Літературно-художні видання в українському сегменті Інтернету

 

Концепція проекту є не що інше, як цілком певна, стилістично єдина система подачі  матеріалу.

 

Критерій концепції проекту безпосередньо визначає характер всього ресурсу - тобто можливе трактування (інтерпретацію) майже для кожного з критеріїв, виключаючи, мабуть, лише технічне оснащення.

 

Якщо сайт адресований широкому колу, тобто нічим не обмежує аудиторії, він повинен бути зроблений як універсальний проект, тобто оформлений, стилістично витриманий і технічно обладнаний максимально повно, але якщо ж цільова аудиторія представляється певним соціальним шаром, або ж якою-небудь конкретною соціальною групою, вищевказані характеристики повинні відповідати менталітету адресата. Кажучи іншими словами, концепція проекту, залежно від тематики ресурсу і його цільової аудиторії, може представлятися абсолютно різною.

 

Концептуальне рішення сайту чітко визначає стиль, методи і форми подачі як при викладенні текстових матеріалів, так і при графічному і ілюстративному оформленні всього веб-проекту. Зокрема, екзальтовані любителі протиставляти все і вся - шанувальники «абсолютного нестандарту» - в гонитві за «оригінальністю» можуть навіть головне меню розташувати по діагоналі дисплея.

 

У рамках однієї концепції проекту не може бути більше одного стилю подачі матеріалу. Тобто як текст (контент) (природно, із заголовками, коментарями і т. д.), так і весь художній образ ресурсу повинен бути витриманий в єдиному стилі. Тільки при повному дотриманні даної умови, можна говорити про вдалу концепцію проекту і цілісний і гармонійний образ [54].

 

При аналізі концепції онлайн-видань треба враховувати особливості історії їхнього формування. Перший номер газети «Друг читача» у паперовому варіанті вийшов у січні 1960. «Друг читача» багато зробив для популяризації творчості Є. Бохенської, В. Ґжицького, М. Капія, Б. Лепкого, М. Тарнавського, К.-Е. Францоза та інших літераторів. У редакції працювали такі визначні діячі культури, як: А.Погрібний, М.Сом, В.Чорновіл, М. Гірник та багато інших. Виходив до липня 1992. З 2004 року газета змінила формат і стала видаватися лише у електронній версії. Невелика кількість примірників газети видається у паперовому варіанті і передплачується бібліотеками. Але «Друг читача» позиціонує себе як «книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки»[15]. Головні редактори видання - Брати Капранови. Щомісяця починаючи з 2008 року газета "Друг читача" спільно з медіа-холдінгом "Главред" веде проект "Книжкові сезони". Це щомісячні прес-конференції на літературну тематику, що мають на меті створити канал постійного зв’язку між персонами, причетними до літературного життя країни та громадськістю і пресою, а також надавати книжкову інформацію з перших рук.

 

Рубрику «Про нас», яка зазвичай містить найважливіші відомості про сайт, висвітлює його концепцію, побудовано у формі гостьової книги, тобто кожен з відвідувачів має змогу висловити свою точку зору з приводу видання або задати питання, на яке відповість редакція. Також газета пропонує співпрацю своїм читачам, проводить конкурси рецензій. Можна зробити висновок, що головною особливістю концепції видання «Друг читача» є зворотній зв'язок з читачами. Таким чином видання повністю виправдовує свою назву.

 

Журнал «Всесвіт» - український журнал іноземної літератури, що виходить один раз на два місяці у Києві та має власний електронний варіант. У 1989 році журналом засновано літературну премію «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша, яку щорічно присуджують видатним українським перекладачам. Головний редактор журналу – Юрій Микитенко.

 

 Головні складові концепції  електронної версії видання – акценти на:

 

1. культурній місії видання:

«В умовах інформаційного суспільства і гуманітарного діалогу зі світом надзвичайно важливу культурну місію відіграє журнал "Всесвіт". Це єдиний український журнал, спеціально присвячений іноземній літературі, культурі, мистецтву і суспільно-політичним акцентам зарубіжних країн»[12].

