Готичний стиль

  
«Готичний стиль» 
 
 
Зміст 
Вступ 
1.Термін “готичний стиль” 
1.1 Зародження та розвиток готичної архітектури 
1.2 Інструменти будівництва середньовічних архітекторів 
1.3 Матеріали і конструкції 
2.Готична архітектура у Франції , будівництво міст 
2.1 Замково-палацова архітектура 
2.2 Будівництво ратуш і житлових будівель 
2.3 Архітектура господарського і торгового значення. 
3.Готична архітектура Німеччини, будівництво міст 
3.1 Замково-палацова архітектура 
Висновок 
Додатки 
Список використаної літератури 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Готичний стиль(від італ. gotico, букв. - готський, від назви німецького племені готовий), художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою 12 і 15 - 16 ст.). Термін "готика" введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». З початку 19 ст., коли для мистецтва 10 - 12 ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології і культурі епохи готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами. Для готики, характерний символіко-алегоричний тип мислення й умовність художньої мови. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків. Особливе місце в мистецтві готики займав собор - вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Непорівнянне з людиною простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва  готики відбивало і кардинальні  зміни в структурі середньовічного  суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил - міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, зміцнення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними проїзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортечних, палацових і культових споруджень. Звичайно в центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, який ставав осередком міського життя.

Смілива і складна  каркасна конструкція готичного  собору, що втілила торжество сміливої інженерної думки людини, дозволила  перебороти масивність романських будівель, полегшити стіни і зводи, створити динамічну єдність внутрішнього простору. У готиці відбувається збагачення й ускладнення синтезу мистецтв, розширення системи сюжетів, у якій відбилися середньовічні представлення про світ. Основним видом образотворчого мистецтва була скульптура, що одержала багатий ідейно-художній зміст і розвиті пластичні форми. Застарілість і замкнутість романських статуй перемінилися рухливістю фігур, їхнім звертанням один до одного і до глядача. Виник інтерес до реальних природних форм, до фізичної краси і почуттів людини, нове трактування одержали теми материнства, морального страждання, мучеництва і жертовної стійкості людини. У готиці органічно переплелися ліризм і трагічні афекти, піднесена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і фольклорність, гострі життєві спостереження. У епоху готики розцвіла книжкова мініатюра і з'явився вівтарний живопис, досягло високого підйому декоративне мистецтво, зв'язане з високим рівнем розвитку цехового ремесла.  

 

Готика зародилася в Північній Франції (Іль-де-Франс) у середині 12 ст. і досягла розквіту в 1-й половині 13 ст. Кам'яні готичні собори одержали у Франції свою класичну форму. Як правило, це 3 - 5-нефні васильки з поперечним нефом - трансептом і напівкруговим обходом хору ("діамбулаторієм"), до якого примикають радіальні капели ("вінець капел") *(НЕФ - це витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.)*. Їх високий і просторий інтер'єр осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрастові високого головного і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору. Конструктивна основа собору - каркас зі стовпів (у зрілій готиці - пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них. Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового зводу, заповненого полегшеними невеликими зводами - розпалубками. Бічний розпір зводу головного нефа передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи - контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору зводу за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і просторової волі інтер'єру. 2-баштові західні фасади французьких соборів з 3-ма "перспективними" порталами і візерунковим круглим вікном ("трояндою") у центрі сполучать устремління вгору з ясною урівноваженістю членувань. На фасадах варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні і декоративні деталі - візерункові вімперги, фіали, краби і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цільну сюжетну систему, у яку входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Кращі добутки готичної пластики - статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Амьєні, Страсбурі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю почуттів. Декор ритмічно організований і строго підлеглий архітектурним членуванням фасаду, що обумовило струнку тектоніку і пропорції статуй, урочистість їхніх поз і жестів. Інші частини храмів також прикрашалися рельєфами, статуями, рослинним орнаментом, зображеннями фантастичних тварин; характерний достаток у декорі світських мотивів (сцени праці ремісників і селян, гротескні і сатиричні зображення). Різноманітна і тематика вітражів, у гамі яких переважали червоні, сині і жовті тони. 

