Розвиток категорій іменника ванглійській мові

Щодо категорії  відмінків, то вона теж була дещо зміненою. Система відмінків зменшилася з восьми до шести (номінатив, генетив, датив, акузатив, інструменталіс та вокатив, який був засвідчений лише в деяких готських іменниках). Інструменталіс пізніше співпав з давальним відмінком. Інші чотири відмінки спостерігаються у всіх германських мовах.

На сьогодні відомо те, що зменшення кількості  відмінків відбувалося у зв’язку  з тим, що один відмінок витіснив інший  або обидва відмінки зберігалися  але зрештою збігалися в результаті закінчень. Доказом цьому є те, що кличний відмінок витіснив називний, а давальний відмінок об’єднав у собі значення аблатива, локатива, датива й інструменталіса.

Давня система  відмінювання германського іменника, яка в основному ґрунтувалася на відмінностях осново творчих суфіксів, поступово зникла в більшості  германських мов. Причиною цьому стало спрощення морфологічної структури слова.

Так, в англійській мові, а саме в середньоанглійській, відбувається поступовий перехід до відмінкової системи, в якій розрізняють два відмінки – називний та родовий.

На зміни  в системі словозміни іменника, за словами О. Єсперсена, вплинули скандинавські мови, у яких значна кількість іменників мала однакове звучання, але різні закінчення порівняно з англійськими. З-поміж морфологічних факторів дослідники виокремлюють численність відмінкових закінчень та багатозначність самих відмінків (П. Хопер, Е. Трауготт). Незважаючи на різні точки зору, незаперечним є те, що під впливом сукупності факторів у середньо англійській мові флексії поступово відмирають, а синтаксичні відносини в реченні виражають прийменники.

Перебудов відмінювання означеного артикля, форми якого  перестали розрізнятися за родами, сприяла остаточній втраті категорії  роду в англійській мові. Подібних змін зазнала і категорія числа. Основний маркер множини виник із множинного закінчення іменника з основою на -а-(-as-), що редукувалося до -(e)s. Іншим маркером множини стала внутрішня флексія = умлаут. Так, у сучасній англійській мові збереглися такі форми як от feet, teeth.

У фризькій мові розрізняють два граматичні роди – загальний (жіночий та чоловічий роди злилися в один) та середній, два числа (однину та множину) та два відмінки (загальний і родовий). Множина утворюється за допомогою  закінчень -e(n) та -s.

Іменник у мові африкаанс утратив родові розбіжності, а система відмінювання взагалі відсутня. Множина утворюється за допомогою закінчення -е та -s.

У сучасній німецькій мові наявні сильна, слабка та жіноча відміни іменників. Іменники поділяються за трьома родами: чоловічий. Жіночий та середній. Для формування множини використовуються спеціальні суфікси та умлаут. Система іменників заснована переважно на родовій ознаці.

У нідерландській мові утворився загальний рід та середній. Показники множини утворилися від форми множини називного відмінка сильної та слабкої відмін  -e(n) та –s, але для утворення множини середнього роду використовували закінчення -eren. Система з чотирьох відмінків перетворилася на двовідмінкову: загальний відмінок та родовий з нормативом –s.

У датській та шведській мовах утворилося два роди – загальний (жіночий та чоловічий злилися) та середній. У системі відмінювання зафіксовані форми загального та родового відмінків. Множина у більшості випадків утворюється за допомогою закінчень, рідше – за допомогою нульової флексії або умлауту.

У норвезькій мові зберігається розрізнення іменників за трьома родами. Множина утворюється за допомогою закінчення –er, нульової флексії та інколи за допомогою умлауту. Щодо категорії відмінка, то розрізняють загальний та родовий відмінки.

Ісландська мова майже не змінилася, і схожа на давньоісландську в граматичному плані. Іменник має чотири відмінки: називний, родовий, давальний та знахідний. Розрізняють дві відміни (слабку та сильну) та два числа (однину та множину).

Отже, в давніх та сучасних германських мовах існують  такі категорії іменника, як рід, число та відмінок. У результаті впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, відбувається виникнення нових морфем на означення числа та відмінка

Висновки  до Розділу I

Індоєвропейські мови утворюють одну з найбільших мовних сімей у світі. Морфологічна будова індоєвропейської прамови реконструюється на основі давніх індоєвропейських мов – насамперед, давньоіндійської і давньогрецької. Ці й інші давні індоєвропейські мови мали дуже складну морфологічну систему. Щодо частин мови, то у індоєвропейській мові-основі виділяють: іменник, дієслово, займенник, числівник, прислівник, а також різного роду частки, прийменники, післяйменники і преверби.