 

2. великому історичному минулому:

«Журнал "Всесвіт" - це найстаріший український літературний журнал, який видається від січня 1925 року, заснований видатними українськими письменниками Василем Елланом-Блакитним та Миколою Хвильовим і художньо редагований Олександром Довженком. За 80 років свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв'ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу»[12].

Наголос на історичній значущості «Всесвіту» зроблено навіть за допомогою надпису поряд з назвою видання та емблемою: «Заснований у січні 1925 р. Миколою Хвильовим, Василем Елланом-Блакитним та Олександром Довженком»[12].

 

3. унікальності видання:

«Незмінним принципом журналу до 1993 р. було видавати іноземну прозу тільки вперше на радянському і пострадянському просторі, тобто вся проза, що тоді з'являлася в журналі "Всесвіт", виходила на цих теренах вперше. І це були твори перекладені українською мовою. У ті часи український журнал шукали росіяни і грузини, білоруси і вірмени, представники багатьох інших національностей, аби хоч поверхово, без знання української, але ознайомитись із кращими творами, що пропонував часопис.

Журнал іноземної літератури "Всесвіт" впродовж багатьох десятиліть був і досі лишається єдиним літературним "вікном у світ" і джерелом систематичним знань, культурного досвіду відкритих суспільств для українських читачів найширшого професійного спектру. Незаперечним є той факт, що кілька поколінь української інтелігенції, "актуальних" українських політиків і найширших верств населення зростали саме на публікаціях "Всесвіту". На базі часопису була створена потужна школа українського перекладу і перекладознавства, яка й досі є неперевершеною в Україні» [12].

Стосовно саме свого електронного варіанту редакція стверджує:

«Величезний досвід "Всесвіту", який виходить нині на якісно новий етап розвитку, потребує радикального розширення аудиторії, рівно ж і фахівців, які продовжили б розвиток часопису. Важливим є залучення молодого покоління читачів з найширших професійних аудиторій як в Україні, так і за кордоном, студентів та науковців-україністів і славістів, а також і діаспорян зі Сходу і Заходу, які спілкуються зі світом і Україною переважно через Інтернет і комп'ютер.

Найширше спілкування дасть можливість не лише підвищити професійний рівень самого журналу, але й згуртувати навколо нього й розвинути школу українського художнього перекладу та літературного редагування, які нині зазнають відчутних системних втрат через відхід старшого покоління і брак кадрів покоління молодшого. Тому всесвітяни щиро сподіваються на розширення своєї читацької і професійної аудиторії, зокрема завдяки створенню власної інтернет-дільниці» [12].

 

Якість контенту

 

Якість контенту веб-проекту, в комплексному аналізі сайту є найбільш важливим критерієм оцінки матеріалів.

 

Неважливо, з якою метою приходить користувач у Мережу: що б він не шукав - збірник документів  або нових знайомств і розваг - він шукає, насамперед, інформацію. Пропонована інформація, що характерно, може бути виражена практично в будь-якому вигляді, який здатний передаватися за допомогою існуючих технологій Мережі. Таким чином, у залежності від спрямованості тематики та загальної концепції проекту, домінувати на сайті (тобто виступати в якості основного контенту) може як текст (статті, книги, огляди, посилання з анонсами або коментарями, новини, плітки і т. д.), так і графіка та / або анімація (фотогалереї, веб-виставки, ігри та ін.) [54]. Оскільки ми аналізуємо віртуальні ЗМІ, то нас, насамперед, цікавить їх текстове наповнення.

 

Газета «Друг читача» переважно публікує такі матеріали:

