Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2013 в 12:58, отчет по практике
Історія нашого народу, а саме історія мого рідного села має дуже велике значення для мене, бо як казав великий геній української держави Тарас Григорович Шевченко : “Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Адже людина, яка не усвідомлює важкого минулого своїх предків, не може з захопленням і повагою читати сторінки своєї історії, або ж вважати неоціненним скарбом ті пісні, які складали наші попередники протягом багатьох десятиліть, які передавалися із уст в уста і які збереглися до нашого часу.
Нарис;
Матеріали фольклорної практики;
Висновок;
Зміст;
Яворе, явореньку зелененький.
Весільні пісні:
Весільні пісні:
Рецепієнт: Дрозда Олена Іванівна;
Народилася 25.08.1951 року
Субота, коровай:
Благослови, боже, (2) і отець, і мати,
Своєму дитяті коровай розчиняти.
Першим разом, добрим часом
Благослови, боже, (2) і отець, і мати,
Своєму дитяті коровай розчиняти.
Другим разом добрим часом
Благослови, боже, (2) і отець, і мати,
Своєму дитяті коровай розчиняти.
Третім разом, добрим часом
Благослови, боже, (2) і отець, і мати,
Своєму дитяті коровай розчиняти.
Рости, короваю, (2)
Як риба в Дунаю,
На столі широкий,
А в печі високий,
Бо в Оксани рід великий,
Щоби стало обдарити.
У хаті молодого:
А йде той Петро до дівки
А йде той Петро
до дівки,
як ясний місяць до зірки.
Йому з долею і щасливою,
З доброю годиною.
До тещі йдемо,
До тещі йдемо ,
Подарунки несемо,
Якії подарунки?
Чорнії чобіточки.
До свекрухи йдемо
До свекрухи йдемо,
Коровай несемо,
Нехай вона чує
Вечерять готує.
Просила Оксана дружечок,
Щоб її сплели віночок.
Для суботоньки на хвильку,
А на неділю на днинку,
А ввечері скинь вінок
З биндочками на кілок.
Посад молодої:
Сіла Оксана на посадочку
Сіла Оксана на посадочку,
Як на рожонці квітка,
А коло неї матінка її
Не може надивитись.
Яка ж ти мені мила.
Ні в похідонці, ні в робітонці,
Ні в полі, ні в нивоньці.
Розплітання коси:
Що ж ти думала, дівко Оксано
Як були свати в хаті?
Що то в картоньки грати,
А вони садяться, благословляються
Кісонку розплітати.
Неділя:
Схилилася верба
Схилилася верба (2)
Зверху до коріння,
Звінчалася Оксана
Зрання до обіда.
Не пізнає мати (2)
Свойого дитяти
В рутянім віночку
Схилила головочку.
Вийди, мати, з хати (2)
Невістку вітати:
Ось твоя невістка,
Розплетена кіска,
В рутянім віночку
Схилила головлочку,
Схилила низенько,
На добрий день, ненько.
Понеділок:
Оце тії чоботи,що зять дав
Оце тії чоботи, що зять дав,
А за тії чоботи дочку взяв.
Чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопоту ви мені!
Ой піду я до комори по муку,
Висять мої чоботи на кілку.
Чоботи, чоботи із бичка,
Чом ви так не робите,як дочка?
Йду на річку – чоботи рипотять,
Йду із річки – чоботи хлепотять.
Чоботи, чоботи із бичка,
Чом ви так не робите, як дочка?
Родинно-побутова лірика
Пісні про кохання:
Реципієнт: Копагородська Ніна Микитівна
Народилась 24.11.1952
Твори побутують у с. Довжок Шаргородського району
Запис зроблено 07. 07. 2011.
Била мене мати
Била мене мати березовим прутом,
Щоби не стояла з молодим рекрутом.
А я собі стояла,аж півні запіли,
На двері воду ляла, щоби не рипіли,
На двері воду ляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не проснулась,
Щоби не сварилась.
А мати й не спала усе теє чула
Та й на мене не сварилась сама такая була.
Ой чий то кінь стоїть
Ой чий то кінь стоїть,
Грива білесенька
Сподобалась мені,
Сподобалась мені тая дівчинонька
Не так дівчинонька, як біле личенько
Подай же дівчино,
Подай же гарная на коня рученьку
Дівчина підійшла, рученьку подала
Ой краще б я була 2 р
Кохання не знала
Кохання, кохання
З вечора до рання
Як сонечко зійде,
кохання відійде.
Ой у полі криниченька
Ой у полі криниченька,
В ній холодна водиченька.2 р.
Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе. 2 р.
Роман воли покидає
Катерину переймає2р
З відер воду виливає
Ой Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку,2р
Бо й не рідну неньку маю
Буде бити добре знаю,2р
Буде бити ще й лаяти,
Щоб з Романом не стояти2р.
Ой знай дівко що казати
Щоб не била тебе мати2р
Катерино , серце моє
Чи підеш ти за мене,
Ой не піду за тебе
Нема грошей у тебе.
Прилетіли гуси з броду
Сколотили з піском воду2р
Прилетіли лебедиці
Сколотили ще й криниці2р
А я стала постояла
Поки вода не встоялась
Ой у полі криниченька,
У ній холодна водиченька
У гаю, у гаю соловей щебече
У гаю, у гаю соловей щебече
Він кличе Оксану у гай
Ой вийди Оксано
Моя чорнобрива
Оксана голубка
У гай прилетіла
Нарвала милому квіток
Військову шинелю руками обняла
Та й начала гірко ридать
Реципієнт: Гуцол Вікторина Михалівна
Народилась 04.11.1927
Записано 04. 07. 2011.
Я з милим в розлуці
О клятвище милий мій друже,
Для тебе у світі живу .
Побачу тебе із другою,
Неначе я ярко горю.
Світи , ясний місяць, для ночі,
Ясне сонце, для дня.
У милого карії очі
Навіки чарують мене.
Любила я сад зелененький,
Любила його поливать,
У милого карії очі,
Як тяжко про них забувать.
Ой нащо нам було влюблятись,
Ой нащо нам було любов знать?
Ой луче б з любові зажмуритись
В сирій землі спочивать.
Підеш ти, мій милий, в садочок,
Ти в ньому барвінку нарвеш,
Сплетеш барвінковий вінок.
На гріб мені покладеш.
Як станеш на моєму гробі,
То жалко стане мене,
А з гробу тобі обізветься:
«Згадай як любила тебе!»
Не ший мені розового плаття,
Воно зовсім мені не к ліцу,
А шийте мені жовте плаття,
Я з милим в розлуці
Ой ти, дубе
Ой ти, дубе, дубе,
Кучерявий дубе,
На тобі дубе
Сидить два голуби,
А третя голубка
Позаду воркоче.
Кохав козак дівку,
А тепер не хоче.
Любив козак дівку,
Як місяць зірницю,
Тепер покидає таку красовицю.
Покидай козаче,
Плакати не буду.
Я ще молоденька
Без пари не буду.
А до мене хлопці
Щовечора ходять,
Коні воронії
За поводи водять.
Коні воронії,
Хлопці молодії.
Коні сивариві,
Хлопці чорнобриві.
Куди ідеш, куди вирушаєш
Куди ідеш, куди вирушаєш,
Ти, мій сизий орле?
А хто ж мене, мене молодую
До себе пригорне?
Пригортайся, молода дівчино,
Товаришу мому.
Но не кажи тої щирої правди,
Що мені самому.
Прийшов вечір і скука стала.
Ні з ким розмовляти.
Та й мусила свому нелюбу
Всю правду сказати:
« Ти думаєш, молодий козаче,
Що я тебе люблю,
А я тебе, молодий козаче,
Словами голублю.»
Реципієнт: Копагородська Ніна Микитівна
Народилась 24.11.1952
Твори побутують у с. Довжок Шаргородського району
Запис зроблено 06. 07. 2011.
Вітер віє, калина цвіте
Вітер віє,калина цвіте,
А козак до дівчини йде.
І співає їй пісню таку,
Про кохання, любов та весну.
Ой дівчино, чарівна моя,
Не зійшла ще вечірня зоря.
Шлях любові покаже тому,
Кого вірно я люблю.
Усміхається ясна зоря,
У гаю чути спів солов’я.
Він дарує веселі пісні,
Про кохання, любов на весні.
Біля ставу, де плаче верба,
Козак ніжно дівча обіймав.
Гарні та щирі слова він казав,
До свого серця її пригортав.
Вітер віє,калина цвіте,
А козак до дівчини йде.
І співає їй пісню таку,
Про кохання, любов та весну.
Не та роза, що за садом
Не та роза, що за садом,
А та роза, що в саду.
Не той милий, що двох любить,
А той милий, що одну.
А вже листя пожовтіло,
А ти, травко, зеленій.
- Мене вдома всі ругають,
А ти, милий, пожалій.
-Пожалів би тебе мила,
Пожалів би я.
