Поняття та ознаки нотаріального процесу

                                                                                                                                                                                              

                                           ВСТУП

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і  спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною  за свою діяльність. Утвердження і  забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.  Тому обов’язок держави щодо захисту прав громадян зводиться також і до  недопущення їх оспорювання чи  порушення.

Нотаріальна діяльність має  превентивний характер, захищаючи права  і законні інтереси громадян від  можливих порушень у майбутньому, надаючи  нотаріальним документам безспірний характер. Правочин, посвідчений у нотаріальному  порядку, захищає набувача прав від  усяких несподіванок, є правомірним  і стійким.

Отже,  інституту нотаріату  в правовій державі відводиться  одна з ключових ролей не тільки в наданні правової допомоги фізичним та юридичним особам, а й у запобіганні  спорів між учасниками договірних відносин.

 Участь нотаріуса при розробці умов угоди перед її практичним виконанням дозволяє запобігти спорам по праву сторонами укладеного та нотаріально засвідченого правочину, а також робить їх відносини більш стабільними та передбачуваними. Участь нотаріуса дозволяє забезпечити кожну із сторін правовим захистом вже на стадії оформлення права і угоди , у той час як судовий захист може знадобитись пізніше, вже на стадії спору.

Судова і нотаріальна  діяльність характеризуються низкою  загальних  рис, наявність яких дає  право визнати існування своєрідної , логічної , ефективної системи захисту  прав і законних інтересів учасників цивільного обороту , в межах якої ніякої конкуренції чи заміни однієї ланки іншою не відбувається. Наявність інституту нотаріату сприяє значному зниженню навантаження на судову систему.

Отже, і для правосуддя, і  для нотаріату існує спільна  мета – забезпечення захисту прав громадян і юридичних осіб. І суддя, і нотаріус діють від імені  держави, реалізують владні повноваження.

Необхідно відмітити ,що як суддя , так і нотаріус при здійсненні своїх функцій однаковою мірою  повинні бути незалежні як від  держави, так і від  учасників  процесу. Цей факт , в свою чергу , зумовлює  такі принципи діяльності судді та нотаріуса, як об’єктивність, неупередженість, підкорення тільки закону й недопустимість втручання в  їх професійну діяльність. 

Велике  значення для ефективної діяльності нотаріальних  органів має чітке дотримання певної форми вчинення нотаріальних дій, тобто нотаріального процесу.

Отже , викладене вище  зумовлює актуальність дослідження  теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження  є законодавство України 

Предметом дослідження є  нотаріальний процес як форма вчинення нотаріальних дій.

Метою курсової роботи є  дослідження нотаріального процесу як виду юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій.

Методологічною основою дослідження слугували  такі методи пізнання, як: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий,історичний та інші прийоми узагальнення наукового матеріалу та практичного досвіду.

Дана курсова робота складається  з вступу, п’ятьох  розділів та підрозділів, висновку та  списку використаних джерел.

 

 

 

 

    РОЗДІЛ I . ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Поняття та  ознаки нотаріального процесу.

При вчиненні будь-якої нотаріальної дії нотаріус приймає юридично значуще  рішення (у формі свідоцтва чи посвідчувального напису), що впливає на правовий статус заінтересованих осіб. Прийняття такого рішення можливе лише в результаті розгляду і вирішення юридичної справи, тобто застосування норм права до окремого явища — правової ситуації. Тому нотаріальну діяльність варто розглядати як специфічну правову форму діяльності, сутність якої полягає в тому, що в її рамках здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріатом юрисдикційних повноважень у безспірних справах.

Неможливість вирішення  нотаріатом спорів про право обумовлює особливості встановленого для нотаріального процесу і властивого тільки йому процесуального порядку діяльності. Відносини,що виникають у зв'язку із здійсненням нотаріальної діяльності між нотаріатом та фізичними, юридичними особами з приводу посвідчення юридичних фактів (правочинів), вжиття заходів щодо охорони спадкового майна і видачі свідоцтв про право на спадщину тощо, за своїм характером є процесуальними, спрямованими на вирішення матеріально-правових питань, віднесених до його компетенції.

