Шпаргалка по дисциплине "Журналистика"

- незалежні політичні портрети, аналітичні.

За способом відображення особистості:

- суто аналітичний жанр політичний  портрет – аналізується політична  фігура на тлі політичної біографії (елітна преса)

- портрет політика – увага  на особистість (хто він, інтереси, оточення, характер тощо)

- політичне портретне інтерв’ю  – основою є метод інтерв’ю

- колективний політичний портрет, де політичний лідер у одному ряду з іншими політиками (структура: анкетні дані, стисла характеристика, позиція крізь біографію).

 

За форматом:

• Телевізійний портрет політика
• Політ. портрет-книга (Ю. Лузанов «Третій президент» про Кучму, В. Николаева «Прикоснись к судьбе» про Януковича і «Жизнь под знаком факториала»
• Збірка політ. портретів («О них говорят» - про закордонних політ. лідерів)
• Газетно-журнальні матеріали

За об’єктом зображення:

• Власне політ. портрет, персонажем якого є вітчизняний політик («Дзеркало тижня», «Фокус», «Кореспондент», «Главред», «Обозреватель»)
• Міжнародний політичний портрет – міжнар. політ. діяч-сучасник
• Історико-політ. портрет – вітчизняні та зарубіжні політики в історії політики

-анкета (+справка для заруб.)

-коротка монографія

-прогноз

-цитата для самох-ки

За способом відображення особистості:

• Власне політ. портрет, в якому аналізується власне політ. фігура
• Портрет політика (відтворюється особистість)
• Політ. портрет-інтервю (відтворення персони шляхом діалогу)
• Колективний політ. портрет (політик відтвор. у певному політ. ряді)

За критерієм об’єктивності:

1) замовні політичні портрети, що виступають як відкрита  чи прихована політична реклама; 2) незамовні політичні портрети, що виступають у якості авторського незалежного дослідження політичної постаті на тлі політичної ситуації.  (А.Акара)

На підставі емпіричного матеріалу і типології В. Шкляра за способом відображення особистості виокремлено: політичний портрет (в ньому політик розглядається як представник політичної сили, ідеології, зі своїм бізнес-ресурсом, бізнес-інтересом) та портрет політика (політик зображується як особистість у контексті загальнолюдських цінностей, поглядів, особистого життя, уподобань).

 

36. Політичний портрет  і портрет політика : спільне і  відмінне. Політичний портрет і портрет політика має такі спільні риси:- головним зображенням є об’єкт – тобто політик- текст – це аналіз

- можливі передбачення щодо  подальшої долі політика.Але у той же час це два протилежні жанри. У портреті політика основним є аналіз його політичної біографії, висуваються факти на тлі гострих, актуальних політичних проблем, що в першу чергу стосуються його. Аналізується його політичне оточення, його опоненти, можливе порівняння з іншим політиком. Але лише у політичному світлі.Портрет політика ставить перед собою за мету: аналіз людини як політика починаючи з самого дитинства. Простежується формування його характеру, поглядів на життя та на політику крізь усе життя. Змальовуються певні моменти з біографії, які можливо потім відбилися у житті та діяльності політика. У портреті політика є два персонажі: автор і політик. На перший план висувається його минуле життя, його хобі, інтереси тощо. Головне питання жанру: який він?

"Створюючи політичний портрет, автор зосереджує увагу на  політичній характеристиці особистості. Портрет політика - це не обов'язково  виклад його політичних поглядів  і дій в динаміці.Портрет пол. – публ. Жанр, у якому створ. Образ політ. Діяча на тлі особистого життя. Має відтвор. Індивідуальність, світогл. Цінності, основні риси х-ру.

Домінанта духовного світу (внутрішній портрет) політика - його політичний світогляд, концептуальні підходи до проблеми влади, суспільства, особистості, участь у справах держави, визначення форм, завдань, змісту державної діяльності. В політичному портреті людська індивідуальність поступається місцем політичному єству особистості, тобто домінуючий бік твору - політика як основна, професійна форма діяльності..." . Тут, до речі, слід сказати, що якщо портрет політика може бути написаний і у формі нарису (есе чи зарисовки), і у формі статті, і у формі інтерв'ю, то політичний портрет у жодному разі не послуговується художньо-публіцистичними жанрами (хоч і не відмовляється від стилістичних прийомів, образності, тобто елементів художності, без яких тканина твору - мова є блідою і непринадною).політичний портрет  - в ньому політик розглядається як представник політичної сили, ідеології, зі своїм бізнес-ресурсом, бізнес-інтересом; портрет політика - політик зображується як особистість у контексті загальнолюдських цінностей, поглядів, особистого життя, уподобань.

 

37. Біографічний  метод у портреті політика : вибір  фактів та інформаційних джерел- біографічна інформація (від шкіл, характеристик, автобіографії, біографії про нього, книги тощо)

- всі інтерв’ю перечитати і  знати

- оточення (від самого дитинства, школи, університету, початкової роботи  тощо)

- особисте інтерв’ю.

