Управління конкурентоспроможністю продукції в сучасних умовах

В сучасних умовах ринкової економіки підвищення конкурентоспроможності стає об’єктивною необхідністю, тому що в конкурентній боротьбі при всій її масштабності, динамізмі і гостроті виграє той, хто аналізує і бореться за свої конкурентні позиції. Важливою проблемою стає кількісна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства і управління нею. Оцінка конкурентоспроможності підприємства базується на аналізі його сильних і слабих сторін, а головне, – потенційних можливостей. Це складна і трудомістка задача, яка дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів з реальними можливостями самого підприємства, розробити основні програми його виробничого розвитку і поведінки на ринку, а також підвести реальну і компетентну основу під рішення, що приймаються. Аналіз зовнішніх умов є базою для прийняття рішень про підвищення конкурентоспроможності, яка сприяє росту ефективності і рентабельності його виробничої збутової діяльності, створенню основи для становлення маркетингового підходу у рішенні ключових задач управління. Для підвищення конкурентоспроможності будь-яких об'єктів в сучасних умовах необхідно відібрати найважливіші показники і фактори:

-    макросередовища;

-    інфраструктури регіону;

-    мікросередовища організації;

-    здійснювати регулярний облік;

-    збирати й аналізувати параметри.

Головне завдання аналізу – виявити пропорційність стану компонентів зовнішнього середовища системи забезпечення конкурентоспроможності керованого об'єкта, розробити і впровадити заходи щодо підвищення якості компонентів і забезпеченню їхньої пропорційності.

Комплексний підхід до підвищення конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах реалізується в новій стратегії управління якістю продукції, яка дає можливість знайти пріоритетні способи досягнення конкурентних переваг на ринках збуту. Розробка цієї стратегії повинна проходити такі етапи:

-    експортна орієнтація в товарній політиці підприємства;

-    розробка й впровадження комплексної системи управління якістю;

-    атестація всього виробництва на відповідність вимогам міжнародним стандартам якості;

-    створення й освоєння принципово нової наукомісткої конкурентоспроможної техніки й устаткування;

-    забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки й устаткування;

-    технічне переозброєння й модернізація виробництва, впровадження нових прогресивних технологічних процесів;

-    активізація інвестиційної інноваційної діяльності підприємства.

Таким чином, підвищення конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента за ступенем задоволення конкурентної суспільної потреби.

 

Висновок

 

Отже, під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес ідентифікації, планування, формування, утримання та нагромадження конкурентних переваг продукції з метою підвищення рівня її продукції або втримання на запланованому рівні.

Формування конкурентних переваг – це сукупність процесів, які дозволяють виділити та контролювати відповідно плану утворення конкурентних переваг продукції на кожному етапі створення доданої вартості.

Одним із стратегічних компонентів визначення управління конкурентоспроможністю продукції є політика утримання існуючих та реалізації потенційних конкурентних переваг.

Утримання конкурентних переваг являє собою недопущення міграції цінності, яке на даний момент здійснюється виготовленням удосконаленої продукції, а в перспективі інтенсивнішого залучення у розробці покупця.

Нарощування конкурентних переваг – це кількісне та якісне зростання конкурентних переваг продукту другого порядку порівняно із продуктом першого порядку.

З метою отримання споживачем продукції відповідної якості виробник зобов’язаний здійснювати моніторинг потреб, а з боку підприємства-споживача має вестись потужна пропаганда за критеріями якості сировини. Також не менш вагомим є той факт, що висока якість має відповідати ціні, яка складається за певних ринкових умов [5, с. 98].

Основними методами управління конкурентоспроможністю підприємства є наступні:

- метод  підвищення фінансового рейтингу;

- маркетингові  методи, що дозволяють провести  порівняльний аналіз суб’єктів  ринку і прийняти обґрунтовані  управлінські рішення, які спрямовані  на її підвищення, задоволення  вимог ринку конкурентоспроможною  продукцією і покращення результатів  економічної діяльності підприємництва.  Реалізація зазначених методів потребує системи заходів управління, яка складається з окремих напрямків удосконалення господарської діяльності, таких як: вибір конкурентних стратегій розвитку, забезпечення комплексного підходу до процесів управління, удосконалення систем управління персоналом, забезпечення якості та низької собівартості продукції тощо.

Все перелічене опосередковано через фактори позитивно впливає на якість та собівартість продукції у довготривалій перспективі.

