Державне агентство України з авторських і суміжних прав

Людський геній  є джерелом

всіх творів мистецтва та винаходів

Ці твори  є гарантією життя, яке гідне  людини

Держава повинна  забезпечити надійну

охорону всіх видів мистецтва та винаходів

Арпад  Богш

Академія правових наук України

Державне патентне відомство України

Державне агентство  України з авторських і суміжних прав

 

Інтелектуальна власність  вУкраїні:

правові засади та практика

Авторське право і  суміжні права

Том 2

За редакцією

Голови Державного агентства  України з авторських і суміжних прав

Г. І. Миронюка,

консультанта Державного агентства України з авторських і суміжних прав

В. С. Дроб'язка

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ------------------------------------------------------------------------------4        

Розділ І.     Авторське  право------------------------------------------------6

 

Глава 1. Історія і еволюція авторського  права-----------------------6

 

Глава 2. Поняття, основні завдання (функції)

 та принципи авторського  права-----------------------------------------12

1.  Поняття авторського права-----------------------------------------------12

2.  Основні завдання (функції)  авторського 

права-------------------------------------------------------------------------------16   

3.  Принципи авторського  права---------------------------------------------18  

 

Глава 3. Виняткова  природа І види

авторського права-------------------------------------------------------------20

1.  Виняткова природа  авторського права----------------------------------20  

2.  Авторське право  і окремі авторські

 правомочності--------------------------------------------------------------------23   

3.  Види авторського  права-----------------------------------------------------25  

4.  Вільне використання  творів------------------------------------------------40    .

 

Глава 4. Об'єкти авторського права--------------------------------------47

1,  Поняття і ознаки об'єкта  авторського права----------------------------47    

2.  Види об'єктів авторського права------------------------------------------49   

Глава 5. Суб'єкти авторського права-------------------------------------57

1.  Автори творів-----------------------------------------------------------------57   

2.  Спадкоємці та інші правонаступники-----------------------------------60    

3.  Терміті дії авторського права---------------------------------------------61   

 

 

Глава 6. Авторський договір-----------------------------------------------62

 

Розділ II.    Суміжні права---------------------------------------------------71

 

Глава 1. Історія і еволюція суміжних прав-----------------------------71    

Глава 2. Охорона прав виконавців, виробників

фонограм, організацій  ефірного

та кабельного мовлення-----------------------------------------------------74

1.  Охорона прав  виконавців--------------------------------------------------74 

2.  Охорона прав  виробників фонограм------------------------------------77    

3.   Охорона прав  організацій ефірного

та кабельного мовлення--------------------------------------------------------80   

4.  Вільне використання  об'єктів суміжних прав--------------------------82

5.  Термін охорони  суміжних прав-------------------------------------------84    

 

Розділ III. Управління авторськими і суміжними

 Правами--------------------------------------------------------------------------86

Глава 1. Інфраструктура для реалізації

 авторських прав-----------------------------------------------------------------86

1.  Цілі та функції  авторських організацій---------------------------------86

2.  Організації охорони  і розпорядження

авторськими правами-----------------------------------------------------------89   

3.  Видавничі організації-------------------------------------------------------91  

Глава 2. Колективне управління авторськими  правами------------92

1.  Виконавські права  і права на трансляцію,

які е предметом управління----------------------------------------------------94

2.  Дозвіл публічного  виконання або трансляції музики,

що охороняється-----------------------------------------------------------------95  

3.  Організація колективного управління авторськими

і суміжними правами-----------------------------------------------------------97

 

Розділ IV. Система законодавства України

 про охорону  авторського права і суміжних  прав--------------------101

 

Глава 1. Закон  України «Про авторське право і

 суміжні  права»----------------------------------------------------------------  101

Глава 2. Постанови Кабінету Міністрів  України

у сфері авторського  права---------------------------------------------------106 

 

Глава 3. Законодавчі та нормативні акти у сфері

авторського права--------------------------------------------------------------113    

 