Через місяць, то й скоріше,
Буду тебе покидать.
То вже й покидай.
А що було поміж нами,
Нікому не виявляй.
Запросили на весілля,
А я стала в стороні.
В нього сльози покотились,
Ще раніше, як мені.
Світить місяць, світить ясний,
Світить ясная зоря.
Кому сонце світить ясно,
А мені, завжди, журба.
Чого дівчина зажурилась,
Чого ж зажурилась вона?
Чи за весною заскучала,
Чи ще не чула солов’я?
- Не за весною я скучаю,
Не за весною плачу я,
А плачу я, що більш ніколи
Любов не вернеться моя.
Ой відв’язався кінь ворожий,
Та й від залізного стовпа.
Та й відказався навсігда.
Дають м’я бричку золотую,
Дають м’я пару вороних.
Дають м’я милого другого
І заставляють, щоб любить.
Не хочу коней вороних.
Не хочу другого любити,
А хочу першого любити.
Не рубай ліщину,
Хай горіхи родить.
Не бери богату, (2)
Хай ще походить.
Бо богата дівка
Не вміє робити.
Брови намалює,
Личко напудрує,
Щоб її любити.
Начіпля намисто,
На ту чорну шию.
Бери м’я, Іване (2)
Або ти Василю.
У зеленім гаю,
- Не лай мене, моя мамо,
Що Гриця кохаю.
- В мого Гриця брови чорні,
А личко рум’яне.
Як обійме, як пригорне,
Аж серденько в’яне.
Нехай мати посвариться,
Щей полає трішки.
Біля тебе, мій миленький,
Прикіпіли ніжки.
Зелен-рута розквітає,
Раньою росою.
Хай зоріє, хай світає,
А я ще постою.
У неділю зрання
Дана, дана, дана, дана гей,
Якби за роботу,
А то за кохання
Дана, дана, дана, дана гей,
Мама мене били,
Батько боронили
Дана, дана, дана, дана гей,
Ви, мамо, забули,
Як молоді були
Дана, дана, дана, дана гей,
- А ви, мамо, бийте,
батьку не давайте
Дана, дана, дана, дана гей,
А ви молодії,
Літа пригадайте
Дана, дана, дана, дана гей,
З малої дитини
Дана, дана, дана, дана гей,
Цілувать навчилась,
До самої днини
Дана, дана, дана, дана гей.
Стоїть козак на чорній кручі
Стоїть козак на чорній кручі,
В задумі буйна голова.
Рядом дівчина чорноброва,
В неї роплетена коса. (2)
Повіяв вітер, вітер буйний,
Забилось серце від жалю.
Бо козак їде на чужину
Лишає дівчину одну. (2)
Ой куда їдеш, відїзджаєш,
Нещасна доленько моя,
На кого мене залишаєш,
Для кого русая коса? (2)
Ой, Галю, серце, рибко моя,
Я їду в дальнії края.
За нашу рідну Україну,
Ладнаю шаблю і коня. (2)
А хто бачив, а хто чув,
Хто у мене вчора був.
Соловей в саду тьох да тьох,
Конореєчка
Личко чинда, кличинда, ричинда
Личко цюмба, коцюмба
Брала воду дівчина.
Були в мене сватачі
Всі попові синичі.
Соловей в саду тьох да тьох,
Конореєчка
Личко чинда, кличинда, ричинда
Личко цюмба, коцюмба
Брала воду дівчина.
Сватав мене попів син
Дав мені волів сім.
Соловей в саду тьох да тьох,
Конореєчка
Личко чинда, кличинда, ричинда
Личко цюмба, коцюмба
Брала воду дівчина.
А я ж дурна не брала
Була б шістьма орала
Соловей в саду тьох да тьох,
Конореєчка
Личко чинда, кличинда, ричинда
Личко цюмба, коцюмба
Брала воду дівчина.
А сьомого родала
Та й музики найняла
Соловей в саду тьох да тьох,
Конореєчка
Личко чинда, кличинда, ричинда
Личко цюмба, коцюмба
Брала воду дівчина.
Ой ти, місяцю
Ой ти місяцю,
Я зіронька ясна.
Ой ти парубче,
Я дівонька красна. (2)
Ой ти парубче,
Я дівонька красная.
В зеленім саду,
Тобі коня пасла. (2)
Ой пасла, пасла,
З вечора до півночі.
Припала роса,
На мої карі очі. (2)
Не так на очі,
Як на русую косу.
Серце козаче,
Віночка не доношу. (2)
Зійшов місяць ясний
Зійшов місяць ясний