Розвиток категорій іменника ванглійській мові

Що стосується називного, знахідного і давального відмінків, то смислове відмінність між ними у середньоанглійському періоді зникла, хоча фонетична відмінність форм все ще зберігалося. У результаті ці форми стали сприйматися як фонетичні варіанти, що не пов'язані з граматичними відмінностями. 

 Таким чином, відмінки зливаються, змішуються саме завдяки тому, що старі відмінкові форми втрачають граматичне значення відмінка. Зсув приводить до різних результатів, частіше з двох варіантів зберігається форма стародавнього знахідного відмінка.

Що ж стосується категорії  відмінка (The Case) у сучасній англійській мові, то вона наділялася різною кількістю відмінків. Так, М. Дейчбейн, допускав розуміння відмінка як поєднання прийменника з іменником у початковій формі, вважав, що в англійській мові існує чотири відмінка: називний, родовий, давальний і знахідний. Однак таке трактування проблеми відмінка не трактується правильним, оскільки під відмінком розуміється словоформа, в якій є відповідна відмінкова морфема, у випадку англійської мови 's. 

Майже загальноприйнятою  вважається точка зору, згідно якої у складі іменників є клас слів, що змінюються за двома відмінками - називному і присвійному, оформленим морфемою 's. Це клас іменників морського та іменників семантичного поля «час». Таким чином, з точки зору типологічної характеристики категорії відмінка в іменнику ми можемо відзначити, що в англійській мові всі іменники поділяються на два класи: слова, що позначають предмети неживі, не мають категорії відмінка, і слова, що позначають предмети живі і час, що мають два відмінка - загальний і присвійний.

Практично всі іменники в англійській мові можуть вживатися в називному відмінку (The Nominative Case), в цій формі вони наведені в словниках. 

Присвійний відмінок (The Possessive Case) використовується, коли треба показати приналежність одного предмету іншому або якій-небудь людині. Іменники в присвійний відмінку майже завжди супроводжуються небудь певним артиклем, або яким-небудь певним або присвійним займенником:  
my son's birthday – день народження мого сина, the book's name – назва книги.  
Присвійний відмінок утворюється просто - до основи додається апостроф і суфікс -s, якщо іменник стоїть у множині відмінку і, отже, вже має суфікс-s, то апостроф ставиться після цього суфікса. 

Форму присвійного відмінка мають в основному іменники з  предметним значенням, а також слова the Earth, the Moon, the Sun, a ship, але іменники типу «щастя, музика, світло» не можуть вживатися в присвійний відмінку. 

Отже, аналізуючи і узагальнюючи спостереження над особливостями відмінків, їх вживанням і етапами розвитку, а також прикладами, можна зробити наступні висновки: в давньоанглійський період  існувало чотири відмінка (називний, родовий, знахідний і давальний); в середньо англійський - два (загальний і присвійний); у сучасній англійській мові існує також два відмінка – загальний і присвійний.

 

Висновки до Розділу II

Іменник в усі періоди  розвитку англійської мови посідав  центральнее місце, а його категорії були причиною дискусій багатьох вчених. У системі іменника чітко виражаються категорії роду, числа та відмінка.

Проблема ідентифікації  роду іменника в англійській мові впродовж багатьох десятиліть залишається  об’єктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. У нашому дослідженні ми розглядаємо вияв родових маркерів у назвах англомовних прозових творів. Для цього ми розглянули категорію роду іменника у діахронії, способи її вираження на різних етапах розвитку англійської мови, особливості категорії роду в сучасній англійській мові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєва І. О. Курс теоретичної граматики сучасної англійської мови: навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 328 с.

2. Аракін В.Д. Історія англійської мови: Навчальний посібник. – М.: "Фізматліт", 2001. – 272 с.

3. Андрушенко  О. Ю. вступ до германського мовознавства: навчальний посібник. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2010. – 176 с.

4. Арсеньева М. Г. Введение в германскую филологию/ М. Г. Арсеньева,  Г. П. Балашова, В. П. Берков, Л. И. Соловьева. – М.: ГИС, 2003.

5. Бруннер К. История английского языка. Том II. – М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1956. – 380 с.

6. Вейхман Г. А. Новое в граматтике современного английского язика: Учеб. пособие для вузов/Г. А. Вейхман – 2-е изд., дополн. и испр. – М.: ООО «Издательство Астрель», 2002. – 544 с.

7. Верба Л. Г. Історія англійської мови. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 304 с.

8. Жлуктенко  Ю. О.,Яворська Т. А. Вступ до германського мовознавства. – К.: Вища школа, 1986. – 278 с.

9. Иванова И. П., Чахоян Л. П., Беляева Т. М. История английского язика. Учебник. Хрестоматия. Словарь. – М.: Изд-во «Лань», 2002. – 512 с.

10. Ильиш Б. А. История английского язика. – К.: Изд-во «Высшая школа», 1968. – 420 с.

11. Костюченко Ю. П. Історія англійської мови. – 2-ге вид., доповн. –        К.: Державне учбово-педаг. вид-во «Радянська школа», 1963. – 368 с.

12. Лалаянц И.Э. О проявлении категории рода у некоторых существительных в современном английском языке / И.Э. Лалаянц. // Иностр. яз. в шк., 1988. – № 4. – с. 102-110

13. Левицький В. В. Основи германістики. – Вінниця: Нова Книга, 2008. – 528 с.

14. Плоткін В.Я. Строй англійської мови: Навчальний посібник для інститутів і факультетів іноземних мов - М.: Вища школа, 1989. - 239 с.

15. Расторгуева Т. А. История английского языка: Учебник. – 2-е изд. – М.: ООО «издательство Астрель», 2002. – 352 с. – На английском языке.

16. Расторгуева Т. А. Очерки по исторической грамматике английского языка: Учеб. пособ. для ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высш. шк., 1989. – 160 с.

17. Самочорнова О. А. Логіко-граматична категорія кількості та лексичні засоби її вираження в сучасній англійській мові.//Вісник ЖДУ імені Івана Франка. – 2007. - №34. – с. 185-188.

18.  Смирницкий А. И. История английского языка. (Сред. и новый период). Курс лекций. / А. И. Смирницкий. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. – 138 с.

19. Смирницкий А. И. Морфология английского языка. – М.: Изд-во литературы на иностранных языках, 1959. – 405 с.

20. Тимпко Л.А. Род как историческая и социо-лингвистическая категория. / Л.А. Тимпко. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 46 с.

21. Ярцева В. Н. Историческая морфология английского языка. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1960. – 152 с.

22. Allen C. Case Marking and Reanalysis. Grammatical Relations from Old to Early Modern English. – Oxford: OUP, 1999.

23. Khaimovich B. S. A Short Outline of the History of English. – K.: High School, 1975. – 80 p.

24. Shakhrai O. The ABC of English Historical Grammar. – K., 1971. – 160 p.

25. Sweet H. A. Short Historical English Grammar. – Cambridge: CUP, 2001.

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Спосіб  відображення роду	Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній  рід
Лексичне  значення	man brother king bull	woman sister queen cow	traffic pumpkin hotel dog
Особові займенники	he	she	it
Суфікси: -er; -ess; -ine / ina; -ette	widower tsar host bachelor	window tsarina hostess bachelorette
Утворення складених іменників	a boyfriend a businessman a he-cook a tom-cat a male nurse a surgeon	a girlfriend a businesswoman a she-cook a tabby-cat a nurse a woman surgeon