 

Сформована готична  каркасна система з'явилася в церкві абатства Сен-Дені (1137 - 44). До ранньої готики відносяться також собори в Лане, Парижі, Шартре. Багатством ритму, досконалістю архітектурної композиції і скульптурного декору відрізняються грандіозні собори зрілої готики в Реймсі й Амьєні, а також каплиця Сент-Шапель у Парижі (1243 - 48) з численними вітражами. Із середини 13 ст. величні собори будувалися в древніх європейських країнах - в Німеччині (у Кельні), Нідерландах (в Утрехті), Іспанії (у Бургосе, 1221 - 1599), Великобританії (Вестмінстерське абатство в Лондоні), Швеції (в Упсалі), Чехії (хор і трансепт собору св. Віта в Празі), де готичні будівельні прийоми одержали своєрідну місцеву інтерпретацію. Хрестоносці донесли принципи готики до Родосу, Кіпру і Сирії. 

 

Наприкінці 13 - початку 14 ст. будівництво соборів у Франції переживало кризу: архітектурні форми стали сухіші, декор розкішніший, статуї одержали однаковий підкреслений S-образний вигин і риси куртуазності. З 14 ст. велике значення придбали міські і монастирські зальні церкви, замкові і палацові капели. Для пізньої ("полум'яніючої") готики характерний примхливий, що нагадує мови полум'я візерунок віконних прорізів (церква Сен-Маклу в Руані). У світському міському зодчестві використовувалися головним чином композиції і декоративні прийоми готики. На головній площі міст будувалися ратуші з рясним декором, нерідко з вежею (ратуша в Сен-Кантене, 1351 - 1509). Замки перетворювалися у величні палаци з багатим внутрішнім оздобленням (комплекс папського палацу в Авіньоне), будувалися особняки ("готелі") багатих городян. 

 

У пізній готиці одержали поширення скульптурні вівтарі  в інтер'єрах, що поєднують дерев'яну  розфарбовану і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев'яних дошках. Склався новий емоційний  лад образів, що відрізняється драматичною експресією, особливо в сценах страждань Христа і святих, переданих з нещадною правдивістю. З'явилися розписи на світські сюжети (у папському палаці в Авіньоне, 14 - 15 ст.). У мініатюрах (часословах) намітилося прагнення до одухотвореної людяності образів, до передачі простору й обсягу. До кращих зразків французького готичного декоративного мистецтва належать дрібна скульптура зі слонової кісти, срібні реликварії, лиможська емаль, шпалери і різьблені меблі.

У пізно готичну епоху  нагромадження емпіричних знань, ріст інтересу до реальності, до спостереження і вивчення натури, що зросла роль творчої індивідуальності підготували ґрунт для ренесансної системи світосприймання. Цей процес проявився в 14 - поч. 16 ст. У 15 - 16 ст. він був прискорений впливом італійського і нідерландського Відродження. Протягом 16 ст. готика майже повсюдно перемінилася ренесансною культурою.  

 

Історичні інтер’єри  готики

Інтер’єри з дизайном в готичному стилі відрізняються  величністю і витонченістю. Стіни  перестають бути конструктивним елементом, стають більш легкими, облицьовуються деревом або прикрашаються настінним розписом яскравих кольорів, настінними гобеленами. Дощаті і кам’яні підлоги ранньоготичного інтер’єра пізніше також застилались килимами. Характерними елементами стають ажурні орнаменти, кам’яне мереживо різьби, стрільчаті склепіння. Над входом, як правило, величезне вітражне вікно-роза. Віконне скло в свинцевому обрамленні, із випуклого скла, але без фіранок. Стелі дерев’яні балочної конструкції або з відкритими оформленими кроквами; можливий декоративний розпис на стелі. 

