Фразеологізми у романі Ліни Костенко "Берестечко"

Значну групу вжитих у тексті роману складають фразеологізми з дотепного народного мовлення (1 група): «На пам’ять вузлики зав’яже» [10, с.47], «Я мушу їм чубрикатися в ноги»  [10, с.50],  «А що ж це мені за пики корчить вишневий бутель?» [10, с.53],  «Нема чого розбивати глек» [10, с.77], «Допився до зеленого коня» [10, с.78], «Мені вже три чисниці до смерті» [10, с.79], «Її не взяти голими руками» [10, с.95].

Уживається у творі ряд прислів’їв та приказок, наприклад: «Де двоє б'ються, третьому хосен» [10, с.86]; «Де воля спить, її ще й приколишуть» [10, с.97]; «Яка єси — така тобі й шана» [10, с.78]; «Пшеницю сіяв, а пожав терни» [10, с.79]; «Як в домі чисто, й чорт мені не брат» [10, с.65] та інші.

Частина висловів, що їх уведено в роман, породила визвольна війна українського народу 1648 – 1654 років. Уживання фразеологізмів цієї групи вмотивоване змістом роману. Образ повсталого українського народу, що уособлювався в образі козака-патріота, безстрашного воїна, відбито у виразах: поховати з честю, стояти на смерть, боротись до загину, як личить козаку, бути із шаблею при боці,  він козацького роду, брати зброю до рук, лицарська смерть, не зректися булави, піти під знамено, ногою бути в стремені, постати із руїн, зібрати під свою оруду, запахло волею. Горе народу, спричинене подіями визвольної війни, підкреслюють вирази: «Так ви ж пройшли вогнем тут і мечем» [10, с.143], «як після монгольських орд» [10, с.82].

У романі трапляються фразеологізми, походження яких стосується виробничо-побутової сфери життя, а саме представників таких професій: писарів (ламати гусячі пера, братися за перо, писати з голосу, мати жовч і мед в каламарі); ковалів (мечі собі кувати, не з того заліза вилито, гартовано у вогні); мисливців та риболовів (пахло смаленим вовком, клювати на гачок, слова ганяти як плотву); шевців (запхнути совість за манжет, білими нитками пришити); інших професій (на пиві настояна пиха, зрубати на пні, проміняти шило на швайку, готувати порох). Таких прикладів тут небагато.

З античної літератури (4 група) походить теж незначна кількість ужитих у романі фразеологізмів, причому деякі цитуються мовою оригіналу: «Vae vicitis!» [10, с.83] – горе переможеним; інші у творі видозмінено: «І під мечем не всидить, як Дамокл» [10, с.55] – дамоклів меч, «Він за два дні міняє три личини» [10, с.22] – дволикий Янус, «жінками Лота білів, болів березовий стовбняк» [10, с.55] – праведний Лот, «як ті Ахілли і як ті Геракли» [10, с.140]. Вислів «Варфоломіївське побоїще» [10, с.145] походить з французького виразу «Варфоломіївська ніч» (жорстокі масові вбивства).

Значну частину фразеологізмів складають такі, що мають джерелом  біблійні та євангельські вислови (5 група). Їх можна поділити на підгрупи:

1) прямі посилання  на біблійні образи та джерела:  «Несу свій хрет на свої Голгочі» [10, с.20], «Отак кажу я на Суді Страшному» [10, с.51], «Та він покинув цю земну юдоль» [10, с.89], «І Україна ждатиме Месії» [10, с.157];

2) біблійні символи  та християнські обряди: «Не одмолю і в чорній власяниці» [10, с.114], «…і не співав мені осанн» [10, с.115], «А наш Іоасаф усе святив мечі» [10, с.116];

3) ужиті в творі розмовні вислови також можна поділити на дві групи:

а) з опорним словом Бог: хай Бог простить, все у Божій волі, хай збувається воля Божа, Бог відає, побійтесь Бога, хвалити Бога, на Бога уповати,  о Боже мій,  кара Божа, страх Божий;

б) з опорними словами сатана, гріх: та й чорт із нею, гріх від Бога і від людей, сам не без гріха,  продавати душу сатані, брати на душу гріх.

