Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Июня 2013 в 22:12, реферат
Особливості малюнка дошкільника. Види зображувальної діяльності, їх характеристика.
Діти підготовчої групи засвоюють малювання майже всіх видів дерев, їх слід знайомити з елементарними законами малювання: ближні дерева – великі, дальні - менші, а на самій лінії горизонту лише крапочки. До цього віку діти малюють гілки дерев майже симетрично. Тепер вони здатні виділити і передати індивідуальні особливості кожного дерева (відламану гіляку і верхівку, яка висохла, асиметричну крону і дивний вигін гілочки).
ТЕМА: "БУДИНКИ".
Діти першої молодшої групи одержують лише елементарні поняття в ігровій формі: ось наш будинок (великий кольоровий аркуш паперу), я прийшла додому і засвітила у вікнах світло (роблю пензлем соковиті примакування). А ось, Оксанка прийшла додому! Засвіти, Оксанка. світло! А тепер Сашко! Який в нас будинок веселий і гарний!"
Діти другої молодшої групи, коли засвоять малювання горизонтальних і вертикальних прямих, прямокутних форм, мають можливість намалювати різні будинки: для зайчиків, білочок, лисичок тощо.
Діти середньої групи можуть малювати не лише різні форми дахів (трикутну, конічну, трапецієвидну), але й своє відношення до господаря будинку: якщо позитивне, то прикрасять будинок, а якщо негативне - можуть і на "курячу ніжку" поставити.
Дітей старшої групи важливо навчити бачити різноманітну архітектуру будинків.
Діти підготовчої групи здатні передати в малюнку вулицю, яка уходить в далеч з різноманітністю будівель. споруд у кутовій перспективі (коли будинок можна побачити водночас з двох сторін) і інтер’єр кімнати.
Актуальність. Естетичному розвитку підростаючого покоління в Україні приділяється велика увага. У Законі України «Про освіту» говориться: «Країна безустанно піклуватиметься про розквіт літератури, мистецтва, культури, про створення всіх умов для найповнішого виявлення особистих здібностей кожної людини, формування в народі високих художніх смаків і культурних навиків».
Заняття з образотворчого мистецтва в дитячому садку – важливий компонент естетичного виховання. Педагог навчає дітей бачити красу навколишнього життя, передавати свої враження в малюнках.
Особливу увагу слід звертати на самостійне ставлення дошкільнят до виконання завдань. Насамперед потрібно спонукати дітей виявляти самостійність у всіх випадках, де це можливо. Обов’язок вихователя – продумувати, де і в чому діти можуть виявити самостійність, знайти правильне співвідношення між прямим навчанням дітей і вихованням у них здібності бути самостійними.
На п’ятому році життя дитина засвоює багато нових знань і навичок, робить певні успіхи в розвитку своєї мови. Під впливом навчання, що проводиться в дитячому садку, у дітей з’являються прагнення до засвоєння нових знань і вмінь, інтенсивно розвивається уява, сприйняття, спостережливість. Діти цього віку добре розуміють мету зорового спостереження, починають виділяти головне в об’єкті, можуть протягом короткого часу спостерігати самостійно (але під керівництвом старших). У більшості дітей в процесі занять зображувальною діяльністю формуються цілісні образи моделей. Проте слід зауважити, що формування нових зорових образів потребує постійної допомоги і керівництва з боку дорослих.
Під впливом вихователя діти середньої групи починають відрізняти навчальну діяльність (працю) від гри, хоч у ряді випадків заняття проходять в ігровій формі.
Увага п’ятирічних дошкільнят більш стійка. Вони точніше визначають форми, кольори; запам’ятовують головним чином предмети і явища, які безпосередньо їх зацікавили або викликали ті чи інші емоційні переживання. У цьому віці з’являються найпростіші форми міркувань з приводу спостережуваних явищ.
На заняттях з малювання педагог має приділяти велику увагу вихованню самостійності в дітей, щоб вони не чекали його вказівок. Одноманітна методика, при якій діти весь час діють за вказівкою, не може виховати самостійності. Методику заняття треба міняти так, щоб діти щоразу по-іншому набували вмінь і одночасно привчалися до самостійності.
Зі свідчення більшості відомих дослідників таких як: Пакуліна, Комарова, Козакова, які займались дослідженням питань з дитячої образотворчої діяльності, говориться про те, що вже з перших етапів образотворчої діяльності дитина починає засвоювати окремі засоби зображувальної мови, яка притаманна професійному мистецтву, хоч у використанні цих засобів дітьми виявляються характерні особливості, специфічні для дитячої діяльності. Основу зображувальних засобів складають: малюнок, лінія, колір завдяки яким діти відображають навколишній світ і виражають своє відношення до зображуваного.