• інтерв’ю (переважно з сучасними російськими та українськими письменниками: Юрієм Андруховичем, братами Капрановими, Сергієм Жаданом, Андрієм Хадановичем, Дмитром Биковим, Оксаною Забужко, творчою групою Генрі Лайон Олді та ін.; у рубриці «Непересічний читач» опубліковані інтерв’ю з відомими читачами: Ольгою Герасимюк, Ольгою Сумською, Дашою Малаховою та ін.);
• новини (повідомлення стосовно останніх літературних подій; наприклад, заборона 58-го тому «Великої енциклопедії» через статтю про Чечню, інформація про презентацію книги Леоніда Кучми «Зламане десятиліття» та інші новини, що постійно оновлюються);
• огляди («ТОП-10 книжкових подарунків до 8 березня», «Недописані книжки», «ТОП-10 подарункових книг для дітей», «Літературні розіграші», «Буккросинг – колообіг книжок у природі» та ін.);
• репортажі («Мертві книгарні помстяться владі», «Вірші, музика і слем «Сліва-фесту», «Урочистий гаплик? – два погляди на Мінську виставку» та ін.);
• рецензії («Пухнасті» вірші для малят» - рецензія на книжку Івана Андрусяка «М’яке і пухнасте», «Посібник із виходу з темряви» - рецензія на книгу Еви Гата «Три чесноти, або казка по оріхалк»,  «Філософія наукової фантастики» - рецензія на книгу Клайва Стейплза Люїса «Космічна трилогія: За межі Мовчазної планети. Переландра» та ін.);
• портретні нариси (розділ «Постать»): «Джеймс Баррі: батько шести дітей, включно з Пітером Пеном», «Лопе де Вега: геніям можна все!» та інші матеріали о відомих особистостях;
• статті (розділи «Аналітика», «Друг видавця»): «Український книжковий ринок – справа ентузіастів, а не бізнесменів», «Біблія удесятеро гірша за Лоліту?», «Хто гідний «нобелівки»?», «Російські книгарні: смерть від оренди. Доповідь Роскомпєчаті», «Бюджет 2010: Книжку помилували, але на олівець взяли»;
• фейлетони (розділ «Здібні булочки»): «Героїчні гарбузи» - розповідь про політичні промови, «Рученьки-ніженьки, лагідні очі…» - про смішні моменти у сучасній рекламі та інші; «Друг читача» широко використовує рідкий жанр фейлетону;
• гороскопи (розділ «Книжковий гороскоп»);
• передруки видання «Сучасність» на літературні теми: «Юрій Клен – «неокласик» чи «пост неокласик»?», «Симфонізм Павла Загребельного», «Незвичний об’єкт лексикографічного опрацювання» та ін..;
• художні твори (розділ «Дегустація»): Анатолій Костецький - казкова повість «Хочу літати», Брати Капранови – уривки з «Клаузула як секретна зброя політтехнолога. Словник політичних рим», Марина та Сергій Дяченки – «Vita Nostra» та ін.

 

На «головній» сторінці надруковані усі останні матеріали. Вони розподілені по рубриках і розміщені на окремих сторінках. Кожний матеріал супроводжує фото. Ще на сайті працює «пошук», за допомогою якого можна легко знайти матеріали на цікаву для читача тему. Усі матеріали написані простою, зрозумілою для більшості читачів мовою. Привертають увагу цікаві заголовки. Наприклад, «Емілі Дікінсон: наполовину стара діва, наполовину — допитливий троль», «Режисер Володимир Тихий: “Герой нашого часу” Лєрмонтова абсолютно програє Тому Сойєру», «Слава брехунам, які творять історію».

 

Загалом матеріали видання «Друг читача» характеризуються наступними рисами:

1. грамотність;
2. довірчий стиль;
3. гарна структура викладу;
4. поділ за жанрами [15].

 

Журнал «Всесвіт» з початку власного створення вирізнявся гарною змістовною частиною. Саме на його сторінках були вперше надруковані українською мовою переклади романів "Сто років самотності" Габріеля Гарсіа-Маркеса, "Love Story" Еріка Сіґела, "Хрещений батько" та "Останній дон" Маріо П'юзо, "Бунт розуму" Ірвінґа Стоуна, "Звіроферма" Дж. Орвела, класику Кафки, Цвайґа, Беккета, Фолкнера, Джойса, Гемінгвея, бестселери Крісті, Кінґа, Гейлі, Доктороу, Відала, Кардіналь.

 

 Електронна версія  журналу містить:

• Публікації та відгуки про «Всесвіт» у ЗМІ (зокрема публікації у газеті «День» та «Дзеркало тижня»);
• Новини;
• Полеміку щодо перекладу Олесем Кульчинським роману Орхана Памука (у розділі «Полеміка: дискусія на снігу»);
• Старі обкладинки журналу;
• Змісти чисел «Всесвіту», які повністю віддзеркалюють публікації його паперового варіанту починаючи з 2001 року.

