Аналіз нормативно-правових актів України стосовно аналізу можливостей встановлення обмежень і обтяжень прав на земельну ділянку

Стаття 735. Забезпечення виплати ренти

1. У разі  передання під виплату ренти  земельної ділянки або іншого  нерухомого майна одержувач ренти  набуває право застави на це  майно.

2. Платник  ренти має право відчужувати  майно, передане йому під виплату  ренти, лише за згодою одержувача ренти.

У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти.

3. Виплата  ренти може бути забезпечена  шляхом встановлення обов'язку  платника ренти застрахувати  ризик невиконання ним своїх  обов'язків за договором ренти.

Стаття 736. Відповідальність за прострочення виплати ренти

1. За прострочення  виплати ренти платник ренти  сплачує одержувачеві ренти проценти.

Стаття 737. Форма і розмір ренти

1. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти.

2. Розмір  ренти встановлюється договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти.

Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 738. Строк виплати ренти

1. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Стаття 739. Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти

1. Платник  безстрокової ренти має право  відмовитися від договору ренти.

Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

2. Договором  ренти можуть бути встановлені  умови здійснення платником безстрокової  ренти відмови від договору  ренти.

3. Договір  ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

Стаття 740. Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти

1. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник  безстрокової ренти прострочив  її виплату більш як на один  рік;

2) платник  безстрокової ренти порушив свої  зобов'язання щодо забезпечення  виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

2. Одержувач  безстрокової ренти має право  вимагати розірвання договору  ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

Стаття 741. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ренти

1. Якщо договором  ренти не встановлені правові  наслідки розірвання договору  ренти, розрахунки провадяться залежно  від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно.

2. Якщо майно  було передано у власність  платника ренти безоплатно, у  разі розірвання договору ренти  одержувач ренти має право  вимагати від платника ренти  виплати річної суми ренти.

3. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

Стаття 742. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату безстрокової ренти

1. Ризик випадкового  знищення або випадкового пошкодження  майна, переданого безоплатно під  виплату безстрокової ренти, несе  платник ренти.

2. У разі  випадкового знищення або випадкового  пошкодження майна, переданого за  плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Стаття 743. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк

1. У разі  випадкового знищення або випадкового  пошкодження майна, переданого під  виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється  від обов'язку виплачувати її  до закінчення строку виплати  ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Законодавство часто не розрізняє термінів «обмеження» та «обтяження», іноді вони вживаються як синоніми (див., зокр., гл.18 ЗКУ «Обмеження прав на землю», де фактично йдеться про обмеження та обтяження). Різні погляди з приводу змісту та співвідношення згаданих понять існують і в спеціальній літературі1.

Цивільне законодавство вживає термін «обтяження» і навіть пропонує його визначення. Відповідно до ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів». Очевидно, заборона здійснення певної правомочності може розглядатися і як обмеження права.

Термін «обтяження» щодо рухомого майна визначається як «право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна» (ч.1 ст.3 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Аналіз законів України

Закони України, які регламентують питання обмеження та обтяження на земельну ділянку:

• Закон України «Про державний земельний кадастр»
• Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
• Закон України "Про природно - заповідний фонд"
• Закон України "Про охорону культурної спадщини"
• Закон України "Про трубопровідний транспорт"
• Закон України "Про транспорт"
• Закон України "Про залізничний транспорт"
• Закон України "Про телекомунікації"
• Закон України "Про електроенергетику"
• Закон України "Про гідрометеорологічну діяльність"
• Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"
• Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
• Закон України "Про питну воду та питне водопостачання"
• Закон України "Про курорти"
• Закон України "Про використання атмосферного повітря"
• Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"
• Закон України "Про видобування та переробку уранових руд"
• Закон України "Про основи містобудування"
• Закон України "Про архітектурну діяльність"
• Закон України "Про планування та забудову територій", 
• Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"
• Закон України "Про іпотеку"
• Закон України "Про оренду землі"

ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановили відмінний порядок реєстрації «обмежень» і «обтяжень»: обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч.3 ст.111 ЗКУ, ст.4 та ін. ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), в той час як обмеження у використанні земель підлягають державній реєстрації в державному земельному кадастрі (ч.ч. 3, 4 ст. 111 ЗКУ), з такою реєстрацією пов’язується їх чинність, окрім випадків, коли обмеження встановлено «законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами» (ч.4 ст.111 ЗКУ).

