Використання комп’ютерних технологій у навчанні

по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці й ефективності навчального процесу,

по-друге, забезпечувати негайне і постійне підкріплення правильності навчальних дій кожного учня;

по-третє, підвищувати свідомість і інтерес до вивчення мови,

по-четверте, забезпечувати оперативний зворотний  зв’язок і поопераційнний контроль дій усіх тих, яких навчають,,

по-п’яте, мати можливість швидкого уведення відповідей без тривалого їхнього кодування  і шифрування.

Застосування комп’ютерів на уроках англійської мови значно підвищує інтенсивність  навчального процесу. При комп’ютерному  навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання. Крім того, матеріал при використанні комп’ютера краще засвоюється .[12] Комп’ютер забезпечує і всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід’ємною частиною навчального процесу і виконує функцію зворотного зв’язку між учнем і викладачем. При використанні комп’ютера для контролю якості знань учнів досягається і велика об’єктивність оцінки. Крім того, комп’ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачу приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями. Ще одна перевага комп’ютера – здатність накопичувати статистичну інформацію в ході навчального процесу. Аналізуючи статистичні дані (кількість помилок, правильних/неправильних відповідей, звертань за допомогою, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.п.), викладач судить про ступінь і якість сформованості знань в учнів.

Сприятливі можливості створюють  комп’ютери і для організації  самостійної роботи учнів на уроках англійської мови. Учні можуть використовувати  комп’ютер як для вивчення окремих  тем, так і для самоконтролю отриманих  знань. Причому комп’ютер є самим  терплячим педагогом, здатним скільки  завгодно повторювати будь-які завдання, домагаючись правильної відповіді  і, у кінцевому рахунку, автоматизації навички, що відпрацьовується.

3. Методологічні  й  теоретичні аспекти процесу комп’ютеризації  навчання.

У всіх розвинених країнах  у цей час ставиться спеціальне завдання підготовки учнів до високоефективної роботи із ПК. Значні розходження в  можливостях доступу до ПК, а, отже, і оволодіння їм неминуче приводять  до виникнення ще однієї, суміжної із цього  завдання - прогнозування успішності комп'ютерного навчання й ефективності діяльності майбутніх комп'ютерних  професіоналів.

Комп'ютеризоване суспільство  ставить молодих людей перед  необхідністю реально оцінювати  свої можливості у використанні комп'ютера  й вибирати відповідно до цим майбутню професію. Закономірно виникає питання: які саме індивідуально-психологічні особливості людини впливають на його комп'ютерну компетентність?

Високий рівень розумового розвитку, гнучке мислення, гарна пам'ять  є сприятливими передумовами для  успішного навчання інформатиці. Однак  своєрідність людської індивідуальності не вичерпуються особливостями його інтелектуальної підготовки й своєрідністю пізнавальних процесів. На успішність навчання в цілому, як відомо, впливають  також уроджені психофізіологічні  особливості школярів, такі, як сила нервової системи, що визначає працездатність людини, і її лабільність, що визначає швидкість протікання нервових процесів.

Психолог В.Г.Зархин (17-34) спеціально досліджував, як проявляються зазначені психофізіологічні особливості  учнів у практиці навчання з використанням ПК. Його спостереження показують, що при роботі із ПК сила нервової системи вирішального впливу на успішність діяльності не робить, хоча учні з високою працездатністю поводяться за комп'ютером інакше, ніж слабкі. Видимо, через підвищений истощаемости учні зі слабкою нервовою системою недостатньо впевнені в собі, набагато частіше звертаються по допомогу до вчителя. У той же час інша властивість нервової системи - лабільність - безпосередньо позначається на особливостях комп'ютерної діяльності учнів. За інших рівних умов лабільні протікання, що вчаться з високою швидкістю, нервових процесів працюють швидше. Діапазон індивідуальних розходжень тут дуже великий.

Подібні дані приводить психолог И. В. Єрмакова (17-35). Вона підкреслює, що рівень інтелектуального розвитку школярів відіграє визначальну роль при оволодінні спеціальністю "оператор ЕОМ" головним чином на початку навчання. У міру входження в курс усе більше значення набувають швидкісні характеристики. Але чи завжди висока швидкість роботи - благо? Адже основним критерієм успішності будь-якої діяльності є її безпомилковість, точність, а відношення між швидкістю  й безпомилковістю неоднозначно.