Нотаріальний процес є специфічною  правовою формою діяльності, сутність якої полягає в тому, що в її межах  здійснюється застосування правових норм через реалізацію нотаріусами юрисдикційних  повноважень щодо безспірних справ.

Нотаріальний процес —  вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій.

Зміст нотаріального процесу  полягає в таких процесуальних діях нотаріусів чи осіб , які  до них прирівняні  та  інших  учасників нотаріального процесу за допомогою яких реалізуються їх процесуальні права та обов’язки .

Метою нотаріального процесу є надання суспільним відносинам визначеної законом форми, яка має забезпечити захист і охорону прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.¹

Представляє науковий і практичний інтерес визначення правової природи нотаріального процесу, і в першу чергу питання про те, до якого виду правовідносин належать нотаріальні. На нашу думку, нотаріальні правовідносини включають як правовідносини, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процесу — нотаріальні процесуальні правовідносини, так і нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату, визначають взаємини між нотаріальними органами, приватними нотаріусами і іншими органами, які наділені державою владними повноваженнями, і регулюються як законодавством про нотаріат, так і іншими нормативними актами. Зміст нотаріального процесуального правовідношення утворюють  взаємопов’язані суб’єктивні процесуальні  права та обов’язки осіб , уповноважених на вчинення нотаріальних проваджень , на осіб ,які звернулися за вчиненням нотаріальних проваджень, а також осіб, які сприяють вчиненню такого провадження. Необхідно відмітити відмінні ступені правової урегульованості комплексів прав та обов’язків нотаріального процесуального правовідношення.² Якщо правам та обов’язкам нотаріусів присвячені статті з відповідними назвами в Законі України  «Про нотаріат », то перелік прав осіб, що беруть участь у нотаріальному провадженні  не знайшов свого оформлення в названому законі.

Нотаріальний процес характеризується низкою ознак, властивих

юридичному процесу :

1) Насамперед, нотаріальний процес — це розгляд певної юридичної справи;

2) нотаріальний процес - це різновид правозастосовної діяльності, коли відповідний державний орган або посадова особа повинні безпосередньо використовувати норми права для вирішення конкретної юридичної справи. При цьому слід враховувати, що застосовуються одночасно норми і матеріального, і процесуальногоправа. Нотаріус повинен, встановивши фактичні обставини з конкретної справи за допомогою доказів, застосувати відповідну правову норму. Всі дії вчиняються у заздалегідь встановленій послідовностіі за чітко регламентованими правилами, відступ від яких призводить до недійсності нотаріального акта ³;

3) нотаріальний процес  — правова форма діяльності  уповноважених на те органів  держави та посадових осіб. Вчинення  нотаріальних дій виконує чітко  встановлене коло осіб. їх конкретний  склад і обсяг компетенції  встановлені законодавством (статті 1,3, 34—38, 40 Закону України «Про нотаріат»). Крім того, природа нотаріального процесу характеризується не тільки суворо передбаченою компетентністю вчинення функцій, але і вимогами встановлення чітко визначеного певного ступеня професіоналізму в діяльності всіх посадових осіб як суб'єктів — організаторів процесу (ст. 3 Закону України «Про нотаріат»);

4) нотаріальний процес  — це діяльність, результати якої  обов'язково оформляються у відповідних процесуальних актах-документах. Порушення закріпленої законом форми вчинення нотаріальних дій спричиняє настання процесуальної санкції — визнання такої дії недійсною;

5) нотаріальний процес  — діяльність, яка безпосередньо  пов'язана з необхідністю використання  різних методів і засобів юридичної  техніки.⁴ Так, Правила ведення нотаріального діловодства встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення службових документів;

6) нотаріальний процес  характеризується складним структурним  змістом. Елементами нотаріального  процесу є його суб'єкти, стадії' і провадження.

Отже , нотаріальний процес –  це специфічна правова форма діяльності, суть якої полягає в тому, що в її межах здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріатом юрисдикційних повноважень.

