Проблемы и перспективы привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Мая 2012 в 00:39, курсовая работа

Краткое описание

Метою курсової роботи є аналіз іноземних інвестицій в Україну.
Для досягнення зазначеної мети передбачається розглянути і вирішити наступні завдання:
-Провести теоретичний огляд та аналіз проблеми значення іноземних інвестицій у світовій економіці;
-Проаналізувати сутність і види іноземних інвестицій;
-Розглянути міжнародний та вітчизняний досвід державно-правового регулювання іноземних інвестицій;
-Дослідити сучасний стан і проблеми іноземних інвестиційних процесів в Україні;
-Розглянути проблеми і перспективи активізації іноземних інвестицій в економіку Україну.

Вложенные файлы: 1 файл

ВВЕДЕНИЕ2.docx

— 176.66 Кб (Скачать файл)

Інвестори - фізичні та юридичні особи, у тому числі інституційні інвестори (інвестиційні фонди, пенсійні фонди, довірчі товариства, страхові компанії і т.ін.), що мають вільні кошти.

Посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг з опосередкування діяльності на інвестиційному (фондовому) ринку емітентів та інвесторів.

Держава, яка  шляхом прийняття законодавчих актів та відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування та захисту його учасників.

Учасники  фондового ринку, які на добровільних засадах можуть об'єднуватися в організації, що саморегулюються та набувають статусу саморегульованих в умовах державної реєстрації.

Організації, що саморегулюються, самостійно визначають умови діяльності своїх учасників шляхом встановлення мінімальних стандартів поведінки та етики, стандартів по операціях на фондовому ринку. Держава сприяє створенню таких організацій - учасників фондового ринку. [13, с. 80].

Кожен з  перелічених учасників інвестиційного ринку відіграє певну роль в інвестиційній діяльності, привносячи в неї свій досвід та засоби (природно-географічні, людські, виробничі, інтелектуальні, організаційно-управлінські можливості, фінансові ресурси). Використання цих можливостей вимагає розуміння їх ролі в інвестиційному процесі.

Відсутність у багатьох українських керівників елементарних знань про українські та міжнародні організації, що здійснюють інвестиційну співпрацю з українськими підприємствами, про порядок "доступу" до їх кредитних ліній та вимог, що пред'являються ними, є однією з причин того, що в умовах гострої нестачі інвестиційних ресурсів навіть виділені цими організаціями кредити використовуються далеко не повно.

Зарубіжні інвестиційні інститути:

Інвестиційна  компанія "Нафтоенергоінвест" - є  акціонерним товариством закритого  типу. Засновниками цієї компанії є Українські фірми з іноземними капіталами - Фінансова компанія "Інвелл Україна" та компанія "Нафтоенерго", що здійснює і переробку сирої нафти, і торгівлю нафтопродуктами.

На сьогодні ряд міжнародних організацій надають допомогу становленню ринкових структур у нашій країні, здійснюючи технічне сприяння, підготовку кадрів, консультативні послуги, надаючи кредити і т.ін. Серед них - установи ООН, Європейського Союзу, групи Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та інші. Кожна з цих організацій ставить перед потенційними партнерами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації, про які українська сторона повинна мати уявлення.

Всесвітній  банк - міжурядова установа, котра сприяє економічному розвитку країн-членів.

Основними структурними підрозділами Всесвітнього банку є дві самостійні в юридичному та фізичному відношенні організації: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Окрім МБРР та МАР у групу Всесвітнього банку входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародне інвестиційне гарантійне агентство (МІГА).

Пріоритетними напрямками інвестиційної активності Всесвітнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енергетики, промисловості, охорони здоров'я, розвитку міського господарства, водопостачання, зв'язку.

Майже 90% виділених  позик та кредитів передбачають надання  технічної допомоги, що фінансується Всесвітнім банком.

Технічна  допомога, що фінансується з коштів Всесвітнього банку, включає дві  категорії послуг:

а) інженерно-консультаційні послуги, у тому числі проведення аналізу технічної реальності проекту, проектування та керівництво будівельними роботами;

б) адміністративно-організаційна  допомога, включаючи оцінку визначеної політики та аналіз організаційної структури, сприяння в керівництві, технічну підготовку.

Важливим  елементом технічної допомоги Всесвітнього банку є техніко-економічні обґрунтування, що виконуються при підтримці програми розвитку ООН. Ці роботи нерідко завершуються затвердженням проектів, що фінансуються з коштів МБРР та МАР.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) бувстворений одночасно з Міжнародним валютним фондом за рішенням валютно-фінансової конференції ООН, що відбулась у м. Бреттон-Вуд (Нью-Гемпшир, США) у 1944 р. На даний момент його членами є 152 країни. Згідно з його Статутом основним завданням МБРР є стимулювання економічного розвитку країн, що розвиваються, шляхом надання їм довгострокових позик (як правило, на 15-20 років).

