановлюють Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств, які були  розроблені Міністерством аграрної політики та рекомендовані для використання листом Мінагрополітики від 04.12.2003 р. №37-27-12/14023 [6].

 

Для перевірки порівнянності  показників фінансової звітності використовуються Методичні рекомендації з перевірки  порівнянності показників фінансової звітності, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2007 р. №1413 [7].

Таким чином, нормативно-правове  регулювання звітності підприємств  в Україні здійснюється законами України, постановами Кабінету Міністрів  України, наказами Міністерства фінансів України.

Чинне місце в нормативному регулюванні фінансової звітності  належить національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

В Україні введено  в дію тридцять два положення (стандарта) бухгалтерського обліку та наказ Міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р., який прирівнюється до положень. Усі накази Міністерства фінансів щодо бухгалтерського обліку та складання звітності підлягають реєстрації у Міністерстві Юстиції України.

Нормативне регулювання  складання фінансової звітності здійснюють майже всі положення (стандарти) бухгалтерського обліку, проте назвемо головні з них.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності (в тому числі консолідованої) та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 «Баланс» [11] визначає зміст і форму Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» [12] визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» [13] визначає зміст і форму Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 5 «Звіт про власний капітал» [14] визначає зміст і форму Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей.

Наказом Міністерства фінансів України  від 29.11.2000 р. №302 «Про примітки до річної фінансової звітності» [8] встановлено уніфіковані таблиці Приміток до річної фінансової звітності (форма №5).

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» [15] визначає порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 17 «Податок на прибуток» [16] визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 20 «Консолідована фінансова  звітність» [17] визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 22 «Вплив інфляції» [18] визначає порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у Примітках до фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» [19] установлює зміст і форму фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу і Звіту про фінансові результати та порядок заповнення його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами» [20] визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 30 «Біологічні активи» [21] визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Крім того, при проведенні аудиту фінансової звітності використовуються норми Міжнародних нормативів аудиту.

Міжнародний норматив аудиту 22 «Репрезентація керівництва щодо інформації, поданої аудиту» [73] використовується аудитором для уточнення окремих показників фінансової звітності замовника.

 Міжнародний норматив  аудиту 28 «Аудиторський звіт» [73] використовується при складання висновку (акту) про результати проведеного аудиту фінансової звітності і балансу, адекватності їх бухгалтерському обліку і відповідності чинному законодавству. Також при складанні аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності слід користуватися нормами Міжнародного стандарті аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» [73].

Таким чином, можна зробити  висновок, що нормативне регулювання  обліку і аудиту фінансової звітності в Україні здійснюється законами України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, а також деякими іншими нормативно-правовими актами. Чинне місце в системі нормативного регулювання обліку і аудиту фінансової звітності займає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, який визначає склад і загальні вимоги до складання фінансової звітності. Крім того, складання та відповідна аудиторська перевірка фінансової звітності регулюється низкою положень  (стандартів) бухгалтерського обліку та Міжнародними нормативами аудиту.

 

 

1.3. Огляд літературних  джерел

 

Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання  звітності, в якій узагальнюється інформація в певній системі показників.

Звітність – це система  узагальнюючих показників, які характеризують діяльність підприємства за певний період. Вона складається на підставі даних  господарського обліку (бухгалтерського, статистичного, оперативно-технічного), містить кількісні та якісні характеристики діяльності підприємства.

При цьому, Л. Сук [67] зазначає, що в економічній літературі та офіційних документах використовують дві категорії: «Бухгалтерська звітність» та «Фінансова звітність».

Фінансова звітність включає такі форми: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, примітки до річної фінансової звітності, а також додаток «Інформація за сегментами».

Бухгалтерська звітність  включає фінансову звітність і, крім того, ще окремі форми спеціалізованої звітності, які встановлюються міністерствами та відомствами. Отже, пише Л.Сук, економічна категорія «Бухгалтерська звітність» більш широка, ніж «Фінансова звітність».

Крім того, Вериги Ю.А. [30] відмічає, що фінансова звітність є складовою бухгалтерської звітності.

Ми підтримуємо цю думку, адже фінансова звітність складається лише за даними бухгалтерського обліку, а для складання бухгалтерської звітності використовуються також і дані статистичного та оперативно-технічного обліку.

Лузан Ю.Я. [54] звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сільськогосподарські підприємства здійснюють ведення обліку та складання звітності за двома системами:

І. За загальною системою – фінансова звітність сільськогосподарських  підприємств подається у такому складі:  Баланс (форма № 1), Звіт про  фінансові результати (форма № 2), Звіт про власний капітал (форма  № 3), Звіт про рух грошових коштів (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), Додаток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (форма № 6).

ІІ. За спрощеною системою - фінансова звітність сільськогосподарських підприємств – суб’єктів малого підприємництва – складається за скороченим переліком показників відповідно до ведення обліку та звітності за спрощеною системою: Баланс (форма № 1-м) та Звіт про фінансові результати (форма № 2-м).

Фінансова звітність, як зазначає Т. Кучеренко [42], класифікується за періодами складання на проміжну (місячна, квартальна) та річну звітність.

При цьому В. Пархоменко [58] відмічає, що показники річної фінансової звітності складаються наростаючим підсумком з початку звітного року за січень – грудень.

Багато сучасних науковців, а саме Сопко В.В. [65], Бутинець Ф.Ф. [28], Лень В.С. [53] та інші виділяють виключне значення фінансової звітності для держави, наукових установ, менеджерів та багатьох інших, як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

А. Костюк [38] підтримує їх думку та говорить, про те, що фінансова звітність, яку складають суб’єкти господарювання, використовується багатьма користувачами, зокрема менеджерами, власниками, кредиторами, інвесторами. Кожен з цих користувачів аналізує фінансову звітність для своєї мети.

Менеджмент аналізує фінансову звітність з метою оперативного управління підприємством; власники – для того, щоб визначити ефективність управління з боку менеджменту, загальний стан підприємства, перспективи та шляхи розвитку; кредитори оцінюють здатність підприємства розрахуватися за отримані кредити; інвестори – ризики від вкладення свого капіталу в підприємство.