Проблемы и перспективы привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины

Регулювання ввезення та вивезення іноземних  інвестицій в Україну. 
 Законодавство України встановлює для іноземних інвесторів такі ж (з деякими виключеннями) умови для інвестування, як і для вітчизняних інвесторів, а також певні додаткові гарантії та інвестиційні стимули. Зокрема, визначаються умови для здійснення ¬ ня інвестиції, форми інвестицій, об'єкти інвестиційної діяльності, державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Зазначимо відразу, що з метою максимального використання гарантій, наданих законодавством іноземним інвесторам в Україну, рекомендується всі іноземні інвестиції при їх внесенні реєструвати. 
 Основні умови здійснення інвестиційної діяльності в Україні, незалежно від національності інвесторів, визначені в Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року. Особливості регулювання іноземних інвестицій передбачені Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 (Далі - Закон про інвестиції) , главою 38 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» Ряд інших законів та підзаконних нормативних актів в тій чи іншій мірі регулюють порядок здійснення іноземних інвестицій.

Закон про  інвестиції визначає іноземні інвестиції як цінності, які іноземні інвестори  вкладають в об'єкти інвестиційної  діяльності відповідно до законодавства  України з метою отримання  прибутку або досягнення соціального  ефекту. Підприємством з іноземними інвестиціями, відповідно до Господарського кодексу і Закону про інвестиції, визнається підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менше 10% [6, с.15]. 

Іноземні  інвестори мають право здійснювати  інвестиції на території України  у вигляді іноземної валюти, рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями. Серед форм здійснення іноземних інвестицій Господарський  кодекс передбачає наступні:

1) створення  підприємств спільно з українськими  юридичними та фізичними особами,  або придбання частки в діючих  господарських організаціях;

2) створення  іноземних підприємств на території  України, філій або інших структурних  підрозділів іноземних юридичних  осіб або придбання у власність  діючих підприємств;

3) безпосередньо  придбання нерухомого або рухомого  майна, або придбання акцій  чи інших цінних паперів;

4) придбання  самостійно або за участі громадян  чи українських юридичних осіб  прав користування землею та  використання природних ресурсів  на території Україні;

5) господарська  діяльність на основі угод  про розподіл продукції;

6) придбання  інших майнових прав [41].

Іноземним інвесторам законодавство передбачає ряд гарантій для захисту їхніх  інвестицій, зокрема:

1) незмінені  законодавства щодо іноземних інвестицій протягом 10років; 
 2) захист від примусового вилучення (націоналізації) інвестицій, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб; 
 3) відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих в результаті дій державних органів України; 
 4) повернення не пізніше шести місяців з дня припинення інвестиційної діяльності інвестицій в натуральній формі без сплати мита або у валюті інвестування; 
 5) безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутку в іноземній валюті, отриманої на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій [41].

Згідно  Закону про інвестиції майно, яке  ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Реєстрація  іноземних інвестицій

 Як випливає зі ст. 13 Закону про інвестиції, іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації. Незареєстровані інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим законом. 
 Процедура такої реєстрації встановлено Положенням про реєстрацію іноземних інвестицій від 7 вересня 1996 Згідно з положенням для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор подає до органу державної реєстрації інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції з відміткою податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення; документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції та її вартість, а також підтвердження оплати за реєстрацію. [6, с 12].

Законодавство України гарантує, що в разі припинення інвестиційної діяльності, іноземний  інвестор має право на повернення своїх інвестицій в натуральній  формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням  можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також  доходів з цих інвестицій в  грошовій або товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності. 
 Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів також гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. 
 

 

2. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

2.1. Проблеми та особливості надходження іноземних інвестицій в економіку України

Під час переходу до системи  ринкових відносин в Україні склалася непроста політична й економічна ситуація. За якої нагальною потребою економіки стає залучення прямих іноземних інвестицій. Натомість  в Україні зафіксовано відтік іноземних інвестицій. І причина  криється не лише в економічній кризі, а й у неналежній увазі держави  до забезпечення реалізації закріплених  у законодавстві гарантій для  іноземних інвесторів. Заважає користуватися  системою захисту інвестицій і надто  високий рівень корумпованості влади. Так, незалежні експерти відзначають: поки ріст української економіки  приносив високі дивіденди, зарубіжні  інвестори закривали очі на корумпованість чиновників різних рівнів. Сьогодні ж  в умовах кризи капіталовкладники  шукають максимальної прозорості інвестиційних  схем, сумніваючись у тому, що українська влада у змозі її забезпечити. У сучасних умовах господарювання в Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях.

 

   Економіка  України має гостру потребу  у прямих іноземних інвестиціях.  У більшості країн світу (США,  Німеччині, Франції, Великобританії, Південній Кореї, Тайвані) каталізатором  інвестиційної активності став  саме іноземний капітал, який  відігравав активну роль у  розвитку й перебудові їхніх  економік [49, с. 63].

 

   За  оцінками провідних спеціалістів  Європи, підприємницький ризик інвестицій  в країну становить 80 %. Саме  він зумовлює незначний потік  прямих інвестицій. Згідно з розрахунками  у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1 %, або в середньому приблизно 5 дол. США на одну особу населення [49, с. 64].