Позики  надаються тільки на виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення країною-боржником та, як правило, під державні гарантії (надання позик не супроводжується умовою використання кредитного капіталу на закупки у певних країнах-членах). Відсоткова ставка, що стягується МБРР при наданні позик, пов'язана з вартістю одержання коштів на ринках капіталу та змінюється кожних шість місяців.

Міжнародна  асоціація розвитку (МАР) була створена у 1960 р. для вирішення тих самих завдань, що й МБРР, але стосовно найменш розвинених країн світу. Членами МАР можуть бути всі країни, що є членами МБРР. Зараз МАР нараховує 138 країн-членів. Основним джерелом, за рахунок якого формується її бюджет, є внески по підписці, додаткові внески розвинених країн-членів та відрахування з прибутку МБРР. МАР надає кредити на умовах, менш обтяжливих для економік країн, що розвиваються, в порівнянні з умовами позик МБРР, частина наданих кредитів безпроцентні. Правом отримання кредитів МАР користуються тільки країни з річним обсягом валового національного продукту на душу населення не вище 650 дол. (у цінах 1988 p.). Безпроцентні кредити МАР надаються тільки урядам країн-членів на строк 35-40 років з пільговим періодом 10 років.

Міжнародна  фінансова корпорація (МФК) - міжнародна фінансова установа, що входить до структури Всесвітнього Банку, але юридичне та фінансове незалежна від нього. Корпорація була створена у 1956 р. з метою сприяння розвитку приватного сектора в економіці. Зараз вона являє собою фінансовий інститут з внесками 147 країн. Окрім власних коштів, МФК для реалізації програм та проектів залучає міжнародний банківський капітал.

Високий міжнародний  авторитет МФК дозволяє їй залучати капітал під найбільш низькими відсотками (7,5-8%). Маржа, яку стягує корпорація при наданні кредиту, становить 0,5%.

На даний  момент МФК - найбільший інвестор у Центральній та Східній Європі: вона фінансує у цьому регіоні світу більше 40 проектів на суму понад 1,5 млрд. доларів.

Міжнародна  фінансова корпорація, як правило, кредитує до 25% вартості нових інвестиційних  проектів, а також до 40% вартості проектів по модернізації. Найбільша  сума, яку вона може інвестувати із власних коштів, - 70 млн. доларів. Прийнявши рішення про патронаж, МФК може залучити кредити з інших джерел.

Найменший розмір кредиту, що надається МФК, - 1-2 млн. доларів. Це означає, що повна вартість заходів щодо реалізації проекту повинна становити не менше 4-8 млн. доларів. Проте МФК розглядає й дрібніші проекти.

Фірми, що кредитуються, зобов'язані подавати щоквартальні звіти та річний фінансовий баланс. В окремих випадках представники МФК входять до складу правління об'єкта, що кредитується [30, с. 407].

Європейський  банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд.екю. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейський інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Директорів. ЄБРР розпочав операції у квітні 1991 р. Штаб-квартира ЄБРР розташована в Лондоні.

Банк  має два оперативні департаменти: «Діловий (комерційний) Банк» та «Банк розвитку». Через «Діловий Банк» здійснюється фінансування проектів приватних та тих, що приватизуються, підприємств. «Банк розвитку» фінансує проекти розвитку інфраструктури ринкової економіки, у тому числі й у банківській сфері.

Пріоритетними напрямками діяльності Банку є: пайові капіталовкладення, надання консультацій, позик для реалізації проектів, пов'язаних з розвитком демократичних інститутів та ринково орієнтованих економік, сприяння розвитку приватного підприємництва у країнах Центральної та Східної Європи: Болгарії, Чехії та Словакії, Угорщині, Польщі, Румунії, СНД та Югославії.

Не менше 60% коштів, що надаються Банком цим країнам, адресується підприємствам приватного сектора та на реалізацію програм приватизації державних підприємств. Значна увага приділяється Банком вирішенню екологічних проблем.

Спектр  послуг, що надаються Банком, включає фінансування програм та проектів, надання довгострокових позик (максимальні строки - 10 років для комерційних підприємств та 15 років для проектів по інфраструктурах), акціонування, надання гарантій та страхування, за винятком гарантій по експертних кредитах та зобов'язань по страховій діяльності. Обсяг коштів, що надаються Банком на здійснення проекту або програми, як правило, не перевищує 35% їх вартості.

При наданні  позик комерційним підприємствам  Банк не вимагає урядових гарантій, але обов'язковою вимогою Банку є повне повернення позикових коштів. Причому, сума платежу містить у собі виплати, пов'язані з ризиком банку при наданні позики.

Зараз Європейським банком реконструкції та розвитку в Україні фінансуються проекти реконструкції аеропорту "Бориспіль" та створення єдиного плодоовочевого ринку в Києві, а також виділені кошти на підтримку малих та середніх приватних підприємств [40].

Участь іноземних інвесторів в економіці України починає  зростати. За мірками зарубіжних інвесторів, українські інвестінструменти приносять  величезні прибутки - деякі 100% річних. Якщо ці інвестори відразу вирішать піти з країни, ринки нерухомості  і акцій обваляться.