Таким чином, із названих джерел у романі Ліни Костенко «Берестечко» представлено 4 групи.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ГРАМАТИЧНА СТРУКТУРА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ, УЖИТИХ

У РОМАНІ «БЕРЕСТЕЧКО»

 

 

2.1. Співвіднесеність фразеологізмів з частинами мови

Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто  за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають — предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції — і якими членами речення виступають), бувають: іменникові (називають предмет чи явище), прикметникові (називають ознаки), дієслівні (позначають дії і процеси), прислівникові (характеризують дію, стан чи ознаку), вигукові (вказують на почуття, емоції) [31]. У романі Ліні Костанко «Берестечко» вживаються фразеологічні одиниці усіх  цих груп.

Дієслівні фразеологічні одиниці становлять найчисленнішу групу. Вони позначають дії і процеси, спричинені переважно людиною: замолити гріх, надбати пику, доживати віку, подарувати життя, зав’язати вузлики на пам’ять, піти на Запоріжжя, набратися страху, зажити ласки, втрапити до тенет, сидіти на печі, розбити глека та ін.

  У реченні дієслівні фразеологізми виконують звичайно функцію присудка: «Ми кілька днів тримали оборону» [10, с.13]; «Несу свій хрест на свої Голгочі» [10, с.20]; «Чого ти кипиш від люті?» [10, с.21].

Іменникові фразеологізми характеризують: 1) людину (порожня голова, песький син, шляхетна ґемба, не без гріха, продажна шкура); 2) явища природи (глупа ніч); 3) предмети (зелений змій, зелений кінь, кревний хліб, непрошена сльоза); 4) абстрактні поняття (закони вовчі,  білий світ, вавилонський блуд, Божий дар, зоряний час, глухі кути, земля обітована).

Іменникові фразеологічні одиниці найчастіше виконують функцію підмета: «І знов на нас якась лиха година» [10, с.104]., «Де моя добра слава у народі?» [10, с.83].; додатка: «Вони ж ніколи не були скупими на тридцять срібних для іуд» [10, с.17]; «І судний грім моїх морських походів ще й досі чують Кафа і Стамбул» [10, с.53]; іменної частини присудка: «Після неї кожна – як прісна вода після оковитої» [10, с.69]; «Для них ці землі тільки ласий кусень» [10, с.143].

Прикметникові фразеологізми  відрізняються від слів — прикметників тим, що позначають не ознаку взагалі (безвідносно до об'єкта), а ознаку стосовно людини [8, 14]: вільний від пихи, не вартий мідної пиняжки, хапкий на свіжину, як виліплений з воску, краси недоторканної, як вітер, не на порі, до чужих земель не сласні.

Вони виконують у  реченні функцію неузгодженого  означення: «…хіба б поліг від рук якогось драба козак Небаба, вихрові рідня?!» [10, с.11] або іменної частини складеного присудка: «Цей хоч до правди не глухий» [10, с. 43].; «Шрамко – це чоловік непоказний на вроду» [10, с.117].

Прислівникові фразеологічні одиниці відбивають просторову характеристику: по усіх світах, по той бік світу, у Божу путь, як Йона в череві кита, світ за очі;  спосіб дії: як грім із неба, з перших вуст, з голосу мого, на власні очі, голими руками, зціпивши зуби; часову характеристику: на часину, день по дню, в глупу ніч, не за горами; інтенсивність дії: темно як в тюрмі, до глибини душі, з усього маху; психофізичний стан, поведінку людини: як в тумані, не з медом, не до шмиґи, не до слави, муку гасячи, як неживий; кількісні параметри: їй стільки літ, що вже немає здачі; як перст один; один — як на воді; як у шелягу срібла; стосунки між людьми: як кішка з собакою, душа в душу; повноту дії: до [самих] кісток, по [саме] горло, з голови до ніг, до зубів; якість: як слід, комар не влетить, з гріхом пополам.

Прислівникові фразеологізми  виконують у реченні функцію  обставин: «А я покочусь по оцій землі — п'ятим колесом вашого воза, десятою водою на киселі…» [10, с.41],  «Лежать міста, обвуглені, обдерті, не згірш як в нас після монгольських орд» [10, с.82].

Вигукові, або  інтер'єктивні, фразеологічні одиниці виражають експресивно-вольові реакції мовця [12, 5]: емоції, волевиявлення, побажання, прохання, накази, заборони, клятви, реакції на слова співбесідника чи ситуацію, запевнення в достовірності сказаного, формули соціального етикету та ін.: слава Богу; мій Боже;  оце так так;  їй-Богу; о Господи; Боже правий; о Божа Мати, змилуйся над нами; хай збувається воля Божа; ради всіх святих; побійтесь Бога; ще б пак; і треба ж так; будь же ти проклят; побійся Бога чи Аллаха; та й чорт із нею; хай би йому грець.

Як зазначає О. Демська-Кульчицька, усім іменниковим фразеологізмам властиве категорійне значення предметності, яке виражається через сукупність таких узагальнених значень, як значення особи, власне предмета й абстрактного предмета у поєднанні з граматичним значенням роду, числа та відмінка [7,17]. Прикметникові ж фразеологізми позначають не ознаку взагалі, як прикметники, а конкретну ознаку, яка належить певній особі, абстрактному предметові. Дієслівні фразеологізми переважно називають дії та процеси, джерелом яких є людина, домінують динамічні ознаки, які стосуються її фізичного або психічного станів, поведінки, моментів людських стосунків.

 

2.2. Фразеологічні одиниці із структурою словосполучення і речення

Структурно-граматична організація  фразеологічних одиниць надзвичайно  різноманітна. До кожного фразеологізму входить, як правило, не менше двох складників. Це можуть бути повнозначні слова з службовими і без них (все тече, все міняється; решетом воду носити; серце з перцем), повнозначне і службове слово (не промах, з пелюшок, на порі) і навіть тільки службові слова (або-або, від і до, за й проти).

Серед структурно-граматичних типів називають різні групи фразеологізмів. Учені виділяють дві основні групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці, співвідносні із словосполученням, і фразеологічні одиниці, співвідносні з реченням [24].

Фразеологічні звороти, співвідносні з словосполученнями, можуть мати структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається із незалежних одне від одного слів.

Фразеологічні одиниці типу сурядних словосполучень – найчастіше поєднані сполучниками сурядності (переважно єднальними). У романі Ліни Костенко вони представлені декількома прикладами: вогнем і мечем, або пан або пропав, ні в сих ні в тих.

Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного слова і одного чи кількох залежних слів, наприклад: в глупу ніч, узяти на зануд, мінилася в лиці, брати шлюб, розбивати глек, чав'ядіти без діла, виставить на глум, візьмеш голими руками. Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово.

Проаналізувавши мову роману, можемо виділити такі основні структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць, співвідносних з підрядними словосполученнями:

- фразеологізми зі структурою іменник + прийменник + іменник виконують експресивну функцію: «Таке зробив – як швайку з лемеша» [10, 136]; «Від брата до брата ходжу – як від Понтія до Пілата» [10, 20];

 - фразеологізми зі структурою прикметник + іменник, а також прикметник (дієприкметник) + прийменник + іменник увиразнюють оцінне значення, на них тримається сюжет твору: «А один песький син з головою рудою нирцем, тихцем під водою підкрався, чай вся, жабуринням умився, козаку межи плечі мечем устромився» [10, 57]; «І знов на нас якась лиха година. І знов свобода зрубана на пні» [10, 104];

- фразеологізми зі структурою дієслово + іменник з прийменником (чи без нього) виконують функцію підсилення висловлюваної думки: «А знов свободу починай з абетки» [10, 104]; «Я ж не піду, як титар із карнавкою, довір’я назбирати на п’ятак» [10, 41].