Іменник – це частина мови, яка являла собою  семантично й формально майже  нерозчленоване ціле з функціями позначення предмета та його ознак. Інакше кажучи, іменник виступав і в ролі іменника, й у ролі прикметника.

Для індоєвропейських іменників реконструюють трикомпонентну структуру, яка складалася з кореня, осново творчого суфікса та флексії (закінчення). Іменник характеризувався наявністю трьох категорій: роду. Числа та відмінка.

Поділу іменників  за родами передував поділ за категоріями  живі та неживі предмети. Категорія  істоти та неістоти пов’язана з  виникненням чоловічого та середнього родів, а речей – середнього.

Іменники в  індоєвропейській мові-основі поділялися на дві групи – з основами на голосний і з основами на приголосний. У залежності від суфікса основи іменника поділяли на класи.

Відмінок –  це граматична категорія, що служить  для вираження зв’язку між предметами. В індоєвропейській мові-основі виділяють вісім відмінків: номінатив, генетив, аблатив, датив, локатив, інструменталіс, акузатив, а також локатив. Кожен відмінок мав своє значення.

У мові-основі розрізняли три числа: однину, множину і двоїну, яка поступово зникає.

Усі германські мови поділяються на три підгрупи: західну, північну та східну. До давніх германських мов належать готська, давньоанглійська, давньоверхньонімецька, давньосаксонська, давньофризька та інші. До сучасних германських мов належать західногерманські й скандинавські мови, оскільки всі східногерманські мови вимерли. Особливо широке поширення отримала англійська мова, що використовується в колишніх британських колоніях як друга державна мова.

Іменник у давньогерманських  мовах мав морфологічні категорії роду, числа і відмінка. Іменники поділялися за трьома родами: чоловічий, жіночий та середній, але належність до певного роду не була яскраво вираженою. Це була швидше граматична категорія, ніж лексична. Щодо категорії числа,то розрізняли однину та множину. Система відмінків зменшилася з восьми до шести.

Давня система  відмінювання германського іменника поступово  зникла в більшості германських  мов. Причиною цьому стало спрощення  морфологічної структури слова. Так, в англійській мові, а саме в середньоанглійській, відбувається поступовий перехід до відмінкової системи, в якій розрізняють два відмінки – називний та родовий.

Проаналізувавши деякі особливості сучасних германських  мов, можна зробити висновок, що іменник  характеризується існуванням двох відмінків (називного та родового) та двох категорій числа – однини та множини, у більшості мов лише два роди (загальний та середній).

Отже, морфологічна структура слова в давніх германських  мовах перетворюється на двокомпонентну. У давніх та сучасних германських мовах зберігаються такі категорії іменника, як рід, число та відмінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ.

РОЗВИТОК КАТЕГОРІЙ  ІМЕННИКА В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Особливості розвиток категорії роду

Проблема ідентифікації  роду іменника в англійській мові впродовж багатьох десятиліть залишається об’єктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. Проблему граматичної категорії роду іменника та діахронію її розвитку досліджували Смирницький А., Бруннер К., Ільїш Б. тощо, а проблематику роду в сучасній англійській мові – Квірк Р., Тимпко Л. та інші. Погляди дослідників на цю тему не завжди співпадають: одні намагаються довести, що у сучасній англійській мові граматичної категорії роду як такої не існує, інші ж вважають, що у ході свого розвитку категорія роду іменника перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-граматичних.

У нашому дослідженні  ми розглядаємо вияв родових маркерів у назвах англомовних прозових творів. Для цього ми розглянули категорію роду іменника у діахронії, способи її вираження на різних етапах розвитку англійської мови, особливості категорії роду в сучасній англійській мові.

У давньоанглійський  період іменнику притаманні граматичні категорії роду, числа і відмінка. Іменник має чітко виражені три роди: чоловічий, жіночий та середній.

Наприклад: mona (місяць), steorra (зірка) – чоловічий рід;

                     bricg (міст), tigol (цегла) – жіночий рід;

                     scip (корабель), eage (очей) – середній рід.

 У цей період граматичний рід можна було визначити за відповідним класом відмінювання (за закінченням у називному відмінку однини та у називному і знахідному відмінках множини).

Роди іменника були мало пов’язані із значенням  слова: іменник hand (рука) був жіночого роду, fot (нога) — чоловічого роду, wif (жінка) — середнього роду та інші.

