Проблемы и перспективы привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины

Важливою умовою залучення  іноземних інвесторів є вирішення  питання про власність на землю.

В Україну іноземні інвестори  керуються у своїй діяльності більш ніж 70 нормативними актами різного  рівня. Зміни та доповнення, що вносяться  до чинного законодавства, не поліпшують умови інвестиційної діяльності. Іноземним інвесторам дуже важливо, щоб в країні-реципієнті були створені певні умови для їх діяльності. На основі даних проведеного дослідження умов надходження іноземних інвестицій нами розроблена класифікація способів усунення перешкод прямим іноземним інвестиціям, об'єднаних у чотири групи перешкод ПІІ та пропонуються заходи їх усунення.

Серед заходів загального характеру до першочергових відносяться:

1) стабільність політичної  обстановки і довіра уряду;

2) надійність інформаційного  забезпечення;

3) простір дій для  приватного підприємництва;

4) адекватне і прогнозоване  оподаткування;

5) правові гарантії  та гарантії виконання договорів;

6) скорочення ролі бюрократичного  апарату управління, спрощення процедури  видачі дозволів;

7) ліберальний зовнішньоторговельний  режим;

8) можливість користуватися  недорогими послугами інфраструктури, такими як електроенергія, вода, телекомунікації, транспортні дороги, послуги і т.д.;

9) відсутність контактів  з кримінальними структурами  [25, с 90].

Для усунення перешкод вступу зарубіжних інвестицій уряд намагається  поліпшити умови для інвесторів. З цією метою приймаються закони, вносяться зміни і доповнення до діючих. Передбачається, що іноземці будуть мати можливість набуття права  власності на землю. Також створено Агентство сприяння іноземним інвестиціям, але без певних повноважень.

У сфері сприяння надходженню  іноземних інвестицій в Україну  пріоритетними на даному економічному етапі розвитку є наступні питання:

1) право власності на  землю;

2) організація роботи  Агентства сприяння іноземним  інвестиціям, визначення його  функцій;

3) правове забезпечення;

4) податкова система  зниження зборів.

Як показує досвід західних країн, надходження іноземних інвестицій повинні сприяти розвитку економіки  країни, оздоровленню платіжного балансу  за рахунок поточних операцій, технологічному оздоровленню економіки та зростання  досягнень науково-технічного прогресу.

Для створення сприятливого інвестиційного клімату, його стабілізації потрібен тривалий період часу, що буде сприяти розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва, збільшення припливу інвестицій з-за кордону та їх ефективного  використання [21, с 97].

3.3. Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України

Створення сприятливого інвестиційного клімату залежить від ефективності застосування інструментів залучення  інвестицій в економіку України, зокрема, запровадження механізмів розвитку державно-приватного партнерства  для реалізації суспільно значимих інвестиційних проектів в широкій  сфері діяльності, залучення інвесторів на умовах укладання угод про розподіл продукції, розвиток концесійної діяльності, створення індустріальних (промислових) парків тощо.

У сучасних умовах очікувати великого припливу іноземного капіталу в Україну  не доводиться, тому що інвестиційний  клімат залишається несприятливим. Основними перешкодами для іноземних  інвестицій в Україну є: нестабільне  та надмірне державне регулювання; нечітка  правова система; мінливість економічного середовища; корупція: великий податковий тягар; проблеми щодо встановлення чітких прав власності; низький рівень доходів  громадян; труднощі в спілкуванні  з урядом та приватизаційними органами; мінливість політичного середовища; відсутність матеріальної інфраструктури; проблеми виходу на внутрішній та зовнішній  ринки та інші.

У зв'язку з цим, велике значення має  вдосконалення процесу формування інвестиційної політики держави, що може активізувати або стримувати функціонування іноземних інвестицій у національній економіці, регулювати їхні обсяги і  технологічний склад.

Державна політика щодо залучення  іноземного капіталу здійснюється Кабінетом  Міністрів України спільно з  НБУ та регулюється Верховною  Радою України. Неабияку роль в цьому  процесі відіграє Адміністрація  Президента. Указами Президента України  створена певна кількість державних  інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в  Україну. У тому числі:

Національне агентство України з реконструкції і розвитку — завданням якого є участь у формуванні державної політики при взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та установами для залучення кредитів, грантів, міжнародної гуманітарної та технічної допомоги, іноземних інвестицій.

Державний інвестиційно-кліринговий  комітет та Координаційна рада з  питань інвестиційно-клірингового співробітництва  розглядають питання, пов'язані з  залученням фінансових та інвестиційних  ресурсів у рамках інвестиційно-клірингових  відносин. (р Палата незалежних експертів з питань інвестицій - є постійним діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, метою якого є запобігання конфліктів між іноземними інвесторами й органами виконавчої влади.

Консультативна рада з питань іноземних  інвестицій в Україну - створена при  Президентові для розробки та реалізації державної політики з залучення  та використання іноземних інвестицій.

Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів — приймає рішення про надання державних гарантій при залученні іноземних кредитів.