На перший погляд, розмежуванню «обмежень» та «обтяжень» мало б слугувати вміщення вичерпного переліку «обмежень» до ч. 2 ст.111 ЗКУ:

«а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.»

Втім, спроба розмежуванняя «обмежень» та «обтяжень», як видається, виявилася невдалою. Принаймні частина з наведених «обмежень» насправді складає зміст земельних сервітутів, які ст.4 ЗКУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо віднесені до «обтяжень» прав на землю. Одночасна їх класифікація як «обмежень» може породити лише зайві проблеми на практиці. На наш погляд, для виникнення таких «обмежень-обтяжень» цілком достатньо їх реєстрації як «обтяжень» відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», додаткова реєстрація як «обмежень» у Державному земельному кадастрі не відповідає їх природі і є зайвою.

 

 

 

 

 

1.3. Аналіз постанов Кабінету  Міністрів України

В даному курсовому проекті розглянуто такі постанови:

• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.96 N 135 "Про затвердження правил охорони ліній електрозв'язку"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209 "Про затвердження правил охорони електричних мереж"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.99 N 2262 "Про затвердження порядку встановлення охоронних зон навколо об'єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режиму їх використання"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.99 N 1284 "Про Порядок охорони геодезичних пунктів"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209 "Про затвердження правил охорони електричних мереж"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.96 N 502 "Про затвердження порядку користування землями водного фонду"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 347 "Про затвердження порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 318 "Про затвердження порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць"

У правовій доктрині існує підхід, за якими обтяженнями є будь-які права на земельні ділянки речового характеру, окрім права власності, тоді як обмеження - це звуження меж суб’єктивного права, яке не випливає із речового права іншої особи. Саме із такого підходу, відзначаючи його умовність, при викладенні матеріалу даної теми будемо виходити і ми.

Слід звернути увагу, що правила про обмеження прав на землю складають значну частину земельно-правового регулювання. Наявність значної кількості обмежень прав на землю обумовлена специфікою землі як об’єкта права.

Ще римському праву були відомі обмеження права власності на земельні ділянки, у тому числі такі, що випливали із прав інших осіб. Так, право власності на публічні дороги обмежувалося правом всіх і кожного пересуватися по них, переміщувати вантажі та худобу (Дігести Юстиніана). Власники приватних доріг також у певних випадках повинні були надавати їх «для всіх і кожного». Аналогічний режим поширювався на ріки.

Власник будівлі повинен був залишати навколо неї вільний простір у 2,5 фути шириною для запобігання пожежам (фрагмент 5 титулу 13 книги 47 Дігест). Існували правила щодо форми будівель, встановлювався обов’язок підтримання їх у пристойному та справному вигляді (фрагменти 46 та 58 титулу 2 книги 39 Дігест)5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Аналіз наказів Державного  агентства земельних ресурсів України та інших відомств

- Наказ МОЗ України від 19.06.96 N 173 "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів"

- Наказ МОЗ України від 01.08.96 N 239 "Про затвердження Державних санітарних правил та норм"

- Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України"

- ДБН Б. 2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень"

- ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"

- ДБН Б. 2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств"

- ДБН Б.2.4-4-97 "Планування і забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств"

- Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок

Важливою складовою кадастрових зйомок с встановлсння меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обтяження щодо використання землі. Місця розташування обмежень у використанні земель мають позначатися в натурі (на місцевості) інформаційними знаками встановленого зразка. В той же час, форми та вили таких знакків переважно регулюються різноманітними ненормативними актами, галузевими стандартами різних органів влади. Наприклад, декілька форм водоохоронних знаків визначено відомчими будівельними нормами Держкомводгоспу ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ». форму знаків для позначення охоронних зон магістральних трубопроводів визначено ДСТУ 4329-2004 «Магістральні трубопровода. Знаки позначання трас. Загальні технічні вимоги. Правила застосовування» тощо.