 

Меблі в готичному  інтер’єрі

Типові меблеві вироби готичного стилю: високі двостворчаті шафи з чотирма, шістьма або дев’яти  філенками, а також буфети на високих  ніжках, високі спинки стільців і ліжок, імітуючих архітектурні деталі фортечних замків і церков. Пізніше цей вплив позначився і на орнаментиці: столярній справі була нав’язана точна геометрична орнаментика, яка суперечить самій фактурі дерева. Основним видом меблів, як в замках рицарів, так і у простих городян була скриня, із якої з часом сформувалася скриня-лавка. Скрині служили столами, лавками і ліжками. Часто скрині ставили одна на другу, прикрашаючи при цьому всю конструкцію стрільчатими склепіннями - так утворилася шафа. Стіл в готичному інтер’єрі мав глибокий висувний ящик і сильно виступаючу стільницю, основою якої були дві торцеві опори. Під відкидною столешницьою знаходилось багато відділень і маленьких ящичків. Ліжко, якщо вона не була забудована в стіну, то мала балдахін або великий, подібний до  шафи, дерев’яний каркас, а в південних країнах Європи - дощату конструкцію з архітектурним членуванням, ріезьбою і кольоровим оздобленням. 

 

Основні матеріали  в дизайні інтер’єру готичного  стилю

В будівництві і оздобленні готичних будівель використовувались в основному камінь, мармур, дерево (дуб, горіх, ялинка, сосна, модрина, кедр європейський, ялівець). В декорі використовувалась мозаїка з плитки, майоліка; скрині обтягували шкірою, використовувалась багата металева (залізна і бронзова) фурнітура, мотиви сталактитів, виточені бруски. Фігурна ліпнина інколи розписувалась і покривалась позолотою.  

 

Вітражі.

Кольорові вітражі у  вигляді стрільчатих арок - одна із самих впізнаних особливостей стилю готики. Величезні вікна, для  яких стіни служать лише легким каркасом, багатокольорові вітражі, світлові ефекти і, накінець, прекрасне вікно-роза - все це і створює неповторне "лице" готики. 

 

Кольорова гама

"Готичні рози", барвисті  вітражі, розмальована скульптура - все це говорить про особливу роль кольору в средньовіччі. В дизайні інтер’єрів готичного стилю використовувались насичені червоні, сині, жовті, коричневі відтінки, а також золоті і срібні нитки. Для контрасних деталей використовувались пурпурові, рубінові, синьо-чорні, гвоздично-рожеві, зелені відтінки. 

 

Елементи декору готичного  стилюя інтер’єру

Картинами для прикрашання кімнат в готиці користуються рідко. В то й жеж час, епоха готики - це час  розквіту книжкової мініатюри і  появи станкового живопису, час високого злету декоративних митецтв. В готичному стилі спостерігається розквіт цехового ремесла: в різьбі по каменю і дереву, в дрібній скульптурі із слонової кістки, в кераміці і скляному виробництві, в різних металевих виробах, що прикрашалися каменями і емаллю, в тканинах і шпалерах - всюди витонченість фантаії і щедре богатство декору поєднуються з блискучою майстерністю і старанністю оздоблення. 

 

Готика в дизайні  сучасних інтер’єрів

Відтворити в чистому вигляді  готичний стиль в сучасному приміщенні достатньо проблематично, але елементи цього стилю активно використовуються як в дизайні інтер’єрів заміських будинків, так і в дизайні інтер’єрів квартир. Стрільчаті вітражні вікна, ковані гвинтові сходи - все це чудово гармонує з декоративним оформленням із штучного каменю. Для оздоблення цокольної частини стіни і камінної зони використовують взірці, імітуючі гладкий булижник, виразний дикий камінь, ширшавий вапняк. Необхідний "замковий" ефект створюють також обрамлені штучним каменем дверні портали і віконні проріз. Цікаве враження виникає в результаті використання контрасних кольорів і фактур. Поширений спосіб обманки, коли частина стіни з "втратами" проявляє "старовинну" кам’яну кладку.