Шведська інвестиційна група East Capital спільно з українською  ІК Dragon Capital купила 70% акцій української  компанії «Чумак» - виробника соусів, соняшникової олії та продуктів харчування. За оцінками аналітиків, підприємство обійшлося інвесторам в $ 35 млн.

Інше недавнє придбання East Capital в Україні - 10% акцій банку  «Південний». Скандинави купили міноритарний пакет акцій за $ 80 млн - на 25% дорожче  його ринкової вартості (рахуючи по котируваннях паперів на біржі ПФТС). East Capital спеціалізується на інвестиціях  в країни Східної Європи, Росію, Прибалтику і Україною. Шведи купують акції  компаній (як правило, міноритарні пакети) і через два-три роки перепродують стратегічним інвесторам. Середня прибутковість  інвестицій фондів групи East Capital - 60% річних, сума вкладень в кожен проект - кілька десятків мільйонів доларів (всього під управлінням групи $ 6,9 млрд) [40].

Іноземні портфельні інвестори  вкладають в самі різні українські інвестиційні активи з метою вигідного  перепродажу в майбутньому. В  Україну спекулянти торгують вітчизняною  нерухомістю, землею, акціями та облігаціями  компаній. За мірками зарубіжних інвесторів, українські інвестінструменти приносять  величезні прибутки - деякі 100% річних (у середньому на стільки торік  подорожчала українська земля і  акції на ПФТС). Грають на нашому ринку  в основному великі інвестиційні фонди з Європи, США та Росії, які  оперують мільярдами доларів. З появою в Україні повноцінного валютного  ринку зарубіжні інвестори перенаправлять спекулятивний капітал в операції з інвалютою, а от до ринку нерухомості  іноземці поступово втрачають інтерес.

В Україну іноземців  приваблюють вигідне географічне  положення країни (близькість до Росії  і Євросоюзу), велика чисельність  населення, кваліфікована робоча сила, високий потенціал розвитку сільського господарства і промисловості, велика кількість корисних копалин. Від  цих факторів прямо або побічно  залежить фінансове благополуччя багатьох українських компаній, в які інвестують західні фонди, а також зростання ринку нерухомості і землі. [20, с 368].

Основні гравці на нашому ринку - фонди, що спеціалізуються на ринках, що розвиваються, а також  інвестори, націлені виключно на Східну Європу і Україна, наприклад, невеликі Kazimir Partners, Equest Fund або Alpcot Capital Management. Фонди, розраховані тільки на країни СНД, нерідко  мають в управлінні всього по $ 100 млн. Такі інвестори не гребують угодами  від $ 1 млн на українському ринку  і щорічно вводять в країну до $ 50 млн кожен.

Дуже активні на нашому ринку російські інвесткомпанії: «Альфа Капітал» (представляє інтереси Альфа-Груп російського бізнесмена Михайла Фрідмана), «Ренесанс Капітал» Стівена Дженнінгса, «Трійка Діалог»  Рубена Вардянана, «КИТ Финанс» Олександра Винокурова. Ці компанії відкрили представництва в Україну або працюють через  місцевих посередників (як, наприклад, КИТ Фінанс) і купують дрібні пакети акцій на фондовому ринку або  концентрують від 5% акцій невеликих  промпідприємств для подальшого перепродажу. «Україна також цікавляться  такі фонди прямих інвестицій, як Providence Equity, Warburg Pincus, Advant International, Sigma Bleyzer, Siguler Guff, East Capital», - перераховує фінансовий аналітик ІК «АРТ-Капітал» Сергій Войтюк. Ці фонди купують міноритарні  пакети акцій підприємств, управляють бізнесом спільно з основними  власниками і через кілька років  перепродують оновлену компанію стратегічним інвесторам. Компанії Sigma Bleyzer, наприклад, належать провайдер кабельного ТБ «Воля-Кабель»  і Полтавакондитер, Euroventures - мережа ресторанів «Дрова» та мережа аптек  «Віталюкс». В управлінні фондів прямих інвестицій зазвичай знаходиться від $ 1 млрд до $ 10 млрд, в Україну вони щороку інвестують до $ 100 млн [49].

Якщо в акції та нерухомість  іноземці інвестують цілком легально, то в земельні ділянки - в основному  через підставні компанії, оскільки офіційного ринку землі в Україні  немає. «Деякі інвестори, щоб не возитися з покупкою землі на чорному ринку, вкладають в сотки через акції  компаній», - розповідає брокер ІК «Конкорд Капітал» Анастасія Назаренко. Багато українських аграрних і агропромислових компаній орендують великі наділи землі - до 150 тис. га. «До таких агрокомпаніям відносяться, наприклад, Лендвест і Лендком», - говорить Анастасія Назаренко. Окремим агрокомпаніям вже вдалося оформити право власності на землю. Купуючи акції вітчизняних агропромисловців, інвестори сподіваються, що поступово вартість придбаних паперів зросте - за рахунок зростання вартості землі у володінні компаній.

Информация о работе Проблемы и перспективы привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины