Хід бойових дій на території Поділля 1648 – 1657 рр.

І от в четвертий раз, у листопаді цього року, в Шаргороді почало збиратися велике військо. Було там близько 20000 польської кіноти і стільки ж піших вояк, два полки німецьких найманців  і драгунів та потужна татарська кіннота. Керували тими силами коронні гетьмани Станіслав Потоцький, Станіслав Лянцкоронський та київський восвода й коронний обозний, а згодом І гетьман, Стефан Чарнецький. То були видатні польські полководці.

                 Отримавши про ці відомості, Богадн Хмельницький дав наказ Брац- лавському, Кальницькому та Вінницькому полкам вирушати на Бушу. Та вони не встигли, бо застрягли у прикордонних битвах.

                Першим до Буші відправився полк Стефана Чарнецького. Решта військ мала спочатку подолати опір інших прикордонних міст навколо БушІ, аби забезпечити собі надійну оборону з тилу. І протягом декількох днів здалися фортеці у МурафІ, Красному й Чернівцях. А от перед військом Чарнецького, який підійшови до Буші 28 листопада, зачинилися всі брами.

Чарнецький розташував свій табір на високій Татарській горі. Внизу під ним лежало все місто -  низка кам'яних млинів, великий став, що оточував всю фортецю, замок на високих скелях, сім златоверхих церков. Міцні башти, круті вали,кам'яні стіни.

            Чернецький, не довго роздумуючи, кинувся на приступ фортечних мурів. Він вирішив, що оборонців Буші вдасться захопити зненацька. Та все було  навпаки. Козаки зустріли жовнірів вогнем з гармат і рушниць. Поляки зупинилися і почали відступати. Тоді ворота розчинилися і козаки рушили у

зустрічну вилазку. В тому короткому, але запеклому бою загинуло багато значних польських офіцерів . Коли ж поляки кинулися навтіч і приступ було відбито - з усіх бушанських церков ударили дзвони. Бушанці святкували свою першу перемогу.⁴¹

             Чернецький чекав на допомогу. І коли вона прийшла, при підтримці польських гармат пішов на другий приступ. На цей раз він вибрав нижню браму, яка була на рівнині і де був кращий підхід. Врешті, гублячи людей, полякам вдалося вдертися до міста. Але від шаленої стрілянини в передмісті зайнялися будівлі і за спинами поляків піднялася ціла злива вогню. Поба-чивши, що наступаючі відрізані від головних сил, козаки вирвалися з фортеці і почали бити тікаючих крізь полум'я поляків. Врешті, поляки були скинуті з невеликої гірки, на якій стояла кутова вежа. Сам Чарнецький, стримуючи своїх вояк від паніки, був поранений у ногу, гусарський поручик Вільш-ковський — у голову, а командир гусарів Гемберт і багато його вояків наклали під тією брамою головою.⁴²

            Після тривалої наради обидва гетьмани — Потоцький і Лянцкоронський вирішили вдатися до переговорів. Вони сподівалися, що невеличка козацька залога, яка обороняла Бушу, побачивши значні сили поляків та татар, складе зброю. До фортеці було надіслано сурмача-парламентера. Козаки спочатку прийняли його добре. Та, коли побачили, що в листі, крім вимог про капітуляцію та обіцянок про амністію, писано безліч ганебних слів про українське козацтво та його старшину, їх серця не витримали. Сурмача тут само, під стінами, на виду у всього польського війська, розстріляли з мушкетів.⁴³

Під вечір Чернецький з покаліченою ногою виліз на коня і вирішив ще раз роздивитися диспозицію. З високої гори, звідки було видно всю фортецю як на долоні, він помітив, що з боку ставка, який оточував фортецю там, де тече річка Бушанка, менше всього оборонців. Козаки сподівались, що з цього боку вони надійно захищені водою. До того ж штурми постійно тривали з протилежного. Тоді Чарнецький звелів потаємно вночі розкопати греблю і спустити воду. Він розрахував вірно. Ранковий приморозок, мовляв, вкриє багно кригою і можна буде пустити кінноту на майже незахищені стіни. Так і сталося.⁴⁴

            Ранком третього дня поляки знову розпочали штурм з боку скель, вдаючи, що вони вирішили подолати опір саме в цьому місці. Тим часом татарська кіннота й драгуни швидко подолали замерзлий став, спішилися і кинулися на вали. Першим увірвався молодший значковий Балент. І почав крушити поодиноких захисників. За ним рушив загін поручика Корецького . А за ним увірвалися й татари.

