Практична частина експериментальної роботи викладання іншомовної лексики

 

 

 

     Крім того, експериментально доведено, що використання нетрадиційних уроків позитивно впливає і на створення сприятливого клімату у колективі, ініціативність, атмосферу невимушеності, на уроці панує емоційно-насичений контакт і взаємодопомога. Все це конче необхідно для успішної творчої співпраці, взаєморозуміння між членами колективу. Такі уроки створюють необхідні можливості для самореалізації кожного учня.

 

Саме під час проведення нетрадиційних уроків нам вдалось досягти самих різних цілей методичного, педагогічного й психологічного характеру, які можна представити таким чином:

 

– формування соціокультурної компетенції учнів;

 

– здійснення контролю знань, навичок і вмінь учнів з певної теми;

 

– забезпечення ділової, робочої атмосфери, серйозного відношення учнів до уроків, до вивчення англійської мови;

 

– мінімальна участь на уроці вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до Розділу 2

 

     У сучасному суспільстві в епоху загальноєвропейського розвитку змінюється й росте статус іноземної мови як навчального предмета.

     Викладання іноземної мови сьогодні повинно сприяти усвідомленню особливостей національної культури своєї країни й повідомляти певні відомості про розходження між культурами, що і слугує формуванню соціокультурної компетенції.

     Сприйняття світу одним народом не завжди збігається зі сприйняттям світу іншим, тобто у кожного народу система сприйняття, мислення, поведінки, емоцій різна в силу різних умов проходження соціалізації. Важливе значення мають також традиції і звичаї народу, територіально-географічне розташування. Навіть запозичення елементів однієї культури іншою не завжди відбувається як механічний процес і не завжди є автоматичним наслідком культурних контактів. Коли відбувається процес запозичень, елемент, що запозичується часто, переосмислюється й здобуває в іншій культурі інше значення, ніж мав у тій, звідки був запозичений.

     Соціокультурна компетенція стала пріоритетною у навчанні іноземним мовам. Відомо, що будь-яке навчання є передачею молодому поколінню культури у певному обсязі та в її різних проявах (музика, мистецтво тощо), що сприяють формуванню особистості, а мова є одним із засобів трансляції культури. У сучасних умовах не можна говорити про формування повноцінної особистості без врахування розвитку її соціокультурної компетенції.

     Вивчення значного кола психолого-педагогічної літератури, проведення експериментальної роботи дозволили нам дійти таких висновків.

 

 

 

 

Загальні висновки

 

     Проблема викладання іноземної мови у школі є досить актуальною. Перед викладачами іноземної мови стоїть завдання сформувати особистість, яка буде здатна брати участь у міжкультурній комунікації. Важливо формувати комунікативну компетенцію, що включає в себе як мовну, так і соціокультурну компетенцію. Знання соціокультурного фону дуже важливе, тому що без нього не можна сформувати комунікативну компетенцію навіть в обмеженому колі. Тому необхідно мати уявлення про соціокультурні особливості країни мова якої вивчається.

     Вивчення культури і мови несе у собі не тільки загальноосвітні ідеї, але й водночас забезпечує розвиток особистості, підтримує мотивацію учнів. Перед викладачами стоїть завдання формування саме позитивної мотивації, необхідно зв'язати її з пізнавальними інтересами учнів, потребою в оволодінні новими знаннями, уміннями, навичками. Учні, які вивчають іноземну мову, повинні мати гарні комунікативні навички [20].

     Мистецтво проведення уроків значною мірою залежить від розуміння і виконання вчителем соціальних і педагогічних вимог, які визначаються завданнями школи, закономірностями й принципами навчання.

     Важливою умовою проведення уроку є грамотна постановка завдань уроку й успішна їх реалізація. Навчання іноземній мові вбачає реалізацію практичних, виховних, освітніх і розвиваючих завдань.

     Практичне, або комунікативне завдання, спрямоване на формування в учнів комунікативної компетенції, тобто мовної активності [19].

     Загальноосвітні завдання покликані закласти основи філологічної освіти школярів, удосконалювати культуру навчання, що проявляється у специфічних комунікативних уміннях, уміння почати розмову, підтримувати її, проявляючи увагу, зацікавленість, завершити розмова.

     Чимала роль приділяється й виховним завданням. Виховне значення іноземної мови реалізується у вихованні в учнів оцінно-емоційного відношення до світу, позитивного відношення до іноземної мови, до культури народу, що говорить на цій мові.

     Розвиваючі завдання накреслюють шляхи формування й розвитку мотиваційної й емоційної сфер особистості учнів, ціннісних орієнтирів, готовності до подальшої самоосвіти в іноземній мові. Реалізація перерахованих завдань є необхідною умовою ефективності уроку, тобто досягнення бажаних результатів. В уроці іноземної мови є особлива специфіка, яку вчитель іноземної мови не може не враховувати [18]. Підготовка й проведення уроку вимагають від учителя великої витрати творчих сил.

     По-перше, на уроці вирішуються багатопланові завдання. На кожному уроці учні неодмінно повинні одержати додаток до практичного оволодіння іноземною мовою, яку учні вивчають. Додаток може виражатися у кращому розумінні мови на слух за рахунок засвоєння нових слів, нової граматичної форми, структури; у набутті знань про культуру країни, в області літератури, музики, історії, тобто учні поринають у національну культуру й національну психологію країни, мова якої вивчається. Матеріал уроку й засоби для його активізації варто використати у виховних цілях. Учитель вирішує, що конкретно варто виховувати у школярів на даному уроці, використовуючи прийоми й методи для їхнього емоційного й інтелектуального розвитку.