Глава 4. Перспективи розвитку системи  охорони

авторського права і суміжних прав в Україні---------------------------121

 

Література-------------------------------------------------------------------------125  

 

 

 

 

ВСТУП

В Україні розвивається національна система авторського  права і суміжних прав. З 23 лютого 1994 року діє Закон України «Про авторське право і суміжні  права», положення якого відповідають міжнародним стандартам у цій досить важливій сфері інтелектуальної власності, яка зачіпає інтереси вчених, письменників, композиторів, художників, архітекторів, дизайнерів, кінематографістів, журналістів, фотохудожників, а також виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного і кабельного мовлення. Наша молода незалежна держава, будучи членом Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Всесвітньої конвенції про авторське право, прагне приєднатися і до інших міжнародних договорів, що регулюють відносини, пов'язані з використанням творів, комп'ютерних програм, фонограм, телерадіопрограм, увійти рівноправним членом в європейську та світову інтелектуальну спільноту, де гідно оцінюються здобутки творчої праці.

Практична цінність законодавства у сфері авторського права і суміжних прав залежить від ефективності його реалізації. Прийняття закону і приєднання до міжнародних конвенцій — це перший крок. Головне завдання — їх результативне застосування. Цього можна добитися шляхом створення відповідної інфраструктури, що включає в себе підзаконні акти, організації з колективного управління правами авторів і суб'єктів суміжних прав, підготовку і видання довідкової та навчальної літератури з питань інтелектуальної власності, оскільки професійна підготовка фахівців у цій сфері часто ускладнюється недостатньою кількістю загальнодоступних навчальних матеріалів

Для розв'язання цієї проблеми і підготовлено до видання чотиритомник «Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика», другий том якого повністю присвячений темі авторського права і суміжних прав. У ньому викладено основні положення і подано інфраструктуру їх реалізації, а також наведено нормативно-правові акти України, що регулюють правові відносини у сфері інтелектуальної власності, які становлять інтерес для творчої інтелігенції, зайнятої в сфері науки і мистецтва, органів державного управління, працівників видавництв, газет і журналів, телерадіоор-ганізацій, кіностудій, студій звуко- і відеозаписів, юристів, патентних повірених, а також викладачів і студентів.

Г. І. Миронюк,

Голова Державного агентства України з авторських і суміжних прав

 

Розділ І

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

 

ГЛАВА 1

Історія і еволюція авторського  права

Сферою застосування авторського права є права творчих працівників на результати їх праці. Це продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності і довести її результати до максимально широкого кола осіб. Законодавство у сфері охорони авторських прав охоплює різні види творчого процесу, і передусім ті з них, які так чи інакше пов'язані із засобами масової інформації — пресою, радіомовленням і телебаченням, кінематографом, електронними інформаційними системами,

Ідея охорони авторського  права виникла з часу винаходу друкарського верстата. Можливість тиражувати літературні твори за допомогою механічних процесів зумовила появу нових професій, які називаються в Англії «зіаііопеге» (торгівці друкованою продукцією). Ці підприємці вкладали значні суми в придбання паперу, у виробництво друкарських машин, а також в наймання робочої сили, що передбачало авансування коштів, які відшкодовуються від продажу друкованої продукції. У такій ситуації, за відсутності якої-небудь форми охорони від конкурентів, що продають незаконні копії, інвестування у видавничу справу було небезпечною і ризикованою справою, яка часто призводила до розорення підприємців. Йшов пошук забезпечення якої-небудь форми охорони; і вона з'явилася у формі привілеїв, що надаються владою. Такі привілеї давали бенефіціаріям виняткові права відтворення і розповсюдження твору протягом певного часу і надавали засоби захисту для здійснення права книговидання за допомогою штрафів, арештів, конфіскацій підроблених копій і, можливо, стягнення збитків. У цьому вже проглядалися основні риси системи сучасного авторського права.