 

У паперовому варіанті «Всесвіту» на першій сторінці — назва часопису, номер і дата, вказано, з якого часу і ким він видається. А далі розміщені різноманітні рубрики. В електронному варіанті на кожній сторінці з номером «Всесвіту» подається список рубрик цього випуску, а по правий бік розміщено зображення обкладинки.

 

Рубрики журналу «Всесвіт»:

 

1. Новітня література.

Рубрика знайомить читачів із найновішими творами, що вийшли з-під пера зарубіжних авторів буквально цього року.

2. Література XX сторіччя.

Розділ подає переклади психологічних, сентиментальних, політичних, науково-психологічних, пригодницько-детективних творів, а також добірки поезій як сучасних зарубіжних авторів, так і митців слова XX століття в цілому.

3. З минулих літ.

У розділі подаються твори, які раніше не друкувались в СРСР через заборону, в основному як декадентсько-занепадницькі.

4. Скарбниця.

Розділ знайомить із новими українськими перекладами добре відомих авторів.

5. Акценти сучасності.
6. Свідоцтва епохи.

Тут друкуються уривки з творів видатних політологів і публіцистів, що висвітлюють болючі проблеми XX століття.

7. Україніка.

Рубрика подає інформацію про зарубіжну україніку в широкому часовому діапазоні від найдавніших часів до сучасності, а також публікує статті та нариси про історичні, культурні й літературні зв'язки України з різними країнами світу.

8. Світ ідей.
9. Письменник. Література. Життя.
10. Шляхи мистецтва.
11. Країни. Міста. Люди. Факт за фактом.

У цій рубриці подається широка панорама культурно-мистецького й громадсько-політичного життя сучасного світу.

12. Поезія.
13. Проза. Драма.
14. На закінчення номера.
15. Непостійні рубрики (наприклад, «Новини культури», «Сучасне німецьке оповідання», «До 165-річчя Фрідріха Ніцше» та ін.).

 

За 2009-2010 роки на даний момент вийшло 8 номерів «Всесвіту». Їх електроні версії містять постійні рубрики:

1. «Новітня література»: роман Джейсона Джонсона «Аліна», оповідання Хуліо Кортасара «Південна автострада», фрагменти з поеми Мікаеля Ґлюка «Перший день творіння», повість Ван Ани «Дядечкова історія», поезії Стенлі К’юніца і т.д.;
2. «Письменник. Література. Життя.»: Юрій Микитенко «Аліна»: віртуальна реальність сонячного затемнення», Дмитро Дроздовський «Туманність Бі-Бі-Сі»,  Юрій Микитенко «Острівна держава Бориса Акуніна», Ольга Токарюк «Від перекладача «Загадкового вогника королеви Лоани», Юсуф Азізі «...Іран оточений залізною завісою з усіх боків», Хусто Ліпе Моралес «Маріо Варґас Льйоса відстоює ідею створення музею пам’яті» та ін.
3. «Україніка»: Роман Воронка «Коли воскресла Україна (Фрагменти спогадів)», Маріанна Сороневич «Некоректні стереотипи у ставленні до трудової еміграції», Євген Пащенко «Зарубіжна україністика — як її наблизити до України?» і т.д.
4. «Скарбниця»: Дмитро Дроздовський «Так помирають святі...» (кілька штрихів до портрета     Вільяма Блейка), Карло Гольдоні «Кмітлива красуня Розаура» (комедія), Людвіг Тік «Кіт у чоботях», Абу’Алi Мiскавайг та Абу Хайан ат-Таухіті «Верблюди, які тікають, і собаки, які їх переймають» та ін.
5. «Література ХХ сторіччя»: Жульєн Ґрін «Левіафан» (новела), Карл Айнштайн «Дівчата на селі» (оповідання) та ін..
6. «Поезія»: Фрідріх Шіллер, Шарль Бодлер, Персі Шеллі та ін.
7. «Проза. Драма»: Федеріко Ґарсіа Льорка «Ієгова», Саламан Рушді «Флорентійська чарівниця», Хусто Ліпе Моралес «Почати спочатку» та ін.