Особливу стилістичність інтер’єру  дає використання вітражів в традиційній  для готики кольоровій гаммі, при чому вітражі можна використовувати як в вікнах, так і на глухих стінах з внутрішньою підсвіткою.

В центрі інтер’єру відповідно до дизайну в готичному стилі  добре розмістити багато оформлений камін або кафельну пічку з  напрямленими вгору архітектурними деталями.

 

 

 

 
 
Вступ 
Історико-культурні передумови У готична архітектура і власне сам стиль зародився на прикінці ХЙЙ століття і продовжував своє існування до ХЙV століття, в деяких країнах Європи він затримався аж до ХVІ століття. Готична архітектура зародилася в перші роки ХІІІ століття, її розвиток швидко поширювався і достиг свого апогею в другій половині ХІІІ століття. Це стало важливим кроком в історії середньовічного архітектурного образу. Домінуючими країнами де розвиток архітектури, з її специфікою, виражався найпомітніше ніж у інших стали Англія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія. Варто зазначити, що із розвитком скульптури та настінного живопису в цих країнах все чіткіших і чіткіших рис набуває готична архітектура. Різкий перехід в архітектурі романського стилю до готичного, вплинув на світову архітектуру специфічною технікою будівництва. 
Актуальність теми У полягає в більш детальному дослідженні архітектури готичного періоду. Вивчення ідей, та технік архітекторів того часу. Варто зазначити, що елементи готичного стилю зявляються і сьогодні, а саме це спонукає на вивчення готики періоду ХІІ-ХІV століть. 
Мета роботиУ вивчити історико-культурні передумови розвитку просторово готичного мистецтва, а саме міську архітектуру Франції та Німеччини, а також знайти спільні та відмінні риси даного типу мистецтва. 
Завдання роботиУ знайти спільні та відмінні риси в міській архітектурі Франції та Німеччини, а також зробити аналіз культурних пам’яток міської архітектури періоду готики. 
Об’єкт дослідження У Міська архітектура в Франції та Німеччині в епоху готики. 
Предмет дослідженняУ готична архітектура міських будівель Франції та Німеччини. 
Хронологічні межіУ готичний період, кінець ХІІ-ХІV ст., 1200-1300 рр?. 
Структура курсової роботи У курсова робота складається із вступу та чотирьох основних розділів ?в І-му розділі - зародження та розвиток готичної архітектури; в ІІ-му розділі - міська архітектура в Франції; в ІІІ-му розділі - міська архітектура в Німеччині; в ІV-му розділі - аналіз спільних та відмінних рис міської архітектури, в Франції та Німеччині; висновків,додатків, та використаної літератури. 
Методи дослідженняУ дана тема є об’ємно дослідженою. Значний внесок у вивчення мистецтва готичного періоду зробили такі науковці, в своїх працяхУ Кезно.Т “Архитектура и городостроительство”; Сонуцынский О.И “Искуство западного средневековя”; Лясковська О.А “Французкая готика ХІІ-ХІV вв”. 
 
 
1. Термін ”готичний стиль” 
Готичний стиль (італ. gotico - готи,за назвою племені готів)- художній стиль середньовічної Європи (Х – ХVст.), який ґрунтується на народних традиціях готів (германців). В архітектурі характеризується вертикалізмом конструкцій, каркасним перекриттям, чіткою лінією, незвичністю, використанням скульптур та вітражів. Стиль набув значного поширення в настінному живописі. Шедевр готики - Нотр-Дам де Парі (собор Паризької Богоматері). 
У історії західноєвропейської середньовічної культури виділяють два етапи У романський - ІХ – ХІ століття і готичний – Х – ХV століття (в окремих країнах до ХVІ ст.). 
Що до мистецтва готичного (від італ. gotico – готичний, варварський) стилю, то передусім привертає увагу пошук синтезу між архітектурою, настінним живописом та скульптурою. Майстри готики широко зверталися до образів народної фантазії. Водночас в їхньому мистецтві сильніше, ніж у романському, відбився вплив більш раціонального сприйняття, прогресивних тенденцій ідеології того часу.