Участь в управлінні іноземним  інвестуванням беруть органи місцевих державних адміністрацій у межах  делегованих їм повноважень, особливо при розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів, створенні спільних підприємств, вільних економічних  зон тощо.

Державна політика України щодо залучення іноземного капіталу проводиться  за такими напрямами, як:

· визначення умов для здійснення іноземних інвестицій;

· визначення пріоритетних сфер для  іноземного інвестування;

· визначення системи інвестиційних  пільг для іноземних інвесторів;

· визначення системи гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів;

· визначення вимог до інвесторів, які претендують на одержання  додаткових пільг та інше [30, с.439].

Визначення умов для здійснення іноземних інвестицій. З метою  створення належних умов для ефективного  залучення іноземного капіталу в  економіку та збільшення його обсягів  значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої і нормативної  бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

19 березня 1996 року Верховна Рада  України прийняла Закон України  «Про режим іноземного інвестування», № 93/96-ВР, який визначив основні умови для здійснення іноземних інвестицій в економіку України.

Порядок реєстрації фактично внесених іноземних інвестицій, а також  договорів (контрактів) на спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора  визначено у постановах Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій» від 7.08.96, № 928 і «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора» від 30.01.97, № 112. Цими документами визначено процедуру реєстрації; державні органи, що її здійснюють; перелік необхідних для реєстрації документів; терміни видачі реєстраційних посвідчень тощо. Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України «Про режим іноземного інвестування»

Особливої уваги заслуговують постанови  Правління НБУ, у тому числі «Положення про порядок іноземного інвестування в Україну» [5] та «Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні»" [6].

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини  між суб'єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави.

Взагалі діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється близько 70 нормативними актами різного рівня, якими іноземному інвестору досить важко керуватися у зв'язку з неоднозначністю  положень. Крім цього, до діючого Законодавства постійно вносяться зміни і доповнення, які часто значно погіршують існуючі положення та умови діяльності іноземних інвесторів. З метою усунення цих недоліків доцільно було б, з одного боку, прийняття нових законодавчих актів або змін і доповнень до вже діючих, а з другого боку - усунення протиріч та неоднозначних положень в уже діючих законодавчих та нормативних актах [27, с 108].

Визначення пріоритетних сфер для  іноземного інвестування. Цей напрямок мас принципове значення для становлення  національної економіки України  як збалансованої системи галузевих  та територіальних взаємовідносин. Пріоритетними  сферами для іноземного інвестора  в Україні вважаються: металургійний  комплекс, машинобудування, паливо-енергетичний комплекс, хімічна та нафтохімічна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, зв'язок, легка та медична  промисловість.

З іншого боку, виходячи з інтересів  національної безпеки, враховуючи стан та перспективи розвитку сфер та галузей, важливих для життєзабезпечення  країни, вирізняють галузі, які будуть закриті для іноземного капіталу, та галузі, де участь іноземного капіталу так чи інакше обмежуватиметься: безпосередня експлуатація природних ресурсів, стратегічні  об'єкти виробничої інфраструктури, телекомунікації, супутниковий зв'язок, банківська та страхова сфери. Типовими інструментами обмеження іноземної інвестиційної діяльності є обмеження на частку іноземного інвестора у СП; ліцензії та дозволи; високі ставки податків; обмеження на репатріацію прибутків тощо.

Крім визначення галузевих пріоритетів, велике значення має і визначення регіональних пріоритетів. Державна політика в цьому напряму визначає регіони, які найбільше потребують участі іноземного капіталу. Така політика проводиться через створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Необхідність створення таких  зон обумовлена:

- негативним впливом на мотивацію іноземних інвесторів практики багаторазових змін у загальному нормативно-правовому регулюванні;

- необхідністю ефективного використання реально залученого в українську економіку іноземного капіталу;

- наявністю першочергових національних пріоритетів реалізації іноземних інвестицій та інше.

Застосування ВЕЗ в Україні  має сприяти створенню нових  робочих місць і розв'язанню таким  чином проблеми зайнятості, стимулюванню припливу іноземних інвестицій, розширенню експортної бази, поліпшенню платіжного балансу країни за рахунок валютних надходжень, ефективному використанню місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень.

Визначення системи інвестиційних  пільг для іноземних інвесторів. Система інвестиційних пільг  містить:

- застосування системи податкових та митних пільг;

- застосування норм прискореної амортизації;

- збільшення періоду звільнення від податку;

- повернення 50 % експортного мита на товари виробничого призначення та 100 % - на деталі, вузли, агрегати, імпортовані по кооперації;

- зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування в певні галузі чи регіони;

- надання кредитів на пільгових умовах та інше.

Наприклад, Закон України «Про режим іноземного інвестування» визначає для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, встановлення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності. Крім того, передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладання митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного ми га з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який накладається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється. [30, с450].

Визначення системи гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів

Для підвищення захисту іноземних  інвестицій 3 квітня 1998 року від імені  України підписана Вашингтонська  Конвенція 1965 року про порядок вирішення  інвестиційних спорів між державами  та іноземними особами. Законом України від 16.03.2000, № 1547 зазначена вище Конвенція ратифікована Верховною Радою України [41].