Без біографічного матеріалу не обходиться жоден портретист. Найбільш доцільно при складанні політичного портрета використовувати метод аналітичної інтерпретації біографічних даних, контактів, зв'язків, а також інших форм політичної активності лідера.Можна визначити кілька найбільш поширених підходів до організації біографічного матеріалу: • Повне відтворення біографії з елементами характеристики та узагальнення (недосконалість цього підходу в тому, що, як правило, не окреслюється життєдіяльність героя та його характер; біографічний факт стереотипізується та стандартизується; здебільшого основні біографічні дані вже відомі широкому загалу; цей підхід найбільш ефективно застосовувати до маловідомих персонажів).• Інтерпретаційне відтворення (автор, спираючись на знання фактів, узагальнює, характеризує, створює версію характеру, відтворює психологічний контур Особистості в образній системі; складність цього підходу полягає в тому, що читач може не знати тих біографічних фактів, що лягли в основу психологічного аналізу та висновків-узагальнень, і, відповідно, певна частина тексту й контексту буде йому незрозумілою).• Стиснуте відтворення біографічного факту у вигляді хроніки, довідки, досьє в поєднанні з характеристикою-інтерпретацією (сьогодні це оптимальна форма в умовах такого інформаційного засилля; Вікіпедія — найбільш яскравий приклад; однак щоб відбувся портрет, хроніка має супроводжуватися яскравим нарисом чи портретною замальовкою, тільки за таких умов буде досягнуто баланс інформативності, змістовності, психологізму, емоційності та естетизму).

 

38. Композиційно-змістові  елементи портрета політика. Обов’язково:

- політична біографія (коли обирався  вперше, яка партія, куди переходив)

- бізнес інтереси ( простежити дії  і чому так)

- політичний ресурс (наявність  ідеології)

- політичний електорат

- джерела зовнішнього чи внутрішнього тиску

- власне особистість ( характер. Інтереси, хобі, якісь моменти)

- намагання зробити прогноз.

На перший план висувається дитинство і формування політика як людини, його характер, а потім за допомогою слів і певних фактів біографії простежити формування цієї людини як політика.

Тип композиції:

-континуальна(суцільна)

-окремо – епіграф

1 шлях – хроніка біографії

2 шлях – асоціат. Композиція  гіпотезного х-ру

-особиста біографія;

-світоглядні позиції

-розуміння філос. особл. влади

-х-ка близького оточення

-замальовки побуту і відпочинку

 

39. Обов язкові  елементи політичного портрета. Для політичного портрета використовується офіційна біографія, політичні програми різних років, витяги із засідань партії, відео засідань Верховної Ради України, телепрограми з участю політика, УСІ надруковані інтерв’ю, власне інтерв’ю, коментар експерта – політолога, коментар опонента, дані соціальних інститутів, щоб сформувати уявлення про рейтинг вашого політичного персонажа.

Обов’язковим у політичному портреті є політична біографія. Тобто змалювання образу політика, усі його невдачі та, навпаки, перемоги. Усі конфлікти, скандали, але головне, щоб інформація була перевірена.

Найбільш типовими (певною мірою, обов’язковими для деяких форматів ЗМІ) елементами портретного колажу є:

• біографічна довідка/хроніка;

• портретний нарис/зарисовка (методи: опису, узагальнення, інтерпретації, образного осмислення);

• блок мемуарних свідчень;

• блок автобіографічного матеріалу;

• блок цитат (із супровідного документального матеріалу: історичні матеріали, виписки з архівів, соціальні, професійні анкети, атестати і т. п.);

• блок із матеріалів преси. (деякі – лише для історико-політичного портрету)

Особливість портрета політика - це ускладнення цієї форми завданням політичного прогнозу.

Французькі журналістикознавці дають такі характеристики портрета:

" 1. Добре виписаний портрет  має залишати у читача враження, ніби він особисто познайомився  з людиною, ім'я якої йому давно  відомо.

2. Персонаж портрета має бути  присутнім з перших рядків  тексту і не зникати з жодного  абзацу. Розповідь має містити багато цитат, сценок з життя, влучних зауважень.

3. Жанр передбачає, щоб автор  зустрічався з персонажем особисто, а попередньо назбирав на нього  гарне досьє...

4. Виписати портрет - це відшукати  ті риси, які максимально точно  окреслюють персонажа..."

У міжнародному політичному портреті має бути довідка, в ліді вказано, чому про цього політика пишуть.Вітчизняного: 1. принцип анкетності (навести основні біографічні дані), 2. політична біографія. 3. Трохи «стьобу».

Зарубіжного: довідка (що це за людина, чим вона займається, які має досягнення (чому є привід зробити її політичний портрет) 2. чому про неї варто писати, 3. політична біографія 4. коротка характеристика/коментарі

 

40. Структура політичного  портрета у тижневиках "Фокус", "Кореспондент".

Широко використовується метод колажування, який відтворюється як на рівні композиції (набору й організації змістових елементів), так і на графічному рівні (врізи, «стакани», розбивка на підрозділи, використання ілюстративного матеріалу заради збереження семантичної єдності й пластичності колажованого матеріалу).