Кваліфікаційне навчання дітей малюванню сприяє тому, що дитина опановує засоби виразності і легко засвоює їх у елементарній формі.
Види малювання, що проводяться в середній групі, їх характеристика.
У дитячому садку малювання займає провідне місце в навчанні дітей образотворчому мистецтву і включає три види: предметне малювання, сюжетне і декоративне. Кожному з них властиві свої завдання, які визначають програмовий матеріал і зміст роботи. Основне завдання навчання малюванню – допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності – формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.
Предметне малювання – зображення окремих предметів в малюнку. Предметами можуть бути різні живі і неживі об’єкти природи і побуту: дерево, яблуня, меблі, тощо.
Сюжетне малювання – передача зв’язного змісту в малюнку або об’єднання кількох предметів єдиним змістом. Сюжетом можуть бути як картини природи, так і побут: ілюстрації до казок тощо.
Декоративне малювання – створення візерунків. Візерунки бувають геометричні і рослинні. Візерунки виконуються в смужці або в різних геометричних фігурах (квадраті, прямокутнику, колі тощо).
Завдання та зміст програми з різних видів малювання в середній групі.
а) Грамотне, реалістичне зображення предмету в малюнку припускає передачу характерної форми і деталей, пропорційного співвідношення частин, перспективних змін, об’єму, руху, кольору. Розглянемо, якою мірою рішення цих задач доступне дошкільникові. Програмою «Малятко» передбачені такі завдання з предметного малювання: учити малювати образи, добиваючись виразності, зображати предмети круглої, прямокутної, трикутної, овальної, трапецієподібної форми; малювати олівцями, фломастерами, кольоровою крейдою, гуашшю. Формувати вміння заштриховувати невеликі площі, не виходячи за краї малюнку; тримати пензель похило, вести лінії всією шириною пензля, за ворсом. Ознайомити з оранжевим кольором, світлими і темними (світло-зелений, темно-зелений, світло-коричневий, темно-коричневий та ін.) відтінками. Учити самостійно добирати властиві предмету кольори.
Тематика занять: овочі, фрукти, квіти, дерева в різні пори року, їжачок, мишеня, зайчик-побігайчик, кріль, ведмедик, вагон, автобус, будинок, казковий будинок, новорічна ялинка, рибка, пірамідка, снігуронька, дівчинка в довгій шубці чи сукні, горобчики.
Дослідження українських педагогів і психологів показали, що в сприйнятті предмету основною визначальною ознакою є форма, яка допомагає дитині виділяти один предмет серед інших. Помилки при зображенні форми пояснюються не стільки неправильністю уявлень і відсутністю навиків, скільки невмінням правильно аналітично сприймати предмет.
Оскільки образотворчі уміння у дитини ще недосконалі, перед ним стоять і образотворчі труднощі.
У малюнку форма обмежена лінійним контуром. Але в той же час правильне проведення ліній і зображення контуру на перших етапах роботи над малюнком не може бути першочерговим завданням.
Не можна обводити лінією контур, якщо не знайдена ще загальна форма, оскільки він завжди непостійний, мінливий і обведення його – результат, кінцева стадія малюнка.
Художник, зображаючи предмет, йде від нарису основної форми.
Дошкільникові, особливо 3-4-річному, важкий такий шлях зображення. Він не може уявити весь предмет цілком в співвідношеннях всіх його частин. Для нього простіше малювати предмет послідовно, частина за частиною. Такий спосіб полегшує роботу дитини – закінчивши одну частину, він згадує або бачить на натурі, яка йде далі, і промальовує її. Поступово необхідно навчити дітей починати малюнок від найбільшої частини, оскільки в роботі по частинах є своя складність, що ускладнює передачу правильної форми, – виділення головних частин і другорядних, їх пропорційних співвідношень і розташування в просторі.