     По-друге, на уроці використовуються різні організаційні форми роботи: групові, парні, індивідуальні. Щоб залучити всіх і кожного потрібно розвивати й удосконалювати свої організаторські здібності для підготовки сценарію уроку [17]. Кожен урок повинен мати чітку мету і установку, припускати комплексну реалізацію практичної, виховної, освітньої та розвиваючої цілей. Цілі та завдання для кожного уроку мають бути обдумані та усвідомлені усіма учнями. Для цього вчитель повинен:

 

1) об'явити план роботи  на початку уроку;

 

2) дати чіткі настанови  при переході від одного виду  діяльності до іншого;

 

3) пояснити і показати  способи виконання різноманітних  завдань;

 

4) перевірити розуміння  учнями поставлених перед ними  завдань.

 

5) кількість завдань на  уроці не повинна перевищувати  трьох. Виключення лише у п'ятому  класі. Чим старше клас, тим менша  кількість задач 2-3.

 

6) формулювання завдань  уроку повинне бути чітким  і містити у собі вказівки  на:

 

• характер діяльності вчителя;

 

• характер діяльності учнів;

 

• кінцевий результат їх спільної діяльності на уроці.

 

7) Кожен фрагмент уроку  повинен закінчуватися вирішенням  конкретної комунікативної (мовної) задачі.

 

8) Послідовність вправ  у кожному компоненті має бути  такою, щоб наступна вправа була  логічним продовженням попередніх.

 

9) Підготовчі вправи повинні  бути націлені на зняття змістовних  та мовних труднощів при висловлюванні.

 

10) На кожному уроці  необхідно прагнути до максимально  можливого охопленню усіх учнів  навчальною діяльністю.

 

11) На кожному уроці  необхідно створювати умови для  реального мовного спілкування  у тій чи іншій формі.

 

12) Урок слід забезпечувати  безперервність у розвитку основних  мовних вмінь та навичок.

 

13) Основний час уроку  повинна займати іншомовна мовленнєва  діяльність учнів

 

14) Урок має проводитись  іноземною мовою

 

15) Мова вчителя має  бути економною, безпомилковою, зразковою, узуальною, адаптованою до рівня  мовних вмінь учнів, варіативної  та емоційної.

 

16) Урок іноземної мови  повинен проходити у психологічно  сприятливій обстановці [23].

 

     Різноманітні досліди та досвід педагогів показали, що для підтримки плідної й ефективної діяльності учнів потрібно застосовувати нетрадиційні уроки, наприклад такі як відеоурок, урок-дискусія, урок-спектакль, урок-екскурсія та ін. Справа у тому, що такі уроки підтримують інтерес учнів до предмету і підвищують мотивацію до навчання. Під час таких уроків розширюється кругозір учнів, за рахунок збільшення інформації про культуру країни мова якої вивчається, удосконалюється їхня соціокультурна компетенція.

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Верба Г.В., Верба Л.Б. Довідник з граматики англійської мови. Київ. 1995.
2. Клементьєва Т.Б. Повторяем времена английского глагола. Москва, 1990.
3. Бонк Н.А., Лукъянова Н.А. Учебник английского языка. Т.2. Москва, 2004.
4. Коганов А.Б. Грамматика английского языка. Киев, 2003.
5. Зайковскі С.А., Адамовська Л.М. Англійська мова. Довідник. Тернопіль, 2003.
6. Бистров Я.В. Лекції з теорії граматики.
7. Бєляєва М.А. «Граматика англійської мови» - М, 1977.
8. Барабаш. «Граматика англійської мови» - М, 1978
9. Вейхман Г.А. «Нове в англійській граматиці» - М, 1990.
10. Каменський А.І., Каменська І.Б. «Практична граматика сучасної англійської мови» - Харків, 2002.
11. Кутузов Л. «Теоретична граматика англійської мови» М, 1998
12. Каушанського В.Л. «Граматика англійської мови»
13. Раєвська М.М. «Теоретична граматика сучасної англійської мови» 1976.
14. Смирницький А. І. «Граматика англійської мови»
15. Мюллер В.К. «Новий англо-російський словник» - М, 2005.
16. «Англо-російський словник» - М, 1980.
17. Бархударов Л.С., Штелінг Д.А. «Граматика англійської мови» - М, 2005.
18. Blokh М. Y. «Theoretical English Grammar» - М, 2004.
19. В. Н. Жигадло, І.П. Іванова, Л. Л. Іофік «Сучасний англійська мова»  (Теоретичний курс граматики) - Москва, 1956р.
20. Б. С. Хаймович, Б. І. Роговская "Теоретична граматика англійської мови" - Москва, 1967р.
21. А. И. Смирницький "Морфологія англійської мови"-Москва, 1959р.
22. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка. – М.: Дрофа, 1999.
23. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – М.: Просвещение, 1990.
24. Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. – М.: Иностранная литература, 1956.
25. Лингвистический энциклопедический словарь. / Под ред. В.Н. Ярцевой – М.: Сов. Энциклопедия, 1990.
26. Слинько І.І. «Синтаксис сучасної української мови» 1994р.
27. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М. Международные отношения, 1974г.
28. Вейхман Г.А. Новое в грамматике современного английского языка: Учебное пособие для вузов, М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2002.
29. Гетьман З.О. Бездієслівні структури діалогічного тексту та їх переклад // Теорія і практика перекладу. Укр. Наук. Зб. К.: КГУ ім. Т.Г. Шевченка, 1991р.
30. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову: Граматичні труднощі К.: Кременчук, 1999р.