Окрему групу становлять фразеологічні одиниці предикативної  структури: «А ці уже і вухом не ведуть» [10, 96]; «Король, той має жінку, що в гречку не полізе» [10, 88]; «А кінь летить і летить світ за очі» [10, 71]. Вони посилюють загальну експресивність висловлення. Як зауважує В.Розгон, на відміну від лексем, які вони заступають у реченні, фраземи являють собою складніші утворення, що не лише називають предикативну ознаку суб’єкта, а й характеризують його з певним експресивно-образним відтінком [20, 3-4].

Окремо можна назвати  сполучення повнозначного й службового слів (або кількох службових): не до шмиґи, не до слави, не в ладах, як слід, до пуття, як на прив'язі, як в тумані, не на порі, та і вже, не з добра, ні просвітку, на мазі.

З метою створення  додаткової виразності, своєрідної гри семантичних планів поетеса вдається до розширення меж фразеологічних зворотів та до різноманітних трансформацій сталих словосполук, наприклад: «О, той не стане політикувати і під мечем не всидить, як Дамокл» [10, 22]; «Він за два дні міняє три личини, та ще й четверту має про запас» [10, 22]. Фраземи настільки органічно вплітаються а авторський текст і увиразнюють його, що стають основним засобом формування ідіолекту письменниці [32, 297].

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЯК ВИЯВ АВТОРСЬКОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

 

 

3.1. Фразеологічні синоніми

Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів'їв та приказок, які  досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної  синонімії закладених в образі можливих уточнень. На думку Л.Г. Скрипник, фразеологічними синонімами (або синонімічними фразеологізмами) вважаються фразеологічні одиниці, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи різні сторони його, і при різній внутрішній формі і неоднаковому лексичному складі мають однотипне категоріальне значення, однакову семантичну сполучуваність із словами оточення [24, 212].   Явище синонімії широко використовується Ліною Костенко в романі «Берестечко». Багаточленними є синонімічні ряди, що означають особливо інтенсивні або постійні дії:

• поневолити: свободу охрестили ґрати, сидів під вартою, втрапить до таких тенет, тобі ще й руки скручує чужак, мене поставлять на коліна, в неволі клякну, взяли в полон;
• загинути: поліг від рук; по-людськи вмерти; поліг мій батько у кривавій січі; поліг, як лицар;
• стати вільним: скинув ярма, розгризти віжки, визволю з ярма;
• пиячити: накрию пам'ять квартою, не так щоб і тверез,  мерехтять в очах зелені коники, допився до зеленого змія, в голові веремія, світ же білий мені потьмарився, допився до зеленого коня, душа моя  в бутлі з червоним вином, уздріваю в горілці суть;
• підкорятися: лізти згинці під руку чиюсь, чубрикатися в ноги, на коліна стану, гнуть коліно, візьме під високу руку;
• страждати: від горя соловів, не тямлюся від болю, душа хоч ятрилася болем, душа болить;
• поховати: зміряє очеретиною, хто гайворонням вицабані очі червоною китайкою затьмить, хто проведе у Божу путь, з честю поховають;
• писати: ламаю пера гусячі, берися за перо;
• готуватися до боротьби: мечі собі кувати, готувала порох;
• тікати: тікав би прічки, дришпанять слідом, рвонув навтьоки;
• молитися: поклони б'є, перехреститься на баню, поцілувати хрест, ставили свічу;
• зраджувати: стрибати в гречку, потягло на таку капусту, вавилонський блуд;
• одружуватися: вчиняти весільні калачі, брати шлюб;
• осквернити, заплямувати: брудом облива, обкидать багном, в болото втоптувать;
• стати козаком: втік би у Великий Луг, піду на Запоріжжя;
• забути: викинь з голови;  хоч би ж забути на часину; не йде із голови;
• сваритися: розбивати глек, ми не мали приязні.