 

   За  останні роки українська держава  значно підвищила свою інвестиційну  активність. Свідченням цього є:  підписання угоди про сприяння  і взаємний захист інвестицій  із понад 70 країнами світу,  укладення більше ніж 50 міжнародних  договорів про уникнення подвійного  оподаткування, ратифіковання Вашингтонської  конвенції 1965 року про порядок  вирішення інвестиційних суперечок  міждержавами та іноземними суб'єктами  господарювання, вступ України у  2008 р. у СОТ.

 

   Завдяки  вжитим заходам приріст іноземних  інвестицій в Україну, починаючи  з 2005 р., становив понад 20 %. Однак  світова фінансова криза, яка  почалась у 2008 р., зруйнувала надії  вітчизняних підприємців на отримання  фінансових надходжень з-за кордону.  Хоча, як видно зі статистичних  даних , іноземні інвестиції в  економіку України все ж не припиняють надходити [28, с. 82].

 

   Протягом 2010 року іноземні інвестори вклали  в економіку України 44708,0 млн.  дол. США. За даними Державного  комітету статистики України  до основних країн- інвесторів, на які припадає більш ніж  10 % загального обсягу прямих інвестицій  належать: Кіпр - 9914,6 млн. дол. США  (22,2 % загального обсягу), Німеччина  - 7076,9 млн. дол. США ( 15,8%), Нідерланди - 4707,8 млн. дол. США (10,5 %) [39].

За 2011 рік  прямі іноземні інвестиції склали 49362,3 млн.дол. США ,   у тому числі:  Кіпр 12645,5 млн.дол. США(25,6%), Німеччина 7386,4 млн.дол. США(15,0%), Нідерланди 4822,8 млн.дол. США (9,8), Російська Федерація 3594,5 млн.дол. США (7,3), Австрія 3423,1 млн.дол. США (6,9) [39].

Як ми можемо бачити за останній рік рівень ПІІ виріс на більш ніж на 4650 млн.дол. США.  

 Основними напрямами вкладання іноземних інвестицій є промисловість, де зосереджено 8873,4 млн. дол. (23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 7618,6 млн. дол. та добувної - 1102,9 млн. дол. , у фінансових установах акумульовано 8106,1 млн. дол. (21,0%) прямих інвестицій (рис. 2.1.) [50, с. 220].  

 В Україні  простежується нераціональний розподіл  іноземних інвестицій між галузями  економіки. Велика увага зосереджена  на інвестування у переробну  промисловість. Незважаючи на  те, що Україна багата на природні  ресурси на добувну промисловість  спрямована незначна частка іноземних  інвестицій.

У нашій  країні існує ряд проблем, які  перешкоджають ефективному залученню  іноземних інвестицій: відсутність  відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійних  кваліфікації підприємців; відсутність  зацікавлених партнерів; нестача привабливих  інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надвисокий рівень інфляції [49, с. 66]

Рис.2.1. Напрями вкладання іноземних інвестицій в економіку України за 2010 рік, млн.дол. США [50, с. 220]

Найбільш привабливими для інвесторів залишаються традиційні галузі економіки. Насамперед, це - металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова  промисловість. Водночас дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика й ін. Проте, незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається іноземними інвесторами  як несприятлива для інвестування країна.   

  В Україні наявні об'єктивні й суб'єктивні чинники, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

1) залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшій співпраці, подаючи запити щодо економічної політики уряду; 

  2) нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

3) повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансові організації під час вкладання коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

4) невирішеність питання щодо надання у приватну власність земельних ділянок під об'єкти, що приватизуються;

  5) темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

6) низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції;

  7) невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв'язок України з іншими країнами [20, с. 158].

Тому головне в проблемі інвестицій - їх ефективність, створення  умов для вкладення в найбільш ефективні, конкурентоспроможні виробництва, що дають швидку віддачу, дозволяють максимально збільшити доходи підприємств, населення та бюджету, обмежити капіталовкладення та інші затрати, що призводять до розбазарювання ресурсів та посилення інфляції.

 

2.2. Інвестиційний ринок України, його учасники

Інвестиційна  діяльність нерозривно пов'язана з  розвитком інституційної структури  інвестиційного ринку. На даний момент склад учасників інвестиційного ринку України можна узагальнено окреслити так:

Українські  підприємства, на виробничій базі яких реалізуються інвестиційні проекти. Вони вкладають свої фінансові кошти в основні фонди.

Інвестори - банки та інші фінансові організації - українські та зарубіжні, що здійснюють кредитування проекту та взаєморозрахунки між його учасниками.

Зарубіжні компанії, що надають технології та обладнання, свої збутові мережі на світовому ринку, управлінський досвід, досвід підготовки та перепідготовки персоналу.

Проектні  та будівельні організації, що забезпечують виконання проектних та будівельно-монтажних робіт.

Адміністрація -державна, регіональна, галузева, місцева, що створює певні умови для  учасників інвестиційного процесу.