Історія мистецтв

Авторами поетичних  творів переважно стають учені-філологи, які привносять у поезію тенденцію  наслідування класичних зразків грецького епосу, панегіричної поезії: епічна поема Аполлонія Родоського «Аргонавтика», витончені, але досить заплутані міфологічністю та вченістю так звані епілії (малий епос) Каллімаха. Серед поетичних новацій цього періоду, крім епіграм, варто згадати буколічні (сільські) ідилії. Засновником цього жанру був видатний ліричний поет Феокріт із Сиракуз.

Якщо епос, ідилії, епіграми та гімни задовольняли смаки еліти, то мім і комедія призначалися широким верствам населення елліністичного світу. Найвидатнішим представником «нової аттичної» комедії був Менандр, який зосередив увагу на приватному житті людини. Менандр показує життя приземлене, його персонажі — люди звичайні. Особистість, індивідуальність, вдача цікавлять поета над усе. Він створює комедію характерів. Загалом елліністичній літературі притаманні аполітизм, педантизм, еротика, стрижнем багатьох творів стає заплутана інтрига. Відійшовши від великих соціальних проблем, вона заглиблюється у внутрішній світ людини, досягши в його зображенні чималих успіхів. В елліністичну епоху триває розвиток архітектури, скульптури та живопису греків.

Видатними пам'ятками архітектурного мистецтва стали не лише нові культові споруди, наприклад храм Артеміди в  Ефесі, збудований на місці спаленого  Геростратом, чи храм Аполлона в Дідімах поблизу Мілета, храм-гробниця Мавзола в Галікарнасі, монументальні вівтарі — Зевса та Афіни в Пергамі, Гієрона II в Сиракузах, а й самі новозбудовані міста: Александрія, Антіохія — столиця велетенської імперії Селевкідів, Пергам та інші столиці й великі центри елліністичного світу. Вони виникли як осередки нової греко-македонської державної влади — за чітко визначеним планом. Саме в елліністичний період вдалося впровадити планування міської забудови, що його ще в V столітті до нашої ери запропонував архітектор Гіпподам. Створюється міське середовище, яке однаково задовольняє вимоги зручності й закони естетики.

Особливого значення в архітектурі цієї пори набувають  житлове та цивільне будівництво.

Елліністична архітектура, окрім хіба що храмового будівництва для місцевих релігійних культів, майже не зазнала впливу Сходу. Однак за повного панування грецьких архітектурних норм і принципів вона перейняла притаманну Сходові монументальність і розкіш. Це виявилося як у розмірах, грандіозності будівель, так і в пишноті скульптурного декору.

 

 

 

 

Корінф 

 

 

 

 

 

Острів Косс  

 

 

 

 

 

Родоський «Колос»  

 

 

 

Тераса львів на Делосі

Делос

(грець. Δήλος, Delos)

Найменший із Кікладських  островів в Егейському морі, відомий  храмом та культом Аполлона й Артеміди, які нібито народилися на цьому острові 
Святилище славилось вже в сиву давнину і було центром амфіктіонії (союзу міст-держав для охорони святилища), яка об’єднувала під покровом загального культу всіх іонійців Європи, островів та Малої Азії 
  

 

 

 

Будинок Клеопатри  на Делосі 

 

 

 

 

 

Деметра

(гр. Demeter)

Дочка Кроноса й Реї, сестра й дружина Зевса, богиня родючості, хліборобства та шлюбу; посідала важливе  місце в грецькій міфології 

 

 

 

 

 

Афродіта, Ерот і Пан

 

 

 

Артеміда

 

 

 

 

ІІ. Висновки.

Трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда, комедії Аристофана не втратили свого художнього і людського значення до наших днів; багато хто з них з незмінним успіхом йдуть у театрах світу, бо звернені до вічних проблем, що хвилюють людину. Віршовані твори Гесіода, Алкея, Сапфо, як і раніше дивують тонким ліризмом і майстерністю. Архітектура вражає своїм вишуканим добірністю і логічною завершеністю форм.

Античне мистецтво Греції заклало основи сучасного естетичного розуміння світу, залишаючись класичним зразком його раціонального, естетичного, логічного тлумачення. Античне мистецтво Греції справила потужний вплив і на подальший розвиток світового мистецтва, і на його осмислення, дала початок багатьом напрямкам у різних областях духовної творчості.  
Як відомо, класична епоха розквіту змінилася часом занепаду. Падіння престижу освіти, заміна раціонального знання інтересом до ірраціонального, наростання сумніву та скепсису супроводжувалися і зміною вимог до самої людини. Дисгармонія між людиною і суспільством, яке стало пред'являти до нього зовсім інші вимоги, призвела до занепаду античного мистецтва і падіння самого античного суспільства.

Культура або цивілізація в широкому етнографічному сенсі складається усвоєму цілому із знання, вірувань, мистецтва, моральності, законів,звичаїв і деяких інших здібностей і звичок, засвоєних людиною,як членом суспільства.

Розвиваючись під впливом  ранньої цивілізації, культура античності внесла величезний внесок у розвиток світової культури. Що дійшли до нас пам'ятки архітектури і скульптури, шедеври живопису і поезії, є свідченням високого рівня розвитку культури. Вони мають значення не тільки як твори мистецтва, але й соціально-моральне значення. І зараз сформульовані в них думки про добре, зле, честі й безчестя є сучасними.

На грунті античної культури вперше з'явилася, і стали розвиватисякатегорії наукового мислення. Великий внесок античності у розвиток астрономії,теоретичної математики. Саме тому антична філософія та наука зіграли настільки важливу роль у виникненні науки нового часу, розвитку техніки. Загалом же культура античності з'явилася основою для подальшого розвитку світової культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Використана література

 

1. Арнольдов А.І. Введення в культуру. - М.: Народна Академія культури та загальнолюдських цінностей, 1993

 
2. Боннар А. Грецька цивілізація.  Ростов-на-Дону, "Фенікс", 1994

 
3. Культурологія (навчальний посібник  і хрестоматія для студентів) Ростов-на- Дону, "Фенікс", 1997

 
4. Куманецкій К.. Історія культури  Стародавньої Греції та Риму. - М., "Вища школа", 1990

 
5. Любимов Л. Мистецтво Стародавнього Світу. - М., "Освіта", 1971

6. Гуревич А. Я. Категорії середньовічної культури. М. 1972.

7. Золкін А. Л. Культурологія. М. 2001.