Не менш значимими є, за словами Єрмакової И.В., такі якості, як імпульсивність або її протилежність - рефлексивность. Про імпульсивність мова йде в тих випадках, коли людин відразу, не замислюючись, відповідає на зовнішні подразники, легко схиляється на користь тієї або іншої гіпотези, не з огляду на ступінь її правдоподібності. Рефлексивность приписується людям, які, перш ніж щось робити, внутрішньо випробують гіпотези, відкидаючи тих з них, які  здаються їм невідповідними, тобто  надходять обдумано, обережно, зважено. Природно, що розходження за цими показниками  ні в якій мері не визначають цінність людської особистості. Реально значимими  вони можуть бути тільки в таких  видах діяльності, де першорядне значення має фактора часу. Що ж стосується процесу навчання, то використання комп'ютерної бази саме і є тією реальною мірою, що може погодити умови  процесу навчання, і насамперед його темп із індивідуально-психічними особливостями  кожного окремого школяра. У цьому випадку комп'ютер виступає як один з ефективних засобів гуманізації процесу навчання.

Багато психологів відзначають, що при роботі з комп'ютером дуже більшу роль грають такі особистісні  особливості, як уважність, акуратність, старанність, сумлінність. У принципі їх можна розглядати як універсальні, здатні проявлятися (або не проявлятися!) у будь-якої людини й відбиватися  на процесі оволодіння будь-яким видом  діяльності. Формування цих якостей  залежить, насамперед, від бажання  й наполегливості самих учнів. Однак  комп'ютер внаслідок строгості дії  програм, що завантажують у його, постійно пред'являє до працюючого з ним  людині досить тверді вимоги, без дотримання яких він працювати просто не буде. У цьому випадку комп'ютер відіграє роль досить серйозного дисциплінуючого  фактора в загальній схемі  навчального процесу.

Педагогіка  співробітництва, діяльнісний підхід до навчального процесу, активація  учнів, індивідуалізація навчання - всі  ці тенденції сучасної педагогіки змушують задуматися про кардинальне переосмислення ролі вчителі в навчальному процесі. Авторитарна схема синхронного  керування класом з декількох  десятків людин, при всій її економічності  й гаданій ефективності, поступово  й неухильно губить свою універсальність.

Як альтернатива педагогами-новаторами пропонувалося багато різних схем організації  занять із учнями різних вікових груп. Незважаючи на високу ефективність таких  новацій, всі вони базувалися на існуючій матеріальній базі навчального процесу  й мали надзвичайно яскраво виражений  особистісний характер. У силу названих причин жодна з них не змогла здійнятися до рівня універсальності. Зміна  матеріальної основи, що намітилася з  появою комп'ютерів, відкрила нові обрії  для глибинних педагогічних пошуків, у тому числі - і пошуків принципово нових структур навчального процесу. Однак поруч із позитивними судженнями відразу ж сформувалися й негативні, найчастіше - недостатньо аргументовані.

Насамперед, хотілося б  застерегти від помилкового й  досить розповсюдженого погляду  на комп'ютер як на перешкоду в педагогічному  спілкуванні, що обмежує можливість прямих контактів учителі з учнем  і значимість цих контактів.

Комп'ютер надає вчителеві  великий резерв технічної й технологічної  підтримки, що вивільняє значну частину  його часу саме для живого спілкування  з учнями, і дає можливість зробити  це спілкування навіть більше близьким і людяним, чим раніше.

1. Комп'ютер замикає на собі більшу частину контрольних функцій й оперативних реакцій на помилки учня. Всі помилки негайно фіксуються комп'ютером, але стають у значній мірі приватною справою учнів, а не приводом для одержання ними негативних емоцій. Учитель стає більше вільний і позитивний у своєму відношенні до дітей.
2. Комп'ютер, вступаючи з учнем у партнерські відносини, дозволяє кожному учневі встановлювати найбільш сприятливий для себе темп і ритм навчальної діяльності, і звільняє вчителя від необхідності постійно контролювати й активізувати цей процес.
3. Звільнившись від завдань безперервної дріб'язкової опіки, учитель одержує більшу можливість бачити обстановку в цілому й приділяти індивідуальну увагу кожному окремому учневі.

Таким чином, ПК не тільки не перешкоджає педагогічному спілкуванню, а навпаки - відкриває для нього  значно більші можливості; потрібно тільки їх бачити й правильно користуватися.