Загальними завданнями навчання малюванню окремих предметів для середньої групи є наступні:
Ці завдання розкриваються
і конкретизуються в
Т. С. Комарова в книзі «Заняття по образотворчій діяльності в дитячому садку» (М., 1981) розробила зміст занять для всіх вікових груп, в тому числі і для середньої. Заняття сплановані по місяцях і кожне включає тему, програмовий матеріал, коротку методику навчання дітей і зв’язок кожного заняття з іншими видами виховної роботи. Т. С. Комаровою детально вивчені особливості навчання техніці малювання. У книзі «Навчання дітей техніці малювання» (М., 1976) технічні прийоми розглядаються залежно від матеріалу і конкретних завдань зображення для кожної вікової групи. Завданнями навчання в цій групі є наступні:
На початку року, де
пропонована тематика малюнків, знайомих
дітям (малювання м’ячика, яблука, прапорця),
ускладнення програмного
Новим в навчанні дітей зображенню предметів є передача будови з ритмічно розташованими частинами (вгорі – внизу, з одного боку – з іншого боку), а також деяких пропорційних співвідношень частин. Це дає можливість аналізувати і порівнювати окремі частини між собою. Наприклад, в другому кварталі діти можуть малювати снігову бабу, форма якої складається з кругів різних розмірів, і ялинку з рівномірно розташованими гілками.
Вперше в цій групі вводиться малювання такого складного для зображення об’єкту, як людина. Зображенню людини передує малювання простіших форм -снігової баби, ляльок, де співвідношення і форми частин можуть бути дещо порушені.
б) Основна мета сюжетного малювання – навчити дитину передавати свої враження від навколишньої дійсності.
Відомо, що всі навколишні предмети знаходяться в певному зв’язку один з одним. Відношення до якого-небудь предмету або явища багато в чому залежить від розуміння саме цього зв’язку.
Можливість встановлення смислових зв’язків між різними предметами і явищами розвивається у дитини поступово. Тому сюжетне малювання з навчальною метою вводиться не раніше, ніж в середній групі, до того ж спочатку як зображення 2-3 предметів, розташованих поряд. Природно, що дітям повинні бути відомі прийоми зображення предметів, що є головними діючими героями сюжету, інакше труднощі в зображенні незнайомих предметів відвернуть їх від виконання основного завдання.
Проте не слід обмежувати сюжетне малювання зображенням тільки тих предметів, які діти вже зображали. Дитина повинна уміти намалювати головне в сюжеті, а всі деталі він виконує по своєму бажанню.
Уміння виділяти головне в сюжеті пов’язано з розвитком сприймання і аналітико-синтетичного мислення. Вони у маленької дитини ще дуже поверхневі; вона перш за все сприймає те, що безпосередньо доступно зору, дотику, слуху, і часто дізнається про предмет за деякими неістотними деталями, що запам’яталися йому. Так само дитина сприймає і передає сюжет в малюнку. Виділити головне, зрозуміти відносини і зв’язки об’єктів сюжету – завдання досить складні для дошкільника. Вони можуть бути вирішені дітьми старшої групи. У програмі «Малятко» передбачені такі вимоги до сюжетного малювання: учити поєднувати в малюнку за змістом зображення двох-трьох предметів, розміщувати їх на одній лінії, поряд, по всьому аркушу; передавати пропорцію предметів; використовувати виразні засоби: колір, форму, розмір. Спонукати передавати враження від спостережень у природі (пори року), народних свят та ігор, щедрівок, легенд, оповідей; виконувати картинки-ілюстрації до епізодів українських народних казок, колискових пісень, веснянок, екранізованих літературних-творів.
Тематика занять: Хто живе в осінньому лісі? Маленькій ялиночці холодно в лісі; росла собі ялинонька і зайчик з нею ріс; на дерева, на лужок тихо падає сніжок; дві подружки; на жовті кульбабки прилетіли метелики і жуки; курчата ходять по траві; каченята пливуть в озері; епізоди до казок: «Колобок», «Три ведмеді», «Заєць та їжак», «Круть та верть», до колискових пісень, веснянок.
У сюжетному малюванні важливо правильно передати пропорційні співвідношення між предметами. Це завдання ускладнюється тим, що при зображенні сюжету треба показати не тільки різницю в їх розмірах, що існує між ними в житті, але і збільшення або зменшення предметів у зв’язку з розташуванням в просторі. Для цього дитина повинна уміти порівнювати, зіставляти об’єкти зображення, бачити смисловий зв’язок між ними.
Вирішити завдання просторового відношення між предметами дуже складно для дошкільника, оскільки у нього малий досвід і недостатньо розвинені образотворчі уміння і навички.
Але навіть якщо деякі з них зрозуміють перспективні зміни предметів в просторі, їм важко буде передати ці зміни на площині листа. Те, що в натурі розташоване далеко, на малюнку слід малювати вище, і навпаки. Ці особливості зображення простору на площині доступні розумінню лише старшого дошкільника, що має досвід.