Організаційно-розпорядчі документи

 

    Статут малого  підприємства визначає:

• Засновників- юридичних осіб, громодян, із зазначенням, чи підприємство є заново створеним, чи виділеним зі складу діючого; завдання і функції підприємства; майно підприємства;
• Управління підприєством;
• Організацію і оплату праці;
• Звіт, звітність і контроль;
• Зовнішньоекономічну діяльність;
• Порядок реорганізації і припинення діяльності підприємства.

    Статут колективного  підприємства, статут акціонерного  товариства складаються за тією самою схемою, що й попередні.

    Гриф «ПОГОДЖЕНО»  пишуть у лівому куті документа  великими літерами у правому  куті пишуть слова «СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО».

    Рубрикація  для статуту обов’язкова; нумерують не лише розділи, а й пункти в межах кожного розділу. Для текстів ділових документів властиві стандартні початки і закінчення.

    Після затвердження  вищою організацією статути підлягають  обв’язковій реєстрації в державних органах (для товариств з обмеженою відповідальністю, приватних та малих підприємств таким органом є районна державна адміністрація за місцем вказаної юридичної адреси, яка видає підприємству свідоцтво про реєстрацію). Лише після реєстрації новостворена організація може розпочинати своє функціонування.

   

    Підготовка регламенту

    Регламент-це  нормативно-правовий акт, що регулює  внутрішню організацію й порядок  діяльності визначеного державного  органу та його підрозділів.

 

    Складання інструкцій

    Інструкція-це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обв’язкові для виконання.

    Інструкція-підзаконний  правовий акт, що видається  з метою роз’яснення і визначення порядку застосування законодавчого акта, наказа міністра чи керівника іншого державного органу. В широкому розумінні цього слова, це може бути вказівка технічного порядку (правила користування механізмом чи спосіб виконання якої-небудб технічної роботи тощо.).

    Інструкція  є документом, у якому викладено  правила, що регулюють організаційні,  науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні аспекти діяльності і стосунків установ, службових осіб, наприклад:

 

«Інструкція про порядок  розробки....»

«Інструкція про впровадження...»

 

    Розрізняють  відомчі  й міжвідомчі інструкції

    До відомчих інструкцій  належать інструкції, обв’язкові для системи одного відомства(міністерства).

 

    Відомчі інструкції  бувають:

• Посадові
• З техніки безпеки
• З експлуатації обладнання та ін.

    Міжвідомчими  називають інструкції, які видаються  спільно двома або кількома організаціями різних систем. Такі інструкції обв’язкові для установ, організацій і підприємств цих систем щодо застосування спільних постанов, рішень, розпоряджень і наказів.

    Інструкція  затверджується вищими органами  або керівниками організацій ( чи їхнім наказом із зазначенням номера та дати видання). На інструкції може бути помітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа.

    При затвердженні  інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін уведення інструкції, зазначаються відповідальні виконавці, а також способи та порядок виконання тих чи інших видів робіт (відхилення від дій, передбачених пунктами інструкції, не дозволяються й кваліфікуються як порушення дисципліни)

 

    Інструкція  має такий формуляр:

• Назву організації автора документа,
• Назву виду документа (інструкція)
• Гриф затвердження документа
• Заголовок до тексту документа
• Дату документа
• Реєстраційний індекс документа
• Місце видання документа
• Короткий зміст(заголовок до тексту документа)
• Текст документа
• Посаду та прізвища особи, відповідальної за її складання
• Підпис
• Візи документа

    Текст інструкції  повинен мати вказівний характер, для чого вживають формулювання  «повинен», «слід», «необхідно»,  «не дозволено».

    Текст інструкції  має бути стислим, точним, зрозумілим, оскільки він призначений для постійного користування. Його подають у логічній послідовності, групують за розділами, яким іноді дають підзаголовки, поділяють на параграфи (позначаються арабськими цифрами). При цьому зручніше користуватися наскрізною нумерацією.

    Розділи великих  за змістом інструкцій позначають  римськими цифрами, а пункти  – арабськими.

    Окрему групу  інструкцій становлять посадові  інструкції.

    Посадова інструкція- це організаційно-правовий документ, у якому визначено основні завдання, обов’язки, права і відповідальність працівника при виконанні ним роботи на певній посаді. Це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі і забезпечує умови його ефективної праці.

    Посадова інструкція може бути оформлена на загальному бланку оформлена на загальному бланку організації або на чистих аркушах паперу.

 

    Складається  посадова інструкція з таких  розділів:

• Загальні положення
• Функції
• Обов’язки
• Права
• Взаємовідносини
• Відповідальність працівника
• Оцінка працівника

 

    У загальній частині тексту інструкції зазначають:

• Основні посадові обов’язки працівника
• Порядок займання посади
• Кваліфікаційні вимоги
• Кому підпорядковується і що повинен знати
• Основні документи, якими треба керуватися.