На тлі загального позитивного  відношення до комп'ютера нерідко  лунають і голосу супротивників  його широкого впровадження в практику шкільного навчання: він, нібито,

• "не завжди підвищує ефективність навчального процесу;
• нераціонально використається;
• його роль зводиться до «перекидання сторінок»;
• комп'ютер не стимулює школярів до інтелектуальної діяльності, знижує ефективність роботи пам'яті й мислення й загальний творчий потенціал (особливо в молодшому шкільному віці);
• надає розважальний характер навчанню на шкоду систематичному й послідовному засвоєнню необхідних знань." ( 25-7)

У наведеній цитаті жодне  з висловлень не витримує ніякої критики. Як правило, такі висловлення робляться  людьми, які або просто не працювали  із ПК і всерйоз не знають предмета дискусії, або тими, хто просто не хоче або не може вкласти в підготовку комп'ютерних матеріалів належну  міру власної праці й таланта. Щоб сховати власну бездіяльність, вони намагаються "науково" довести, що цього взагалі не слід робити.

Крім сказаного, у число  функцій, що змінилися, педагога входить  надзвичайно складне завдання - у  нових умовах зберегти за собою роль "ідейного наставника", "лоцмана  у світі знань", старшого товариша й авторитетного порадника. Педагогові буде необхідно враховувати той  факт, що учні, завдяки можливостям  комп'ютерних комунікацій, знають не те й не тільки те, що їм звичайно задавалося на уроках, а іноді й взагалі  знайомі з такими речами, про які  педагог не має подання. Це - нормальна, природна ситуація нової педагогіки, прямий результат комп'ютеризації й  характерна риса нової парадигми  навчання. Від педагога в таких  умовах буде потрібно не абсолютне "всезнайство" (його не може бути!), а мудре розуміння  зв'язку явищ, їх наукової й життєвої значимості. До такого розуміння своєї  ролі в цей час готовий далеко не кожен учитель, і вузівська  система підготовки вчителів поки ще прямо на це не орієнтується.

Природно, що все це реалізується при гарному технічному, програмному  й методичному забезпеченні уроку, а сам учитель повинен досить невимушено володіти загальними навичками  роботи з комп'ютером і правильно  усвідомлювати свою роль, що змінилася.

Основними функціями викладача  в навчальному процесі із застосуванням  ПК є: відбір навчального матеріалу  й завдань, планування процесу навчання, розробка форм пред'явлення інформації тим, яких навчають,, контроль навчання матеріалу, корекція процесу навчання. Розглянемо коротко особливості реалізації цих функцій.

Функція відбору матеріалу  й завдань є найбільш складною й творчою. Тут чільну роль грає досвід викладача, глибина знання їм предмета. Основними вимогами при реалізації цієї функції є необхідність чіткого  виділення головних і другорядних  моментів у дисципліні, і диференціація  матеріалу по ступені складності.

Планування процесу навчання із застосуванням ПК повинне здійснюватися, як відзначалося вище, у напрямку його максимальної індивідуалізації. Індивідуалізація навчального процесу може вироблятися: «по послідовності подання досліджуваних  понять, по методу викладу матеріалу (індукція, дедукція), за рівнем науковості матеріалу, глибині матеріалу, за часом  навчання, по пропонованих роз'ясненнях і довідкових матеріалах» (23-51). Необхідно  звернути увагу на те, що індивідуалізація навчального процесу є останнім часом однієї із провідних ідей шкільного  навчання. Стає усе більше очевидним, що школа повинна, "опираючись на індивідуальні особливості учнів, підготовляти їх до тієї сфери життєдіяльності, до якої вони найбільш розташовані, і  в якій зможуть принести найбільшу  користь суспільству" (14-72).

Психолог Е. И. Машбиц вважає за доцільне розділити поняття "індивідуальне " й "індивідуалізоване" навчання.

Індивідуальним він пропонує вважати навчання, що здійснюється за принципом: один той, якого навчають, - один комп'ютер. Оскільки комп'ютер частіше  використається при груповому навчанні й колективній діяльності учнів¹ , він далеко не завжди виступає як засіб індивідуального навчання.

Індивідуалізоване навчання - це навчання, при якому передбачається в максимальному ступені враховувати  особливості даного учня. Індивідуалізованим у повному розумінні слова  варто вважати навчання школяра  не по усередненому стандарті, а відповідно до деякої моделі, у якій відбиті  його психологічні особливості. Причому  ці моделі попередньо повинні бути уведені в навчальну систему й у процесі навчання можуть уточнюватися й видозмінюватися.

Таким чином, щоб навчання могло бути індивідуалізованим, воно повинне бути індивідуальним. Переважна  більшість фахівців-футурологів, організаторів  науки й виробництва вважає, що в цьому питанні майбутнє - за комп'ютерами.