 

Процес відмирання граматичного роду почався у кінці давньоанглійського періоду – у цей час спостерігається  змішання чоловічого та середнього родів. Протягом середньоанглійского періоду  поступово було досягнуто такого стану категорії роду у іменників, при якому відмінність за формою існує тільки між родовим відмінком однини і рештою відмінками, а також між множиною і одниною, тобто відбулася втрата флексій, які вказували на роди іменників.

Важливо відзначити, що остаточний розпад флексій сам по собі ще не свідчив про розпад категорії роду як такої. У даному випадку можна говорити лише про зміни в системі засобів, що вказують на рід іменника, а також в принципах розподілу родів.

А остаточній втраті категорії  роду в англійській мові сприяла  перебудова відмінювання означеного артикля, форми якого перестали розрізнятися за родами.

У сучасній англійській мові існують такі способи вираження  роду іменників (Додаток А):

• лексико-семантичний (вираження через пряму кореляцію з біологічною статтю референта або лексичним значенням іменника), наприклад: Sara is a pretty girl. Peter worked hard on this module test. The sun is shining brightly.
• морфологічний (вираження через марковані родом суфікси (найчастіше -ess, -ette, -er, -ine)), наприклад: This man is a worker.
• синтаксичний (вираження через кореляцію іменника з маркованими родом займенниками), наприклад: She tries to explain the rule simply. He is a shy person.
• соціально-культурний, наприклад: слова  ship, boat, steamer, а також назви країн звичайно замінюються займенниками жіночої статі she (her).

Where is our ship? She hasn't arrived yet. That boat of yours doesn't look very much. Ah, but I've built her myself. Poland also sent her delegation to the conference.

Іноді назви тварин замінюються  займенниками he або she. У казках це зв'язано з персоніфікацією:

Once a hare and a tortoise (черепаха) ran a race. Of course the hare ran faster than the tortoise and when she looked back, she saw the tortoise far behind her."He is so slow," thought the hare, "that I may rest here."Then she fell asleep.

Ми пропонуємо розглянути функціонування категорії роду іменників на матеріалі заголовків англомовних прозових творів. Нами було проаналізовано 145 заголовків та запропоновано їх класифікацію за родовим маркером. Під родовим маркером ми розуміємо наявність у заголовку займенників (особових чи присвійних), маркованих родом іменників або іменників, вжитих разом із власними назвами.

Класифікація 145 проаналізованих  номінацій є такими:

• 40% – номінації середнього роду – 79 одиниць (“Discworld”, “A Tale of Two Cities”; “The Purpose Driven Life”; “Where the Wild Things Are”);
• 22% – номінації чоловічого роду – 44 одиниць (“The Godfather”; “The Prophet”; “The Exorcist”);
• 15% – номінації, де визначення роду є неможливим – 30 одиниць (“Shannara”; “The Gruffalo”);
• 11% – номінації спільного роду – 22 одиниць (“The Bobbsey Twins”; “How to Win Friends and Influence People”; “The Outsiders”);
• 9% – номінації жіночого роду – 18 одиниць (“American Girl”; “Nancy Drew”; “Bridget Jones”);
• 4% – номінації, де були відсутні іменники – 7 одиниць (“And Then There Were None”; “Think and Grow Rich”; “Nineteen Eighty-Four”).

Отже, ми виявили значну кількість номінацій чоловічого роду, а саме 44 одиниць, що складає 22% від загальної кількості проаналізованих заголовків – даний рід заголовків є другим за вживаністю серед чоловічого, жіночого на середнього родів. Найчастіше рід іменників використаних у цих заголовках виражений лексико-семантичним способом, наприклад: “The Lord of the Rings”,“The Hobbit”, “Kane and Abel”, “The Prophet”. Надані приклади являють собою заголовки, що містять імена персонажів та надають інформацію про родову приналежність чи соціальний статус головного героя.

Використання  іменників жіночого роду у проаналізованих  нами заголовках є найменш вживаним, якщо порівнювати кількість іменників  чоловічого, середнього та жіночого родів. Всього було знайдено 9% номінацій жіночого роду, а саме 18 одиниць, наприклад:“American Girl”, “Nancy Drew”, “Bridget Jones”. Як і в випадку із іменниками чоловічого роду, найчастіше жіночий рід іменників у проаналізованих нами заголовках виражається лексико-семантичним способом, хоча і є заголовки у яких рід виражається синтаксичним способом, наприклад: “The Happy Hooker: Her Own Story”. Надані приклади містять у собі імена персонажів або містять іменники з чітко вираженими родовими маркерами, як наприклад у іменник girl у творі “American Girl”.