Отчет по преддипломной практике в ВАТ "Запорожсталь"

 

Таблиця 2.9

Вихідна логістика

Ціннісна дія	Оцінка
Забезпеченість фірми складами готової продукції	2
Умови зберігання складами готової продукції	2
Втрати продукції при зберіганні та транспортуванні	2
Разом середня оцінка:	2

 

Таблиця 2.10

Маркетинг та продаж

Ціннісна дія	Оцінка
Знання та досвід фірми в області маркетингу	4
Маркетингові дослідження, їх якість	1
Знання покупця (рівень доходів, віковий склад)	1
Наскільки покупці ознайомлені з перевагою фірми	2
Обсяг реклами нижче, однаковий чи вище за конкурентів	2
Разом середня оцінка:	2

 

Таблиця 2.11

Обслуговування

Ціннісна дія	Оцінка
Розташування сервісных пунктів	1
Строк гарантії порівняно з конкурентами	2
Рівень післяпродажного обслуговування	3
Разом середня оцінка:	2

 

Таблиця 2.12

Загальні висновки

Ціннісна дія	Средній бал
Вхідна логістика	2,8
Виробництво	3,2
Вихідна логістика	2
Маркетинг та продаж	2
Обслуговування	2
Разом середній бал за основною діяльністю	2,4

 

В результаті, ми отримуємо можливість оцінити реальне положення справ в компанії, визначити ціннісні дії, які визначають конкурентне обличчя компанії і її конкурентні переваги.  Ми бачимо, що середній бал ПП «Промто Плюс» дорівнює 2,4 (табл.2.12). Цей метод дозволяє недосвідченим в питаннях пов'язаних з конкуренцією  підприємцям і менеджерам знайти свою власну конкурентну перевагу і створити конкурентоздатне підприємство.

Методика аналізу конкурентоспроможності передбачає використання ціннісного ланцюга підприємства як основу для конкурентного аналізу. Це обумовлено універсальністю концепції ціннісного ланцюга.

Позитивним моментом даної методики є її трансформованість, тобто можливість деякого доопрацювання під потреби конкретного підприємства або галузі. Це пояснюється тим, що при складанні загальної методики,   врахувати всі джерела конкурентної переваги характерні для кожної фірми і (або) галузі.

Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції може здійснюватись

за трьома  групами показників: технічних, економічних, організаційних.

Визначення конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:

° встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;

° оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);

° розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.

Економічні показники, що формують ціну споживання виробу, охоплюють такі вартісні елементи:

- витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання);

- вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;

- витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);

- вартість навчання і заробітна плата обслуги;

- витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;

- витрати на страхування виробів та обслуги;

- інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.

Груповий параметричний показник виробу за економічними вимірниками визначається простим додаванням структурних елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням вагових коефіцієнтів.

У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають бути враховані таюж організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

Практика господарювання допускає використання дещо простішого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зводиться до обгрунтування і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кільюсті балів  усім конкуруючим між собою виробам. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Конкурентоспроможність підприємства  в період становлення ринкових  відносин є особливо важливим  показником. Прямуя до гнучкого  використання своїх внутрішніх  можливостей підприємство повинно  забезпечувати собі технічну  та економічну ефективність. Іншими  словами, воно повинно знайти  спосіб оптимального сполучення  технічної та економічної ефективності  для забезпечення найкращих умов  пропозиції.

Конкурентоспроможність – це спроможність,  вміння  досягати  законним  шляхом  найвищих  економічних  та соціальних  переваг двох).

Конкурентоспроможність – поняття, до якого неможливо підібрати універсальне визначення. Важливу роль у розумінні даного поняття відграє суб‘єкт, до якого відноситься дане поняття. Конкурентоспроможність може набувати різних рис та обрисів в залежності від суб‘єкта, до якого застосовують поняття.

Управління конкурентоспроможністю направлене на формування, розвиток та реалізацію конкурентних переваг та забезпечення життєздатності підприємства в умовах невизначеного середовища та постійної конкуренції по своїй суті являє собою певну сукупність функцій.

2. Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

3. Існують різні методи та способи оцінки та вимірювання конкурентоспроможності підприємства. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.

4. Приватне підприємство "Промто Плюс" було засноване у 1989 році. Основні напрямки діяльності : постачання та продаж твердосплавного металоріжучого інструменту та оснащення, виготовлення і продаж виробів з вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів (карбон), вуглепластика, вуглецевих тканин і графіту.

5. Проаналізувавши  дані  можна побачити, що виробництво  ПП «Промто Плюс» є ефективним. Ефективність виробництва в 2009р. = 154 %, в 2010р. = 156 %, в 2011р. = 161 %.

6. Основним напрямом діяльності  підприємства виступає імпорт. ПП  «Промто Плюс» імпортує продукцію  з таких країн як Китай, Південна  Корея, Росія.

7. Значення індексів конкурентоспроможності підприємств кажуть про те, що ТОВ «Статус» краще свого конкурента ПП «Промто Плюс» за перерахованими параметрами на 19%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Агєєв Є.Я., Чепінога В.І. Зовнішньоекономічна діяльність: основи, маркетинг, менеджмент, облік, ефективність: Навчальний посібник. -Харків, 2006. – 480 с.
2. Азоев Г.Л.  Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г.Л. Азоев. − М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. −208 с.
3. Воронкова А.Е. Моделювання управління конкурентоспроможністю підприємства: еколого-організаційний аспект: (Монографія) / А.Е. Воронкова, С.К. Рамазанов, О.В. Радіонов. − Луганськ: Вид-во СНУ ім.Даля, 2005. −368 с.
4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств / За ред. І.В. Багрової. – К.:ЦНЛ, 2004. – 580 с.
5. Иванов С.А. 70 лет по пути совершенствования. ОАО «ЗЗФ». – Запорожье: Полиграфсервис,  2006.
6. Коротков А. Некоторые методические аспекты конкурентного анализа // Маркетинг. – 2007. - №1. – С.49.
7. Криворотов В.В. «Принципы построения системы показателей конкурентоспособности предприятия» //  Проблемы современной экономики. -2008. - № 1(9). [Электронный ресурс]. –  Режим доступу - http://www.m-economy.ru/art.php3?artid=19315
8. Поліщук В.М. Управління конкурентоздатністю виробництва в галузях. К.: 1997. – 231с.
9. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран. Под ред. В.Д. Щетинина. – М.: Международные отношения,1993. – 896 с.
10. Сберегаев Н. А. Практикум по внешнеэкономической деятельности предприятий: Учеб. пособие для вузов / Н. А. Сберегаев. — 3-е изд., перераб. и доп. — Калининград: ОГУП «Калининград, кн. изд-во», 2003. — 208 с.