              Після шаленої стрілянини загорілося все місто. В фортечних стінах утворилися проломи, і поляки увірвалися в замок. Та козаки продовжували захищатися. Згодом загинув Тарас Завісний. За ним поклав свою голову відважний полковник Петро Гречина Опришок. Оборону взяла на себе дружина Завісного Мар'яна. Але вже було пізно. Сили бушанців танули на очах. Шаленіючи, поляки дерлися звідусіль. І не милували нікого — ні дітей, ні старих.

       Сімдесят жінок підземним ходом пробралися за фортечні стіни. Але по дорозі погубили деякі речі. Вони сховалися у печері над Бушанкою. Проте діти, які були при них, почали плакати. По тих речах і по плачу їх віднайшов полковник Целярій з польським загоном. Коли жовніри сунулися у печеру, звідти почалася стрілянина. Жінки не бажали здаватися. Тоді Целярій запропонував їм амністію, аби тільки вийшли. Та у відповідь стрілянина посилилась. Бачачи таке, полковник віддав наказ направити в печеру струмок води з джерела, що збігало з верху гори. Поляки перегородили струмок, і незабаром печеру було залито водою. Відважні жінки втопилися разом з дітьми.

         Зруйнування Буші повніспо розв'язало руки полякам. Переяславську угоду було забуто, і польське військо без перешкод увірвалося на Брацславщину. В ці місяці між Дністром та Бугом було винищено 130 міст то містечок. Так з поразкою Буші закінчилося  на Поділлі, та й на всій Правобережній Україні, козацька воля. Але розпочиналася інша боротьба — Гайдамаччина. І сліди її ведуть в Гайдамацький яр — дивовижне урочище над річкою Бушанкою поряд з колишньою фортецею Малий Кам'янець.⁴⁵

Безприкладний героїзм захисників і жителів Буші золотими буквами  вписаний у скрижалі вітчизняної  історії. Як нам сьогодні бракує отієї  волелюбності, безкомпромісності, згуртованості в ім'я святої справи — розбудови незалежної держави. Коли хтось сьогодні скаржиться на тимчасові труднощі, подумаймо, кому гірше: нам — зараз чи їм — тоді? Якщо беремо до рук окраєць хліба, зароблений важкою, але чесною працею, пом'янімо подумки оборонців Буші. Згадуймо не лише у 350-у річницю бушанської трагедії, а щороку в останній день листопада. Бо лише народ, який цінує своє минуле, гідний славного майбутнього…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

           Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Богдан Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його здобутки з досягненнями таких гігантів XVII ст., як Олівер Кромвель в Англії та Валенштайн у Богемії. В дослідженнях, присвячених гетьманові та його добі, часто наголошується на його вмінні здобувати так багато, маючи так мало. Хмельницький відновлює український політичний організм там, де він давно перестав існувати, створює могутнє високоорганізоване військо з юрби некерованого селянства і козаків; у гущі народу, зрадженого старою верхівкою, він знаходить і згуртовує довкола себе нових діяльних ватажків.

            Зрозуміло, що не оминули Хмельницького невдачі, помилки та прорахунки. Це й Берестечко, й катастрофічна молдавська кампанія, й провал спільного козацько-семигородського походу на Польщу, й нарешті, нездатність змусити як союзників, так і ворогів визнати цілісність України. Провину за ці помилки історики й письменники квапилися покласти на Хмельницького. У середині XIX ст. батько сучасної української історіографії Микола Костомаров вихваляв Хмельницького  за  те,  що   він   установив зв'язки з Росією, і закидав йому закулісні зносини з турками.

          Михайло Грушевський висловлював сумніви щодо наявності у Хмельницького чітко окреслених цілей, доводячи, що вчинки гетьмана визначалися скоріше обставинами, а не навпаки. Проте більшість видатних українських істориків на чолі з Вячеславом Липинським дійшли висновку, що гетьман намагався закласти підвалини української державності свідомо та послідовно й що без цих спроб відродження української держави у новітні часи було б неможливим.

             Радянські історики одностайно схвалювали дії Хмельницького, хоч і з інших причин. Вони підкреслювали його роль як провідника повстання пригноблених мас і — особливо — здійснене ним об'єднання України та Московії.

            Незалежно від тонкощів наукових оцінок український народ завжди проявляв, любов до «батька Богдана». У свідомості величезної більшості українців, починаючи з тих часів аж дотепер, Хмельницький залишається великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивіду-альності й розуму підняла їх із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела:

 

1. Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні.— К., 1991.— ст. 18.
2. Апанович О. М. По місцях боїв визвольної війни українського народу,    1648–1654 рр. – К.: - 1955. – 58 ст.
3. Л.В Баженов  Нариси з історії поділля   Хмельницький.-1990 ст 71                                                                                            
4. Буша Історико – краєзнавчі нариси . Хмельницький 1991р. ст 51.
5. Воронявський О.В   Історія України Навчальний посібник Харків 2006   ст 106-107.
6. Грушевський М. Історія України-Руси. К.: Наук. думка, 1996. - Т. IV.- ст.75
7. Орест Субтельний Україна . Історія , Київ ” Либідь ”, 1991 р. ст. 135.
8. Маслак В.І. Національно-визвольна війна українського народу середини    ХVІІ ст. в російській історіографії ХVІІІ – початку ХХ ст.
9. Степанков В. Антифеодальна боротьба у роки Визвольної війни та її вплив на формування української держави (1648-1654). – Львів, 1991. – cт. 11-12.
10. Струкевич О.К, Романюк І.М, Пірус Т.П.. України історія ст-123-124.
11. Новий довідник Історія України К.:ТОВ ”Казка”,- 2006 ст- 206
12. Полонська – Василенко . Жінки //Енцеклопедія українознавства . Львів 1993р. Т-2. ст-686.

 

Монографічні  праці:

 

1. Дан О.Ю Вінничина козацька Київ – 2004 ст 27 – 28.
2. Духовні витоки Поділля: творці історії краю.Матеріали міжнародної науково практичної конференції.Камянець-Подільський 1994р.ст 80.
3. Лисий А.К . До питання про місце бою І. Богуна у Вінниці // Вінниця 1995р ст-10.
4. "Наукові записки" Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. - Київ, 2001. - Т.6. - ст.291-295.
5. Заєць І Події народно визвольної війнина Поділлі //Вінничина край козацької слави Вінниця 2001 ст 13-14.
6. Історчні витоки Козацького роду в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково – практчної конференції.Вінниця 24-27 вересня 2004р. ст – 8
7. Калитко С.Л  Події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького на східному Поділлі Вінниця 1997 ст 6 – 7.
8. Степанков В.С  Розвиток подій національно визвольної війни// Подільська старовина Вінниця 1993 ст 153-154.
9. C.Кокряцький  Легендарна Буша 1654-2004 рр. Вінниця 2004 ст– 5.
10. Оборона Буші (Епізоди з історії села Ямпільського району 1654 р.)// Тези доповідей VII Вінницької обласної  краєзнавчої  конференції. – Вінниця 1989 р. ст. 22 – 23.

                 

Періодичні  видання

 

1. Дмитренко М.  Героїчна  оборона Буші  ”Слово  Хлібороба” 1972р. 12-15 лютого.
2. ”Краєзнавство” Гол.редактор Тронько.П - //Науково популярний журнал № 1-4  ст 69.
3. Кравець. М. Оборона Буші (З історії села Буша Ямпільського району ) Памятники України 1982 р.№1     ст- 40. 
4. Лисенко І. Данило Нечай // Хочу все знати  1991р 26 червня.
5. Лисенко І. Іван Богун // Хочу все знати  1991р. 26 червня.
6. Мазун А. Батізька битва//Вінницька  газета 28 травня  – 2002р с- 1-2.
7. Роговий Л. Правда про Батіг // Хочу все знати 2002 р с- 4.
8. Руда.М Як виборювала незалежність Буша //Панорама- 1993 р. 8 вересня .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Дослідження Національно–визвольної війни Українького народу 1648 – 1657рр.

 

 

Питання	Українська  історіографія	Російська  історіографія	Радянська історіографія	Польська історіографія
1.Назва
Повстання	________	Рігельман	___________	Папроцький Бартош
Революція	Мицик.Ю.А	__________	Полонська - Василенко	_________
Війна	Апанович. О.	Соловйов С.М Карпов Г.Ф	Баженов. Л.	Окольський Шимон
2.Причини	Мицик.Ю.А. Усунення Українців від участі в міському самоврядуванні.	Соловйов С.М Козацтво зазнавало постійних  утисків.	Полонська - Василенко Наступ католицької церкви.	Окольський Шимон Важкі селянські повинності.
		Карпов Г.Ф Посилювалася політики уніатства.
			Баженов. Л.   Посилення гніту шляхти,відбирання майна у селян.	Папроцький Бартош Посилилося гноблення селянства.
	Апанович. О. Немали можливості займатися ремеслом,зазнавали  різних утисків.
		Рігельман А. Утиски населення та переслідування православ’я.
3.Наслідки	Мицик.Ю.А. Зміцнилася ідея боротьби за незалежність.	Соловйов С.М Початки формування незалежності.	Полонська - Василенко Переважна більшість селян одержали особисту волю.	Окольський Шимон Закладено  основи української  національної держави.
	Апанович. О. Ліквідація шляхетського і магнатського землеволодіння.	Рігельман А. Селяни стали незалежними.
		Карпов Г.Ф Створена міцна за своїм характером армія.	Баженов. Л.  Православна церква стала панівною в Україні.	Папроцький Бартош Зміцнилося козацтво,яке стало  привілейованим станом.