 

41. Політико-психологічний  аналіз у політичному портреті.

Вивчаючи психологічний портрет лідерів і впроваджуючи результати аналізу в практику політичного життя на різних рівнях, можна домогтися багатьох позитивних рішень, дій політиків. Керівник проекту "Психологія політичного лідерства" О. Єгорова виокремлює прийоми, які застосовуються при створенні психологічного портрета політика: реєстрація певних лексичних одиниць у промовах; визначення його потреби у владі, досягненні поставленої ним мети; докладне вивчення біографії; аналіз поведінки політика у стресових ситуаціях; встановлення ознак невротичної поведінки тощо. Політико-психологічний аналіз особи лідера дає змогу уявити його тип. Так, американський політик ідентифікує себе зі своїм народом, його соціальними осередками. Наші ж політики мислять загальними категоріями, їх тип ще не склався. Вони оточують себе лояльними радниками, друзями, не вдаються до послуг експертів.

 

42.Способи розкриття характеру в портреті політика.

 

43. Політичні портрети-книги  Д. Чобіта, Ю. Рогози. Дати характеристику  методів творення політичних  образів.Для втілення суб'єктивної позиції використовується, як своєрідний прийом, белетризація. Його реалізував Р. Лоза (псевдонім Рогози) в політичному портреті Ю. Тимошенко "Невыполненный заказ" (одразу ж слід зазначити, що подібні портрети є продуктами масового вжитку, розрахованими на широке і невибагливе коло читачів). Белетристичні сюжети (сюжети в белетристиці є остовом, на відміну від композиції у публіцистичних текстах), як відомо, будуються на інтризі, яка в наведеному портреті має такий вигляд: він як знаменитий, відомий автор отримує замовлення від олігарха X на антипортрет Ю. Тимошенко (звісно, заради гонорару). Але під час знайомства з героїнею автор настільки захоплюється рисами політика і жінки, що не зважає на власний зиск і від замовлення відмовляється. Спочатку автор стоїть на позиції недовіри, сумніву і скептицизму (тобто уособлює в собі ставлення народу до сьогоднішніх політиків), але крок за кроком він переконується в чеснотах Ю. Тимошенко. І, відповідно, якщо такий скептик, як автор (а таким він створив своє авторське "я" в тексті) пересвідчився (на очах у читача), що саме Ю. Тимошенко здатна змінити державний розвій на краще, то й читач змушений у цьому переконатися. У портреті авторське "я" було не тільки правомірним персонажем, але й трохи міфологізованим й метафоричним, що мало прислужуватися задумові. На мовленнєвому рівні це реалізувалося так: "Джеймс Бонд", "модный писака", "коммерческий и циничный", "крутой парнишка", "мастер слова", а героїня – "красивая й хрупко-юная", "глаза цвета спелого каштана", "сильная женщина", "украинская принцесса". Романтична авантюрність персонажів – типова для сучасних детективів. Використана вона була нетипово у політичному портреті, але на низькому естетичному рівні (примітивні художні прийоми і заштампована мова). Крім портретів зі схвальними суб'єктивними авторськими позиціями, на інформаційному ринку представлені політичні портрети-книги різко викривального, засуджуючого характеру. Такі, наприклад, як "Нарцис" і "Свистун" Д. Чобіта. Композицію двох цих портретів автор побудував на антагонізмі. Він спростовує факти, відомі загалу, фактами, які були приховані, але які автор знайшов і показав, щоб встановити правду. У "Нарцисі" Д. Чобіт наводить неоднозначні факти з біографії політика: співпраця батька В. Медведчука з німцями під час війни; кримінальна справа, порушена проти В. Медведчука в студентські роки; невдалий захист В. Стуса; політичні й бізнесові інтриги навколо лідера СДПУ (о); недбала дисертація. Викриваючи приховані від загалу факти, автор запевняє читача, що такий політик і така людина не має жодного права бути ані в політиці, ані на верхівці влади. Позиція автора є відверто осудливою щодо свого героя (антигероя), різкою та упередженою. Він використовує на мовленнєвому рівні двозначності, експресивну лексику, риторичні запитання, звертання, евфемізми. Аналіз підмінює емо-ціями і послуговується методом так званого вибіркового свідчення. Тобто робить висновки на підставі одиничних суджень (уривків з офіційних джерел, сумнівних свідчень і т. д.). Ця позиція прямо пов'язана з авторським образом (тобто "я") ошуканого громадянина, який вимагає справедливості, і заради цієї справедливості викриває свого героя. Відповідно, емоційність і експресивність умотивовані стилістично і націлені впливати не на розум і логічне мислення читача, а на його емоції. Інший портрет Д. Чобіта "Свистун, або Чи можна політичного банкрута обирати керівником держави?" (портрет Л. Кучми) ані позицією, ані методами творення не відрізняється від "Нарциса". Така ж антагоністична композиційна побудова, експресивна манера викладу, агресивність насаджуваної читачеві точки зору.