    У розділі «Функції» вказують предмет, зміст і перелік видів робіт.

    Інструкцію  затверджує керівник організації.  На ній робиться помітка про  те, що вона є додатком до  розпорядчого документа.

    У разі затвердження  інструкції наказом у ньому  вказується термін уведення інструкції, необхідні заходи та виконавці.

 

Складання розкладу

    Розклад- це  об’ява про час, місце і послідовність виконання чого-небудь. Складається розклад, наприклад, для врегулювання питань проведення занять і містить найменування дій та термінів їх виконання.

 

Підготовка правил

    Правила- це  службові документи організаційного  характеру, в яких викладаються  настанови або вимоги, що регламентують  визначений порядок яких-небудь  дій, поведінки юридичних чи  фізичних осіб тощо.

    За формою  і змістом вони схожі на інструкції, іноді є їх складовою частиною (наприклад, правила оформлення вихідних документів входять до інструкції з діловодства)

 

    Реквізити  правил:

1. назва організації
2. реєстраційний індекс документа
3. дата документа
4. місце видання документа
5. гриф затвердження документа
6. назва документа
7. заголовок до тексту документа (короткий зміст правил)
8. текст документа(може поділятися на пункти)
9. гриф погодження документа
10. візи документа

    Виконання  правил обов’язкове для кожного, кого вони стосуються, тому їх можна віднести до правових документів. Так, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України Правила дорожнього руху згідно із Законом України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території країни.

    Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні розроблятися відповідно до вказаних правил.

    Аналогічно  правила внутрішнього розпорядку  установи мають на меті зміцнення  трудової й виконавської дисципліни, досконалу організацію праці та відпочинку, повне й раціональне використання робочого часу, підвищення якості й продуктивності праці. Вони обов’язкові для виконання всіма співробітниками установи.

 

Укладання договорів

    Договір- це  документ, що фіксує домовленість  між двома чи кількома сторонами про встановлення визначених відносин і регулює ці відносини; має відповідати закону і за змістом, і за формою. Вважають укладеним договір тоді, коли сторони досягли згоди з усіх пунктів і оформили необхідну документацію.

    Необхідно  відмітити також, що договір не є в чистому вигляді організаційним документом. Зазвичай, договір містить взаємні права та обов’язки сторін в економічних, політичних та інших правовідносинах, що й дає змогу віднести договір до організаційної документації.

    Договір може укладатися між державними, кооперативними або громадськими організаціями, підприємствами чи установами, а також громадянами. Якщо в договірні відносини вступають організація та громадянин, то договір називають трудовою угодою. Складаються договори у декількох примірниках і засвідчуються печатками установ чи організацій, сторін договору.

 

Висновок:

    В даній курсовій роботі була розкрита тема: «Організаційно-розпорядчі документи: склад та характеристика»

    Було розглянуто організаційно-розпорядчу документацію, надано характеристику організаційним та розпорядчим документам, дослідженно процес складання та оформлення організаційних та розпорядчих документів.

З проведеного дослідження  можна зробити такі висновки:

    Організаційно-розпорядчий документ - вид письмового документа, у якому фіксують рішення адміністративних і організаційних питань, а також питань управління, взаємодії, забезпечення і регулювання діяльності органів влади, установ, підприємств, організацій, їх підрозділів і посадових осіб. Вони поділяються на організаційні та розпорядчі документи.

    Розпорядчі документи-це документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в установі, організації, фірмі, на підприємстві. Документи розпорядчої діяльності містять у собі постанови, накази, розпорядження, ухвали, вказівка, доручення.

    Для функціонування будь-якого підприємства потрібні документи , які забезпечать організаційне оформлення його діяльності. Такі документи, що регламентують структуру управління на підприємстві; напрями діяльності; організацію роботи; завдання і функції підприємства; взаємозв’язки між підрозділами; права, обов’язки та відповідальність керівництва, спеціалістів і робітників в установі називають організаційними документами.

    Організаційні документи розробляються власником або уповноваженим органом (в окремих випадках за погодженням з профспілковим комітетом, а якщо його немає, з представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників) з урахуванням умов чинного законодавства.

    Складання розпорядчих документів-досить складний процес, у якому можна виділити такі стадії: вивчення суті питання, збирання та аналіз інформації із зазначеного питання, підготовка проекту документа, його, оформлення, погодження, засвідчення та доведення до виконавців

    Важливе значення має процедура складання та оформлення розпорядчих документів. Вона визначається інструкціями з діловодства конкретної установи, правилами про порядок оформлення і підготовки проекту наказу та іншими правовими актами.

    Організаційні документи слугують для організування, упорядкування та погодження будь-якої діяльності. Вони дають змогу створити узгоджену програму дій, об’єднати людей, підрозділи, установи для досягнення спільної мети, надаючи при цьому їх діяльності планомірний та узгоджений характер.