До кінця XVII ст. система привілеїв (надання монопольних прав королівською владою) дедалі частіше зазнавала критики і дедалі голосніше звучали голоси авторів, які відстоювали свої права. В Англії у 1709 році це призвело до появи Статуту Анни, визнаного першим положенням про авторське право. Предмет цього закону був відображений в його довгому заголовку як підтримка вчення і закріплення за управомоченими володільцями права власності на копії книжок. Закон закріплював за автором виняткове право на перевидання книжки протягом 14 років з часу першої її публікації; автор міг передавати це право Ізидавцеві, що звичайно і робилося. Закон передбачав також повторний термін охорони на 14 років, який надавався автору за життя. Таким чином, загальний термін охорони авторського права становив 28 років з дати першої публікації. Відносно книжок, уже надрукованих на момент прийняття Закону, передбачався єдиний термін охорони протягом 21 року. Особлива увага приділялася охороні від несанкціонованого копіювання опублікованих творів. На практиці найбільшу вигоду дістали видавці -книготоргівці. Закон встановлював умови реєстрації і депонування: опубліковані книжки повинні були реєструватися в Зіаііопегз Наїї (Центрі книговидавництв)

а копії депонуватися для користування в університетах і бібліотеках (кількість копій в кінцевому підсумку досягла дев'яти).

У XVIII ст. неодноразово виникали тривалі спори і судові розгляди з питань співвідношення авторського права згідно із загальним правом і Статутом Анни. Остаточне рішення було прийняте в 1774 році Палатою лордів у справі Дональд-сон проти Беккета. Згідно із загальним правом за автором закріплювалося виняткове право на видання творів, але після опублікування права на авторський твір регулювалися лише Статутом. Регулювання прав на неопубліковані твори на основі загального права тривало до прийняття в 1911 році Закону про авторське право, який його скасував. Існуюче авторське право в Англії грунтується на положеннях цього закону.

У Франції перехід від системи привілеїв до системи авторського права був частиною загальних змін в житті країни, зумовлених революцією, що скасували привілеї всіх видів, включаючи привілеї видавців. У 1791 і 1793 роках Конституційна асамблея прийняла два декрети, які заклали основу французької системи авторського права. Декретом 1791 року забезпечувалося право автора на публічні виконання протягом усього його життя, а також протягом 5 років після його смерті на користь його спадкоємців і осіб, яким відступалося це право. Декретом від 1793 року автору надавалося виняткове право перевидання його творів протягом життя, а також 10 років після його смерті на користь його спадкоємців і правонаступників. Як бачимо, таке вирішення питання відрізняється від норм Статуту Анни. У Франції ці права розцінюються як «права автора» і використовуються протягом життя автора незалежно від опублікування і дотримання такої формальності, як реєстрація. Однак і в Англії, і у Франції ці права розглядалися, по суті, як права власності, забезпечуючи автору чи його спадкоємцеві або правонаступнику майнову цінність твору, що охороняється.

Подальшим етапом розвитку авторського права була поява  в Німеччині філософських концепцій, згідно з якими творча діяльність розглядалася як продовження або відображення особистості автора, і відносно якої він мав право на охорону такої діяльності як частини його особистості внаслідок природної справедливості. Ця концепція значно вплинула на розвиток авторського права в континентальній Європі і, зокрема, сприяла розвитку «гігоіі тогаї», або моральних прав (немайнових прав авторів).

На закінчення цього  короткого історичного огляду слід звернутися до історії Сполучених Штатів Америки і відзначити, що до 1976 року, коли було прийнято чинний і в даний час Закон Сполучених Штатів про авторське право, авторське право в Сполучених Штатах базувалося значною мірою на первинних положеннях англійського Статуту Анни. Так, перший федеральний американський закон, прийнятий в 1790 році, передбачав термін охорони книжок, географічних карт і морських карт протягом 14 років з дати першої публікації, який міг бути продовжений за життя автора і за умови дотримання суворих вимог реєстрації і депонування, Ці особли було прийнято чі автора і додатком вівши його у відп во. Однак Закон вимоги реєстрац: 1709 року.