На рівні планування стратегічного управління конкурентоспроможністю продукції, передусім, прогнозується вплив створених конкурентних переваг підприємства на формування конкурентних переваг продукції. Також здійснюється планування заходів з сертифікації та заходів з відзнаки якості продукції як такі, що сприяють підвищенню якості на тривалий термін. Діяльність же має бути заснована на основі партнерського маркетингу, маркетингу діалогу, який передбачає залучення до створення продукції споживачів задля недопущення (або прогнозування) міграції цінності [3, с. 144].

Планування конкурентних переваг на рівні управління асортиментом починається з моменту затвердження структури асортименту за ідентифікованими параметрами на встановлений період (рік). Також до цього рівня управління асортиментом належить планування оновлення асортименту, обсягів експорту продукції, структури асортименту за типом поведінки товару з метою встановлення акцентів на продукти, які можуть бути сприйняті як товарний бренд. На етапі формування конкурентних переваг за асортиментом проводиться контроль запланованих заходів, фіксація відхилень та їх, за можливістю, ліквідація. 

Значну роль для здійснення контролю відіграє рівень організації та розвитку управлінського обліку.

Управління збутом передбачає отримання таких параметрів продукції, які були запропоновані на стадії її розробки маркетинговим відділом за допомогою:

1) порівняння проміжних результатів за створенням конкурентних переваг продукції із споживчими очікуваннями та кон’юнктурою ринку;

2) визначення ціннісних параметрів з метою активного інформування споживача, такими даними як інноваційність, унікальність, незамінність тощо;

3) дослідження напрямів сервісного обслуговування, варіантів просування товару тощо;

4) планування брендингу, каналів розподілу та збуту [2, с. 207].

Формування конкурентних переваг відділом збуту – це реалізація ідеї бренду, ефективна реклама, реалізація сервісних пропозицій, знижок тощо. 

Наведена модель дозволяє менеджменту на всіх наведених етапах, як на оперативному, так і на стратегічному рівнях визначитись із елементами об’єкта, методами та інструментами управління [7, с. 32].

Процес управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає здійснення наступних функцій: 

– аналіз показників конкурентоспроможності; 

– планування, тобто розробка стратегії з метою покращення позиції підприємства на ринку; 

– організація заходів щодо реалізації розробленої конкурентної стратегії; 

– мотивація персоналу підприємства; 

– контроль за виконанням стратегії. 

Отже, метою управління конкурентоспроможністю підприємства є забезпечення умов його успішного функціонування в конкурентному середовищі та створення конкурентних переваг стосовно інших підприємств певної галузі усередині країни та за її межами за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі. 

В результаті проведених досліджень можна зробити висновок про те, що управління конкурентоспроможністю продукції – це процес ідентифікації, планування, формування, утримання та нарощування (нагромадження) конкурентних переваг продукції на кожному етапі створення доданої вартості з метою підвищення рівня конкурентоспроможності продукції або втримання його на запланованому рівні.

 

Список використаної літератури

 

 

 
1. Продіус Ю. І. Формування системи  забезпечення конкурентоспроможності  промисловості : [монографія] / Ю. І. Продіус. — О. : Астропринт, 1999. — 72 с.

2. Трещов  М.М. « Методи оцінювання конкурентоспроможності  продукції» [Електронний ресурс] / М.М. Трещов // Економічний простір – 2009 - №23/1 -  с.118-126 – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_23/1/treshov.pdf

3. Загородній  А.Г. Оцінювання конкурентоспроможності  інноваційної продукції в процесі  вибору інноваційної стратегії  підприємства / А.Г. Загородній, В.М. Чубай // Фінанси України. – 2007. – № 1. –  С. 99-110.

4. М. Юдін «Порівняльна характеристика  методів оцінки конкурентоспроможності  продукції» [Електронний ресурс] / М. Юдін // Економіст – 2010 - №6 – с.40 –  Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekonomist/2010_6/40_42.pdf

5. В.І. Блонська, Н.Т. Депа «Порівняльна  характеристика методів оцінки  конкурентоспроможності продукції» [Електронний ресурс] / В.І. Блонська, Н.Т. Депа //Науковий вісник НЛТУ  України. – 2010. − Вип. 20.15, с.115-120

6. Клименко  С.М. Управління конкурентоспроможністю  підприємства / С. М.Клименко, О. С. Дуброва, Д. О.Барабась – К.:КНЕУ, 2006. – 527с.

 

Зауваження викладача