1.2  Принципи  нотаріального процесу 

Принципи нотаріального  процесу — це закріплені в нормах права найбільш загальні правові вимоги до вчинення нотаріальної діяльності, що відображають характер нотаріального провадження.

Значення принципів нотаріального  процесу в Україні полягає  в тому, що:

1) принципи є основою  для моделювання правових норм  і одночасно об'єднання всіх  норм і інститутів в одну  галузь права, тобто є індивідуалізуючою  ознакою даної галузі права;

3) принципи не тільки  характеризують нотаріат України,  але і є основною умовою  для порівняння норм, які регулюють  діяльність нотаріату, з нормами,  які регулюють діяльність інших  органів.

Принцип законності. У своїй діяльності нотаріуси та посадові особи зобов'язані дотримуватися норм чинного законодавства. Це значить, що, дотримуючись правильного процесуального порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус керується нормами процесуального і матеріального права.⁵ Так, ст. 7 Закону містить перелік тих нормативних актів, якими мають керуватися нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності. Це закони України; постанови Верховної Ради України; укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету

Міністрів України, а на території  Автономної Республіки Крим, крім того — законодавство Автономної Республіки Крим; накази Міністра юстиції України; нормативні акти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.⁶ Нотаріуси також у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних угод.

Крім того, нотаріуси повинні  вимагати дотримання законності від  усіх осіб, які звертаються до нього  за вчиненням нотаріальних дій. Це досягається  можливістю відмови нотаріуса від  вчинення дій, що суперечать закону або  неприйняття документів, оформлених з порушенням закону. Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру (абз. 1 ст. 51 ЗУ «Про нотаріат»)⁷. Згідно з принципом законності, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, нотаріуси повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру.

Правовою гарантією реалізації цього принципу є можливість оскарження нотаріальних дій або відмови  у їх вчиненні в суді. 

Принцип диспозитивності в нотаріальному процесі полягає в тому, що нотаріальне провадження може виникнути, як правило, тільки з ініціативи заінтересованих осіб, а не нотаріальних органів⁸. Так, подання заяви як засобу порушення знаходження громадянина живим, перебування громадянина в певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотографії, здійснюється на прохання громадянина.нотаріального процесу передбачено ст.57, 67, 70 Закону. У статтях 80-82 Закону вказується, що посвідчення фактів посвідчення фактів знаходження громадянина живим, перебування громадянина в певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотографії, здійснюється на прохання громадянина. У випадках, передбачених законом, нотаріальні дії можуть вчинятися за ініціативою нотаріусів та інших посадових осіб. Наприклад, державні нотаріуси за місцем відкриття спадщини як за повідомленнями громадян, юридичних осіб, так і за своєю ініціативою вживають заходів до охорони спадщини, якщо це необхідно в інтересах держави, спадкоємців, кредиторів та ін.

Принцип державної мови нотаріального діловодства.Згідно із статею 10 Конституції України державною мовою в Україні  є українська.⁹ Публічними сферами,  в  яких  застосовується  державна  мова, охоплюються  насамперед  сфери  здійснення  повноважень   органами законодавчої,  виконавчої  та  судової  влади,  іншими  державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо). До сфер застосування державної мови можуть  бути  віднесені  також інші сфери, які відповідно до частини п'ятої статті 10 та пункту 4 частини  першої  статті  92   Конституції   України   визначаються законами.¹⁰ Зокрема, відповідно  до  чинних  законів питання застосування української мови  визначено щодо  розгляду  звернень   громадян; діяльності  Збройних  Сил України та Національної гвардії України; видання друкованої  продукції,  призначеної для службового   та ужиткового   користування,   що  розповсюджується  через державні підприємства,  установи і організації (бланки,  форми,  квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та  органів місцевого самоврядування  в Україні засобами  масової інформації.¹¹ Нотаріальне діловодство ведеться, у тому числі в консульських установах, українською мовою. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлених документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем (ст.15 Закону).